Постанова

від 11.11.2024 по справі 381/2355/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Київ

Справа №381/2355/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/9447/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Осаулової Н.А. 13 лютого 2024 року в м. Фастів, повний текст рішення складений 19 лютого 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області Бойко Олена Олександрівна про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В

У травні 2023 року представник АТ «Універсал Банк» звернулося до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсними договори дарування житлового будинку та земельної ділянки від 21червня 2021 року, укладені між відповідачами, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на ОСОБА_2 та поновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2005 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №053-2008-1767, за умовами якого остання отримала в користування кредитні кошти в сумі 98917 доларів США на строк до 10 травня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Виконання позичальником умов договору забезпечується всім належним майном та коштами, на які може бути звернуто стягнення.

У той же час, 25 червня 2021 року ОСОБА_1 подарувала інше майна, а саме, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 3224955300:01:001:0027 доньці - ОСОБА_2 шляхом укладення договорів дарування, які посвідчено третьою особою у справі.

Банк вважає зазначені правочини щодо відчуження майна такими, які вчинені позичальником з метою подачі заяви про проведення реструктуризації боргу, передбаченої за договором про споживчий кредит, який надано у іноземній валюті, що є зловживанням процесуальним правом. На думку позивача, такі дії є неправомірними та недобросовісними по відношенню до кредитора, використані для уникнення виконання зобов`язань та на шкоду банку, а отже містять ознаки фраудаторних правочинів.

Так, оскаржувані правочини було укладено 25 червня 2021 року, а 19 липня 2021 року позичальник звернулась до кредитора із заявою про проведення реструктуризації зобов`язань. Листом від 13 вересня 2021 року банк відмовив у задоволенні даної заяви. Дане рішення позивача було оскаржено у судовому порядку. За результатами розгляду справи №756/19574/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» було задоволено.

На думку представника позивача, у випадку невідчуження нерухомого майна банк без проведеної реструктуризації боргу отримав повернення кредитних коштів у більшому розмірі. Тому, оскаржуваними правочинами було заподіяно кредитору збитки. При цьому, відчуження будинку та земельної ділянки відбувалось на користь доньки позичальника, що за наявністю невиконаних кредитних зобов`язань перед банком свідчить про зловживанням процесуальним правом.

Посилаючись на приписи ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України представник банку звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає дані правочини фраудаторними.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2024 року позовні Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області Бойко Олена Олександрівна про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення державної реєстрації права власності - залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що суд не вбачає підстав для визнання договорів недійними з підстав їх фраудаторності, адже поведінка позичальника не містить ознак недобросовісної, оскільки майно, яке було нею відчужено, належало їй ще з 2018 року та набуто нею безоплатно, а саме, у порядку спадкування. Також суд вказав на те, що у власності позичальника наявне інше майно, яке було передано банку в іпотеку з метою належного виконання зобов`язань, про що міститься відповідний запис у державному реєстрі іпотек, а тому, позичальник внаслідок укладення договорів від 25 червня 2021 року, не стала неплатоспроможною.

При цьому, проведена банком реструктуризація зобов`язань не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, адже права банку порушено не було, оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є імперативною.

Також суд вказав, що станом на час розгляду справи АТ «Універсал Банк» не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відсутні у матеріалах справи і докази ухилення позичальника від виконання зобов`язань за кредитним договором, а укладені численні додаткові угоди до нього свідчать про взаємодію ОСОБА_1 з банком, спрямовану на ефективне вирішення питань, пов`язаних із ризиками отримання кредиту в іноземній валюті.

За таких обставин, суд вважав, що обставини, на які посилався позивач, не знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, представникомБанку подано апеляційнускаргу, в якій він вказує на те, що рішення суду є необгрунтованим та таким, що прийнято із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з невірним тлумаченням норм діючого законодавства, з порушенням права позивача на справедливий суд.

Представник позивача вказує на те, що судом першої не було досліджено належним чином докази та сталу практику Верховного Суду, які надавались позивачем.

Представник позивача зазначає, що вони виконали всі умови кредитного договору з надання відповідачу 98917,00 дол США, натомість відповідач своїми діями створила обставини, за яких намагається уникнути виконання умов кредитного договору.

Представник позивача вважає, що оскаржувані правочини з відчуження нерухомого майна було укладено позичальником тільки з метою щоб подати заяву про проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті позичальнику, що є зловживанням своїми правами.

Представник позивача зазначає, що недобросовісними діями відповідача було завдано значної шкоди Банку, а саме, шкода кредитору полягає в тому що боржник, у випадку не відчуження нерухомого майна перед подачею заяви про проведення реструктуризації зобов`язань, продовжував би виконувати свої зобов`язання за кредитним договором у відповідності до умов договору та у валюті договору, відповідно кредитор отримав би повернення кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору в більшому розмірі без проведення реструктуризації зобов`язань. У випадку не відчуження позичальником свого майна, остання не мала б права на подачу до Банку відповідної заяви про проведення реструктуризаційних зобов`язань. Таким чином, позичальник, задля подання вказаної заяви про проведення реструктуризації навмисно провела операцію з відчуження майна, тобто вчинила фраудаторні правочини.

Крім того, представник позивача зазначає, що відповідач подарувала свій житловий будинок та земельну ділянку своїй дочці, тобто спірне майно залишилось у родині позичальника, однак не у власності останньої, що також свідчить про недобросовісну поведінку позичальниці та намагання уникнути виконання кредитного договору на умовах визначених ним.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Шипов К.Ю. вказує на те, що доводи представника позивача щодо зловживання ОСОБА_1 правом на укладення договору дарування, заподіяння цим договором шкоди Банку, неплатоспроможність позивача та фраудаторність договору дарування не підтвердженні жодними доказами, є припущеннями представника позивача, які були належним чином перевірені судом першої інстанції, та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник АТ «Універсал Банк» - Клочко О.В. та Воїна С.М. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили про її задоволення.

Представники відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шипов К.Ю. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Інші учасник справи, в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, які з`явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 28 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 053-2008-1767. Сума кредиту: 98917,00 дол. США. Строк кредитування: по 10 травня 2028 року включно. Цільове призначення: на споживчі потреби. До договору долучено графік платежів /т.1 а.с. 19-24/.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки нерухомого майна-житлового будинку від 28 травня 2008 року, за умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку, загальною площею 0,0604 га, та житловий будинок, який розташований на зазначеній земельній ділянці, загальною площею 246,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

До кредитного договору укладались ряд додаткових угод, якими текст кредитного договору викладався у нових редакціях /т.1 а.с. 25-116/.

Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 25 червня 2021 року, посвідченого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області Бойко О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1-528, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок, загальною площею 81,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 10-11/.

Крім того, 25 червня 2021 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0770 га, кадастровий номер 3224955300:01:001:0027, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки, який посвідчено державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Київської області Бойко О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1-529 /т.1 а.с. 12-13/.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08 липня 2021 року №264984201, земельна ділянка кадастровий номер3224955300:01:001:0027 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційні номери №1682326332249 та НОМЕР_1 , перебувають у приватній власності ОСОБА_2 /т.1 а.с. 14-16/.

Як вбачається із довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №501 від 13 липня 2021 року та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 /т.1 а.с. 18/.

19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» із заявою про проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті - за кредитним договором № 053-2008-1767 від 28 травня 2008 року, зобов`язання за яким забезпечено договором іпотеки та предметом іпотеки за яким виступає земельна ділянка та житловий будинок.

В обґрунтування заяви зазначено підстави для проведення реструктуризації, а саме: договір № 053-2008-1767 укладено на кредитування в іноземній валюті; станом на дату подання заяви наявне непогашене грошове зобов`язання; станом на 01 січня 2014 року прострочена заборгованість за кредитним договором була відсутня; зобов`язання за кредитним договором забезпечені іпотекою житлового будинку та розташованою під ним земельною ділянкою, що не перевищує нормативи відведення; предмет іпотеки використовується як місце постійного проживання; на дату подання заяви інших об`єктів житлової нерухомості позичальник не має.

До заяви додано: копію паспорту та РНОКПП, копію кредитного договору, виписку з ДРРП щодо ОСОБА_1 , довідку про склад сім`ї ОСОБА_1 , довідку про доходи ОСОБА_1 , та інші документи /т.1 а.с. 117-134/.

Згідно листа АТ «Універсал Банк» № 2642 від 13 вересня 2021 року АТ «Універсал Банк» прийнято рішення про відмову в реструктуризації згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ, зважаючи на те, що у власності позичальника було наявне інше житлове нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 81,8 кв.м. та земельна ділянка, 0,077 га, кадастровий №3224955300:01:001:0027, для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що було відчужене 25.06.2021 згідно інформаційної довідки №264984201 від 08.07.2021 та договору дарування від 25.06.2021 на доньку ОСОБА_3 , тоді як звернення надіслано до банку 19.07.2021, окрім майна, яка є предметом іпотеки, що забезпечує виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 053-2008-1767 від 28.05.2008 /т.1 а.с. 135/.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним рішення оформлене листом № 2642 від 13.09.2021 про відмову Акціонерного товариства «Універсал Банк» провести реструктуризацію за кредитним договором № 053-2008-1767 від 28 травня 2008 року (зі змінами і доповненнями) за заявою ОСОБА_1 від 19.07.2021 та зобов`язано Акціонерне товариство «Універсал Банк» провести реструктуризацію за кредитним договором № 053-2008-1767 від 28 травня 2008 року (зі змінами і доповненнями) за заявою ОСОБА_1 від 19.07.2021 з урахуванням положень п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» /т.1 а.с. 136-143/.

Зокрема, з мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 25 вересня 2023 року вбачається, що судом касаційної інстанції було надано оцінку доводам відповідача щодо правомірності дій позивача щодо відчуження майна, так Верховний Суд вказав, що у матеріалах справі відсутні докази, що вказують на завдання шкоди Банку вчиненням договору дарування чи на можливість завдання такої шкоди. Крім того, у справі встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування було відчужено поручителю за кредитним договором, а тому Банк не втратив права задовольнити свої вимоги за кредитним договором, в тому числі і за рахунок зазначеного майна.

В інформаційній довідці щодо збитків Банку від 25 травня 2023 року, вих№5300-ЮД, зазначено, що АТ «Універсал Банк» було проведено реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 053-2008-1767, після реструктуризації сума кредиту розраховується на дату реструктуризації та складає 1184889,17 грн. Кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором , в тому числі всієї суми кредиту є 19 липня 2031 року. Таким чином, враховуючи часткове прощення боргу, сума збитків Банку становить 93114,14 доларів США, яка складається з різниці між сумою очікуваних платежів відповідно до графіку погашень в розмірі 141577, 64 доларів США та сумую очікуваних платежів відповідно до графіку погашень 1772242,49 грн (48463,50 дол. США в еквіваленті, за офіційним курсом НБУ, на дату підготовки інформації) /т.1 а.с. 144-146/.

Про результати проведеної реструктуризації Банком було повідомлено відповідача листом /т.1 а.с. 147-149/.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до змісту вказаної статті фіктивним є правочин, що вчиняється без наміру створити юридичні наслідки, які складають зміст цього правочину. Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін правочину. Однак фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року, від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України.

Крім того, у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №185/11584/19, 30 вересня 2021 року у справі №381/2296/18, від 15 грудня 2021 року у справі №187/795/19, від 08 березня 2023 року у справі №127/13995/21.

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18 вбачається, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Зі змісту поняття фраудаторного правочину випливає, що правочин на шкоду кредитору вчиняється саме боржником в період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором.

З наведених обставин вбачається, що 28 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 053-2008-1767, із строком кредитування по 10 травня 2028 року включно.

25 червня 2021 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок, загальною площею 81,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0770 га, кадастровий номер 3224955300:01:001:0027, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При поданні 19 липня 2021 року заяви про реструктуризацію ОСОБА_1 вказувала на те, що у неї за договором споживчого кредитування № 053-2008-1767 відсутня прострочена непогашена заборгованість, однак в повній мірі кредитні кошти не повернуті, строк повернення на даний час не закінчився, оскільки договір діє до 10 травня 2028 року. Також вказувала, що зобов`язання за кредитним договором забезпечені іпотекою житлового будинку та розташованою під ним земельною ділянкою, іншого нерухомого майна вона не має.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач АТ «Універсал Банк» посилався на те, що договори дарування нерухомого майна було укладено позичальником тільки з метою подання заяви про проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті АТ «Універсал Банк», що являється зловживанням своїми правами відповідно до діючого законодавства України. Вказував, що дії ОСОБА_1 щодо відчуження житлового будинку та земельної ділянки перед подачею до АТ «Універсал Банк» заяви про проведення реструктуризації є: неправомірними та недобросовісними відносно кредитора; використані для уникнення сплати своїх зобов`язань за кредитним договором; зводяться до зловживання правом та здійснено на шкоду кредитора.

Однак, з наведених обставин вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором виконувались належним чином, прострочена непогашена заборгованість була відсутня, відносно неї Банком не було прийнято рішення про дострокове стягнення коштів за кредитним договором, тобто жодних прострочених зобов`язань, строк виконання яких настав, не існувало, і вказане не було спростовано представником Банку. Таким чином, ОСОБА_1 не є боржником у правовідносинах з АТ «Універсал Банк», оскільки нею зобов`язання за кредитним договором виконувались належним чином.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою подання заяви про реструктуризацію для уникнення виконання умов кредитного договору, спростовуються вищевикладеним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що дії ОСОБА_1 щодо відчуження житлового будинку та земельної ділянки перед подачею до АТ «Універсал Банк» заяви про проведення реструктуризації були неправомірними та недобросовісними та здійснені для уникнення виконання зобов`язань за кредитним договором та на шкоду кредитора, колегія суддів відхиляє, оскільки право ОСОБА_1 на реструктуризацію заборгованості відповідно до Закону України №1381-ІХ від 13 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» не є збитками в розумінні положень ЦК України.

Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року у справі756/19574/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року, яким було зобов`язано Акціонерне товариство «Універсал Банк» провести реструктуризацію за кредитним договором № 053-2008-1767 від 28 травня 2008 року (зі змінами і доповненнями) за заявою ОСОБА_1 від 19.07.2021 з урахуванням положень п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», було встановлено, що заява про фраудаторність договорів дарування, є необґрунтованою, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що вказують на заподіяння шкоди АТ «Універсал Банк» вчиненням договорів дарування, чи можливість заподіяння такої шкоди. До того ж, судом було встановлено, що майно відповідно до договорів дарування було відчужене поручителю за кредитним договором, а відтак кредитор не втратив право задовольнити свої вимоги за кредитним договором, в тому числі і за рахунок цього майна. А отже з наведених обставин не вбачається, що відповідачем були вчинені дії на шкоду інтересам кредитора, що є основною ознакою фраудаторності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач подарувала свій житловий будинок та земельну ділянку своїй дочці, тобто спірне майно залишилось у родині позичальника, однак не у власності останньої, що також свідчить про недобросовісну поведінку позичальниці та намагання уникнути виконання кредитного договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки поведінка позичальника не містить ознаки недобросовісної, так як майно, яке було нею відчужено, належало їй ще з 2018 року та набуто нею безоплатно, в порядку спадкування.

Крім того, що у власності позичальника наявне інше майно, яке було передано банку в іпотеку з метою належного виконання зобов`язань, про що міститься відповідний запис у державному реєстрі іпотек.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні договори дарування не вчинені на шкоду кредитору, не порушили його права та законні інтереси та за своєю суттю не є фраудаторними, а відтак відсутні правові підстави для визнання договорів дарування спірного нерухомого майна, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними на підставі ст. 234 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи апеляційним судом компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 10 грудня 2024 року.