Постанова

від 10.12.2007 по справі 15/763

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/763

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 грудня 2007 р.                                                                                    № 15/763  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Карабаня В.Я.

суддів :Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників

Спільного українсько-американського підприємства "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністюне з'явився

ТОВ "Республіканський будинок моделей взуття"Климов А.Р., Дяченко П.О.

розглянувши касаційну скаргу  Спільного українсько-американського підприємства "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2007

у справі№ 15/763

господарського суду м. Києва

за позовомСпільного українсько-американського підприємства "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

доТОВ "Республіканський будинок моделей взуття"

простягнення 111600 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Хоменко М.Г.) від 15.03.2007 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" на користь Спільного українсько-американського підприємства "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 111 600 грн. збитків та судові витрати.

Київський апеляційний господарський суд (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.) переглянув в апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 07.06.2007 скасував його та прийняв нове рішення, яким в позові відмовив.

Спільне українсько-американське підприємство "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін.

За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкової постанови.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Спільним українсько-американським підприємством "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" про відшкодування матеріальних збитків у сумі 111 600 грн. збитків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що відповідач на підставі договору про співробітництво від 01.03.1999, укладеного між сторонами, передав відповідачу 10 найменувань обладнання для виробництва взуттєвих колодок.

У зв'язку з тим, що за ініціативи відповідача, стверджує позивач, вказаний договір постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2004 у справі № 15/330-03-8826 господарського суду Одеської області розірвано, у нього відпали обов'язки по зберіганню обладнання відповідача.

Оскільки, стверджує позивач, відповідач не забрав своє майно, він вимушений був укласти з ТОВ "Дюк-2003" договір відповідального зберігання матеріальних цінностей № 44 від 30.12.2004 і, згідно цього договору, заплатив останньому 1 440 грн.

Слід зазначити, що в заяві не зазначено за який період сплачена ця сума.

Крім того, стверджує позивач, він уклав з ТОВ "Дюк-2003" договір відповідального зберігання майна за № 27 від 30.12.2005 і на підставі цього договору сплатив згаданому товариству за зберігання майна відповідача в період з 30.12.2005 по червень 2006 –2 160 грн., в період з 01.07.2006 по 05.09.2006 –78 000 грн. і в період з 06.09.2006 по 30.09.2006 ще 30 000 грн. Загалом, за підрахунками позивача, за зберігання майна відповідача ним сплачено 111 600 грн. які він і просить суд стягнути, як збитки.

Приймаючи рішення про задоволення позову, господарський суд м. Києва виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, які виникли в нього в результаті розірвання договору про співробітництво, оскільки своєчасно не забрав своє майно.

Крім того, зазначено в рішенні суду, 14.08.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір про порядок взаєморозрахунків № 11408/5667, за умовами якого відповідач повинен був, шляхом самовивозу, забрати своє обладнання з місця його знаходження.

Оскільки за висновком суду, відповідач не забрав своє майно, він зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на його зберігання.

Як вбачається із змісту згаданого рішення, господарський суд м. Києва в порушення приписів ст. 43 ГПК України, не всебічно дослідив подані сторонами докази і дав оцінку лише доказам, наданим позивачем.

Зокрема, місцевий господарський суд не дав оцінку обставинам, викладеним відповідачем у відзиві від 09.01.2007 (т. 1, а.с. 59) у якому стверджується, що позивач не віддавав йому спірне майно.

Крім того, відповідач стверджує, що згідно умов договору від 14.08.2006 № 11408/5667, саме позивач зобов'язаний був доставити спірне майно відповідачу. На підтвердження зазначеного, відповідач надав ксерокопію цього договору та пояснення щодо поданих письмових доказів, в якому зазначено, що позивач подав до суду підроблений текст договору, свідченням чого є розбіжності шрифтів на першому та другому аркуші цього договору (т. 1, а.с. 112-116).

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові, Київський апеляційний господарський суд не звернув уваги на згадані порушення і також не дослідив і не дав оцінку наведеним твердженням відповідача.

В постанові лише зазначено, що відповідач мав намір отримати у позивача своє обладнання, проте, з незалежних від нього причин, не зміг цього зробити.

По суті таким формулюванням опосередковано визнається, що саме відповідач повинен був забрати майно, що заперечується ним самим. Однак в постанові немає обґрунтування такого формулювання.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів та передачі справи на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи суду необхідно прийняти до уваги зазначені вище зауваження, належним чином встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Пульсар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 та рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2007 у справі № 15/763 скасувати, а справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий  суддя                                                                В.Карабань

Судді                                                                                         Л.Ковтонюк

                                                                                                  В.Чабан