Постанова

від 20.11.2024 по справі 340/3966/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 року м.Дніпросправа № 340/3966/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 340/3966/24 (суддя Момонт Г.М.) за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі Поповича Володимира Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВИ:

До суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі Поповича Володимира Сергійовича (далі відповідач) щодо не нарахування та не виплати позивачці премії за травень 2024 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за травень 2024 року у розмірі 100% від посадового окладу;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації заробітної плати за період з 10.10.2016 р. по 24.05.2024 р. включно без застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації заробітної плати січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці заробітної плати за період з 10.10.2016р. по 24.05.2024р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації заробітної плати січень 2008 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду 24 червня 2024 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами КАС України.

З ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач, нею була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом процесуальних норм, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить оскаржену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що її позовна заява з урахуванням предмету спору та сторін, де відповідач є суб`єктом владних повноважень належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, у відзиві вказує на безпідставність доводів скарги. Просить оскаржену позивачем ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 312 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонам виник трудовий спір, який підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки посада, яку займає позивач, не відноситься до публічної служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

Публічно-правовий спір спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини 1 ст.4 КАС України визначено, що публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих ним при здійсненні владних управлінських функцій. Проте, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції є: наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Позивачем оскаржується бездіяльність Комісії з реорганізації Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі Поповича Володимира Сергійовича щодо не нарахування та невиплати їй додаткової винагороди та індексації заробітної плати у період її працевлаштування в даній організації.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу безоплатної правової допомоги центру.

Відповідно до п.п.1, 4, Положення про центри з надання безоплатної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 р. №967/5 Центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру. Центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.

В той же час, зайняття керівної посади в організації, створеній Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правової допомоги, не свідчить про проходження позивачем публічної служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач не займала політичної посади, не перебувала на державній чи патронатній службі в державному органі, не проходила службу в органах місцевого самоврядування чи військову службу, спірні правовідносини виникли щодо захисту трудових відносин позивача та не пов`язані із проходженням нею публічної служби, такий спір між сторонами є цивільно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 312, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 340/3966/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак