Ухвала

від 09.12.2024 по справі 160/30573/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 грудня 2024 рокуСправа №160/30573/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м.Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 30.07.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 року по 30.07.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/30573/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовна заява була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в наведеній вище частині позовних вимог, які стосуються нарахування грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року або надання доказів звернення до суду в межах строків, про які зазначено в ухвалі суду про залишення позовної заяив без руху.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строків для звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що з 24.02.2022 по 30.07.2023 позивач проходив військову службу в одному структурному підрозділі Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_1 ), 30.07.2023 був переведений до іншого структурного підрозділу Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 ), де по 24.10.2024 проходив військову службу та відповідно до наказу від 24.10.2024 №303 після отримання поранень несумісних із подальшим проходженням військової служби був звільнений з військової служби за станом здоров`я. Оскільки звільнення позивача з військової служби відбулося 24.10.2024, представник позивача вказав, що позивач звернувся до суду у передбачений ст.233 КзПП України, тримісячний строк.

Розглянувши клопотання представника позивача, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Так, стаття 47 КЗпП України передбачала, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі призову роботодавця - фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець - фізична особа повинен виконати свої обов`язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про нараховані та виплачені йому суми при звільненні у відповідності до 47 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 у подібних правовідносинах дійшов висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок щодо застосування редакціїстатті 233 КЗпП України та частини п`ятою статті 122 КАС України міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.

Як видно з матеріалів позовної заяви, 24.10.2024 позивач наказом командира військової частини НОМЕР_3 №289-РС від 24.10.2024 був звільнений з військової служби.

Ця позовна заява позивачем була подана до суду 18.11.2024, тобто з додержанням строку, визначеного статтею 233 КЗпП України в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Таким чином, позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 171 КАС України.

Справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

З огляду на положення ст.12, ст.257, ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Керуючись ст. ст. 12, 160, 161, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, і відкрити провадження в адміністративній справі №160/30573/24 за наведеним позовом.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучугурною Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відзив має відповідати вимогам, установленим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов. Разом із відповіддю на відзив позивачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу відповіді на відзив і доданих до неї документів.

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Разом із наведеними запереченнями відповідачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) позивачу заперечень і доданих до них документів.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Інформацію щодо цієї адміністративної справи особи, які беруть участь у справі, можуть отримати на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Кучугурна