Рішення

від 04.12.2007 по справі 11/635/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/635/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" грудня 2007 р.                                                 Справа №  11/635/07

За позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів”

(54002, м.Миколаїв, вул..1-а Слобідська, 122)

до відповідача: Комунального підприємства “Регіональний контракт”

(54002, м.Миколаїв, вул..1-а Слобідська, 122)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Пожар С.В. –дов. №2943 від 07.12.2006р.

від відповідача: Радченко В.І. –директор, Гожбур М.А. –дов. від 13.11.2007р.

Суть спору: стягнення 149811,92 грн.

Відповідач  у відзив на позов позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що відповідно до п.8.12 Договору зберігання №К-4А/17 від 16.09.2003р. він звільняється від оплати за зберігання зерна при умовах його реалізації позивачу. Такий договір купівлі-продажу дійсно було укладено між сторонами 06.04.2004р., за умовами якого позивач зобов'язався придбати пшеницю, яка знаходиться у нього на зберіганні, але свої зобов'язання виконав частково, чим погіршив ситуацію з питання оплати зерна.

Дія договору зберігання, з врахуванням додаткових угод про продовження строку його дії, закінчилась 01.04.2005р. Після цієї дати договірних відносин між сторонами не існує, отже, зерно яке зберігається у позивача є його зерном і сплачувати плату за його зберігання підприємство не повинно.

Відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України, у разі якщо настанню обставин, що недобросовісно перешкоджає сторона якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

В доповнення до відзиву комунальне підприємство зазначило, що перевіркою проведеною працівниками КРУ в Миколаївській області було встановлено факт завищення вартості наданих послуг на 7,563 тис. грн. Акт КРУ від 08.11.2006р. не оскаржувався, але коригування здійснено не було. Отже, зменшення позивачем вимог на 7530,0 грн. у добровільному порядку є неправомірною.

Окрім цього, відповідач вважає, що суму позовних вимог також слід зменшити на 37943,5 грн., оскільки позивачем безпідставно змінено вартість відвантаження пшениці. Загалом, відповідач просить зменшити позовні вимоги  на 87812,13 грн.

Не погоджується відповідач також з позовними вимогами в частині стягнення боргу за період зберігання 1907,35 тонни пшениці за період з квітня по серпень 2007 року, в зв'язку з тим, що пшениця  знаходилась у позивача не на підставі договору зберігання і суму позовних вимог слід зменшити на 42255,37 грн.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути вартість наданих послуг зі зберігання зерна пшениці за період з 01.02.2007р. по 31.08.2007 року в сумі 148821,95 грн.

У судовому засіданні 13.11.2007р. відповідно до ст.77 ГПК України було оголошено перерву.

   Заслухавши представників сторін, вивчивши надані ними матеріали,  суд –

в с т а н о в и в:

Відповідно до положень статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №11/257/07 за позовом КП „Регіональний контракт” до ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” про витребування 1907,35 тонни зерна пшениці було встановлено наступне.

          16 вересня 2003 року позивач та відповідач уклали договір зберігання №К–4а/17, виконуючи умови якого позивач зобов'язався передати на зберігання 15000 тонн продовольчої пшениці, +/- 10% на умовах оплати визначеної цим договором.

В свою чергу, комбінат хлібопродуктів зобов'язався здійснити прийом продукції по кількості згідно Інструкції „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів” № 6-П, забезпечити її зберігання по кількості та якості відповідно до інструкції № 9-3-82 „По сушці продовольчого, кормового зерна, насіння маслянистих культур та експлуатації зерносушарок”, та Інструкції № 9-7-88 „По зберіганню зерна, масло насіння, муки та круп” 1988 р.

Пунктом 2.2.5. договору його учасники передбачили, що відвантаження (переоформлення) продукції здійснюється відповідно до інструкції „Про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном та продуктами його переробки, на підприємствах хлібопродуктів системи Міністерства заготівлі СРСР № 9-1 від 1978 р. по фактичній вазі за відрахуванням 1% залікової ваги (технологічних втрат).

Іншими умовами договору було передбачено, що вартість наданих комбінатом послуг складає: перевалка зерна через елеватор в т.ч –25 грн./т, прийомка –10 грн./т//, зберігання в місяць –5 грн./т, відвантаження – 10 грн. т.

В обов'язки комбінату також було включено виписка рахунків на оплату наданих послуг в термін за три дні до закінчення місяця, які комунальне підприємство повинно було сплачувати шляхом безготівкового розрахунку на протязі 3-х банківських днів з дня видачі рахунку.

Пунктом 8.2. договору схову сторони передбачили, що видача (передача) продукції здійснюється виконавцем на умовах повного розрахунку за надані послуги та при наявності складської квитанції, листа на переоформлення (відпуск) продукції, довіреності та документів, що підтверджують особу представника замовника.

Умовами договору його учасники погодили, що в разі реалізації замовником виконавцю продукції, яка завезена на зберігання, вартість послуг, а також технологічні втрати з замовника не стягуються.

Строк дії договору було погоджено з 16.09.2003р. по 31.12.2003р.

12.12.2003р. комбінат оформив та видав комунальному підприємству складську квитанцію за № 7850 про прийняття на зберігання пшениці 4 класу фізичною вагою 745000 кг.

01.07.2004р. також було видано складську квитанцію за №3806 про прийняття на зберігання 3069080 кг пшениці 4 класу.

Додатковою угодою за №1 до названого договору від 29.12.2003р. сторони продовжили строк його дії до 30 червня 2004 року.

06.04.2004р. КП „Регіональний контракт” та ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” уклали договір купівлі-продажу №К–4/48, за умовами якого комунальне підприємство зобов'язалось продати товариству  8107,130 тонн пшениці 3 класу та 5745 т пшениці 4 класу по ціні 1114 грн. за 1 тонну.

З0 червня 2004 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду за №2, якою продовжили строк його дії до 1 квітня 2005 року.

На час розгляду цієї справи вступили в силу рішення господарського суду по справі №12/100/07, яким стягнуто з КП „Регіональний контракт” вартість наданих послуг з зберігання зерна пшениці позивачем за період з грудня 2003 року по 31.03.2005р., та з 01.12.2005р. по 31.01.2007 р.

Позивач просить стягнути плату за зберігання пшениці за період з 01.02.2007р. по 31.08.2007р.

Як зазначено в позовній заяві, що не оспорюється з боку відповідача, станом на 1 квітня 2007 року на зберіганні у комбінату знаходилась пшениця 3-го та 4-го класів в кількості 9251,25 тонн.

Листом за вихідним №42 від 03.04.2007р., який було отримано позивачем в цей же день, про що свідчить відтиск печатки про реєстрацію цього листа за вхідним №755 від 03.04.2007р., комунальне підприємство просили останнього, починаючи з 4 квітня 2007 року розпочати відвантаження продовольчої пшениці 3-го та 4-го класів в кількості 9251,25 тонн, яка зберігається на комбінаті.

Стаття 949 ЦК України говорить, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана йому на зберігання або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

В період з 14 по 18 квітня 2007 року комбінат хлібопродуктів відпустив комунальному підприємству повністю пшеницю 3-го класу та частково пшеницю 4-го класу  за винятком 1907,347 тонн, яку не відвантажив з тієї причини, що поклажодавець не провів розрахунки за надані послуги зі зберігання зерна. При цьому позивач зазначає, що вартість залишку пшениці (1907,347 тонн) є якраз тією сумою, яка покриє його витрати пов'язані зі зберіганням зерна.

Така позиція позивача була підтверджена ним у листі на адресу комунального підприємства за вихідним №953 від 08.05.2007р. де говорилось, що залишки продовольчої пшениці буде відвантажено при умові повного погашення заборгованості, як це передбачено договором зберігання від 16.09.2003р.

В травні 2007 року, комунальне підприємство звернулось з листом до комбінату хлібопродуктів (лист від 03.05.2007р.) з проханням розглянути можливість термінового відвантаження 1907,15 тонн пшениці та визначитись з пропозицією іншого підприємства щодо укладання трьохсторонньої додаткової угоди.

З викладено слідує, що позивач по справі притримує на зберіганні 1907,347 тонн пшениці та не відпускає її комунальному підприємству з тої причини, що останнє не провело повністю розрахунки за надані послуги.

За таких обставин,  зберігання позивачем пшениці, яка належить відповідачу в період з квітня по серпень 2007 року відбувається мимо волі відповідача і ініційоване самим позивачем. Тобто, факт надання послуг зі зберігання пшениці саме відповідачу не має місця.

Окрім цього, здійснивши відпуск пшениці відповідачу в квітні 2007 року, позивач оформив складську квитанцією на зерно №35679 від 17.04.2007р., яку так і не видав комунальному підприємству в порушення приписів статті 10 Закону України „Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, яка передбачає, що договір складського зберігання укладається в письмовій формі.

          Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене простим  або подвійним складським свідоцтвом.

          Отже, у відповідача відсутні будь-які документи, які свідчать про те, що він є власником 1907,347 тонн пшениці 4 класу, яка знаходиться у позивача, а отримати цю пшеницю він в змозі тільки при наявності у нього такого свідоцтва.

Пунктом 8.2. договору зберігання №К–4а/17 від 16.09.2003р. його учасники прямо погодили умову про те, що видача (передача) продукції проводиться виконавцем при умові повного розрахунку за надані послуги та при наявності відповідних документів.

Приписами  частини 1 статті 193 ГПК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

          Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Регіональний контракт”, 54002, м.Миколаїв, вул..1-а Слобідська, 122 (р/р 2600220119401 в АКБ „Юнекс” м. Київ, МФО 322539, код ЄДРПОУ 32543547) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївський комбінат хлібопродуктів”, 54002, м.Миколаїв, вул..1-а Слобідська, 122 ( р/р 26004001030046 в КБ ТОВ „Місто Банк” м. Одеса, МФО 328760, код ЄДРПОУ 00952114) 92512,50 грн. боргу, 925,12 грн. держмита та 72,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

   Суддя