Постанова від 12.05.2025 по справі 366/3723/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 366/3723/23

номер провадження №22-ц/824/6593/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача Славич І.В. ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представники відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представники третіх осіб Лутченко Н.В. , Селецька О.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4

на рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року /суддя Слободян Н.П./

у справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», в особі керівника, настоятеля протоієрея Славича Івана Васильовича до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно

та за зустрічним позовом Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вишгородська районна державна адміністрація, Релігійна організація «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» (в особі керівника, настоятеля протоієрея Славича І.В. ), адвокат Шурубор В.І. звернувся в суд з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у якому просив:

- ???визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 року за №6 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

- скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, яке видане Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області 15 липня 2009 року серії НОМЕР_4 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . здійснену на підставі свідоцтва про право власності 15.07.2009, яке видане Іванківською селищною радою, виданого відповідно до розпорядження Іванківської селищної ради № 6 від 09.07.2009 (зареєстровано в БТІ 17.07.2009, номер запису: 190 в книзі: 18, реєстраційний номер: 27819145).

- визнати недійсним договір дарування квартири, серії та номер: 1847, виданий 09.12.2022, видавник Саєнко О.О., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

- скасувати рішення приватного нотаріуса Саєнко Ольги Олександрівни Бучанського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 65722936 від 09.12.2022 на двокімнатну квартиру, загальною площею 53 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства», адвокат Селецька О.В. звернулась в суд з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вишгородська районна державна адміністрація, Релігійна організація «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», про визнання недійсним та скасування органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просила:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 №6 про передачу в приватну спільну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_3 , а саме на зазначену вище квартиру;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 від 17.07.2009 на спірну квартиру;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь КП ІСР «ВУЖКГ» спірну квартиру.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року позов Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області», залишено без задоволення.

Позов Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства», задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 09.07.2009 №6 про передачу в приватну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 .

Витребувано від ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» квартиру АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 27 711, 15 грн.

У задоволенні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з Релігійної організації «Релігійна громада парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, відмовлено. /т. 3 а.с. 115-127/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року скасувати в частині задоволення позову КП ІСР «ВУЖКГ» та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що відсутність договору найму на загальних підставах не є підставою для визнання приватизації недійсною, оскільки ОСОБА_3 не мав можливості отримати копію такого договору, а оригінал мав зберігатися у наймодавця, що не залежить від дій апелянта. Суд помилково застосував ст. 388 ЦК України, ігноруючи тривале мирне володіння ОСОБА_3 квартирою з 1996 року, що свідчить про добросовісність набуття права власності. Наголошував на пропуску позовної давності КП ІСР «ВУЖКГ», оскільки підприємство знало або могло знати про приватизацію з 2009 року, зокрема через клопотання від 02.04.2009 № 61 про виключення квартири з числа службових, а також через рішення суду від 03.03.2009 у справі № 2-219/09. Вказував на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки витребування квартири від ОСОБА_2 , добросовісного набувача, є непропорційним втручанням у право власності, враховуючи відсутність компенсації та суспільної необхідності.

Іванківська селищна рада в особі представника Т. Свириденко звернулась з відзивом на апеляційну скаргу та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що приватизація квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 проведена з порушенням законодавства, оскільки не було укладено договору найму на загальних підставах, як того вимагало рішення суду від 03.03.2009 у справі № 2-219/09, що є обов`язковою умовою для приватизації. КП ІСР «ВУЖКГ» дізналося про порушення свого права лише 19.03.2024, оскільки розпорядження від 09.07.2009 № 6 не надходило до підприємства, архівні документи відсутні. Клопотання від 02.04.2009 № 61 стосувалося лише виключення квартири з числа службових, а не її приватизації. Вказувала, що квартира перебувала в комунальній власності КП ІСР «ВУЖКГ» до приватизації. ОСОБА_3 не мав права її відчужувати через незаконну приватизацію, а ОСОБА_2 отримав її безоплатно, що дозволяє витребування за ч. 3 ст. 388 ЦК України. Також вказувала на відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки витребування квартири відповідає суспільним інтересам, є пропорційним і не створює надмірного тягаря для ОСОБА_2 , враховуючи незаконність набуття права власності. Рада вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми права та обґрунтовано задовольнив позов КП ІСР «ВУЖКГ» у частині визнання недійсними розпорядження, свідоцтва про право власності та витребування квартири.

КП ІСР «ВУЖКГ» через представника Селецьку О.В. також звернулось з відзивом, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що приватизація квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 проведена з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення № 56 від 15.09.1992, оскільки не було укладено договору найму на загальних підставах, як того вимагало рішення суду від 03.03.2009 у справі № 2-219/09. Двокімнатна квартира не підлягала безоплатній приватизації, оскільки не відповідала критеріям п. 12 Положення № 56 (наприклад, не є однокімнатною, не належить особам з пільгами, визначеними законом). Твердження апелянта про те, що оригінал договору мав зберігатися у наймодавця, спростовується тим, що ОСОБА_3 визнав у суді неукладення такого договору. КП ІСР «ВУЖКГ» дізналося про порушення свого права лише 19.03.2024, оскільки розпорядження від 09.07.2009 № 6 не надходило до підприємства, а архівні документи (облікові справи) відсутні. Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 (після отримання квартири в дар 09.12.2022) не зверталися до КП ІСР «ВУЖКГ» щодо укладення договору на участь у витратах на обслуговування будинку, що унеможливило виявлення порушення раніше. Витребування спірної квартири не порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки є пропорційним і відповідає суспільним інтересам захисту комунальної власності.

У додаткових пояснення представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 посилався на Закон України від 12.03.2025 № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача, зокрема ч. 8 ст. 261 та п. 1 ч. 3 ст. 388 ЦК України, які мають зворотну дію в часі. Наголошував, що перебіг позовної давності для витребування майна починається з дня держреєстрації права власності першого набувача (17.07.2009). Минуло понад 10 років (до 17.07.2019), тому КП «Виробниче управління ЖКГ» не може витребувати квартиру у добросовісного набувача. Закон не вимагає відсутності рішення суду першої інстанції для застосування нових норм. Позовна давність заявлялася в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

У заперечення на додаткові пояснення Релігійна організація, представник Селецька О.В. ) посилалась на ч. 1 ст. 58 Конституції України, ч. 6 ст. 367 ЦПК України про те, що закони не мають зворотної дії, крім випадків, визначених законом (ст. 58 Конституції). Закон № 4292-IX набрав чинності 09.04.2025, після рішення суду першої інстанції (27.11.2024), тому не міг бути застосований. Апеляційний суд не розглядає нові підстави, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК). Зазначала, що відсутні порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції.

Також висловила заперечення на додаткові пояснення Іванківська селищна рада, представник Свириденко Т.Д . Вказувала, що Закон набрав чинності 09.04.2025, після ухвалення рішення Іванківським районним судом (27.11.2024), тому не міг бути застосований судом першої інстанції. Положення ч. 8 ст. 261 та п. 1 ч. 3 ст. 388 ЦК України (про 10-річний строк для витребування майна від добросовісного набувача) не підлягають застосуванню в апеляції, оскільки апеляційний суд обмежений підставами, розглянутими судом першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України). Законодавство, чинне на момент розгляду справи в суді першої інстанції, має застосовуватись. Квартира мала статус службового житла для ритуального обслуговування, але була надана ОСОБА_3 , який не належав до категорій працівників, що мають право на службове житло (Положення про порядок надання службових жилих приміщень). ОСОБА_3 не подавав заяви на отримання службового житла чи виведення квартири з цього статусу, що свідчить про відсутність його волі та порушення процедури. ОСОБА_3 знав про порушення процедури приватизації та надання службового житла, що виключає його добросовісність як набувача. Вказувала, що відсутні докази укладення договору найму квартири, звернення до адміністрації чи КП для отримання житла, використання приватизаційних чеків чи доплати за надлишкову площу квартири. Отже, порушення процедури приватизації (неперевірка права на безоплатну приватизацію, відсутність доплати) підтверджує недобросовісність, а тому рішення суду першої інстанції законне і обгрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що Рішенням облвиконкому від 26.11.1991 за № 194 затверджено статут Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії смт. Іванків, ухвалений парафіяльними зборами від 22.02.1991. За цим статутом Іванківська єпархія є релігійним об`єднанням (релігійною спілкою), первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Київської єпархії. Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні законодавства, володіє правами юридичної особи у рамках, визначених статутом (п.п. 1, 4, 5 статуту) (а.с. 179-182 Т. 1)

Розпорядженням представника Президента України Іванківської РДА від 30.12.1993 «Про введення об`єкта в експлуатацію» затверджено акт державної комісії від 25.12.1993 про введення в експлуатацію 8-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_3 житловою площею 2236, 3 кв. м, загальною площею 3730, 1 кв. м (а.с. 183, Т. 1, 48 Т. 2)

26.10.1995 Іванківське ВУЖКГ звернулось до голови селищної ради народних депутатів з листом про видачу реєстрових посвідчень на будинку по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (а.с. 184 Т. 1, 49 Т. 2)

Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради народних депутатів від 26.10.1995 № 282 «Про оформлення реєстраційного посвідчення на будинок, розташований в АДРЕСА_3 » вирішено оформити реєстраційне посвідчення на зазначений будинок ні ім`я Іванківського ВУЖКГ та зобов`язати БТІ видати його ВУЖКГ (а.с. 185 Т. 1, 50 Т. 2)

На підставі цього рішення, 29.10.1995 на ім`я Іванківського ВУЖКГ видано «Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, належне державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям» на будинок АДРЕСА_3 (а.с. 186 Т. 1, 51 Т. 2)

У лютому 1996 ВУЖКГ звернулось до голови Держадміністрації з листом про отримання дозволу на оформлення 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 (спірна квартира), загальною площею 51,5 кв. м, як службової для ритуального обслуговування населення (а.с. 187 Т. 1, 52 Т. 2)

Розпорядженням Іванківської РДА від 13.02.1996 № 71 спірна квартира визнана службовою для ритуального обслуговування населення (а.с. 188 Т. 1, 53 Т. 2)

29.07.1996 Указом Митрополита Київського і всієї України Володимира №98, ОСОБА_3 з 29.07.1996 призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Іванків Київської єпархії (а.с. 8, 189 Т. 1, 54 Т. 2)

17.09.1996 Іванківське ВУЖКГ звернулось до Голови Іванківської райдержадміністрації з листом за вих.. № 108, у якому просило надати службове житло священику ОСОБА_3 , направленому митрополитом всієї України Володимиром наставителем Церкви Різдва Богородиці смт. Іванків. Сім`я складається з 1 чоловіка (а.с. 9, 192 Т. 1, 55 Т. 2)

22.09.1996 розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 482 «Про надання службового житла», на підставі ст. 121 ЖК України, клопотання адміністрації Іванківського ВУЖКГ від 17.09.1996 № 108 та направлення, виданого Митрополитом Київським і всієї України Володимиром № 98 про призначення настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці в смт. Іванків, надано для забезпечення ритуального обслуговування населення ОСОБА_3 , одинокому, службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29, 6 кв. м. (а.с. 10, 196 Т. 1, 56 Т. 2)

На підставі цього розпорядження, 22.09.1996 ОСОБА_3 видано корінець ордера № 64, сім`я якого складається з 1 чоловіка на право зайняття 2 кімнат загальною площею 29, 6 кв. м в квартирі АДРЕСА_2 (далі за текстом - спірна квартира). Ордер містить відмітку «службове» та в графі інші відомості «настоятель храму в смт. Іванків» (а.с. 11, 197-198 Т. 1, 57-58 Т. 2)

14.04.2005 Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління Житлово-комунального господарства» (далі - КП ІСР «ВУЖКГ») (колишня назва Іванківське ВУЖКГ) зареєстроване як юридична особа під ідентифікаційним кодом 03346684 (а.с. 164-172 Т. 1)

Згідно зі статутом ВУЖКГ (код 03346684), затвердженим Іванківським селищним головою 08.12.2008, ВУЖКГ засноване на комунальній власності Іванківської районної ради та передано у власність Іванківської селищної ради рішенням від 29.07.2005 № ІУ-22/173 Іванківської районної ради. В своїй виробничій і господарській діяльності ВУЖКГ підпорядковується Іванківській селищній раді, має право юридичної особи, діє і здійснює виробничу діяльність з метою одержання прибутку на підставі Закону України «Про підприємства в Україні», має самостійний баланс. Предметом діяльності є надання житлово-комунальних послуг населенню, надання комунальних послуг організаціям та підприємствам району, надання інших послуг, зокрема, управління нерухомим майном (а.с. 173-177 Т. 1, 90-94 Т. 2)

17.12.2007 Православна община Української Православної церкви храму Різдва Пресвятої Богородиці смт. Іванків звернулась до Голови райдержадміністрації з проханням зняти з числа службових спірну квартиру, в якій проживає ОСОБА_3 з 05.10.1996 (а.с. 105, 199 Т. 1, 59 Т. 2)

10.03.2008 Іванківською державною адміністрацією листом № П-4412 «Про виведення квартир із числа службових» відмовила в задоволенні прохання про виведення спірної квартири з числа службових у зв`язку з тим, що вона призначалась настоятелям Іванківського храму Різдва Пресвятої Богородиці для забезпечення ритуального обслуговування населення і тому, при зміні настоятеля церкви квартира буде залишатись за православною общиною (судячи з подальшого рішення суду, суд вважає, що це повідомлення направлене ОСОБА_3 , оскільки сама копія документа не містить адресата) (а.с. 200 Т. 1, 60 Т. 2)

03.03.2009 Іванківський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі №2-219/2009, (набрало законної сили 16.03.2009), яким задовольнив позов ОСОБА_3 до Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання права на житло та вирішив:

визнати за ОСОБА_3 право на спірну квартиру на підставах, передбачених ст. 31 ЖК України;

зобов`язати Іванківську районну державну адміністрацію виключити спірну квартиру зі списку службового житла та укласти з ОСОБА_3 договір житлового найму на загальних підставах.

Зі змісту рішення вбачається, що учасниками справи були ОСОБА_3 (Позивач) та Іванківська районна державна адміністрації (Відповідач). Остання не заперечувала проти задоволення позову та погодилась з ним.

Підставою позову було те, що на підставі розпорядження Відповідача від 22.09.1996 він вселився в службову квартиру в силу виконання своїх службових обов`язків, проживає в квартирі АДРЕСА_6 рік та не збирається переїжджати та змінювати місце проживання. Він звернувся до Відповідача із заявою про виведення спірної квартири з числа службових та заключити з ним договір найму на загальних підставах, однак йому двічі відмовлено, оскільки квартира призначена для забезпечення ритуального обслуговування населення настоятелям Іванківського Храму і при зміні настоятеля буде залишатись за общиною.

Мотивуючи рішення, суд крім іншого послався на те, що посади настоятеля храму немає в переліку категорій працівників, яким може бути надане службове житло, однак житло йому надано як службове з підстав необхідності та доцільності, що не суперечить ст. 46 ЖК України і це не позбавляє ОСОБА_3 укласти договір найму житла на загальних підставах. Суд встановив, що в спірних правовідносинах він вбачає ряд порушень законодавства при наданні квартири, які не впливають на законність користування нею Позивачем, оскільки останній не несе відповідальності за порушення, допущені посадовими особами при оформленні документів про надання житла, якщо це не пов`язане з обманом або свідомим введенням в оману посадових осіб з боку отримувача житла. Тому, незважаючи на «огріхи» при її наданні, у Позивача спірна квартира не може бути відібрана. Квартира також не може бути надана церковній общині, яка не може бути суб`єктом її отримання за будь-яких обставин (а.с. 106-108 Т. 1, 61-63 Т. 2)

02.04.2009 Іванківське ВУЖКГ звернулось до Голови Іванківської райдержадміністрації з клопотанням № 61 про виведення спірної квартири з числа службових (а.с. 65 Т. 2)

15.04.2009 розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації № 435 «Про виключення з числа службових приміщень», з урахуванням постанови РМ УРСР від 04.02.1988 № 37 «Про службові жилі приміщення» та клопотання Іванківського ВУЖКГ від 02.04.2009 № 61 вирішено виключити спірну квартиру з числа жилих приміщень (а.с. 201 Т. 1, 64 Т. 2)

26.05.2009 прихожани церкви Різдва Пресвятої Богородиці смт. Іванків від імені ОСОБА_11 звернулись до начальника відділу у справах релігій та національностей КОДА з проханням вплинути на вчинення приватизації ОСОБА_3 спірної квартири, оскільки таким чином порушуються права прихожан і це питання залишається спірним (а.с. 202 Т. 1, 66 Т. 2)

У відповідь на це звернення, 04.06.2009 ОСОБА_11 направлено повідомлення про те, що це питання обговорено з Митрополитом Київським і всієї України Володимиром, який пообіцяв прийняти міри до Лонгіна. Приватизацію квартири можливо відмінити лише судовим рішенням (а.с. 203 Т. 1, 67 Т. 2)

09.07.2009 розпорядженням органу приватизації Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області розглянуто заяву ОСОБА_3 на приватизацію спірної квартири. Після розрахунків та розгляду матеріалів з цього питання вирішено задовольнити прохання ОСОБА_3 і передати спірну квартиру розміром жилої площі 29, 8 кв. м, загальної 53, 0 кв. м в спільну приватну власність. Розрахунок безоплатно приватизованої площі, вартості надлишків загальної площі затверджено в додатку.

У п. 5 розпорядження Іванківське ВУЖКГ зобов`язано у 10-денний строк укласти Договір з ОСОБА_3 на участь його у витратах на обслуговування та ремонт будинку (а.с. 22, 207 Т. 1, 71 Т. 2)

Згідно з додатком до розпорядження (а.с. 13 Т. 3), розмір залишків, що підлягає оплаті = 22 кв.м, розмір доплати за надлишкову площу - 3, 85 грн., відновна вартість квартири, що приватизується - 9, 28 грн.

Відповідно до копії квитанції № ИСФ-000783 ОСОБА_3 сплатив КП БТІ Києво-Святошинської ради Київської області грошові кошти у розмірі 90 грн. (а.с. 11 Т. 3)

15.07.2009 Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 09.07.2009 № 6 видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 на спірну квартиру (а.с. 23, 79 Т. 1)

Як вбачається з довідки Почаївського комбінату комунальних підприємств виданої у 2009 році (повна дата не ідентифікована через частково неякісну ксерокопію) та довідки Кременецького районного комунального БТІ № 415 (дата не ідентифікована з тих же причин), ОСОБА_3 не приймав участі в приватизації квартири № (не ідентифіковано з тих же причин ) в будинку АДРЕСА_7 та за ним не має зареєстрованого приватизованого житла, участі в приватизації з державного фонду з 1993 по 1996 року він не приймав (а.с. 97-98 Т. 2)

10.05.2022 Указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Православної Церкви України № 42 ОСОБА_3 звільнений з посади керівника Релігійної громади парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області - Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» з 10.05.2022 (а.с. 74 Т. 2)

12.05.2022 Указом Митрополита Київського і всієї України Престоятеля ПЦУ № 62 Протоієрея Івана Славича призначено настоятелем парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Вишгородського району Київської області (а.с. 7 Т. 1)

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань (станом на 19.05.2022) Релігійна організація «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Іванків Іванківського району Київської області» вбачається, що керівником організації є Славич І.В. з 12.05.2022 (а.с. 6 Т. 1)

Згідно з копією інвентаризаційної справи на спірну квартиру (справа № 2473), спірна квартира передана у особисту власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2009 виданого згідно з розпорядженням № 6 від 09.07.2009. розмір частки 1, запис виконано 17.07.2009. Квартира має загальну площу 53, 0 кв.м, жилу 29,8 кв. м, підсобну 23, 2 кв. м. ОСОБА_3 13.05.2009 виконав замовлення № ИСФ-000783 для виконання технічного паспорта для приватизації (а.с. 13-24)

Згідно з договором дарування квартири від 09.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1847, ОСОБА_3 (Дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_2 (Обдаровуваний), а останній приймає в Дар від Дарувальника спірну квартиру. Відчужувана квартира належить Дарувальнику на праві власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло серії НОМЕР_2 , виданого Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області 15.07.2009 згідно з розпорядженням від 09.07.2009 № 6 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23335258, виданим КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 17.07.2009, реєстраційний № 27819145. За даними технічного паспорта № 2473 станом на 20.05.2009 квартира є двокімнатною, загальною площею 53, 0 кв. м. житловою 29, 8 кв. м.

У п. 4 Договору зазначено, що Дарувальник не приховує від Обдарованого обставин, які мають істотне значення, прав щодо квартири у третіх осіб немає, а також відсутні особи, які б мали підстави оспорювати право власності недійсним (частково або в повному обсязі) як в межах України так і поза її межею (а.с. 64-65, 110-113 Т. 1)

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18.09.2001 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00037772921, сформованого 09.12.2022, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 (а.с. 74-76)

Згідно з технічним паспортом на спірну квартиру (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), складеного станом на 20.05.2009, власником квартири є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2009, квартира розташована на 2 поверсі 5 поверхового будинку, має дві кімнати розмірами 12, 7 та 17, 1 кв. м відповідно, жила площа становить 29, 8 кв. м, підсобна 23, 2кв. м, загальна 53, 0 кв. м (а.с. 77-78 Т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 15.07.2009 Іванківською селищною радою Іванківського району Київської області (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 09.07.2009 № 6 (а.с. 23, 79 Т. 1)

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «БТІ Києво-Святошинської ради Київської області» № 23335258 від 17.07.2009, реєстраційний № 27819145, № запису 190 в книзі № 18 (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), спірна квартира належить ОСОБА_3 у розмірі частки 1/1 на приватній власності на підставі свідоцтва про право власності б/н від 15.07.2009 виданого органом приватизації Іванківської селищної ради згідно з розпорядженням від 09.07.2009 № 6 (а.с. 80 Т. 1)

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (міститься в матеріалах нотаріальної справи № 1847), станом на 09.12.2022 (10 год. 09 хв.), спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_3 у розмірі частки 1/1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2009, виданого органом приватизації Іванківської селищної ради згідно з розпорядженням № 6 від 09.07.2009. Відомості з реєстру заборон та реєстру іпотек на спірну квартиру відсутні (а.с. 81 Т. 1)

Згідно з листом КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської ради Київської області» від 14.09.2023 № 329, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на спірну квартиру, право власності зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого Іванківською селищною радою на підставі розпорядження від 09.07.2009 № 6 (зареєстровано в БТІ 17.07.2009 під реєстровим номером 190 в книзі № 18). В матеріалах справи відсутня інформація щодо призначення спірної квартири для забезпечення ритуального обслуговування населення (а.с. 12 Т. 1)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 04.12.2023 спірна квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (Відповідач), розмір частки: 1, на підставі договору дарування квартири 1847 від 09.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Саєнко О.О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 65722936 від 09.12.2022 приватного нотаріуса Саєнко О.О.) (а.с. 27)

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно керувався вимогами Конституції України: ст. 8 (верховенство права), ст. 19 (законність дій органів влади), ст. 41 (непорушність права власності), ст. 47 (право на житло), ст. 55 (право на судовий захист), ст. 129 (змагальність сторін); ЦК України: ст. 21 (скасування незаконного акта), ст. 256-257, 261, 267 (позовна давність), ст. 319, 321 (право власності), ст. 328 (набуття права власності), ст. 345 (приватизація), ст. 387-388 (витребування майна), ст. 390 (компенсація при витребуванні), ст. 717 (договір дарування); ЖК УРСР: ст. 4, 5, 9, 18, 31 (державний житловий фонд, приватизація), ст. 118 (службові приміщення); ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»: ст. 1, 2, 8 (об`єкти та порядок приватизації); Положенням № 56 від 15.09.1992: п. 2, 13, 14, 17 (передача житла у власність); Положенням № 37 від 04.02.1988: п. 1, 2, 6-8 (службові приміщення); Конвенцією про захист прав людини: ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 1 Першого протоколу (захист права власності); Практикою ВС та ЄСПЛ: постанови ВП ВС від 25.06.2019 (№ 924/1473/15), 23.11.2021 (№ 359/3373/16-ц), 29.05.2024 (№ 910/5808/20); рішення ЄСПЛ у справах «Стаббінгс проти Великобританії» (1996), «Рисовський проти України» (2011).

Щодо первісного позову Релігійної організації:

Позов вірно залишено без задоволення через відсутність порушених прав чи інтересів позивача (ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини). Суд встановив, що спірна квартира виключена з числа службових розпорядженням Іванківської РДА від 15.04.2009 № 435 (а.с. 201 Т. 1, 64 Т. 2), а працівники релігійних організацій не включені до переліку осіб, яким надаються службові приміщення (п. 7 розділу ІІ Положення № 37 від 04.02.1988). Відповідно до постанови ВС від 18.05.2022 у справі №295/6056/17, суд не вправі оцінювати обґрунтованість виключення квартири з числа службових. Отже, відсутність порушення прав позивача є підставою для відмови в позові (постанови ВС від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц).

Щодо позову КП ІСР «ВУЖКГ», суд першої інстанції вірно встановив, що приватизація квартири ОСОБА_3 порушує законодавство, оскільки не було укладено договору найму на загальних підставах, як того вимагало рішення суду від 03.03.2009 у справі № 2-219/09 (ст. 31 ЖК УРСР, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 2 Положення № 56 від 15.09.1992). Орган приватизації діяв поза межами компетенції, ухвалюючи розпорядження № 6 від 09.07.2009, що суперечить ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 21 ЦК України. Тому розпорядження визнано недійсним і скасовано.

Свідоцтво від 15.07.2009 № 39, видане на підставі незаконного розпорядження, також вірно визнано недійсним (ст. 328 ЦК України, п. 109 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Оспорювання таких свідоцтв підтверджується практикою ВП ВС (постанови від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц).

Відмова у скасуванні державної реєстрації, відхилена як неефективний спосіб захисту, оскільки витребування майна за ст. 388 ЦК України є належним способом (постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13), сторонами не оскаржується.

Оскільки спірне квартира перебувала у комунальній власності КП ІСР «ВУЖКГ» до незаконної приватизації (а.с. 186 Т. 1, 51 Т. 2). ОСОБА_3 не мав права її відчужувати, а ОСОБА_2 отримав її безоплатно за договором дарування від 09.12.2022 (ст. 717 ЦК України), суд першої інстанції також дійшов обґрунтованих висновку, що це дозволяє витребування за ч. 3 ст. 388 ЦК України. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, але володіє квартирою менше 3 років, що не виключає витребування (постанови ВС від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012, від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20). Витребування відповідає суспільним інтересам і не порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки є пропорційним (п. 53.3 постанови ВС від 29.05.2024 у справі №910/5808/20).

Також суд першої інстанції вірно втсановив, що КП ІСР «ВУЖКГ» дізналося про порушення права 19.03.2024 після отримання копії розпорядження № 6 (а.с. 210-211 Т. 1). Відсутність архівних документів і ненадходження розпорядження до підприємства підтверджують поважність причин пропуску (ст. 261 ЦК України). Клопотання від 02.04.2009 № 61 стосувалося виключення квартири з числа службових, а не приватизації, і не свідчить про обізнаність порушених прав та обізнаність вибуття спірної квартири з власності громади. ОСОБА_3 не уклав договори, передбачені розпорядженням № 6, що унеможливило виявлення порушення раніше. Відповідач не довів пропуск позовної давності (постанови ВП ВС від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав приватизацію незаконною через відсутність договору найму, скасував розпорядження №6 і свідоцтво про право власності, витребував квартиру від ОСОБА_2 як добросовісного набувача, встановив відсутність пропуску позовної давності та відмовив у скасуванні державної реєстрації як неефективному способу захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність договору найму на загальних підставах не є підставою для визнання привативації недійсною, оскільки ОСОБА_3 не мав можливості отримати копію такого договору, а оригінал мав зберігатися у наймодавця, апеляційним судом відхиляється.

Так, суд першої інстанції встановив, що умовою приватизації спірної квартири було укладення договору найму на загальних підставах, як того вимагало рішення Іванківського районного суду від 03.03.2009 у справі № 2-219/09 (а.с. 22, 207 Т. 1). Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 2 Положення № 56 від 15.09.1992, приватизація можлива лише для квартир, які використовуються на умовах найму. ОСОБА_3 не надав доказів укладення такого договору, а в суді підтвердив, що його не укладав (а.с. 240 Т. 2). Суд обґрунтовано визнав, що відсутність договору найму унеможливлювала приватизацію, а орган приватизації діяв поза межами компетенції, ухвалюючи розпорядження № 6 від 09.07.2009 (ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Аргумент апелянтів про те, що ОСОБА_3 не мав копії договору, а оригінал мав зберігатися у наймодавця, не спростовує факту неукладення договору. Суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_3 не оскаржував бездіяльність Іванківської РДА щодо неукладення договору, хоча мав це зробити для реалізації права на приватизацію (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Відсутність вини ОСОБА_3 у неукладенні договору не впливає на незаконність приватизації, оскільки обов`язок доведення обставин лежить на стороні, яка їх заявляє (ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що відсутність договору найму є підставою для визнання приватизації незаконною.

Відхиляються колегією суддів і довід апелянтів про те, що суд помилково застосував ст. 388 ЦК України, ігноруючи тривале мирне володіння ОСОБА_3 квартирою з 1996 року, що свідчить про добросовісність набуття.

Суд визнав, що квартира перебувала у комунальній власності КП ІСР «ВУЖКГ» до незаконної приватизації (а.с. 186 Т. 1). ОСОБА_3 не мав права її відчужувати через порушення порядку приватизації, а ОСОБА_2 отримав її безоплатно за договором дарування від 09.12.2022, що дозволяє витребування за ч. 3 ст. 388 ЦК України. Суд встановив добросовісність ОСОБА_2 , але зазначив, що володіння квартирою менше 3 років (з 09.12.2022) не виключає витребування (постанови ВС від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012, від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20).

Аргумент про тривале мирне володіння ОСОБА_3 з 1996 року не є релевантним, оскільки володіння до приватизації (2009) ґрунтувалося на ордері на службове житло (а.с. 64 Т. 2), а не на праві власності, з чим погоджується апеляційний суд. Після приватизації право власності було незаконним через відсутність договору найму. Отже, суд першої інстанції правильно застосував ст. 388 ЦК України, а тривале володіння ОСОБА_3 не впливає на законність витребування.

Відхиляються і доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності КП ІСР «ВУЖКГ», оскільки підприємство знало або могло знати про приватизацію з 2009 року через клопотання від 02.04.2009 № 61 та рішення суду від 03.03.2009.

Встановлено, що КП ІСР «ВУЖКГ» дізналося про порушення права 19.03.2024 після отримання копії розпорядження № 6 від 09.07.2009 у межах провадження за позовом Релігійної організації (а.с. 210-211 Т. 1), після чого як третя особа звернулось з позовом у даному провадженні. Відсутність архівних документів та ненадходження розпорядження до підприємства підтверджують поважність причин пропуску позовної давності (ст. 261 ЦК України). Суд врахував, що КП ІСР «ВУЖКГ» не було стороною у справі №2-219/09, а клопотання від 02.04.2009 № 61 стосувалося виключення квартири з числа службових, а не приватизації, що не свідчить про обізнаність підприємства (а.с. 239-241 Т. 2).

Аргумент апелянтів про пропуск позовної давності спростовується відсутністю доказів, що КП ІСР «ВУЖКГ» знало чи могло знати про приватизацію раніше. ОСОБА_3 не уклав договори, передбачені розпорядженням №6, що унеможливило виявлення порушення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Позиція суду узгоджується з практикою ВП ВС (постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17), яка пов`язує початок позовної давності з моментом, коли уповноважений орган дізнався про порушення.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив відсутність пропуску позовної давності.

Щодо порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки витребування квартири від ОСОБА_2 , добросовісного набувача, є непропорційним без компенсації, апеляційний суд вказує таке.

Суд першої інстанції у повній мірі дослідив пропорційність втручання у право власності ОСОБА_2 , враховуючи легітимну мету витребування (захист комунальної власності) та суспільні інтереси (надання житла для службових потреб). Витребування визнано пропорційним, оскільки квартира вибула з володіння КП ІСР «ВУЖКГ» незаконно, а ОСОБА_2 отримав її безоплатно (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Суд зазначив, що ОСОБА_2 може вимагати компенсацію від ОСОБА_3 за ст. 661 ЦК України (п. 67 постанови ВС від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20).

Аргумент апелянтів про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції спростовується тим, що суд врахував практику ЄСПЛ (справи «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Стаббінгс проти Великобританії» від 22.10.1996), яка допускає втручання у право власності за наявності легітимної мети та пропорційності. Відсутність компенсації не є порушенням, оскільки ОСОБА_2 не поніс витрат на набуття квартири, а його право на компенсацію від дарувальника зберігається.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав витребування пропорційним і таким, що не порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: