Рішення

від 27.11.2024 по справі 366/3723/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3723/23

Провадження № 2/366/168/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

сторін у справі:

позивача за первісним позовом/представника Третьої особи за позовом Третьої особи Славича І.В.,

представника відповідача за двома позовами, Іванківської селищної ради Бондаренко Т.О.,

відповідачів за позовами ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Гріденко Т.В.,

представника третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом/позивача за позовом Третьої особи, адвоката Селецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Іванків цивільну справу

за первісним позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», в особі керівника, настоятеля протоієрея Славича Івана Васильовича до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

за позовом Третьої особи, Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вишгородська районна державна адміністрація, Релігійна організація «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1За первісним позовом

Представник Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» (в особі керівника, настоятеля протоієрея Славича І.В. ), адвокат Шурубор В.І. звернувся в суд з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у якому просив:

- ???визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 року за N?6 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

- скасувати свідоцтво N?39 про право власності на житло, яке видане Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області 15 липня 2009 року серії САС N? 550242 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . здійснену на підставі свідоцтва про право власності 15.07.2009, яке видане Іванківською селищною радою, виданого відповідно до розпорядження Іванківської селищної ради N? 6 від 09.07.2009 (зареєстровано в БТІ 17.07.2009, номер запису: 190 в книзі: 18, реєстраційний номер: 27819145).

- визнати недійсним договір дарування квартири, серії та номер: 1847, виданий 09.12.2022, видавник Саєнко О.О., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

- скасувати рішення приватного нотаріуса Саєнко Ольги Олександрівни Бучанського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 65722936 від 09.12.2022 на двокімнатну квартиру, загальною площею 53 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Позовні вимоги мотивовані тим, що у травні 2022 Славич І.В. призначений настоятелем (керівником) парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Православної Церкви (ПЦУ). Після призначення Настоятель дізнався, що за парафією закріплено службове житло у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_2 для ритуального обслуговування населення смт. Іванків Київської області.

Після звернення до Іванківської селищної ради та Центру надання адміністративних послуг Настоятелю стало відомо, що згадана квартира приватизована колишнім Настоятелем ОСОБА_1 , який її в подальшому відчужив шляхом дарування своєму синові ОСОБА_2 .

Приватизація квартири створює перешкоди у здійсненні Релігійною громадою спірною квартирою, оскільки вона була призначена для ритуального обслуговування населення та проживання в ній настоятеля.

Представник позивача стверджує, що квартира приватизована ОСОБА_1 незаконно, а саме, за положеннями чинного на той час законодавства спірна квартира виключалась рішенням виконавчого комітету районної ради з числа службових за клопотанням підприємства, установи та організації, в якій працює особа та якій така квартира надана як службова, однак, Релігійна громада не зверталась з відповідним клопотанням до Іванківської селищної ради і відповідного рішення про виключення квартири з числа службових не приймалось.

Оскільки приватизація квартири здійснена у спосіб, не передбачений законом, представник Позивача зазначає, що рішення Іванківської селищної ради про її приватизацію є незаконним і на підставі цього також є незаконними свідоцтво про право власності на квартиру, державна реєстрація квартири, договір її дарування та рішення приватного нотаріуса.

Також представник Позивача зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 25 000 грн.

1.2за позовом Третьої особи

Представник Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства», адвокат Селецька О.В. звернулась в суд з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вишгородська районна державна адміністрація, Релігійна організація «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», про визнання недійсним та скасування органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просила:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 № 6 про передачу в приватну спільну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_1 , а саме на зазначену вище квартиру;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 від 17.07.2009 на спірну квартиру;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь КП ІСР «ВУЖКГ» спірну квартиру.

Позовні вимоги мотивовані таким.

Іванківське виробниче управління ЖКГ створено в 1989 році на базі Іванківського комбінату комунальних підприємств та домоуправління на підставі рішення Іванківської районної ради від 15.12.1988 № 100 та наказу обласного управління ЖКГ від 01.01.1989 № 2.

У грудні 1993 державною комісією представлено акт про введення в експлуатацію 80-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_3 житловою площею 2'236,3 кв.м, загальною площею 3'730, 1 кв.м, затверджений розпорядженням представника Президента України Іванківської РДА від 30.12.1993 № 474 «Про введення об`єкта в експлуатацію».

26.10.1995 Іванківське ВУ ЖКГ звернулось до голови селищної ради народних депутатів, яким порушувало питання про видачу реєстрових посвідчень на будинки, серед яких був будинок АДРЕСА_3 . Того ж дня, рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради народних депутатів вирішено оформити реєстраційне посвідчення на згаданий будинок на ім`я ВУЖКГ, що і було зроблено.

02.02.1996 Іванківське ВУЖКГ звернулось до голови Держадміністрації з листом про надання дозволу оформити спірну квартиру як службову для ритуального обслуговування населення, а 13.02.1996 розпорядженням Іванківської РДА спірну квартиру визнано службовою квартирою Іванківського ВУЖКГ.

29.07.1996 ОСОБА_1 . Указом Митрополита Київської Русі і всієї України призначений настоятелем Храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Іванків Київської єпархії.

17.09.1996 Іванківське ВУЖКГ звернулось до голови Іванківської районної державної адміністрації з листом про надання ОСОБА_1 службового житла як священику, направленому Митрополитом. При цьому заяви ОСОБА_1 у розпорядженні позивача немає.

22.09.1996 розпорядженням Іванківської РДА вирішено надати ОСОБА_1 як одинаку спірну службову квартиру.

24.09.1996 ОСОБА_1 видано ордер № 64 на право зайняття спірної квартири як Настоятелю Храму.

17.12.2007 православна община УПЦ Храму Різдва Пресвятої Богородиці звернулась до голови райдержадміністрації з листом про зняття спірної квартири з числа службових, на що 18.02.2008 громадською комісією з житлових питань Іванківської РДА відмовлено.

03.03.2009 рішенням Іванківського районного суду в цивільній справі № 2-219/09 за ОСОБА_1 визнано право на спірну квартиру на підставах, визначених ст. 31 ЖК України та зобов`язано Іванківську РДА виключити спірну квартиру з числа службових та укласти з ОСОБА_1 житлового найму на загальних підставах.

15.04.2009 розпорядженням Іванківської РДА з урахуванням клопотання Іванківського ВУЖКГ, якого, як стверджує представник Позивача, ВУЖКГ не видавало, спірну квартиру виключено з числа службових. Це розпорядження не містить посилання на рішення суду від 03.03.2009.

09.07.2009 органом приватизації Іванківської селищної ради прийнято розпорядження № 6 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 за його заявою спірну квартиру. При цьому в розпорядженні зазначено про затвердження розрахунку безоплатно приватизованої площі та вартості надлишків загальної площі квартири, однак додаток до цього розпорядження відсутній і Відповідач ОСОБА_1 не надав доказів сплати таких надлишків.

15.07.2009 органом приватизації Іванківської селищної ради видано свідоцтво № 39 про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

17.07.2009 КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» прийнято рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру за реєстраційним номером 27819145, номер запису 190 в книзі 18.

10.05.2022 Указом Управління Київської Єпархії ПЦУ ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Релігійної громади Парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області - Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області».

09.12.2022 ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. подарував спірну квартиру ОСОБА_2 .

Цього ж дня нотаріусом Саєнко О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесено запис про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .

Про наявність розпорядження Іванківської селищної ради від 09.07.2009 № 6 про передачу ОСОБА_1 у приватну власність спірної квартири Позивач дізнався лише 19.03.2024.

Позивач зазначає, що спірна квартира належала на праві загальнодержавної власності Іванківському ВУЖКГ (наразі КП ІСР «ВУЖКГ»), оскільки її включено до числа службових саме як квартиру, яка перебувала у віданні ВУЖКГ.

Тому, оскільки здійснення органами місцевого самоврядування приватизації об`єктів, які перебували в оперативному управлінні державних підприємств, установ і організацій можливе лише після передачі таких об`єктів у комунальну власність, що входить до компетенції ВУЖКГ, саме останнє уповноважене приймати рішення про їх приватизацію. Однак, ВУЖКГ таких рішень не приймало, а його прийняв не уповноважений орган, у цьому випадку є порушення права позивача.

Також позивач зазначає, що наданий представником Відповідача лист-звернення православної общини УПЦ храм Різдва Пресвятої Богородиці Київської до голови Іванківської райдержадміністрації від 17.12.2007 щодо виключення спірної квартири з числа службових, в якій проживає ОСОБА_1 , свідчить про порушення такого питання не уповноваженим суб`єктом на відповідне звернення. При цьому Позивач не оспорює розпорядження про виведення спірної квартири числа службових.

За таких обставин, представник Позивача просила задовольнити позовні вимоги

2.Рух справи та ухвалені в ній процесуальні рішення

07.12.2023 первісний позов надійшов до суду.

18.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Підготовче судове засідання, призначене на 17.01.2024, відкладене на 16.02.2024, 19.03.2024, 01.05.2024, 10.05.2024, 21.05.2024 та 19.06.2024.

21.05.2024:

задоволено клопотання КП ІСР «ВУЖКГ» про його вступ в справу за первісним позовом в якості третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача;

прийнято до розгляду позовну заяву КП ІСР «ВУЖКГ» про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, відкривши провадження у справі;

об`єднано в одне провадження позовну заяву КП ІСР «ВУЖКГ» з первісним позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області»;

відстрочено КП ІСР «ВУЖКГ» сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 180-186 Т. 2)

залучено до участі у справі за первісним позовом Вишгородську районну державну адміністрацію у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні позивача (а.с. 190-192 Т. 2)

19.06.2024 закрито підготовче судове засідання (а.с. 20-21 Т. 3). Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 17.07.2024, відкладене на 10.09.2024, 15.10.2024, 31.10.2024 та 27.11.2024

3.Позиції сторін

3.1 щодо первісного позову

3.1.1.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Гріденко Т.В. подала до суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволені позову та стягнути з первісного позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. (а.с. 96-103 Т. 1)

Відзив мотивований тим, що після отримання Відповідачем відмови на його звернення та звернення общини Храму Різдва Пресвятої Богородиці до Голови Райдержадміністрації зняти спірну квартиру з числа службових, Відповідач звернувся до суду з позовом, який було задоволено та за ним визнано право власності на житло та зобов`язано Іванківську РДА виключити спірну квартиру з числа службових. Тому вважає необґрунтованими доводи Позивача про те, що квартира не виключена з числа службових.

Також представник Відповідача стверджує про відсутність порушених прав та законних інтересів Позивача на спірну квартиру, оскільки Позивачем не надано жодних документів про те, що спірна квартира закріплена за Парафією Різдва пресвятої Богородиці, що виключає порушення прав та законних інтересів Позивача. Спірна квартира надавалась ОСОБА_1 для проживання а не проведення ритуального обслуговування населення.

3.1.2.

Крім цього, представник Відповідача подала до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо позивних вимог первісного позивача та відмови у задоволенні позову з цієї підстави (а.с. 116-123 Т. 2)

Заява мотивована тим, що з наданих Позивачем документів (а.с. 190-191, 202-206 Т. 1) вбачається про обізнаність первісного Позивача про порушення його права, про яке він знав ще з червня 2009 року.

Зокрема, 25.09.2009 прихожанами Церкви Різдва Пресвятої Богородиці смт. Іванків за підписом ОСОБА_7 на адресу відділу у справах релігій та національностей КОДА направлено заяву, зміст якої зводиться до обізнаності про наявність рішення райдержадміністрації про приватизацію ОСОБА_1 спірної квартири всупереч попереднім заборонам.

У відповідь на це звернення від 04.06.2009 прихожанам наголошено, що приватизацію спірної квартири можливо відмінити за рішенням суду.

У листі КОДА на адресу Іванківської РДА від 19.06.2009 зазначається про перебування на розгляді КОДА скарги прихожан на незаконну приватизацію спірної квартири ОСОБА_1 .

У відповіді першого заступника голови адміністрації Сивачука В.Д. від 25.09.2009 зазначено, що рішення комісії з житлових питань при райдержадміністрації при Іванківській держадміністрації від 20.03.2008 № П-441.2 про відмовлення у виключені з числа службових квартир спірної квартири відмінено на основі рішення Іванківського районного суду № 2-219/09 від 03.03.2009.

На переконання представника Відповідача, такі обставини свідчать про пропуск строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

3.1.3. Інші учасники справи заяв по суті цього позову не подали.

3.2 щодо позову Третьої особи

3.2.1

Представник Відповідача ОСОБА_1 , адвокат Гріденко Т.В. подала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову з таких підстав (а.с. 200-214 Т. 2).

Розпорядженням Іванківської РДА від 13.02.1996 № 71 «Про визнання житла службовим» спірна квартира включена до числа службових квартир, які перебували у віддані ВУЖКГ на підставі реєстраційного посвідчення домоволодіння, що належить державним, кооперативним та громадським установам підприємствам та організаціям від 24.10.1995.

Рішенням Іванківського районного суду № 2-219/2009 Іванківську РДА зобов`язано виключити спірну квартиру з числа службових та укласти з ОСОБА_1 договір найму житла на загальних підставах.

02.04.2009 Іванківське ВУЖКГ до голови Іванківської РДА з клопотанням № 61, в якому просило виключити з числа службових спірну квартиру, а 15.04.2009 розпорядженням Іванківської РДА спірну квартиру виключено з числа службових.

З огляду на викладене, Відповідач стверджує про те, що виключення спірної квартири з числа службових відбулося з відома ВУЖКГ, тобто в установленому законом порядку з дозволу установи, за якою спірна квартира була закріплена як службова.

Доводи представника Позивача в частині того, що в клопотанні ВУЖКГ мали зазначатись відомості про осіб, які проживали в квартирах та їх посади в комунальному підприємстві представник Відповідача вважає необґрунтованими, оскільки положеннями чинного на той час законодавства такі вимоги не передбачувались.

Також Відповідач не погоджується з доводами Позивача про те, що відсутність перебування ОСОБА_1 в період з 1993 по 1996 роки в списках громадян, які перебувають на квартирному обліку в м. Почаїв Тернопільської області не впливають на правильність виключення спірної квартири з числа службових, оскільки таке відбувалось в рамках чинного на той час законодавства та на виконання рішення суду.

Крім цього Відповідач не погоджується з тим, що належним органом приватизації, Іванківським ВУЖКГ не ухвалювалось рішення щодо приватизації спірної квартири чи відмову у ній, а орган приватизації Іванківської селищної ради діяв поза межами своїх повноважень, оскільки за положеннями ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації та органи місцевого самоврядування не можуть відмовити мешканцям квартир у їх приватизації, крім випадків, встановлених законом, і дія таких випадків не поширюється на спірну квартиру.

Також представник Відповідача зазначає, що невірним є твердження Позивача про те, що задоволення позовних вимог не призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі тривалий час, що відповідає критеріям належності йому такого житла.

У разі, якщо судом наведені доводи будуть відхилені, представник Відповідача просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності з огляду на таке.

Право власності на спірну квартиру у ОСОБА_1 виникло у 2009 році, а Позивач протягом 15 років не цікавився долею належного йому майна, оскільки презумпція цивільного права передбачає те, що власність зобов`язує.

02.04.2009 Іванківське ВУЖКГ зверталось до Голови Іванківської РДА з клопотанням № 61, у якому просило виключити спірну квартиру з числа службових, що свідчить про те, що спірна квартира не є необхідна як службова, з вересня 1996 в ній проживає ОСОБА_1 , має намір її приватизувати та як наслідок розпорядитись нею на власний розсуд.

Також зазначає, що зверненню Іванківського ВУЖКГ з клопотанням № 61 від 02.04.2009 слугувало рішення Іванківського районного суду від 03.03.2009 № 2-219/2009, яке набрало законної сили.

3.2.2

Окремо заяву про застосування строку позовної давності за позовом КП ІСР «ВУЖКГ» до суду подав відповідач ОСОБА_2 з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві на позов Третьої особи (а.с. 218-224 Т. 2)

3.2.3

Представник Позивача, адвокат Селецька О.В. подала відповідь на відзив, у якому вважає доводи відзиву необґрунтованими та просить задовольнити позов з таких підстав (а.с. 227-242 Т.2)

Відповідач не заперечує, щодо: оформлення реєстраційного посвідчення на житловий будинок АДРЕСА_3 на ім`я Іванківського ВУЖКГ; визнання службовою спірну квартиру як квартиру Іванківського ВУЖКГ; перебував в період з 29.07.1996 по 10.05.2022 в трудових відносинах з Релігійною громадою ЦПЦ Парафія Різдва Богородиці Київської єпархії (з 07.05.2022 - Релігійна організація «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області»), а в трудових відносинах з Іванківським ВУЖКГ ніколи не перебував; Іванківське ВУЖКГ послуг з ритуального обслуговування населення ніколи не надавало та не надає; згідно з Переліком категорій працівників, яким можуть бути надані службові приміщення, такої посади як Настоятель храму, немає; щодо відсутності доказів звернення ОСОБА_1 із заявою до Іванківського ВУЖКГ як працівника останнього про надання службового житла; видачі ОСОБА_1 ордеру № 64 з позначкою «Службове»; відсутності правових підстав для виключення спірної квартири з числа службової; його відсутності в списках жителів громадян смт. Іванків, які потребують поліпшення умов проживання; сам по собі факт проживання в службових квартирах не є підставою для виключення квартир з числа службових; рішення комісії при Іванківській РДА від 20.03.2008 № П-441.2 про приватизацію спірної квартири всупереч попередніх заборон не оскаржувалась і не скасовувалось; відсутності оплати доказів оплати ним надлишків загальної площі спірної квартири.

02.02.1996 Іванківське ВУЖКГ звернулось з клопотанням про надання ОСОБА_1 спірної квартири як службової для ритуального обслуговування населення, а не для проживання в ній Настоятеля . При цьому, рішення про включення спірної квартири (13.02.1996) до списку службових здійснено після призначення ОСОБА_1 настоятелем (29.07.1996).

З рішення Іванківського районного суду від 03.03.2009 вбачається визнання за ОСОБА_1 права на спірну квартиру як право в порядку ст. 31 ЖК України (для заселення як громадянина, що за характером виконуваної ним роботи має постійно перебувати в межах населеного пункту). Також з рішення вбачається констатація судом факту порушень ряд порушень при наданні квартири. Цих відомостей ОСОБА_1 не оскаржував, що свідчить про його обізнаність з такими порушеннями при приватизації спірної квартири.

При цьому, на виконання цього рішення з ОСОБА_1 не укладено договір найму житла на загальних підставах.

Інші доводи відповіді на відзив аналогічні доводам позовної заяви.

Щодо доводів про пропущення строку позовної давності та застосування відповідних наслідків, представник Позивача зазначає таке.

Про наявність розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради від 09.07.2009 № 6, яким спірна квартира передана у приватну власність ОСОБА_1 , КП ІСР «ВУЖКГ» дізналось під час розгляду справи та залучення його до участі у справі як третьої особи після отримання додатків до позовної заяви (19.03.2024)

З листа КП ІСР «ВУЖКГ» від 15.02.2024 вбачається, що в підприємстві відсутні архівні документи щодо здійснення діяльності з реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та відсутні облікові (квартирні) справи, що виключало можливість дізнатись про наявність порушеного права раніше. Крім цього, КП ІСР «ВУЖКГ» не брало участь у судовій справі № 2-219/2009.

В оскаржуваному розпорядженні від 09.07.2009 № 6 міститься вказівка Іванківському ВУЖКГ про укладення у 10-денний строк договору найму житла на загальних підставах з ОСОБА_1 (контроль за виконанням чого покладено на заступника селищної голови) однак такий договір з ОСОБА_1 не укладався жодного разу, як і не укладались жодні інші договори. Копія розпорядження № 6 до ВУЖКГ не надходила.

Наведене на переконання представника Позивача свідчить про необізнаність Іванківського ВУЖКГ (КП ІСР «ВУЖКГ») про наявність порушеного права раніше ніж як до залучення до участі в цій справі, тому вважає строк позовної давності на звернення в суд з позовом не пропущеним.

Третя особа без самостійних вимог, Вишгородська РДА подала до суду письмові пояснення, у яких просила задовольнити позовні вимоги КП ІСР «ВУЖКГ» з підстав, аналогічних тим, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 1-5 Т. 3).

3.2.4

Інші учасники справи заяв по суті цього позову не подали.

3.3.1 позиції у судовому засіданні

3.3.1.1 представник третьої особи за первісним позовом/представник позивача за позовом третьої особи, адвокат Селецька О.В. підтримала первісний позов та позов третьої особи з підстав, зазначених у позовах та відповідях на відзив

3.3.1.2.1 представник відповідача ОСОБА_1. за первісним позовом та позовом третьої особи, адвокат Гріденко Т.В. у судовому засідання заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, визначених у відзиві на позов. Зазначила, що у разі відхилення її доводів, просила застосувати строки позовної давності з підстав, викладених у поданій заяві під час розгляду справи.

3.3.1.2.2 відповідач ОСОБА_1 за первісним позовом та позовом третьої особи, просив відмовити у задоволені позову, оскільки на його переконання спірну квартиру він отримав в порядку законодавства, що було чинним на час приватизації спірної квартири. Витребування квартири становитиме порушення права на мирне володіння майном, матиме неправомірні наслідки. У разі відхилення його доводів, просив застосувати строк позовної давності. Доводи про відмову у задоволенні позовних вимог аналогічні тим, що викладені у відзиві на позови та заявах про застосування строків позовної давності.

4.Встановлені судом обставини справи.

Рішенням облвиконкому від 26.11.1991 за № 194 затверджено статут Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії смт. Іванків, ухвалений парафіяльними зборами від 22.02.1991. За цим статутом Іванківська єпархія є релігійним об`єднанням (релігійною спілкою), первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Київської єпархії. Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні законодавства, володіє правами юридичної особи у рамках, визначених статутом (п.п. 1, 4, 5 статуту) (а.с. 179-182 Т. 1)

Розпорядженням представника Президента України Іванківської РДА від 30.12.1993 «Про введення об`єкта в експлуатацію» затверджено акт державної комісії від 25.12.1993 про введення в експлуатацію 8-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_3 житловою площею 2236, 3 кв. м, загальною площею 3730, 1 кв. м (а.с. 183, Т. 1, 48 Т. 2)

26.10.1995 Іванківське ВУЖКГ звернулось до голови селищної ради народних депутатів з листом про видачу реєстрових посвідчень на будинку по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (а.с. 184 Т. 1, 49 Т. 2)

Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради народних депутатів від 26.10.1995 № 282 «Про оформлення реєстраційного посвідчення на будинок, розташований в АДРЕСА_3 » вирішено оформити реєстраційне посвідчення на зазначений будинок ні ім`я Іванківського ВУЖКГ та зобов`язати БТІ видати його ВУЖКГ (а.с. 185 Т. 1, 50 Т. 2)

На підставі цього рішення, 29.10.1995 на ім`я Іванківського ВУЖКГ видано «Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, належне державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям» на будинок АДРЕСА_3 (а.с. 186 Т. 1, 51 Т. 2)

У лютому 1996 ВУЖКГ звернулось до голови Держадміністрації з листом про отримання дозволу на оформлення 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 (спірна квартира), загальною площею 51,5 кв. м, як службової для ритуального обслуговування населення (а.с. 187 Т. 1, 52 Т. 2)

Розпорядженням Іванківської РДА від 13.02.1996 № 71 спірна квартира визнана службовою для ритуального обслуговування населення (а.с. 188 Т. 1, 53 Т. 2)

29.07.1996 Указом Митрополита Київського і всієї України Володимиром № 98, ОСОБА_1 з 29.07.1996 призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Іванків Київської єпархії (а.с. 8, 189 Т. 1, 54 Т. 2)

17.09.1996 Іванківське ВУЖКГ звернулось до Голови Іванківської райдержадміністрації з листом за вих.. № 108, у якому просило надати службове житло священику ОСОБА_1 , направленому митрополитом всієї України Володимиром наставите лем Церкви Різдва Богородиці смт. Іванків. Сімя складається з 1 чоловіка (а.с. 9, 192 Т. 1, 55 Т. 2)

22.09.1996 розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 482 «Про надання службового житла», на підставі ст. 121 ЖК України, клопотання адміністрації Іванківського ВУЖКГ від 17.09.1996 № 108 та направлення, виданого Митрополитом Київським і всієї України Володимиром № 98 про призначення настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці в смт. Іванків, надано для забезпечення ритуального обслуговування населення ОСОБА_1 , одинокому, службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29, 6 кв. м. (а.с. 10, 196 Т. 1, 56 Т. 2)

На підставі цього розпорядження, 22.09.1996 ОСОБА_1 видано корінець ордера № 64, сім`я якого складається з 1 чоловіка на право зайняття 2 кімнат загальною площею 29, 6 кв. м в квартирі АДРЕСА_2 (далі за текстом - спірна квартира). Ордер містить відмітку «службове» та в графі інші відомості «настоятель храму в смт. Іванків» (а.с. 11, 197-198 Т. 1, 57-58 Т. 2)

14.04.2005 Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління Житлово-комунального господарства» (далі - КП ІСР «ВУЖКГ») (колишня назва Іванківське ВУЖКГ) зареєстроване як юридична особа під ідентифікаційним кодом 03346684 (а.с. 164-172 Т. 1)

Згідно зі статутом ВУЖКГ (код 03346684), затвердженим Іванківським селищним головою 08.12.2008, ВУЖКГ засноване на комунальній власності Іванківської районної ради та передано у власність Іванківської селищної ради рішенням від 29.07.2005 № ІУ-22/173 Іванківської районної ради. В своїй виробничій і господарській діяльності ВУЖКГ підпорядковується Іванківській селищній раді, має право юридичної особи, діє і здійснює виробничу діяльність з метою одержання прибутку на підставі Закону України «Про підприємства в Україні», має самостійний баланс. Предметом діяльності є надання житлово-комунальних послуг населенню, надання комунальних послуг організаціям та підприємствам району, надання інших послуг, зокрема, управління нерухомим майном (а.с. 173-177 Т. 1, 90-94 Т. 2)

17.12.2007 Православна община Української Православної церкви храму Різдва Пресвятої Богородиці смт. Іванків звернулась до Голови райдержадміністрації з проханням зняти з числа службових спірну квартиру, в якій проживає ОСОБА_1 з 05.10.1996 (а.с. 105, 199 Т. 1, 59 Т. 2)

10.03.2008 Іванківською державною адміністрацією листом № П-4412 «Про виведення квартир із числа службових» відмовила в задоволенні прохання про виведення спірної квартири з числа службових у зв`язку з тим, що вона призначалась настоятелям Іванківського храму Різдва Пресвятої Богородиці для забезпечення ритуального обслуговування населення і тому, при зміні настоятеля церкви квартира буде залишатись за православною общиною (судячи з подальшого рішення суду, суд вважає, що це повідомлення направлене ОСОБА_1 , оскільки сама копія документа не містить адресата) (а.с. 200 Т. 1, 60 Т. 2)

03.03.2009 Іванківський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 2-219/2009, (набрало законної сили 16.03.2009), яким задовольнив позов ОСОБА_1 до Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання права на житло та вирішив:

Визнати за ОСОБА_1 право на спірну квартиру на підставах, передбачених ст. 31 ЖК України;

Зобов`язати Іванківську районну державну адміністрацію виключити спірну квартиру зі списку службового житла та укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму на загальних підставах.

Зі змісту рішення вбачається, що учасниками справи були ОСОБА_1 (Позивач) та Іванківська районна державна адміністрації (Відповідач). Остання не заперечувала проти задоволення позову та погодилась з ним.

Підставою позову було те, що на підставі розпорядження Відповідача від 22.09.1996 він вселився в службову квартиру в силу виконання своїх службових обов`язків, проживає в квартирі АДРЕСА_6 рік та не збирається переїжджати та змінювати місце проживання. Він звернувся до Відповідача із заявою про виведення спірної квартири з числа службових та заключити з ним договір найму на загальних підставах, однак йому двічі відмовлено, оскільки квартира призначена для забезпечення ритуального обслуговування населення настоятелям Іванківського Храму і при зміні настоятеля буде залишатись за общиною.

Мотивуючи рішення, суд крім іншого послався на те, що посади настоятеля храму немає в переліку категорій працівників, яким може бути надане службове житло, однак житло йому надано як службове з підстав необхідності та доцільності, що не суперечить ст. 46 ЖК України і це не позбавляє ОСОБА_1 укласти договір найму житла на загальних підставах. Суд встановив, що в спірних правовідносинах він вбачає ряд порушень законодавства при наданні квартири, які не впливають на законність користування нею Позивачем, оскільки останній не несе відповідальності за порушення, допущені посадовими особами при оформленні документів про надання житла, якщо це не пов`язане з обманом або свідомим введенням в оману посадових осіб з боку отримувача житла. Тому, незважаючи на «огріхи» при її наданні, у Позивача спірна квартира не може бути відібрана. Квартира також не може бути надана церковній общині, яка не може бути суб`єктом її отримання за будь-яких обставин (а.с. 106-108 Т. 1, 61-63 Т. 2)

02.04.2009 Іванківське ВУЖКГ звернулось до Голови Іванківської райдержадміністрації з клопотанням № 61 про виведення спірної квартири з числа службових (а.с. 65 Т. 2)

15.04.2009 розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації № 435 «Про виключення з числа службових приміщень», з урахуванням постанови РМ УРСР від 04.02.1988 № 37 «Про службові жилі приміщення» та клопотання Іванківського ВУЖКГ від 02.04.2009 № 61 вирішено виключити спірну квартиру з числа жилих приміщень (а.с. 201 Т. 1, 64 Т. 2)

26.05.2009 прихожани церкви Різдва Пресвятої Богородиці смт. Іванків від імені ОСОБА_7 звернулись до начальника відділу у справах релігій та національностей КОДА з проханням вплинути на вчинення приватизації ОСОБА_1 спірної квартири, оскільки таким чином порушуються права прихожан і це питання залишається спірним (а.с. 202 Т. 1, 66 Т. 2)

У відповідь на це звернення, 04.06.2009 ОСОБА_7 направлено повідомлення про те, що це питання обговорено з Митрополитом Київським і всієї України Володимиром, який пообіцяв прийняти міри до Лонгіна. Приватизацію квартири можливо відмінити лише судовим рішенням (а.с. 203 Т. 1, 67 Т. 2)

09.07.2009 розпорядженням органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області розглянуто заяву ОСОБА_1 на приватизацію спірної квартири. Після розрахунків та розгляду матеріалів з цього питання вирішено задовольнити прохання ОСОБА_1 і передати спірну квартиру розміром жилої площі 29, 8 кв. м, загальної 53, 0 кв. м в спільну приватну власність. Розрахунок безоплатно приватизованої площі, вартості надлишків загальної площі затверджено в додатку.

У п. 5 розпорядження Іванківське ВУЖКГ зобов`язано у 10-денний строк укласти Договір з ОСОБА_1 на участь його у витратах на обслуговування та ремонт будинку (а.с. 22, 207 Т. 1, 71 Т. 2)

Згідно з додатком до розпорядження (а.с. 13 Т. 3), розмір залишків, що підлягає оплаті = 22 кв.м, розмір доплати за надлишкову площу - 3, 85 грн., відновна вартість квартири, що приватизується - 9, 28 грн.

Відповідно до копії квитанції № ИСФ-000783 ОСОБА_1 сплатив КП БТІ Києво-Святошинської ради Київської області грошові кошти у розмірі 90 грн. (а.с. 11 Т. 3)

15.07.2009 Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області ОСОБА_1 на підставі розпорядження від 09.07.2009 № 6 видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 на спірну квартиру (а.с. 23, 79 Т. 1)

Як вбачається з довідки Почаївського комбінату комунальних підприємств виданої у 2009 році (повна дата не ідентифікована через частково неякісну ксерокопію) та довідки Кременецького районного комунального БТІ № 415 (дата не ідентифікована з тих же причин), ОСОБА_1 не приймав участі в приватизації квартири № (не ідентифіковано з тих же причин ) в будинку АДРЕСА_7 та за ним не зареєстрованого приватизованого житла, участі в приватизації з державного фонду з 1993 по 1996 року він не приймав (а.с. 97-98 Т. 2)

10.05.2022 Указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Православної Церкви України № 42 ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Релігійної громади парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області - Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» з 10.05.2022 (а.с. 74 Т. 2)

12.05.2022 Указом Митрополита Київського і всієї України Престоятеля ПЦУ № 62 Протоієрея Івана Славича призначено настоятелем парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Вишгородського району Київської області (а.с. 7 Т. 1)

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань (станом на 19.05.2022) Релігійна організація «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» вбачається, що керівником організації є Славич І.В. з 12.05.2022 (а.с. 6 Т. 1)

Згідно з копією інвентаризаційної справи на спірну квартиру (справа № 2473), спірна квартира передана у особисту власність ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2009 виданого згідно з розпорядженням № 6 від 09.07.2009. розмір частки 1, запис виконано 17.07.2009. Квартира має загальну площу 53, 0 кв.м, жилу 29,8 кв. м, підсобну 23, 2 кв. м. ОСОБА_1 13.05.2009 виконав замовлення № ИСФ-000783 для виконання технічного паспорта для приватизації (а.с. 13-24)

Згідно з договором дарування квартири від 09.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1847, ОСОБА_1 (Дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_2 (Обдаровуваний), а останній приймає в Дар від Дарувальника спірну квартиру. Відчужувана квартира належить Дарувальнику на праві власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло серії НОМЕР_2 , виданого Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області 15.07.2009 згідно з розпорядженням від 09.07.2009 № 6 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23335258, виданим КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 17.07.2009, реєстраційний № 27819145. За даними технічного паспорта № 2473 станом на 20.05.2009 квартира є двокімнатною, загальною площею 53, 0 кв. м. житловою 29, 8 кв. м.

У п. 4 Договору зазначено, що Дарувальник не приховує від Обдарованого обставин, які мають істотне значення, прав щодо квартири у третіх осіб немає, а також відсутні особи, які б мали підстави оспорювати право власності недійсним (частково або в повному обсязі) як в межах України так і поза її межею (а.с. 64-65, 110-113 Т. 1)

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18.09.2001 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00037772921, сформованого 09.12.2022, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 (а.с. 74-76)

Згідно з технічним паспортом на спірну квартиру (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), складеного станом на 20.05.2009, власником квартири є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2009, квартира розташована на 2 поверсі 5 поверхового будинку, має дві кімнати розмірами 12, 7 та 17, 1 кв. м відповідно, жила площа становить 29, 8 кв. м, підсобна 23, 2кв. м, загальна 53, 0 кв. м (а.с. 77-78 Т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 15.07.2009 Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 09.07.2009 № 6 (а.с. 23, 79 Т. 1)

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «БТІ Києво-Святошинської ради Київської області» № 23335258 від 17.07.2009, реєстраційний № 27819145, № запису 190 в книзі № 18 (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), спірна квартира належить ОСОБА_1 у розмірі частки 1/1 на приватній власності на підставі свідоцтва про право власності б/н від 15.07.2009 виданого органом приватизації Іванківської селищної ради згідно з розпорядженням від 09.07.2009 № 6 (а.с. 80 Т. 1)

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), станом на 09.12.2022 (10 год. 09 хв.), спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі частки 1/1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2009, виданого органом приватизації Іванківської селищної ради згідно з розпорядженням № 6 від 09.07.2009. Відомості з реєстру заборон та реєстру іпотек на спірну квартиру відсутні (а.с. 81 Т. 1)

Згідно з листом КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської ради Київської області» від 14.09.2023 № 329, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на спірну квартиру, право власності зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого Іванківською селищною радою на підставі розпорядження від 09.07.2009 № 6 (зареєстровано в БТІ 17.07.2009 під реєстровим номером 190 в книзі № 18). В матеріалах справи відсутня інформація щодо призначення спірної квартири для забезпечення ритуального обслуговування населення (а.с. 12 Т. 1)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 04.12.2023 спірна квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (Відповідач), розмір частки: 1, на підставі договору дарування квартири 1847 від 09.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 65722936 від 09.12.2022 приватного нотаріуса Саєнко О.О.) (а.с. 27)

5.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (стаття 345 ЦК України).

Предметом розгляду цієї справи є витребування спірної квартири АДРЕСА_2 .

5.1 щодо первісного позову Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області»

5.1.1 Представник первісного Позивача, звертаючись в суд з позовом, просив ???визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 року за № 6 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 спірну квартиру, посилаючись на те, що вона виключена з числа службових в порушення вимог законодавства.

З цієї ж підстави представник позивача просив визнати недійсними та скасувати ряд інших документів та рішень, на підставі яких спочатку за ОСОБА_1 , а в подальшому за його сином, ОСОБА_2 набуто право приватної власності на спірну квартиру.

5.1.2 Обґрунтовуючи незаконність спірного розпорядження органу приватизації № 6 від 09.07.2009, представник Позивача посилався на положення чинних на час ухвалення розпорядження нормативно-правових актів як ЖК України та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою РМ УРУСР від 04.02.1988 № 37 (тут і надалі - Положення № 37) з підстав того, що спірна квартира виключена спірним розпорядженням з числа службових без клопотання підприємства, установи та організації.

Тому, такі дії чинять Релігійній організації перешкоди у користуванні нею спірною квартирою як службовою для ритуального обслуговування населення.

5.1.3 Судом встановлено, що спірна квартира виключена з числа службових 15.04.2009 розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації № 435 «Про виключення з числа службових приміщень» (а.с. 201 Т. 1, 64 Т. 2)

5.1.4 Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЖК УРСР (в редакції, чинній на час ухвалення розпорядження № 435) державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно зі ст. 31 цього Кодексу, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Положення № 37 (в редакції, чинній на час ухвалення розпорядження № 435) визначає порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними (п. 1 розділу І Положення № 37)

Відповідно до п. 2 розділу І Положення № 37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Відповідно до п. 6 розділу І цього Положення, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно з п. 7 розділу ІІ Положення № 37 Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ цього Положення, службові жилі приміщення надаються включеним до згаданого в пункті 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів службове жиле приміщення може бути надано працівникові, який проживав в іншому населеному пункті.

5.1.5 Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що квартири, включені в число службових, можуть надаватись громадянам виключно для проживання в них, а не здійснення діяльності, пов`язаної з характером виконуваної ними роботи на підприємствах, установах і організаціях.

5.1.6 Працівники церков, релігійних організацій, парафій тощо не включені в Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженим постановою РМ УСРС від 04.02.1988 № 37, відповідно їм не для проживання, тим більше для проведення ритуального обслуговування населення не може надаватись у користування службова квартира.

5.1.7 Крім цього, як встановлено судом, спірна квартира вже є виключеною з числа службових на підставі розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 15.04.2009 № 435 «Про виключення з числа службових приміщень» і рішень про її включення в склад службових не приймалось.

5.1.8 При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 295/6056/17, яка підлягає застосуванню до спірних відносин як релевантна, у якій надавалась оцінка Верховним Судом змісту Положень № 37 в редакції, чинній на час спірних правовідносин у цій справі, суд не може надавати оцінку обґрунтованості підстав для виключення квартири з числа службових, оскільки таке питання віднесено до компетенції установи (організації), за якою на відповідному правовому статусі закріплено певне службове житло.

Тому, з огляду на те, що працівники Релігійних організацій не включені до числа працівників, яким може надаватись для проживання спірна квартира за умови її перебування в списках службових, а також те, що спірна квартира виключена з числа службових і суд не вправі надавати оцінку рішенню про її виключення, суд приходить до висновку, що в цьому випадку відсутнє порушення прав та інтересів Релігійної організації.

5.1.9 Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом зазначає у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

5.1.10 З огляду на встановлені обставини справи та застосовані норми права, суд приходить до висновку про залишення позову Релігійної організації без задоволення у зв`язку з відсутність порушених цивільних прав та інтересів Позивача.

З цих же підстав суд не бере до уваги доводи, викладені у позовній заяві, відзиві на позов а також доводи Відповідача про застосування положень про строки позовної давності.

Ба більше, як неодноразово зазначалось у правових позиція, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові ВП ВС від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, позовна давність може застосовуватись виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється у разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов та обґрунтованості і доведеності позовних вимог.

5.2 щодо позову Третьої особи, КП ІСР «ВУЖКГ»

Звертаючись в суд з позовом, КП ІСР «ВУЖКГ» просило визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 № 6 про передачу в приватну спільну власність ОСОБА_1 спірної квартири та подальші прийняті рішення та видані на його підставі документи: свідоцтво про право власності на житло, державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 ). а також витребувати від останнього в порядку положень ст. 388 ЦК України.

5.2.1 щодо правомірності набуття права власності на спірну квартиру, визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 № 6 та свідоцтва про права власності на

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 295/6056/17, яка підлягає застосуванню до спірних відносин як релевантна з підстав, визначених п. 5.1.8 цього рішення, Конституція України, прийнята 28.06.996 як Основний Закон держави, принципово відокремила комунальну власність від державної власності, визначивши коло об`єктів та суб`єктів - уповноважених органів на розпорядження майном, в залежності від того, в комунальній чи державній власності перебуває таке майно.

Державним майном після запровадження Конституції України та реалізації її положень почало вважатися лише те майно, що знаходиться у власності держави та перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ.

До комунальної власності відноситься майно, належне певній територіальній громаді міста, селища або села, яка самостійно або через створені нею органи здійснює управління об`єктами права комунальної власності.

Судом встановлено, що Розпорядженням представника Президента України Іванківської РДА від 30.12.1993 «Про введення об`єкта в експлуатацію» затверджено акт державної комісії від 25.12.1993 про введення в експлуатацію 80-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_3 житловою площею 2236, 3 кв. м, загальною площею 3730, 1 кв. м (а.с. 183, Т. 1, 48 Т. 2)

26.10.1995 Іванківське ВУЖКГ звернулось до голови селищної ради народних депутатів з листом про видачу реєстрових посвідчень на будинку по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (а.с. 184 Т. 1, 49 Т. 2)

Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради народних депутатів від 26.10.1995 № 282 «Про оформлення реєстраційного посвідчення на будинок, розташований в АДРЕСА_3 » вирішено оформити реєстраційне посвідчення на зазначений будинок ні ім`я Іванківського ВУЖКГ та зобов`язати БТІ видати його ВУЖКГ (а.с. 185 Т. 1, 50 Т. 2)

На підставі цього рішення, 29.10.1995 на ім`я Іванківського ВУЖКГ видано «Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, належне державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям» на будинок АДРЕСА_3 (а.с. 186 Т. 1, 51 Т. 2)

Оскільки реєстраційне посвідчення на 80-квартриний будинок АДРЕСА_3 , в якому розташована спірна квартира видане на ім`я Іванківського ВУЖКГ та в подальшому останнє розпоряджалось питанням щодо включення спірної квартири до числа службових та виключення з такого числа, спірна квартира є комунальною власністю.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника Позивача про те, що спірна квартира є загальнодержавною власністю та до неї підлягають застосування положення законодавства, які регламентують приватизацію громадянами помешкань як держаного майна.

З цих же підстав, суд не приймає до уваги доводи про те, що спірна квартира передана у приватну власність ОСОБА_1 як нерухоме майно, яке попередньо не передане у комунальну власність.

При цьому суд враховує те, що представник Позивача стверджує про порушення вимог чинного на час приватизації за ОСОБА_1 законодавства, яким регламентувались питання про передачу спірної квартири к приватну власність, тому суд приходить до такого висновку.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (касаційне провадження № 12-15гс19), суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні відносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення тв. Норми матеріального і процесуального права, предметом яких є правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду визначила, що саме на суд покладено обов`язок надавати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому, з огляду на встановлені судом фактичні обставини цієї справи, суд приходить до висновку, що приватизація ОСОБА_1 спірної квартири відбулась з порушенням чинного на той час законодавства, проте з підстав, встановлених судом з огляду на таке.

Тут і надалі, всі зазначені положення нижче застосованого законодавства викладатимуться в редакції, чинній на час ухвалення рішення про приватизацію ОСОБА_1 спірної квартири.

Судом встановлено, що рішенням, яким спірна квартира приватизована за ОСОБА_1 є розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 № 6 (далі - спірне розпорядження № 6), яким розглянуто заяву ОСОБА_1 на приватизацію спірної квартири та після розрахунків та розгляду матеріалів з цього питання вирішено задовольнити прохання ОСОБА_1 і передати йому спірну квартиру (а.с. 22, 207 Т. 1, 71 Т. 2)

Факт звернення ОСОБА_1 до органу приватизації із заявою про передачу йому права приватної власності на спірну квартиру ніким не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЖК УРСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (стаття 18 ЖК Української РСР).

Відповідно до ч. 3 ст.9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст. 2 цього Закону)

За ч.ч. 1, 3, 5, 9 та 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно з пунктами 2, 13, 14, 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (далі - Положення № 56) передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Державний житловий фонд, який перебуває в повному господарському віданні або в оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу зазначених конституційних положень ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, якою встановлено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Тож громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, а рішення про приватизацію приймає уповноважений на це орган, створений місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, й передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Такі висновки узгоджуються з Висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2022 у справі № 295/6056/17.

Таким чином, оскільки спірна квартира виключена зі списку службових квартир, які перебували в оперативному управлінні Іванківського ВУЖКГ до приватизації перебувала у комунальній власності, питання про її приватизацію могло бути вирішено органами приватизації, створеними органами місцевого самоврядування з підстав того, що спірна квартира перебувала на умовах найму.

Суд враховує, що рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03.03.2009 у справі № 2-219/2009, яке набрало законної сили та в установленому законом порядку не оскаржувалась, ухвалено визнати за ОСОБА_1 право на спірну квартиру на підставах, передбачених ст. 31 ЖК України та зобов`язати Іванківську районну державну адміністрацію виключити спірну квартиру зі списку службового житла та укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму на загальних підставах.

Відповідно до положень ст. 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відтак, рішенням суду від 03.03.2009 за ОСОБА_1 визнано не право власності на спірну квартиру, а право її користування як службовим житлом.

Суд наголошує, що надання оцінки рішенню про виведення спірної квартири з числа службових не відноситься до компетенції суду з огляду на висновки, викладені в п 5.1.8 цього рішення.

При цьому суд враховує, що як рішенням суду від 03.03.2009, так і спірним розпорядженням № 6 про приватизацію спірної квартири за ОСОБА_1 визначена необхідність укладення з останнім договорів, а саме: за рішенням суду договору найму квартири на загальних підставах; за розпорядженням № 6 договору на участь його у витратах на обслуговування та ремонт будинку.

ОСОБА_1 та його представником не надано копій зазначених договорів, а також не надано рішень суду та інших документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 оскаржував бездіяльність Іванківської селищної ради та ВУЖКГ в частині ігнорування вимог щодо укладення згаданих договорів.

Укладення договору найму житла на загальних підставах є передумовою звернення до органу приватизації для отримання у власність спірної квартири.

Проте, а ні спірне розпорядження про приватизацію № 6, а ні його додаток не містять відомостей про те, що за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на спірну квартиру як її наймача за договорами на загальних підставах.

Слід звернути увагу, що у відповіді на відзив представник ВУЖКГ, наводячи свої аргументи щодо спростування доводів Відповідача про не пропущення строку позовної давності (а.с. 240 Т. 2) зазначала, що ОСОБА_1 починаючи з 09.07.2009 не укладав з ВУЖКГ жодних договорів і ці обставини не спростовані Відповідачем.

За таких обставин, умовою для приватизації за ОСОБА_1 спірної квартири було виведення її з числа службових та подальше укладення договору найму на загальних підставах, що Відповідачем виконано не було.

Відсутність договору найму житла на загальних підставах виключало можливість здійснення приватизації спірної квартири.

Незважаючи на викладене, орган приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області за відсутності договору найму житла на загальних підставах вирішив передати ОСОБА_1 у власність спірну квартиру, що суперечить положенням чинного на той час законодавства.

Викладене дає підстави для висновку, що орган приватизації під час постановлення розпорядження про надання дозволу ОСОБА_1 на приватизацію квартири діяв поза межами своєї компетенції всупереч положенням законодавства про приватизацію спірної квартири

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на те, що приватизація проведена з порушенням законодавства, розпорядження органу приватизації № 6 від 09.07.2009 є незаконним та підлягає скасуванню, тому позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання представника Відповідача на застосування в цій справі приписів Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщеннях у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 396 суд відхиляє, оскільки таке положення вступило в законну силу 15.02.2010, тобто після ухвалення розпорядження № 6 від 09.07.2009 та не регламентувало відповідне питання станом на час виникнення спірних правовідносин.

Також суд відхиляє доводи представника Позивача про те, що ОСОБА_1 отримав у власність спірну квартиру та не сплатив залишків її розмірів. Оскільки Відповідачем надано суду такі документи, достовірність яких ніким не оспорюється (а.с. 11 Т. 3)

5.2.2 щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 , на спірну квартиру

Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на житло від 15.07.2009 № НОМЕР_1 , видане Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області на спірну квартиру на підставі розпорядження від 09.07.2009 № 6 (а.с. 23, 79 Т. 1)

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02. 2002 року № 7/5 (далі - Тимчасове положення № 7/5), положення якого були чинними на час ухвалення рішення про приватизацію спірної квартири міститься Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна (далі - Перелік)

У пункті 7 цього Переліку, до таких правовстановлюючих документів віднесено свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.

Таким чином, саме свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді, є правовою підставою для набуття права власності та здійснення державної реєстрації права власності, тобто є правовстановлюючим документом, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

У п. 109 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (касаційне провадження № 14-2цс21) зазначено, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Такі ж висновки наведені у постанові ВП ВС від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 та низці інших.

Тому, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору потрібно виходити з принципу «jura novit curia» - «суд знає закони».

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах ВП ВС від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Тому, суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення».

З огляду на те, що судом визнано незаконним та скасовано спірне розпорядження № 6 від 09.07.2009, на підставі якого ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житло від 15.07.2009 № 39, останнє підлягає визнанню недійсним.

Можливість оспорювання свідоцтва про право власності, виданого органами приватизації, підтверджується практикою ВП ВС, викладеною у постановах від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

5.2.3 щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 від 17.07.2009 на спірну квартиру

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 04.06.2019).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20).

Суд звертає увагу, що Позивачем заявлено вимогу про витребування майна від нинішнього власника спірної квартири ОСОБА_2 в порядку ст. 388 УК України, що відповідає критеріям віндикаційного позову.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Пункт 114 постанови ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Тому, у разі задоволення вимог про витребування спірної квартири, рішення суду про таке витребування і стане підставою для внесення відомостей в державний реєстр прав на нерухоме майно у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги як обрання Позивачем неналежного способу захисту.

5.2.4 щодо витребування від ОСОБА_2 на користь КП ІСР «ВУЖКГ» спірну квартиру.

Судом встановлено та ніким не оспорюється, що до ухвалення рішення про приватизацію спірної квартири, остання перебувала у комунальній власності КП ІСР «ВУЖКГ» та перебувала в його оперативному віддані.

Таким чином, КП ІСР «ВУЖКГ» до рішення про приватизацію мало статус власника спірної квартири, яка, як встановлено судом, вибула з власності всупереч положенням чинного на той час законодавства про приватизацію.

Обґрунтовуючи цю позовну вимогу, представник Позивача посилається на правових механізм витребування спірної квартири, регламентований положеннями ч. 3 ст. 388 ЦК України (а.с. 43 Т. 2, аркуш 16 позову КП ІСР «ВУЖКГ»), що відповідає критеріям віндикаційного позову.

Відповідно до ч, 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положеннями ст. 388 ЦК України визначається, що добросовісний набувач - це особа, яка не знала і не могла знати про те, що володілець майна, який їй відчужує відповідне майно не мав права вчиняти такі дії з відчуження майна.

Вирішуючи питання про те, чи міг ОСОБА_2 знати про те, що квартира, яка подарована йому ОСОБА_1 була такою, що отримання останнім в порядку, що суперечив положенням законодавства про приватизацію, суд враховує, що згідно з п. 4 Договору дарування від 09.12.2022, Дарувальник ( ОСОБА_1 ) не приховує від Обдарованого ( ОСОБА_2 ) обставин, які мають істотне значення, прав щодо квартири у третіх осіб немає, а також відсутні особи, які б мали підстави оспорювати право власності недійсним (частково або в повному обсязі) як в межах України так і поза її межею (а.с. 64-65, 110-113 Т. 1)

Тому, ОСОБА_2 суд вважає добросовісним набувачем спірної квартири.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

Такі висновки викладені в пунктах 10.7-10.10 постанови ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (касаційне провадження № 12- 158гс19), п. 47.3 постанови ВС від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору (п. 47.3 постанови ВС від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 )

Судом встановлено та ніким не оспорюється, що ОСОБА_1 відчужив спірну йому квартиру своєму синові ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 09.12.2022.

При цьому, за змістом досліджуваного судом договору дарування від 09.12.2022 встановлено, що умови договору не передбачали вчинення обдаровуваним ( ОСОБА_2 ) на користь дарувальника ( ОСОБА_1 ) будь-яких дій майнового та немайнового характеру (а.с. 64-65, 110-113 Т. 1).

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Таким чином, зміст договору дарування з огляду на положення ст. 717 ЦК України свідчить про те, що спірна квартира передана ОСОБА_1 своєму сину ОСОБА_2 на підставі безвідплатного договору, тобто безвідплатно, що становить можливість застосування ч. 3 ст. 388 ЦК України при віндикації спірної квартири.

Тому, не заявлення Позивачем вимоги про оспорювання згаданого договору дарування з огляду на викладені позиції ВС не впливає на можливість витребування спірної квартири від ОСОБА_2 , який є кінцевим власником спірної квартири.

З огляду на те, що спірна квартира до її приватизації ОСОБА_1 перебувала у комунальній власності КП ІСР «ВУЖКГ» і ОСОБА_1 приватизував квартири з порушенням встановленого законом порядку, відповідно не мав права її відчужувати, а ОСОБА_2 набув її безвідплатно, суд приходить до висновку про можливість її витребування.

Разом з цим, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача (п. 53.3 постанови ВС від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20)

5.2.4.1 щодо наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна від добросовісного набувача на користь позивача

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;

2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;

3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).

У зв`язку із зазначеним, право КП ІСР «ВУЖКГ» держави витребувати спірну квартиру, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України.

Суд враховує, що спірна квартира є житлом комунальної власності, яке перебуває у відданні Позивача.

Це житло, з огляду на Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою РМ УРСР від 04.02.1988 № 37 може бути передане у користування громадянам, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Тим більше, надання таким громадянам службового житла у вигляді спірної квартири провадитиметься у спосіб, визначений законодавством, що забезпечить надані Державою Україною гарантії громадян щодо забезпечення житлом на відміну від того, що це житло отримане ОСОБА_1 у власність на підставах, що суперечили положенням законодавства.

Відтак, наявність спірної квартири у розпорядженні КП ІСР «ВУЖКГ» відповідатиме суспільним інтересам на відміну від приватних інтересів ОСОБА_2 , який, як встановлено судом, отримав спірну квартиру безвідплатно від особи, яка нею заволоділа в спосіб, що суперечить законодавству.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини справи, у цьому випадку не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Задоволення позову та витребування у відповідача як добросовісного набувача спірної квартири, яка є єдиним житлом позивача, не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін (висновок, викладений у постанові ВП ВС від 22.03.2023 у справі № 753/19588/19)

Також суд при вирішення питання про витребування від ОСОБА_2 спірної квартири враховує, що одним з критеріїв для відмови суду у втручанні у мирне володіння добросовісним набувачем спірним майном є темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно.

Положеннями ЦК України прямо не передбачено строки, в межах яких володіння майном добросовісним набувачем призводить до набуття права власності, однак, з огляду на відсутність прямо встановленого строку в положеннях ЦК України та наявність позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, таке володіння не може становити менше 3 років.

Такі висновки наведені у постановах Верховного суду від від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012 та від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20.

Суд враховує, що ОСОБА_2 отримав право власності на спірну квартиру 09.12.2022, що станом на час ухвалення рішення у справі становить менш ніж 3 роки, що також свідчить про можливість витребування спірної квартири як від добросовісного набувача, який не володів ним тривалий час.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити, що розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, якщо інше не передбачено законом, здійснюються на підставі статті 390 ЦК України, за змістом якої як власник, так і добросовісний набувач залежно від обставин, мають право вимоги на компенсацію відповідних витрат/доходів.

Водночас частинами третьою, четвертою статті 390 ЦК України встановлено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Також добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Разом з тим, зазначеною нормою не визначено порядок компенсації власнику вартості втраченого майна та осіб, до яких повинен звернутися власник з відповідним позовом у випадку відмови у задоволенні відповідних позовних вимог до добросовісного набувача. Так само зазначеною нормою не встановлено порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачу у випадку задоволення позовних вимог власника про витребування майна.

Добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача.

Добросовісний набувач набуває право на таке звернення за умови задоволення судом позовних вимог власника про витребування спірного майна.

Такі висновки викладені у п.п. 67, 67.2-68.1 постанови ВС від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 та у постанові ВП ВС від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

З огляду на встановлені обставини справи та застосовані норми права, суд приходить до висновку про можливість витребування спірної квартири від ОСОБА_2 , що не призведе до порушення положень ст. 1 Протоколу до Ковенції, тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

5.2.4.2 щодо застосування строків позовної давності за позовом КП ІСР «ВУЖКГ»

Обґрунтовуючи заяву про застосування строків позовної давності у відзиві на позов, поданий КП ІСР «ВУЖКГ» (а.с. 200-214 Т. 2), представник Відповідача зазначає обставини, аналогічні тим, що наведені в заяві про застосування строків позовної давності ОСОБА_2 (а.с. 218-224 Т. 2)

Зміст заяв зводиться до того, що право власності на спірну квартиру у ОСОБА_1 виникло у 2009 році, а Позивач протягом 15 років не цікавився долею належного йому майна, оскільки презумпція цивільного права передбачає те, що власність зобов`язує.

02.04.2009 Іванківське ВУЖКГ зверталось до Голови Іванківської РДА з клопотанням № 61, у якому просило виключити спірну квартиру з числа службових, що свідчить про те, що спірна квартира не є необхідна як службова, з вересня 1996 в ній проживає ОСОБА_1 , має намір її приватизувати та як наслідок розпорядитись нею на власний розсуд.

Також зазначає, що зверненню Іванківського ВУЖКГ з клопотанням № 61 від 02.04.2009 слугувало рішення Іванківського районного суду від 03.03.2009 № 2-219/2009, яке набрало законної сили.

Заперечуючи проти доводів сторони Відповідача, представник Позивача посилається у відповіді на відзив на таке (а.с. 239-241 Т. 2)

Позивач про порушення своїх прав на володіння спірною квартирою дізнався лише 19.03.2024, будучи залученим до участі у справі за первісним позовом Релігійної організації та отримавши в порядку ЦПК України копії позовної заяви, де і було спірне розпорядження від 09.07.2009 № 6 про приватизацію ОСОБА_1 спірної квартири.

З листа Позивача від 15.02.2024 (а.с. 210-211 Т. 1) вбачається , що в останнього немає архівного зберігання документів щодо здійснення підприємством діяльності з реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, а також відсутні облікові (квартирні) справи в т.ч. і на спірну квартиру.

При цьому, в оскаржуваному розпорядженні № 6 від 09.07.2009 зазначено про необхідність ВУЖКГ укласти договори про утримання спірної квартири з ОСОБА_1 , однак останній таких договорів не укладав, для їх укладення до підприємства не прибував, а саме розпорядження № 6 від 09.07.2009 до ВУЖКГ не надходило для виконання.

Враховуючи доводи сторін у цьому питанні, суд приходить до таких висновків.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (пункти 64-66) щодо змісту частини першої статті 261 ЦК України сформулювала такий висновок:

«Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Отже, початок перебігу позовної давності розпочинається не з моменту, коли певний орган видав акт, на підставі якого відбулося відчуження майна, а з моменту, коли про порушення майнового права довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (у цій справі - Кабінет Міністрів України), або прокурор (у двох зазначених вище випадках). Такий момент суд має встановити щодо кожної ефективної позовної вимоги, про застосування наслідків спливу позовної давності за якою подав заяву належний за цією вимогою відповідач. Відомості про отримання прокурором даних саме про порушення права власності держави на конкретний об`єкт раніше, ніж про таке порушення дізнався відповідний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, мають бути підтверджені належними доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (пункти 5.39-5.41))».

Суд враховує, що 02.04.2009 Іванківське ВУЖКГ зверталось до Голови Іванківської РДА з клопотанням № 61, у якому просило виключити спірну квартиру з числа службових.

На переконання Відповідача це свідчить про те, що спірна квартира не є необхідна як службова.

Суд враховує такі доводи, однак, з огляду на застосовані в цьому рішення положення законодавства, надання дозволу на виведення спірної квартири з числа службових є лише проміжним етапом перед її приватизацією та сам по собі такий дозвіл не є правовстановлюючим документом права приватної власності ОСОБА_1 .

Також суд вважає за необхідне наголосити на поведінці ОСОБА_1 , який, будучи учасником судової справи № 2-219/2009, у якому судом ухвалено рішення 03.03.2009 на його користь і яким зобов`язано Іванківську РДА укласти з ОСОБА_2 договір найму житла на загальних підставах (що є необхідним для подальшої приватизації квартири), такий договір не укладено.

ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що він оскаржував бездіяльність РДА в частині невиконання рішення суду про укладення з ним договору найму житла на загальних підставах, тоді як мав це зробити, хоча б з тих підстав, що бажав в майбутньому приватизувати спірну квартиру.

Крім цього, незважаючи на невиконання судового рішення, ОСОБА_1 не звертався з 09.07.2009 до ВУЖКГ з проханням укласти договір утримання квартири, як про це було зазначено в п. 5 розпорядження органу приватизації № 6. Доказів укладення такого договору суду не надав.

Щодо доводів про незацікавленість ВУЖКГ про долю належного йому майна протягом 15 років, суд зазначає, що КП ІСР «ВУЖКГ» з дня ухвалення розпорядження про приватизацію не отримувало його копію. Такі доводи наведені представником Позивача та не спростовані Відповідачем при розгляді справи будь-якими належними доказами.

При цьому, зі змісту листа КП ІСР «ВУЖКГ» від 15.02.2024 (а.с. 210-211 Т. 1) вбачається , що в останнього немає архівного зберігання документів щодо здійснення підприємством діяльності з реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, а також відсутні облікові (квартирні) справи в т.ч. і на спірну квартиру.

Цей доказ наданий стороні Відповідача та ніким не оспорений.

Щодо доводів про обізнаність ВУЖКГ про намір приватизувати спірну квартиру за рішенням суду від 03.03.2009, суд зазначає, що ВУЖКГ не брало участь у справі, тому відповідне рішення їм не направлялось а також не впливало на права та обов`язки ВУЖКГ.

Суд також враховує поведінку ВУЖКГ після того, як його первинно залучено до участі у справі у якості Третьої особи за первісним позовом Релігійної організації.

Після вступу у справу за ухвалою суду від 21.05.2024, Позивач, отримавши в порядку ЦПК України як сторона у справі копію позовної заяви з додатками за первісним позовом, подав власний позов до суду 18.04.2024, що з урахуванням викладеної в ньому позиції та доданих до нього доказів, формування яких потребує певний проміжок часу, свідчить про невідкладне звернення в суд з позовом про захист своїх прав.

Така поведінка свідчить про зацікавленість у захисті свого права. Стороною Відповідача інших переконливих аргументів про можливість дізнатись Позивачем про порушене право не навів, доказів на те не надав, тому суд вважає обґрунтованими доводи про те, що Позивач дізнався про порушене власне право на спірну квартиру 19.03.2024, після отримання копії розпорядження від 09.07.2009 № 6.

До березня 2024 КП ІСР «ВУЖКГ» не приймало участі ні в судових справах ні у вирішенні інших спорів стосовно спірної квартири, тому і не могло знати про наявність порушеного права.

Тому, укладення ОСОБА_1 договорів про утримання квартири, як це зазначено в розпорядженні від 09.07.2009 № 6 свідчило б про те, що з дня укладення таких договорів Позивач міг дізнатись про порушене своє право.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність стороною Відповідача тієї обставини, що Позивач допустив пропущення строку позовної давності для звернення до суду, тому положення про наслідки пропущення позовної давності судом не застосовуються.

При вирішенні цього спору суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06.09.2005,п. 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00 від 18.072006, п. 23) та «Серявін та інші проти України»" (заява № 4909/04 від 10.02.2010, п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, п. 29).

Отже, у цій справі суд ухвалює рішення на підставі доказів, враховуючи характер спірних правовідносин, і дає відповіді на ті аргументи сторін, які стосуються предмету цього судового розгляду.

6. Судові витрати

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.1 Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За ч. 2 ст. 4 цього Закону, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб в України станом на час звернення до суду з позовами становив: у 2023 році - 2684 грн.; у 2024 році - 3028 грн.

6.1.1 за первісним позовом

Позов Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» залишено без задоволення.

При зверненні в суд з позовом у 2023 році, Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8431, 95 грн. що відповідало ціні позову з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід залишити за Позивачем, тому в цій частині питання про стягнення судових витрат не вирішується.

6.1.2 за позовом КП ІСР «ВУЖКГ»

21.05.2024 Позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 180-186 Т. 2)

02.07.2024 Позивач сплатив судовий збір у розмірі 36795, 15 грн. за подання 3 позовних вимог немайнового характеру (визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності) та 1 вимоги майнового характеру (витребування спірної квартири на користь Позивача) (а.с. 38 Т. 3)

Позовні вимоги задоволено частково, зокрема 2 вимоги немайнового характеру та 1 майнового.

Вирішуючи питання про співвідношення стягнення судового збору з Відповідачів, суд приходить до такого.

Позовні вимоги безпосередньо стосувались:

визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації - Іванківської селищної ради;

скасування свідоцтва про право власності на житло - ОСОБА_1 як особи, якій таке свідоцтво видане;

скасування державної реєстрації права власності та витребування спірної квартири на користь Позивача - ОСОБА_2 , як особи, за якою зареєстровано право власності в Державному реєстрі та як власника спірної квартири.

За подання кожної вимоги немайнового характеру сплачено по 3028 грн. (разом 9084 грн.), а майнового характеру - 27 711, 15 грн.

Оскільки позовні вимоги немайнового характеру до Іванківської селищної ради та ОСОБА_1 задоволено, з них підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі по 3028 грн. з кожного.

Позовна вимога немайнового характеру до ОСОБА_2 залишена без задоволення, тому її слід залишити за Позивачем.

Позовна вимога майнового характеру до ОСОБА_2 задоволена у повному обсязі, тому з останнього на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 27 711, 15 грн.

6.2 витрати на професійну правову допомогу

6.2.1 Представник Позивача зазначив у позовній заяві про понесення Позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 25 000 грн., при цьому вимоги про їх стягнення не заявив. Крім цього, у задоволені позову відмовлено, тому питання про стягнення судових авитрат з отримання правової допомоги на користь Позивача не вирішується

6.2.2 У відзиві на позов представник Відповідача просив стягнути з Позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн., однак доказів понесення Відповідачем таких витрат не надав і за 5 днів до закінчення судових дебатів не подавав заяву про надання таких доказів після ухвалення рішення у справі, тому відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правову допомогу.

6.2.3 питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу за позовом КП ІСР «ВУЖКГ» сторони у справі не подавали та не заявляли в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про намір їх стягнення.

На підставі викладеного,керуючись ст. 4 , 12 , 76, 141 ,258 , 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», залишити без задоволення.

Позов Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства», задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 № 6 про передачу в приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2

Витребувати від ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» квартиру АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 27 711, 15 грн.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 11.12.2024

Повне найменування сторін.

Позивач за первісним позовом/третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за позовом Третьої особи: Керівник Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», настоятель протоієрей Славич Іван Васильович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_8 . РНОКПП керівника: НОМЕР_4 . Код ЄДРПОУ Релігійної організації: 25293753)

Представник: адвокат Шурубор Вячеслав Ігорович (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Мотрича, 23. РНОКПП: НОМЕР_5 . Ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом/Позивач за позовом Третьої особи: Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 1. Код ЄДРПОУ: 03346684)

Представник: адвокат Селецька Олена Віталіївна (04207, м. Київ, вул. Л. Лук`яненка, 21, корп.. 12-а, офіс 201. РНОКПП: НОМЕР_6 )

Відповідачі :

Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області (Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 7. Код ЄДРПОУ: 04358000);

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_9 . РНОКПП: НОМЕР_7 );

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_8 ).

Представник відповідача ОСОБА_1 : адвокат Гріденко Тамара Вікторівна (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 10, офіс 2.)

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за позовом Третьої особи: Вишгородська районна державна адміністрація (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1. Код ЄДРПОУ: 23569369)

Суддя Н.П. Слободян