Постанова

від 10.12.2024 по справі 766/8318/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/8318/23

Номер провадження: 22-ц/819/457/24

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,

секретар Вєрємєєнко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2024 року у складі судді Черниш О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви

В жовтні 2023 року ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_3 , звернулася досуду з позовом, в якому, з урахуваннямзаяви проуточнення позовнихвимог від03.11.2023, просила:

-стягнути з Комунального підприємства "Парки Херсона" Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 76 127, 26 грн. (сімдесят шість тисяч сто двадцять сім грн. 26 коп.), без урахування всіх податків та зборів.

-стягнути з Комунального підприємства "Парки Херсона" Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 66 732 грн. 96 коп. (шістдесят шість тисяч сімсот тридцять дві грн. 96 коп.) за період з 11.07.2023 по 06.11.2023, включно.

-стягнути з Комунального підприємства "Парки Херсон Херсонської міської ради а" на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 24 092 грн. 87 коп. (двадцять чотири тисячі дев`яносто дві грн. 87 коп.).

-стягнути з Комунального підприємства "Парки Херсон Херсонської міської ради а" на користь ОСОБА_1 невиплачену нецільову благодійну допомогу у розмірі одного посадового окладу в розмірі 14 228 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім грн. 00 коп.).

-стягнути з Комунального підприємства "Парки Херсона" Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу розміром 15 000, 00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп).

-стягнути з Комунального підприємства "Парки Херсона" Херсонської міської ради в дохід держави судові витрати з оплати судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що наказом директора КП «Парки Херсона» Херсонської міської ради №142 від 21.09.2021 ОСОБА_1 з 22.09.2021 було прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера, з випробувальним терміном 2 місяці з оплатою праці, відповідно штатного розпису.

Наказом № 199 від 10.07.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, вказала наступне.

З початку повномасштабного вторгнення на територію України та оголошення воєнного стану позивач перебувала у м. Херсоні та вчасно отримувала заробітну плату, однак, починаючи з липня 2022 року і до моменту припинення простою, заробітна плата не виплачувалася. В день звільнення Позивача повного розрахунку щодо виплати заробітної плати зроблено не було.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч.1 ст. 47 КЗпП України).

Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов`язаний виплатити неоспорювану суму.

Згідно довідки від 28.07.2023 № 01-10/337, виданої директором Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради, заборгованість по заробітній платі станом на 28.07.2023 за травень-жовтень 2022 року становить 76 127 грн. 26 коп., з розрахунку: за травень 2022 року - 14 228 грн.00 коп., за червень 2022 року - 19 215 грн. 26 коп., за липень 2022 року - 10 671 грн. 00 коп., за серпень 2022 року - 10 671 грн. 00 коп., за вересень 2022 року - 10 671 грн. 00 коп., за жовтень 2022 року - 10 671 грн. 00 коп.

Щодо стягнення середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні, вказала наступне.

Відповідно до норм ст. ст. 4, 36, 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (із змінами) та з урахуванням довідки про заборгованість та про доходи позивачки вирахувала середній заробіток наступним чином.

Згідно довідки про доходи позивача, розмір заробітної плати відповідачки за останні 2 місяці роботи становить: за червень 2023 року 17 875 грн. 00 коп., за травень 2023 року 17 875 грн. 00 коп., тобто 35 750 грн. 00 коп. за 45 робочих дні, а отже, розмір заробітної плати за 1 робочий день становить 794, 44 грн.

Тому сума середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні за період: з 11.07.2023 по 31.07.2023 15 робочих дні: за серпень 2023 року 23 робочих дні, за вересень 2023 року 21 робочий день, за жовтень 2023 року 22 робочих дні, за листопад (до 06.11.2023) 3 робочих дні (всього 84 робочих днів * 794.44 грн./день) = 66 732 грн. 96 коп.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми грошової компенсації за невикористані дні відпустки, вказала наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 21.09.2021 і до часу звільнення - 10.07.2023, безперервно працювала головним бухгалтером у КП «Парки Херсона» ХМР.

На день звільнення - 10.07.2023, позивачка мала 43 календарних дні невикористаної щорічної відпустки (за період роботи з 21.09.2021 по 20.09.2022 (24 календарні дні та з 21.09.2022 по 10.07.2023 (19 календарних дні).

Згідно довідки про доходи № 01-10/336 від 28.07.2023 заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяці роботи, що передують місяцю надання відпустки (липень 2023) з липня 2022 по червень 2023 становить 204 509 грн. 27 коп.

204 509 грн. 27 коп. : на 365 днів * 43 = 24 092 грн. 87 коп. (сума грошової компенсації за невикористані дні відпустки).

Щодо вимоги про стягнення невиплаченої нецільової благодійної допомоги, зазначила наступне.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 14.06.2023 директором КП «Парки Херсона» А. Тіщенко було видано наказ № 13 від 19.06.2023 про надання нецільової благодійної допомоги ОСОБА_4 . Позивачці було надано, як головному бухгалтеру, нецільову благодійну допомогу, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, внаслідок пограбування.

Згідно п. 2 вищеозначеного наказу головному бухгалтеру доручено прийняти до виконання п. 1 цього наказу, нарахувати та виплатити нецільову благодійну допомогу у розмірі одного посадового окладу.

Однак, така нецільова благодійна допомога у розмірі одного посадового окладу нарахована та виплачена не була.

Згідно штатного розпису КП «Парки Херсона» Херсонської міської ради від 01.02.2022, який діяв також станом на 01.01.2023, посадовий оклад головного бухгалтера становить 14 228 грн. 00 коп.

А тому із відповідача на користь позивача слід стягнути на підставі наказу № 13 від 19.06.2023 директора КП «Парки Херсона» А. Тіщенко про надання нецільової благодійної допомоги ОСОБА_5 - 14 228 грн. 00 коп. не виплаченої під час звільнення суми нецільової благодійної допомоги.

Щодо стягнення понесених судових витрат та витрат, понесених з розглядом справи, вказала наступне.

Відповідей до норм ст. 133, 137 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та на підтвердження понесених витрат позивачем зазначено, що до позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги, квитанцію № б/н та акт виконаних робіт, а також квитанція про сплату судового збору.

Позивачем було понесені судові витрати пов`язані з наданням правої допомоги в розмірі 15 000,00 грн.(п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) та сплачено судовий збір (за майнову вимогу) у розмірі 1 201,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Суд ухвалив:

Стягнути з комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість по заробітній платі за період роботи з травня 2022 року по жовтень 2022 року (включно) у розмірі 76127 (сімдесят шість тисяч сто двадцять сім) грн 26 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 66732 (шістдесят шість тисяч сімсот тридцять дві) грн 96 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

- судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 54 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник КП «Парки Херсона» Херсонської міської ради, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка її подала, посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача у повному обсязі розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позов задоволено частково.

Також, судом першої інстанції не враховано, що заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачем виникла з поважних причин, а саме: в період тимчасової окупації м. Херсона, протягом якого відповідач фактично не здійснював свою господарську діяльність та на момент звільнення підприємство було повністю розграбоване російськими загарбниками, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем товариство протягом тривалого часу не мало змоги відновити свою діяльність,

Судом першої інстанції не враховано, що при звільненні ОСОБА_1 було виплачено у повному обсязі заробітну плату за період з листопада 2022 року по липень 2023 року та компенсацію за невикористану відпустку.

Вважає, що сума стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (66732,96 грн.), яка майже відповідає розміру заборгованості із заробітної плати, що становить 76127,26 грн., яку стягнуто за 6 місяців (за період простою з травня по жовтень 2022 року), є непропорційною.

Також, звернув увагу, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Судувід 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/8087/21, 26 квітня 2023 року у справі№ 201/8083/21, 15 березня 2023 року у справі № 201/8085/21, 17 травня2023 року у справі № 201/8082/21, 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21, 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20.

Зазначає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню співмірно зі встановленим розміром заборгованості із заробітної плати та пропорційно задоволеним позовним вимогам та посилаючись на норми ч.11 ст. 13 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідно до якої на тимчасово окупованій території особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або за затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата (затримка) виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії) вважає, що підприємство має бути звільнено від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

(2) Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник КП «Парки Херсона» Херсонської міської ради, враховуючи прохальну частину апеляційної скарги та доводи наведені в скарзі зазначив, що підприємством рішення оскаржується в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі рішення суду першої інстанції підприємством не оскаржується. В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, рішення суду також не оскаржується.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Щодо доводів апелянта про скасування рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу № 199 від 10 липня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України.

В день звільнення повного розрахунку щодо виплати заробітної плати зроблено не було.

Надана відповідачем довідка за №01-10/337 від 28.07.2023 за підписом директора КП «Парки Херсона» містить відомості щодо розміру заборгованості по заробітній платі з травня по жовтень 2022 року включно у розмірі 76127 грн. 26 коп ( а до виплати 61282 грн. 42 коп) (а.с.10).

Статтею 116КЗпП Українина підприємство,установу,організацію покладенообов`язокпровести зізвільненим працівникомповний розрахунок,виплатити всісуми,що йомуналежать.Невиконання цьогообов`язку спричиняєнаслідки,передбачені статтею117КЗпП України,якою передбачено,що вразі невиплатиз винивласника абоуповноваженого ниморгану належнихзвільненому працівниковісум устроки,зазначені встатті 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Позивачем нараховано до стягнення середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, за період з 11 липня 2023 року по 06 листопада 2023 року (84 дні), в розмірі 66732,96 грн. (виходячи з середньоденної заробітної плати позивача відповідно до наданої відповідачем довідки 794,44 грн. х 84 дні).

З матеріалів справи, доводів апеляційної скарги вбачається, що розмір нарахування відповідачем не спростований, проте апелянт заперечує стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за обставин ним викладених.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Хоча законодавство не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні, у таких правовідносинах працівник має діяти добросовісно, утримуючись від дій, які могли б порушити права інших осіб (частина друга статті 13 Цивільного кодексу України), та, не зловживаючи правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні хоча і обмежена у часі та не залежить від простроченої заборгованості, але за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, невиплачена заборгованість по заробітній платі виникла за період, коли місто Херсон було окуповано військами рф.

Посилання Комунального підприємства "Парки Херсона" Херсонської міської ради на отримання фінансування заробітної плати працівників виключно за рахунок коштів міського бюджету м. Херсона, оскільки підприємство не отримує будь-яких коштів з-за неможливості здійснення господарської діяльності внаслідок його розграбування під час окупації; виконання працівниками підприємства своїх трудових обов`язків в дуже складних безпекових умовах, оскільки територія Херсонської міської територіальної громади відноситься до території активних бойових дій та в період з липня по жовтень 2023 року внаслідок ворожих артилерійських обстрілів зазнали поранень 7 працівників та загинув 1 працівник, а отже стягнення на користь позивача всієї суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні буде несправедливим щодо інших працівників підприємства, може викликати труднощі з виплатою заробітної плати працюючим працівникам в установлені законом строки, є такими, що підлягають врахуванню при вирішенні розміру стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.

Комунальне підприємство «Парки Херсона» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 30 листопада 2023 №817 ДСК).

Покладення на відповідача тягаря відповідальності за невиконання обов`язку провести зі звільненим працівником-позивачем, повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать та були нараховані за період коли місто Херсон знаходилося під окупацією збройних сил рф та господарська діяльність підприємства була утруднена, проте проведення повного розрахунку за період роботи позивача після деокупації міста до часу її звільнення ( 10.07.2023) у заявленому позивачкою розміру з урахуванням вищенаведених обставин, на думку судової колегії не буде розумним та справедливим.

Слід зазначити, що позивачка під час роботи на підприємстві займала посаду головного бухгалтера та як посадова особа достовірно була достовірно обізнана про рівень фінансування комунального підприємства на виплату заробітної плати, його діяльність як за період з травня по жовтень 2022 року під час окупації міста так і в наступному до дня її звільнення з посади.

Таким чином, враховуючи суму заборгованості, кількість днів затримки виплати заборгованості, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде стягнення з відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 33366 грн. 48 коп.

Суд вважає, що саме за наведених обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін.

Неє доречнимидоводи апелянта,як напідставу звільненнявід відповідальностіза затримку виплатизаробітної плати,посилання на приписи ч.11ст.13Закону України« Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни».Так відповідно донаведеної нормиЗакону, натимчасово окупованійтериторії особане несеюридичної відповідальностіза невиплатуабо зазатримку виплатизаробітної платипрацівникам,передбаченої законодавствомУкраїни,якщо таканевиплата (затримка)виникла внаслідоктимчасової окупації(обставиннепереборної дії).Особливості здійсненняекономічної діяльностіна тимчасовоокупованій території.Нормою статті 13 Закону врегульовано особливостіздійснення економічноїдіяльності натимчасово окупованійтериторії тавідповідно доп.1 наведеноїстатті, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченоїпунктами 1і2частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при збільшенні позовних вимог, а саме про стягнення суми грошової компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 24 092 грн. 87 коп. та невиплаченої нецільової благодійної допомоги у розмірі одного посадового окладу в розмірі 14 228 грн. 00 коп. сплатив судовий збір в сумі 1200 грн. 54 коп. Оскільки у задоволенні цих вимог суд першої інстанції відмовив, підстав для стягнення цих судових витрат з відповідача на користь позивача не було, а тому суд дійшов помилкового висновку про стягнення судового збору у сумі 1200 грн.54 коп. з відповідача на користь позивача.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені обставини, норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги надають підстави для зміни судового рішення в оскарженій частині зменшення визначеного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 66732 (шістдесят шість тисяч сімсот тридцять дві) грн 96 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів до 33366 грн. 48 коп., його скасування в частині стягнення судового збору в сумі 1200 грн. 54 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційнускаргукомунального підприємства«Парки Херсона»Херсонської міськоїради - задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині - змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 66732 (шістдесят шість тисяч сімсот тридцять дві) грн 96 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, зменшивши визначену до стягнення суму з 66732 грн. 96 коп. до 33366 грн. 48 коп.

Це ж рішення суду в частині стягнення судового збору в сумі 1200 грн. 54 коп. - скасувати.

Повний текст постанови суду складено 11 грудня 2024 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік