Постанова

від 10.12.2024 по справі 711/3614/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 711/3614/23Провадження № 22-ц/821/1652/24категорія: 304000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Мунтян К. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколком ЛТД»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Черкаси апеляційнускаргу ОСОБА_2 на рішенняПридніпровського районногосуду м.Черкаси від01лютого 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЕколкомЛТД»,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,про визнаннядоговору іпотекиприпиненим,у складіголовуючого суддіКондрацької Н.М.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Еколком ЛТД», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.07.2006 був укладений іпотечний договір № 173/Z1 між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 11772.

Предметом іпотеки було нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 .

Договір іпотеки було укладено для забезпечення кредитного договору № 173 від 24 липня 2006 року.

Позичальником по кредитному договору був ОСОБА_2 , сума кредиту 90000 грн, строк повернення кредиту 22 липня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дочками померлого ОСОБА_4 та його спадкоємицями.

ОСОБА_1 успадкувала, після смерті батька ОСОБА_4 , 1/2 частину нежитлового приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.02.2021 у справі № 712/10312/20. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 42270210.

ОСОБА_3 також успадкувала, після смерті батька ОСОБА_4 , 1/2 частину нежитлового приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.02.2021 у справі № 712/10312/20. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 42270241.

Зазначає, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізналась, що в реєстрі зареєстрована іпотека та обтяження: іпотека нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , зареєстрована на підставі договору іпотеки № 173/г1 від 24.07.2006, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н. В., номер запису про іпотеку: 42270677 та обтяження нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , зареєстроване на підставі договору іпотеки від 01.06.2005, № 11772, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н. В., номер запису про обтяження: 42270478.

Оскільки у позивача на руках не було вищезгаданого іпотечного договору, вона через представника звернулась до Першої черкаської державної нотаріальної контори, де і отримала копію договору іпотеки.

Також позивачу стало відомо, що 23 жовтня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ухвалено заочне рішення у справі № 2314/4874/2012 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 173 від 24.07.2006 в сумі 140000 грн - звернути стягнення на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 28.07.2000, виданого Черкаським міськвиконкомом шляхом проведення прилюдних торгів. За рахунок коштів, виручених від реалізації майна задоволити вимоги ПАТ «ВіЕйБіБанк» в сумі 127272,63 грн.

На підставі рішення 22.04.2013 було видано виконавчий лист № 2/2314/2273/12 та Придніпровським ВДВС було відкрито виконавче провадежння № 39470253.

Вказує, що ОСОБА_3 було сплачено на рахунок Придніпровського ВДВС кошти в сумі 140249,89 грн в рахунок оплати по виконавчому провадженю № 39470253.

Придніпровський ВДВС було реорганізовано в Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

18.05.2023 старшим державним виконавцем Другого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Палик Н. І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 39470253 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ ВАТ «ВіЕйБіБанк» боргу в сумі 127272,63 грн, шляхом звернення на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в зв`язку із повним фактичним виконанням на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Із виконавчого провадження позивачу також стало відомо, що між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» було укладено договір відступлення права вимоги № 1025 від 08.06.2017 по кредитному договору № 173 від 24.07.2006, укладеному між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_2

13 червня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» та ТОВ «Еколком ЛТД», було укладено договір про відступлення прав вимоги № 066/11-16-К по договору про відступлення права вимоги № 1025 від 08.06.2017.

Отже, кредитором по кредитному договору № 173 від 24.07.2006 є ТОВ «ЕКОЛКОМ ЛТД».

Оскільки ОСОБА_3 повністю погашена зоборгованість по рішенню Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2314/4874/2012 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було винесено на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси за повозом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 173 від 24.07.2006 в сумі 127272,63 грн, то фактично кредитний договір припинив свою дію.

Вказує, що позивач через свого представника зверталась з заявою про вилучення записів про іпотеку та обтяження до ТОВ «Еколком ЛТД», але відповіді не отримала.

Просить визнати припиненим іпотечний договір №173/Z1 від 24.07.2006, укладений між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 11772.

Визнати припиненою державну реєстрацію іпотеки нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про іпотеку: 42270677.

Визнати припиненою державну реєстрацію обтяження нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про обтяження: 42270478.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано припиненим іпотечний договір № 173/Z1 від 24.07.2006, укладений між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 11772.

Визнано припиненою державну реєстрацію іпотеки нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер запису про іпотеку: 42270677.

Визнано припиненою державну реєстрацію обтяження нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер запису про обтяження: 42270478.

Стягнуто з ТОВ «Еколком ЛТД», у дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість за кредитним договором погашена в повному обсязі, що свідчить про припинення кредитного зобов`язання й зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер.

Відтак, оскільки договір, на забезпечення виконання зобов`язань, за яким був укладений іпотечний договір, є припиненим у зв`язку з виконанням зобов`язання, вказане свідчить про припинення кредитного зобов`язання й зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2024 року у задоволенні заяви директора ТОВ «Еколком ЛТД» про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором.

Зазначає, що він неодноразово повідомляв суд про відкладення розгляду справи, проте суд, незважаючи на обгрунтованість його клопотань, розглянув справу та виніс заочне рішення.

26 вересня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова С. М. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Зазначає, що скаржником не зазначено які його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки порушені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року.

Відповідачем у справі не оскаржується рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року.

Вважає, що суд першої інстанції посилався на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у справі, яка повністю ідентична даній справі, натомість правові позиції на які посилається скаржник не можуть враховуватись при перегляді рішення суду першої інстанції.

Також вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року розгляд справи спризначено на 14 листопада 2024 року на 10:30 год.

12 листопада 2024 року від скаржника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав його перебування на амбулаторному лікуванні, проте доказів в підтвердження вказаної обставини надано не було.

Розгляд справи було відкладено на 28 листопада 2024 року на 15:30 год.

27 листопада 2024 року від директора ТОВ «Еколком ЛТД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням його керівника у відрядженні, доказів в підтвердження вказаної обставини надано не було.

Розгляд справи було відкладено на 10 грудня 2024 року на 09:00 год.

10 грудня 2024 року від адвоката Харченка О. М., в інтересах ТОВ «Еколком ЛТД»,, подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням керівника, доказів в підтвердження вказаної обставини та представництва ТОВ «Еколком ЛТД», в суді апеляційної інстанції надано не було.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Отже, у судове засідання відповідач ТОВ «Еколком ЛТД», та скаржник ОСОБА_2 повторно не з`явилися, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялась завчасно, зокрема ТОВ «Еколком ЛТД»через Електроннийсуд,у встановленому законом порядку, доказів в підтвердження поважності відсутності надано не було.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами, ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд, з урахуванням стадії судового процесу, який неодноразово відкладався за клопотанням відповідача та третьої особи, вважає їх неявку в судове засідання такою, що не перешкоджає продовженню розгляду справи за їх відсутності.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, є правові підстави для розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Еколком ЛТД», та ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова С. М., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Фактичні обставини справи

24.07.2006 між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 173/Z1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 11772. Предметом іпотеки зазначено нежитлове приміщення (магазин, літ. А 1, А 9), площею 190, 6 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-18).

Пунктом 1.1 договору іпотеки визначено, що його було укладено для забезпечення виконання осоновного зобовязання, що випливає з кредитного договору, а саме для забезпечення кредитного договору № 173 від 24 липня 2006 року укладеного між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та позичальником ОСОБА_2 .

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2. іпотечного договору № 173/Z1 від 24.07.2006 визначено, що іпотека припиняється у разі припинення дії кредитного договору.

Заочним рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2012 року у справі № 2314/4874/2012 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 173 від 24.07.2006 в сумі 140000 грн - звернути стягнення на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 28.07.2000, виданого Черкаським міськвиконкомом шляхом проведення прилюдних торгів. За рахунок коштів, виручених від реалізації майна задоволено вимоги ПАТ «ВіЕйБіБанк» в сумі 127272,63 грн (т. 1 а. с. 20-22).

13 червня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» та ТОВ «Еколком ЛТД», було укладено договір про відступлення прав вимоги № 066/11-16-К по договору про відступлення права вимоги № 1025 від 08.06.2017.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (т.1 а.с. 5).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дочками померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно) та свідоцтв про шлюб. Так, після укладання шлюбу 26.09.2018 ОСОБА_5 отримала прізвище « ОСОБА_6 », а 26.01.1995 ОСОБА_7 отримала прізвище « ОСОБА_8 » (т.1 а.с. 6-9).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.02.2021 у справі № 712/10312/20 набула права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 42270210) та ОСОБА_3 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.02.2021 року у справі № 712/10312/20 набула права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 42270241) (т.1 а.с. 26-27).

Відповідно до копії квитанції № 4СТ9-К57В-7А21-РЕКЕ від 26.04.2023 ОСОБА_3 здійснено сплату по ВП № 39470253, виконавчий лист 2/2314/2273/12 від 22.04.2013, виданого Придніпровським райсудом. Боржник ОСОБА_4 у розмірі 140249,89 грн (т.1 а.с. 23).

Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Палик Н. І. від 18.05.2023, у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого листа № 2/2314/2273/12, виданого Прдніпровським районним судом міста Черкаси щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ ВАТ «ВіЕйБі Банк» боргу у сумі 127272, 63 грн, шляхом звернення на житлове приміщення (магазин), що розташований за адресою м. Черкаси бульвар Шевченка, 474, закінчено виконавче провадження № 39470253 (т.1 а.с. 24-25).

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції загалом відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в гл. 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), неможливістю виконання (ст. 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст. 608 та ст. 609 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (такий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, також у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. ст. 572, 575 ЦК України та ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом

ЗУ «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку»).

Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Таке передбачено й ч. 1 ст. 593 ЦК України.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості іпотека припиняється за фактом виконання основного зобов`язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання - іпотека припиняється.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 629/4356/20 (провадження № 61-5667св21), вказано, що, визнаючи іпотеку припиненою та скасовуючи обтяження іпотечного майна, суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що обсяг основного зобов`язання позичальника за кредитним договором визначений рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2015 року у справі № 629/5679/14-ц. Державний виконавець 01 липня 2015 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за вказаним судовим рішенням у зв`язку із його повним виконанням. ПАТ «УкрСиббанк» постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з 2015 року не оскаржувало, фактично погодившись із повним виконанням божником основного зобов`язання за кредитним договором, що є наслідком припинення акцесорного зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 264/1419/18 (провадження № 61-7277св20), зазначено, що факт припинення зобов`язань за кредитним договором підтверджено постановою державного виконавця від 18 січня 2018 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням виконавчого документа у повному обсязі. Доказів оскарження вказаної постанови державного виконавця до суду не надано. Тому з огляду на те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про задоволення вимоги позивача про визнання припиненим й іпотечного договору.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) зробив висновок, що з урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року з особи на користь банку стягнуто в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, вказане судове рішення виконано повністю, що підтверджується постановою від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження, відомості про скасування постанови державного виконавця від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19).

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 569/16813/19 (провадження № 61-11988св21) за подібних фактичних обставин зробив висновок, що у постанові державного виконавця зазначено про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, відомості про оскарження вказаної постанови та її скасування відсутні. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов`язання боржника перед кредитором виконано в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині визнання іпотеки припиненою підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

У ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір іпотеки укладено для забезпечення кредитного договору № 173 від 24 липня 2006 року укладеному між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2

13 червня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» та ТОВ «ЕКОЛКОМ ЛТД» укладено договір про відступлення прав вимоги № 066/11-16-К по договору про відступлення права вимоги № 1025 від 08.06.2017. Отже, кредитором по кредитному договору № 173 від 24.07.2006 є ТОВ «ЕКОЛКОМ ЛТД».

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2012 року по справі № 2314/4874/2012 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 173 від 24.07.2006 в сумі 140000 грн - звернуто стягнення на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 28.07.2000, виданого Черкаським міськвиконкомом шляхом проведення прилюдних торгів. За рахунок коштів, виручених від реалізації майна задоволити вимоги ПАТ «ВіЕйБіБанк» в сумі 127272,63 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є дочками та спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.02.2021 у справі № 712/10312/20 набули право власності на нежитлове приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 в рівних частинах, по 1/2.

Відповіднодо копії квитанції № 4СТ9-К57В-7А21-РЕКЕ від 26.04.2023 ОСОБА_3 здійснено сплату по ВП № 39470253, виконавчий лист 2/2314/2273/12 від 22.04.2013, виданий Придніпровським райсудом м. Черкаси, боржник ОСОБА_4 .

Постановою від18.05.2023у зв`язкуз фактичнимвиконанням виконавчоголиста №2/2314/2273/12,виданого Прдніпровськимрайонним судомм.Черкаси щодостягнення з ОСОБА_4 на користьПАТ ВАТ«ВіЕйБі Банк»боргу усумі 127272,63грн,шляхом зверненняна житловеприміщення (магазин),що розташованийза адресоюм.Черкаси бульварШевченка,474закінчено виконавчепровадження № 39470253.

Аналіз позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що позивач просила визнати припиненою державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку: 42270677) та визнати припиненою державну реєстрацію обтяження іпотечного майна у зв`язку з виконанням у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

З урахуванням того, що постановою від 18.05.2023 закінчено виконавче провадження № 39470253 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ ВАТ «ВіЕйБіБанк» боргу в сумі 127272,63 грн, шляхом звернення на нежитлове приміщення (магазин), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в зв`язку із повним фактичним виконанням на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», відомості про скасування якої в матеріалах справи відсутні, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2012 року, припинилися зобов`язання за договором іпотеки.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1 та. ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З оглядуна те,що належневиконання основногозобов`язання припиняєіпотеку йобтяження нерухомогомайна,що єпредметом іпотеки,апеляційний судпогоджується ізвисновками судупершої інстанціїпро задоволеннявимоги позивачапро визнанняприпиненим йіпотечного договору,припинення державної реєстрації іпотеки та визнання припиненою державну реєстрацію обтяження іпотечного майна та відповідає способу захисту порушеного права позивача.

Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не в повному обсязі виконане зобов`язання скаржником не надано та спростовуються змістом постанови про закінчення виконавчого провадження № 39470253 від 18.05.2023 у зв`язку з фактичним повним виконанням.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, а саме, щодо не врахування судом першої інстанції клопотань скаржника про відкладення розгляду справи та розгляд справи без його участі з винесенням заочного рішення, є безпідставними, адже, як відповідач, так і третя особа ОСОБА_9 про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Разом з тим, ні до суду першої інстанції, ні в апеляційний суд скаржником не було надано жодних доказів в спростування позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Павний текст постанови складено 11 грудня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков