Ухвала

від 13.01.2025 по справі 758/13051/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 758/13051/23

провадження № 51-114ск25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від

10 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2024 року у підготовчому судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яке підтримане обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також захисниками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Заяву адвоката ОСОБА_20 в інтересах

ОСОБА_21 про залучення в якості потерпілої залишено без задоволення, а цивільний позов про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - повернуто.

Київський апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2024 року, на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у закритті кримінального провадження, оскільки вищевказане рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, захисник звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про її перегляд, оскільки вважає її постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обгрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції є рішенням, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом з огляду на те, що місцевий суд під час його постановлення, надав оцінку ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року, внаслідок чого відмовив у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, наявні копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

Отже Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Крім того, зі змісту ст. 314 КПК вбачається, що за результатами проведення підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише рішення суду про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Зі змісту ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2024 року вбачається, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження було відмовлено.

Отже, апеляційне оскарження ухвали, якою відмовлено у задоволенні клопотання

про закриття кримінального провадження зазначеними нормами не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що ухвала Голосіївськогорайонного суду м. Києва від 07 листопада 2024 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень

ч. 4 ст. 399 КПК і постановив законне, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що посиланнязахисника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2017 року (провадження № 5-142кс(15)17), є недоречними, враховуючи те, що цей висновок стосується виключно забезпечення права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, які не передбачені КПК.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наявних копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3