УКРАЇНА
Житомирський апеляційнийсуд
Справа №274/4906/24 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №274/4906/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. в м. Бердичів Житомирської області,
в с т а н о в и в :
У червні 2024 року ТОВ «ФК «Паріс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 30 955,35 грн., що складається з: 15 318,81 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 225,92 грн - заборгованість за процентами; 10 363,99 грн - заборгованість за комісією; 29,48 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня); 142,72 грн - 3 % річних за користуванням грошовими коштами за період з 28.12.2021 по 23.02.2022; 874,43 грн - інфляційних втрат за період з 28.12.2021 по 23.02.2022.
В обґрунтування позову зазначало, що 24.07.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір №0036306 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Вказує, що копія заяви-договору №0036306 від 24.07.2019 та копія публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджена рішенням правління АТ «РВС БАНК» протокол №01022019/1 від 01.02.2019. Відповідно до заяви-договору №0036306 від 24.07.2019 ОСОБА_1 підписанням заяви-договору акцептувала укладання розміщеного на сайті банку договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, ознайомлена з умовами договору та зобов`язалася самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору. Стверджує, що на підставі поданої заяви-договору ОСОБА_1 був наданий споживний кредит шляхом переказу на картковий рахунок коштів у сумі 20512,82 грн., строк дії кредиту - 24 місяці, процентна ставка - 18% річних, тип ставки-фіксована, разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту.
Зазначає, що 28.12.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «Паріс» був укладений договір про відступлення права вимоги №28/12/2020-1. На дату звернення до суду відповідач грошові кошти, отримані в кредит, не повернула та інші платежі, передбачені умовами договору не сплатила. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 938,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15 318,81 грн., заборгованість за процентами 4 225,92 грн., заборгованість за комісією 10 363,99 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 29,48 грн. Враховуючи вищевикладене просило позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Паріс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 299,99 грн., 3% річних у розмірі 125,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 768,17 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню 27 193,54 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2128,08 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що їй ТОВ «ФК «Паріс» не направляв повідомлення про зміну стягувача замість АТ «РВС БАНК», також їй не було надано копію договору про відступлення права вимоги від 28.12.2021 №28/12/2021-1, копію акту прийому передачі прав вимоги і документів до договору про відступлення права вимоги від 28.12.2021. Зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено виписку по особовому рахунку, яка не завірена АТ «РВС БАНК», а відтак вона не може бути належним та допустим доказом у справі. Вказує, що судом першої інстанції не було застосовано позовну давність. Враховуючи вищевикладене просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 24 липня 2019 року між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір №0036306 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 20 512,82 грн. Строк дії кредиту - 24 місяці. Процента ставка, фіксована - 18,00% річних. Разова комісія при видачі кредиту складає 2,5% від суми наданого кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 3% від суми наданого кредиту.
В день підписання заяви-договору №0036306 від 24.07.2019, ОСОБА_1 отримала платіжну картку, яка відкрита згідно умов заяви-договору, що підтверджується розпискою щодо отримання платіжної картки 24.07.2019.
Додатком №1, який є невід`ємною частиною заяви-договору №0036306 вiд 24.07.2019 визначено наступні умови: складовi загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту та сплати відсотків (процентів) за його користування, суми комісійної винагороди та iншi платежі за договором.
Наявність підпису відповідачки у вказаних вище документах свідчить про її обізнаність з усіма умовами кредитування.
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №0036306 вiд 24.07.2019 підтверджується меморіальними ордерами №903, №904 від 24.07.2019 та виписками по особовому рахунку за період з 28.12.2021 по 28.12.2021. Відповідачем вказані документи не спростовані.
28 грудня 2021 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» був укладений договір про відступлення права вимоги №28/12/2021-1.
Відповідно до п. п. 1.1, 3.1 договору про відступлення права вимоги №28/10/2021-1 від 28.12.2021, первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами зазначеними в додатку №1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід`ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками. Права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі прав та документів, що є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до додатку №1 до договору №28/10/2021-1 від 28.12.2021 про відступлення прав вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» від АТ «РВС Банк» перейшло право вимоги за договором №0036306 вiд 24.07.2019, укладеним з ОСОБА_1
25 січня 2022 року ТОВ «ФК «Паріс» направило на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості. Вимога залишена без задоволення.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що проценти нараховані до 28.12.2021, тобто після закінчення строку кредитування. Отже, до стягнення підлягають проценти за період з 24.07.2019 по 24.07.2021, які передбачені умовами договору за вирахуванням сум їх погашення відповідачем у вказаний період (4156,61 грн - 2924,03 грн), в сумі 1232,58 грн. Також умовами договору не передбачена пеня, яка нарахована у сумі 29,48 грн. За таких обставин, підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту 15 318,80 грн та процентами у сумі 1232,58 грн. Оскільки договір укладений у 2019 року, а 10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», то з відповідача необхідно стягнути суму комісії у розмірі 9 748,61 грн (14769,12 грн - 5020,51 грн) з урахуванням, що відповідачем було частково сплачено розмір комісії на суму 5020,51 грн. Також, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за інфляційними втратами та 3% річних у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання. Відтак, 3% річних можуть бути нараховані на суму основного боргу в розмірі 26 299,99 грн (15318,80 грн + 1232,58 грн + 9748,61 грн) та відповідно становить 125,38 грн за період 28.12.2021 по 23.02.2022. Інфляційні втрати можуть бути нараховані на суму основного боргу в розмірі 26 299,99 грн та становить 768,17 грн за період 28.12.2021 по 23.02.2022.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Встановлено, що з метою отримання кредиту ОСОБА_1 підписала заяву-договір №0036306 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 24 липня 2019 року, а також графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту, в яких зазначено суму кредиту, тип, порядок нарахування та розмір процентів, комісії та неустойки.
Відтак, ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» погодили усі істотні умови кредитного договору, визначені ст. 1054 ЦК України.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, що вказує на прийняття нею умов кредитування. Доказів на спростування вказаного рахунку або надання власного розрахунку ОСОБА_1 суду не надала.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у сумі 15318,81 грн.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ «ФК «Паріс» просило стягнути з ОСОБА_1 також заборгованість по процентах у розмірі 4225,92 грн за період з 31.07.2019 по 28.12.2021.
Разом з тим, відповідно до заяви-договору №0036306 від 24.07.2019 про надання банківської послуги кредит у сумі 20512,82 грн був наданий строком на 24 місяці, тобто до 24 липня 2021 року, а тому після закінчення строку кредитування первинний кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.
Із розрахунку заборгованості по відсотках вбачається,що за період з 24.07.2019 по 24.07.2021 кредитором було нараховано відсотки у розмірі 4156,61 грн. На погашення заборгованості за відсотками позичальником внесено 2924,03 грн. Отже, розмір заборгованості за відсотками становить 1232,58 грн (4156,61 2924,03).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» заборгованості по процентам у розмірі 1232,58 грн.
Також суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 29,48 грн., оскільки умовами договору пеня не передбачена.
У підписаній позичальником заяви-договору №0036306 від 24.07.2019 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, встановлено разову комісію при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту та щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Отже, колегія суддів вважає, що встановлення щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту є нікчемною, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставною та вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 9748,61 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що загальна сума боргу до стягнення становить 16551,39 грн (із розрахунку 15318,81 грн тіло кредиту + 1232,58 грн проценти), то відповідно до положень ст. 625 ЦК України із вказаного розміру заборгованості підлягає стягненню 3% річних в сумі 78,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 483,43 грн.
Колегія суддів вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 про застосування до вимог ТОВ «ФК «Паріс» позовної давності з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до укладеного між ОСОБА_1 та АТ«РВС БАНК» договору від 24.07.2019 визначено строк дії кредиту 24 місяці, тобто до 24.07.2021.
З позовом до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Паріс» звернулося 10 червня 2024 року. А тому у суду відсутні підстави для висновку, що ТОВ «ФК «ПАРІС» пропущений строк позовної давності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині абозміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Зважаючи на часткове обґрунтування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення в частині часткового задоволення позову, зазначивши, що стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 551,39 грн., що складається із 15 318,81 грн заборгованості за тілом кредиту та 1232,58 грн заборгованості за процентами, а також в частині стягнення 3% річних шляхом зменшення їх розміру з 125,38 грн до 78,90 грн та в частині інфляційних втрат шляхом їх зменшення з 768,17 грн до 483,43 грн. А всього загальну суму, яка підлягає стягненню з 27193,54 до 17113,72 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (62,93%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1339,10 грн., оскільки ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору, то з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2858,28 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року змінити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 551,39 грн., що складається із 15 318,81 грн заборгованості за тілом кредиту та 1232,58 грн заборгованості за процентами, а також стягнути 3% річних у розмірі 78,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 483,43 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню 17 113,72 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 9 748,61 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» 1339,10 грн судового збору за подання позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» на користь держави 2858,28 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2024 |
Оприлюднено | 13.12.2024 |
Номер документу | 123685767 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Павицька Т. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні