Постанова
від 28.11.2024 по справі 534/284/24
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/284/24 Номер провадження 22-ц/814/2753/24Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Кузнєцової О. Ю., Чумак О. Ю.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзь Любов Григорівни

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 травня 2024 року у складі судді Морозова В. Ю.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та депреміювання,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» № 127/ОД від 22.01.2024 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та депреміювання.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом № 127/ОД від 22.01.2024 ТОВ «Єристівський ГЗК» начальнику шиномонтажної дільниці ЦРГО ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

З вказаним наказом та підставами застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани позивач не погоджується, звинувачення щодо порушення вимог трудової дисципліни, зокрема, корпоративної етики, вважає упередженими, необ`єктивними, такими, що не в повній мірі відповідають дійсності, а виданий без достатніх на те підстав наказ - незаконним, так як жодних порушень трудової дисципліни він не допускав.

Зазначав, що висновки в оскаржуваному наказі щодо негативної характеристики особистості працівника та приниження його гідності є недоречними, перебільшеними та спотвореними за відсутності прямої вказівки на визначену особу (ПІБ), так, як і посилання на колективну думку стосовно такої особи та погіршення робочих відносин у колективі.

Доповідна записка, на підставі якої видано наказ, не відображає дійсні обставини справи, а наказ не відповідає нормам законодавства, формулювання наказу унеможливлює встановлення з його тексту інформації щодо ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, попередньої роботи, надані позивачем письмові пояснення по суті не враховано.

Таким чином, відповідачем не доведено складу дисциплінарного проступку в діях позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудової дисципліни і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення.

Вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано наявністю в діях позивача порушення трудової дисципліни, що є підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гудзь Л. Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, їх однобічне дослідження, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в оскаржуваному наказі відповідач не з`ясував наявність дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, причинного зв`язку, вини працівника, обставин, за яких вчинено проступок, а посилання в наказі на доповідну записку вважає недостатнім.

Вказує, що посилання в наказі на появу конфлікту в колективі є виключно припущенням, оскільки не підтверджено належними доказами.

Зазначає, що роботодавцем не було дотримано необхідних дій, визначених для порядку накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, чим фактично порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення.

Спірний наказ не містить наслідків та шкоди, належним чином не аргументований, не має посилань на джерела доказів, виданий взагалі без проведення будь-якої перевірки, не враховано трудові досягнення, фаховий рівень, характеристики та відзнаки позивача, не встановлено вини позивача.

На думку апелянта, наказ винесений з особистих мотивів, оскільки позивач не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконував свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією.

Cуд помилково вважав, що напис, вчинений ОСОБА_1 з використанням слова «стукач», як такий, що свідчить про недотримання етичних правил поведінки, без конкретизації до особи не може відноситися до оціночних суджень.

Крім того, доповідна записка начальника ОСОБА_2 від 05.01.2024 не вказує на достатність і обґрунтованість підстав для накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Єристівський ГЗК» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне, обґрунтоване та таке, що прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді начальника шиномонтажної дільниці ЦРГО ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат».

Наказом ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» № 127-ОД від 22.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та депреміювання» начальника шиномонтажної дільниці ЦРГО ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та невиплати виробничої премії за підсумками роботи січня 2024 року, за порушення пункту 4.1 (а, л) «Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників/ць ТОВ «Єристівський ГЗК», пунктів 2.40, 4.3. посадової інструкції начальника дільниці № 50415/001 від 01.07.2021, порушення загальновизнаних етичних норм поведінки, яке призвело до конфлікту.

Підставами винесення наказу стали доповідна записка начальника ЦРГО ОСОБА_3 від 05.01.2024, пояснювальна записка начальника шиномонтажної дільниці ЦРГО ОСОБА_1 від 05.01.2024 та фото записів на інформаційній дошці.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування даного наказу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано факту вчинення написів на дошці оголошення, що є порушенням та підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З такими висновками суду колегія суддів апеляційного суду погодитись з може з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17, від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21, від 18 березня 2024 року у справі № 607/9072/22.

Судом встановлено, що підставою дисциплінарної відповідальності позивача стали зроблені ним написи на інформаційній дошці шиномонтажної дільниці ЦРГО, які містять висловлювання, розцінені роботодавцем як порушення корпоративної етики та приниження честі та гідності працівника іншого підрозділу, що призвело до погіршення робочих відносин у колективі.

Для вирішення питання чи є такі дії позивача дисциплінарним проступком, суд має встановити які порушення правил внутрішнього трудового розпорядку чи посадових обов`язків допустив позивач, їх наслідки, причини вчинення таких дій, їх винний характер та причинний зв`язок між діями та порушенням або неналежним виконанням покладених на позивача трудових обов`язків.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналізуючи надані по справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не дотримався етичних норм поведінки та Кодексу корпоративної етики ТОВ «Єристівський ГЗК», який передбачає можливість застосування заходів дисциплінарного стягнення (включаючи звільнення) до працівника за переслідування або менш сприятливе ставлення до іншого співробітника через його вік, гендерну належність, расу, колір шкіри, статеву належність, стать, віросповідання, національність, національне або етичне походження, сексуальну орієнтацію, сімейний стан, статус цивільного партнерства, відповідальність у сім`ї, релігію, особисту належність, політичні погляди або інвалідність.

При цьому суд не взяв до уваги, що матеріали справи не містять доказів такої винної поведінки позивача.

За результатами проведеної роботодавцем перевірки, що лягли в основу оскаржуваного наказу про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 , вказаних обставин не встановлено, а з самого тексту напису на інформаційній дошці не вбачається факту принизливого або образливого ставлення позивача до будь-якої особи за наведеними особистими ознаками.

Оскільки роботодавець не виконав належним чином свій обов`язок та не надав належних, допустимих та достатніх доказів на доведення факту винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскаржуваний наказ № 127-ОД від 22.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та депреміювання» відносно позивача ОСОБА_1 не можна визнати таким, що відповідає нормам трудового законодавства.

Зазначені у наказі порушення позивачем вимог підпунктів а), л) пункту 4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку праівників/ць ТОВ «Єристівський ГЗК» та пунктів 2.4., 4.3. посадової інструкції начальника дільниці № 50415/001 від 01.07.2021, не знайшли свого підтвердження, оскільки вчинення ним дій, які заважають іншим працівникам/цям виконувати їх трудові обов`язки, з`ясування особистих стосунків невиробничого характеру або здійснення будь-яких дій, що можуть призвести до конфлікту або бійки, по справі не встановлено і суду не доведено, а позиція роботодавця у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ґрунтується лише на припущеннях.

Доводи представника відповідача, що питання депреміювання не пов`язане з накладенням на позивача дисциплінарного стягнення, я є правом роботодавця відповідно до положень Колективного договору за підсумками роботи кожного працівника спростовуються змістом самого наказу та відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не визначився із характером спірних правовідносин сторін та їх правовим обґрунтуванням, що привело до помилкового вирішення справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

За правилами частин першої, другої, тринадцятої статті 141 ЦПК України ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Гудзь Л. Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2329, видане 09.10.2018 Радою адвокатів Полтавської області згідно рішення № 9 від 09.10.2018), що підтверджується договором про надання правничої допомоги № б/н від 23.01.2024 та ордерами на надання правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції серії ВІ № 1195796 від 01.02.2024 та в суді апеляційної інстанції серії ВІ № 1221613 від 31.05.2024, а також актом приймання-передачі наданих позивачу юридичних послуг від 30.05.2024 на суму 14000 грн, а також квитанцією № 275900154 від 31.05.2024 про сплату ОСОБА_1 адвокату Гудзь Л. Г. грошових коштів у сумі 4 000 грн, та платіжною інструкцією № 253793184 від 01.02.2024 про сплату 10000 грн.

Враховуючи вимоги статей 133, 137 ЦПК України, а також принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру відповідно до обставин цієї справи колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн.

Крім того, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 211,20 грн та апеляційної скарги в сумі 1 818 грн, а всього 3 029,20 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзь Любов Григорівни задовольнити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства зобмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» від №127/ОД від 22 січня 2024 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та депреміювання, прийнятий відносно начальника шиномонтажної дільниці ЦРГО ОСОБА_1 .

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3029,20 грн та 10 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. Ю. Кузнєцова

О. В. Чумак

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення28.11.2024
Оприлюднено13.12.2024
Номер документу123685913
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —534/284/24

Ухвала від 08.01.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

Постанова від 28.11.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Бутенко С. Б.

Ухвала від 11.06.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Бутенко С. Б.

Ухвала від 03.06.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Бутенко С. Б.

Рішення від 02.05.2024

Цивільне

Комсомольський міський суд Полтавської області

Морозов В. Ю.

Ухвала від 15.03.2024

Цивільне

Комсомольський міський суд Полтавської області

Морозов В. Ю.

Ухвала від 12.02.2024

Цивільне

Комсомольський міський суд Полтавської області

Морозов В. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні