Вирок

від 11.12.2024 по справі 951/381/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/381/24

Провадження №1-кп/951/44/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Криве Козівського району Тернопільської області, яка проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) акушерського відділення № 1 перинатального центру ІІ рівня КНП "Тернопільська комунальна міська лікарня № 2", розлучена, не депутат, в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судима

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України

у с т а н о в и в:

в порушення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у період з 02.01.2024 по 29.02.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи настання таких, вчиняла психологічне насильство щодо матері ОСОБА_6 , що виражалось у словесних образах, нецензурних висловлюваннях та погрозах фізичною розправою. Вказані дії ОСОБА_4 призвели до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Так 02.01.2024, 14.01.2024, 16.01.2024 близько 14:30-15:00 ОСОБА_4 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру щодо ОСОБА_6 так як спільно проживали разом, а саме чинила моральний, психологічний тиск, словесно ображала, погрожувала, принижувала, залякувала, виражалася нецензурними словами, у зв`язку з чим могла бути завдана шкода психічному й фізичному здоров`ю потерпілій.

Згідно з постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 24.01.2024 у справі № 951/21/24 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 ст.173-2КУпАП й накладено адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Надалі продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 18.01.2024 близько 18:30 за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного й фізичного характеру стосовно матері ОСОБА_6 в результаті чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю останньої.

Крім того ОСОБА_4 31.01.2024 близько 13:00 повторно вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно матері ОСОБА_6 , а саме висловлювала словесні образи, погрожувала фізичною розправою, чинила моральний та психологічний тиск.

Відповідно до постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 22.02.2024 у справі № 951/93/24 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст.173-2КУпАП, накладено на неї стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

З погляду на те, що Козівським районним судом Тернопільської області на ОСОБА_4 неодноразово накладались адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП остання на шлях виправлення не стала, повторно вчинивши домашнє насильство щодо матері ОСОБА_6 .

04.03.2024 ОСОБА_6 повторно звернулась з письмовою заявою в Відділення поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якій вказала, що її дочка ОСОБА_4 29.02.2024 близько 12:30, перебуваючи за місцем їх спільного проживання висловлювала їй претензії й діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, повторно вчинила психологічне насильство щодо останньої. Зокрема, дочка висловлювалася до матері нецензурними словами, словесно принижувала, погрожувала фізичною розправою, а присутність матері ОСОБА_6 дратувала обвинувачену ОСОБА_4 .

Відомості за вказаним фактом 04.03.2024 внесено до ЄРДР за № 12024211050000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Вказаними неодноразовими та систематичними діями впродовж тривалого часу ОСОБА_4 заподіяла матері ОСОБА_6 психологічних страждань, що виразилось в погіршенні якості її життя.

Тож ОСОБА_4 вчинила домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 , а саме кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був затверджений 15.05.2024 прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачена ОСОБА_4 своїми діями, що виразились у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченою своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді одного року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України та застосуванням обмежувального заходу, що застосовується до осіб, які вчинили домашнє насильство.

В судовому засіданні представник потерпілої - ОСОБА_7 підтримала сторону обвинувачення й просила задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

10.12.2024 в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що її дочка ОСОБА_4 постійно вчиняє над нею домашнє насильство, ображає, погрожує, залякує, чинить психологічний тиск.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, надала покази, що відповідають пред`явленому обвинуваченню.

Після оголошення судом перерви ОСОБА_6 не з"явилась, однак за згодою сторін по справі розгляд такої було продовжено.

Так як обвинувачена свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому у порядку ч. 3ст.349КПК Українисуд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої, потерпілої й дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу.

Оцінивши в сукупності всі фактичні обставини справи, суд дойшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченою ОСОБА_4 є нетяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд керується вимогами п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями) згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно дост. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченої, суд бере до уваги те, що остання згідно з статтею 89 КК України раніше не судима, працює, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, згідно з досудової доповіді представника персоналу органу пробації має високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та високий ризик небезпеки для суспільства.

Тож за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання суд дойшов висновку, що покарання обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно призначити у межах санкціїст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

Також одночасно з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1КК України суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченої в інтересах потерпілої, обмежувальний захід у виді направлення ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк 2 місяці.

На переконання суду таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

У даному кримінальному провадженні представником потерпілої - ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 5 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що обвинувачена ОСОБА_4 упродовж тривалого часу вчиняє стосовно ОСОБА_6 психологічне насильство, через що цивільний позивач часто перебуває в депресивному стані, в неї відсутнє бажання до активного життя, переживає негативні емоції та страх фізичної розправи з боку дочки. Тож вважає визначену суму моральної шкоди в розмірі 5000 гривень мінімальною компенсацією за понесені душевні страждання.

Обвинувачена в судовому засідання цивільний позов визнала.

Згідно з ч. 2ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку (п. 7 ч. 1 ст.368 КПК України).

При визначенні розміру завданої потерпілій ОСОБА_6 моральної шкоди, суд враховує обставини даного кримінального провадження, а саме те, щонеправомірними діями обвинуваченої цивільному позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у її тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях; у порушенні звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації з огляду на вік потерпілої.

Тож дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень підлягаю задоволенню.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 128, 368-371, 373-374, 376 КПК України

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці й покласти на неї обов`язок пройти цю програму.

Контроль за виконанням засудженим програми для кривдників, до якого застосовано обмежувальні заходи, покласти на орган пробації за місцем проживання засудженої.

Задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1