Ухвала

від 10.12.2024 по справі 758/13051/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

10 грудня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 7 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12022000000000707 щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

у с т а н о в и в :

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.190, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_10 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.190, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.190, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою підготовчого судового засідання Голосіївського районного суду м. Києва від 07.11.2024 клопотання захисника ОСОБА_2 про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, залишено без задоволення.

Цією ж ухвалою заяву адвоката ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_15 про залучення як потерпілої залишено без задоволення, а цивільний позов про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повернуто.

14.11.2024 захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить ухвалу суду в частині залишення без задоволення його клопотання про закриття кримінального провадження скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою вказане клопотання задовольнити. Також просить за результатами апеляційного розгляду розглянути клопотання про скасування арештів, які постановлювались під час досудового розслідування.

Обґрунтовуючи право на подання апеляційної скарги, зазначає, що суд встановив факт пропуску стороною обвинувачення строку досудового розслідування, правовим наслідком чого мало бути закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Проте, прийнявши до розгляду та розглянувши по суті заперечення прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.10.2023 у справі № 757/47228/23-к, на що згідно з ч.3 ст.314, ст.315 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд повноважень не мав, суд визнав цю ухвалу слідчого судді незаконною, переклав відповідальність за пропуск строку досудового розслідування на Печерський районний суд м. Києва та ухвалив незаконне рішення про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту.

При цьому захисник посилається на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.08.2021 у справі № 760/9748/17, який зазначив, що оцінка доводів, наведених у запереченнях, здійснюється під час судового розгляду та ухвалення остаточного рішення у справі. Крім того, стверджує, що хоча процесуальне законодавство і надає право сторонам подати заперечення під час підготовчого провадження в суді, проте у суду відсутні повноваження на їх розгляд на цій стадії, який є передчасним. Суд зобов`язаний розглянути доводи, викладені у запереченнях прокурора на ухвалу слідчого судді, на стадії судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, а також під час надання їм оцінки в нарадчій кімнаті.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження має керуватися загальними засадами кримінального провадження та не вправі відмовити у перевірці законності судового рішення у випадку, якщо воно не передбачене КПК України як таке, що може бути оскаржене, та водночас прийняте поза межами повноважень суду, передбачених КПК України, адже стосовно таких судових рішень у КПК України не може бути ані заборони, ані дозволу щодо їх апеляційного оскарження (постанова Верховного Суду України від 12.10.2017 у справі № 5-142кс(15)17). Право на оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п.17 ч.1 ст.7, ч.1 ст.24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч.6 ст.9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Додатково звертає увагу на ч.1 ст.393, ч.2 ст.395 КК України, якими передбачено право обвинуваченого та його захисника на апеляційне оскарження інших ухвал суду апеляційної інстанції, ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.24 КПК України, якими передбачено забезпечення права на апеляційний розгляд як одну із основних засад судочинства, позицію про застосування норми права в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 761/26342/22, у відповідності з якою ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню як рішення, яке вирішує долю досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому. У свою чергу, вирішення питання про закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України є ключовим питанням кримінального провадження, яке вирішує долю кримінального провадження в цілому, а тому можливе застосування аналогії з вказаною постановою.

Зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні обвинувачуються 11 осіб, залучена значна кількість захисників, участь яких є обов`язковою, та потерпілих, об`єм матеріалів кримінального провадження, яке налічує 120 томів, заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешти майна, які обмежують право розпоряджатися ним на весь час існування даного кримінального провадження, а також завантаженість судів, середній час розгляду по суті аналогічних справ, що буде можливим через значну кількість років, протягом яких з огляду на очевидну неправомірність ухвали, обмежуватимуться права значної кількості осіб, що не може вважатись пропорційним співвідношенням існування таких обмежень з правом на доступ до суду, а також відповідати легітимній меті, на думку захисту, існують підстави для перегляду ухвали в апеляційному порядку, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в рішеннях у справах «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», «Кромбах проти Франції».

Вивчивши апеляційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами ч.11 ст.284 КПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку, адже вона перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. У той же час, кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, про що і зазначено в її резолютивній частині.

Посилання захисника на п.8 ч.1 ст.129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, є слушними. Забезпечення права на оскарження процесуальнихрішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого є і однією із загальних засад кримінального провадження, що знайшла своє втілення у ст.24 КПК України, і кожному гарантується право на таке оскарження, однак у порядку та у спосіб, передбачені законом.

В рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Наведене свідчить про те, що це право не є абсолютним.

Відповідно до висновків у постанові Верховного Суду України від 12.10.2017 у справі № 757/49263/15-к, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справах № 237/1459/17, № 243/6674/17-к у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч.3 ст.309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч.4 ст.399 КПК України.

Проте ці висновки ухвалені у справах, правовідносини в яких не є подібними правовідносинам у даному кримінальному провадженні, і стосуються оскарження судових рішень, які не передбачені кримінальними процесуальними нормами. У цьому ж провадженні суд діяв у межах своїх повноважень згідно з ч.3 ст.26 КПК України, відповідно до визначеної ст.314 КПК України процедури і постановив ухвалу, яка передбачена законом.

Не релевантним до цього кримінального провадження є і висновок про застосування норми права в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 761/26342/22, який стосується можливості оскарження в апеляційному порядку виключно ухвали слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування.

Оскільки положення п.2 ч.3 ст.314 КПК України надають можливість суду у підготовчому судовому засіданні закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п.5-8, 10 ч.1, ч.2 ст.284 цього Кодексу, цілком логічним є те, що заперечення проти ухвал слідчого судді, які не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, які можуть бути подані під час підготовчого судового засідання, і розглядаються на вказаній стадії. До речі, процедура розгляду таких зауважень не визначена і на стадії судового розгляду.

При цьому не приймаються до уваги висновок в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 09.08.2021 у справі № 760/9748/17, який зазначив, що оцінка доводів, наведених у запереченнях, здійснюється під час судового розгляду та ухвалення остаточного рішення у справі. Цей висновок стосуються конкретного кримінального провадження і не є висновком про застосування норми права, а сама ухвала не є джерелом права.

До того ж, позиція захисника, який стверджує, що суд зобов`язаний розглянути доводи, викладені у запереченнях прокурора на ухвалу слідчого судді, на стадії судового розгляду і одночасно наполягає на закритті кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання, є суперечливою, оскільки у разі закриття кримінального провадження зауваження прокурора так і залишаться не розглянутими, внаслідок чого будуть порушені права потерпілих, які також гарантовані Європейською конвенцією захисту прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до вимог ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Отже, апеляційна скарга подана захисником ОСОБА_2 на рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, а тому у відкритті провадження за його скаргою належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 7 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12022000000000707 щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя Київського

апеляційного суду ОСОБА_1