Постанова

від 10.12.2024 по справі 320/10726/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10726/24 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (далі - позивач, ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 № 0019680705 за формою В3, якою відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 13 640 340, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 № 7060705 за формою В3, якою відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за вересень 2023 року у розмірі 19 771 047, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 № 7040705 за формою В4, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 223 130, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої встановлено порушення вимог податкового законодавства, однак позивач вважає, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень та жовтень 2023 року суми від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Зазначає, що за вказаний період позивач здійснював операції з імпорту товару, що підтверджується відповідними вантажно митними деклараціями. На думку товариства, суми податку на додану вартість, які сплачені на митниці, були правомірно включено до складу податкового кредиту та в подальшому заявлені до бюджетного відшкодування, оскільки надані документи підтверджують імпорт на митну територію України товару (одяг, взуття, що було у користуванні).

Позивач вважає, що висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку заснований на твердженнях про ненадання документів, які підтверджують оплату контрагентам, винагороди за операціями з надання комісійних послуг по ввезенню в Україну товару для позивача.

Крім того, в акті перевірки вказано, що станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та, відповідно, згідно даних ЄРПН - відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. Оскільки згідно виписки банку відсутня оплата здійснених послуг комісії, контролюючий орган вважає, що дії згідно договорів комісії не можуть вважатись завершеними, а у ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за договорами комісії до моменту повного виконання умов договору.

Однак, позивач стверджує, що за умовами договорів комісії товар, що пройшов митне оформлення, передається комісіонером комітенту та є власністю комітента.

Таким чином, власником товару, що придбавається в рамках договору комісії, є комітент (в даному випадку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») незалежно від того, зазначений він в вантажно-митній декларації вантажоодержувачем (власником) вантажу чи ні.

З урахуванням цього, позивач вважає помилковою і такою, що не відповідає положенням діючого законодавства України, позицію податкового органу, що «право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту виникає лише у комітента - власника таких товарів на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що підставою для висновку про завищення суми від`ємного значення слугувало те, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, складання яких є обов`язковим при проведенні господарських операцій з придбання ТМЦ, що ввезені на митну територію України, та оформлення яких прямо передбачено законом та/або договорами або наявність яких випливає з умов укладених договорів.

Станом на дату завершення перевірок (11.12.2023 року, 27.12.2023 року) посадовою особою або уповноваженим представником ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» не надано до перевірки документи (копії документів), що безпосередньо стосуються предмету перевірки, зокрема, щодо здійснення імпортних операцій, по сумам, які заявлені до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по деклараціях за вересень, жовтень 2023 року, а саме:

- ВМД у зв`язку з чим не можливо встановити хто фактично направляє товар, у якій кількості і за якою ціною;

- укладених контрактів з імпортерами, у зв`язку з чим не можливо розкрити змісту операцій, таких як: предмет контракту; умови поставки (згідно «Інкотермс 2010»); дати поставки; загальної вартості; умови оплати за поставлений товар; умови приймання товару (по кількості, асортименту чи зовнішньому вигляду) та встановити фактичного нерезидента (Постачальника) імпортованого товару;

- інвойсів у зв`язку з чим не можливо встановити номенклатуру, кількість та вартість товару;

- оригінали (копії) міжнародні автомобільні накладні (CMR), товарно- транспортних накладних, тощо, у зв`язку з чим не можливо встановити дати фактичного отримання товарів, фактичного місця завантаження/розвантаження товарів, перевізника товарів;

- картки рахунку 632 у зв`язку з чим не можливо встановити наявності/ відсутності кредиторської/дебіторська заборгованість у ТОВ "БРЕНД ПРОПЕРТІ" з нерезидентами постачальниками товарів.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (ідентифікаційний код 43479830, місцезнаходження: 09119, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23) 30.01.2020 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 № 602 позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування (п. 142.1 ст. 142 абзац 1 п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі ПК України)).

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 14.19) виробництво іншого одягу й аксесуарів; інші: (код КВЕД 42.99) будівництво інших споруд, н.в.і.у.; (код КВЕД 46.90) Неспеціалізована оптова торгівля; (код КВЕД 52.10) складське господарство; (код КВЕД 68.10) купівля та продаж власного нерухомого майна; (код КВЕД 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; (код КВЕД 68.31) агентства нерухомості; (код КВЕД 68.32) управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; (код КВЕД 14.11) виробництво одягу зі шкіри; (код КВЕД 14.12) виробництво робочого одягу; (код КВЕД 14.13) виробництво іншого верхнього одягу; (код КВЕД 14.14) виробництво спіднього одягу; (код КВЕД 14.20) виготовлення виробів із хутра; (код КВЕД 14.39) виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; (код КВЕД 46.16) діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; (код КВЕД 46.41) оптова торгівля текстильними товарами; (код КВЕД 46.42) оптова торгівля одягом і взуттям; (код КВЕД 47.71) роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; (код КВЕД 47.79) роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; (код КВЕД 46.51) оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; (код КВЕД 58.29) видання іншого програмного забезпечення (код КВЕД 62.01) комп`ютерне програмування; (код КВЕД 63.11) оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; (код КВЕД 63.12) веб-портали; (код КВЕД 66.22) діяльність страхових агентів і брокерів; (код КВЕД 46.19) діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; (код КВЕД 46.52) оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього.

ГУ ДПС у Київській області відповідно до наказу від 16.11.2023 за № 2310-п, виданого на підстві п.п. 19-1.1.6 п. 19-1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.п. 69.2 п.п. 69.2-1 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2023 реєстраційний номер 9278736013 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2023 № 27805/10-36-07- 05/43479830 (далі - акт № 1).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» за вересень 2023 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено такі порушення:

п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 ПК України, чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 в розмірі 19 771 047, 00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, чим завищено суму від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за вересень 2023 року у розмірі 223 130,00 грн;

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2024:

№ 7060705 за формою «ВЗ» про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2023 року у розмірі 19 771 047,00 грн;

№ 7040705 за формою «В4» про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 223 130,00 грн.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до наказу від 15.12.2023 за № 2482-п, виданого на підставі п. 19-1.1.6 п. 19-1 ст. 19-1, п.п. 20. 1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78. 1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларування за жовтень 2023 року податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2023, реєстраційний номер 9314240848 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 03.01.2024 № 29/10-36-07- 05/43479830 (далі - акт № 2).

Документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2023 року було встановлено, що ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» в порушення вимог п. 200.1, п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України з урахуванням вимог п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2023 року на загальну суму 13 640 340,00 грн.

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 № 001968705 за формою «ВЗ» про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2023 року у розмірі 13 640 340,00 грн.

Не погоджуючись за вказаними діями та податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (ч. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (ч. 2 п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 КАС України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 КАС України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

На виконання п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та, як наслідок, визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Разом з цим, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, мають фіксуватись дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено обов`язок платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (п.п. 2.15, 2.16 п. 2 Положення № 88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 № 21-1555а15 та від 22.09.2015 № 21-1526а15, що узгоджуються з правовим висновком в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 814/328/15.

Отже, відсутність документів для підтвердження формування показників податкової звітності означає безпідставність декларування відповідних податків і зборів.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Втім, згідно з принципом змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.07.2023 між позивачем та Baltic Trade Union OU (Таллін, Естонія), як продавцем, укладено контракт купівлі-продажу № 07/2023/ВВ1, а також 22.08.2023 з Derivada Variavel-Unipessoal LDA, Лісабон, Португалія, як продавцем, укладено контракт купівлі-продажу № 08/2023/DB.

Відповідно до п. 1.2 Договорів, продавець зобов`язується передати покупцю продукцію згідно з фактурою (в подальшому - товар).

Товар, що підлягає продажу за цим контрактом, поставляється покупцю комплектно в кількості, що визначена в фактурі (п. 2.1 контрактів).

Згідно п. 3.1 контрактів, продавець поставляє покупцю товар на територію України на умовах DAP, DAF або FСА, згідно INCOTERMS 2020. Умови поставки вказуються в фактурі до кожної поставки.

Пунктом 5.1 контрактів передбачено, що товар може бути як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка на 180 днів з моменту перетину митного кордону України.

На виконання умов даного контракту, контрагентом ТОВ БРЕНД ПРОПЕРТІ було передано, а позивачем прийнято наступний товар, зокрема, але не виключно:

одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

взуття вживане, ступінь зносу до 25%, призначене для подальшого використання, невідсортоване, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії (зимове, весняно-осіннє, літнє), продезінфіковане, у мішках;

вироби з текстильних матеріалів (дорожні пледи, постільна білизна, скатертини), вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

сумки дамські, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках.

На виконання умов договорів, укладених позивачем з Baltic Trade Union OU (Таллін, Естонія) та Derivada Variavel-Unipessoal LDA (Лісабон, Португалія), було поставлено, а позивачем прийнято товар, про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації, а саме за вересень та жовтень 2023 року:

UA205050/2023/065503 від 28.09.2023; UA209230/2023/099126 від 18.09.2023; UA205050/2023/065449 від 28.09.2023; UA209230/2023/099121 від 18.09.2023; UA209230/2023/103081 від 28.09.2023; UA205050/2023/063187 від 18.09.2023; UA209230/2023/103067 від 28.09.2023; UA209230/2023/099071 від 18.09.2023; UA205180/2023/001685 від 28.09.2023; UA209230/2023/098898 від 18.09.2023; UA209230/2023/102897 від 27.09.2023; UA205180/2023/001384 від 18.09.2023; UA209230/2023/102802 від 27.09.2023; UA209230/2023/098767 від 18.09.2023; UA209230/2023/102858 від 27.09.2023; UA205050/2023/063075 від 18.09.2023; UA205180/2023/001663 від 27.09.2023; UA209230/2023/098790 від 18.09.2023; UA205180/2023/001660 від 27.09.2023; UA209230/2023/098758 від 18.09.2023; UA209230/2023/102622 від 27.09.2023; UA209230/2023/098764 від 18.09.2023; UA205140/2023/078937 від 27.09.2023, UA209230/2023/098770 від 18.09.2023; UA209230/2023/102608 від 27.09.2023; UA209230/2023/098773 від 18.09.2023; UA205180/2023/001657 від 27.09.2023; UA209230/2023/098800 від 18.09.2023; UA205180/2023/001655 від 27.09.2023; UA209230/2023/098163 від 15.09.2023; UA205180/2023/001632 від 2.09.2023; UA209230/2023/098175 від 15.09.2023; UA205180/2023/001633 від 26.09.2023; UA205180/2023/001306 від 15.09.2023; UA209230/2023/102228 від 26.09.2023; UA209230/2023/098068 від 15.09.2023; UA205140/2023/078475 від 26.09.2023; UA209230/2023/098024 від 15.09.2023; UA205140/2023/078476 від 26.09.2023; UA209230/2023/098022 від 15.09.2023; UA205050/2023/064915 від 26.09.2023; UA205140/2023/074511 від 14.09.2023; UA205050/2023/064909 від 26.09.2023, UA205180/2023/001261 від 14.09.2023; UA205050/2023/064911 від 26.09.2023; UA209230/2023/097560 від 14.09.2023; UA205140/2023/078293 від 25.09.2023; UA209230/2023/097509 від 14.09.2023; UA209230/2023/101927 від 25.09.2023; UA205180/2023/001237 від 13.09.2023; UA205180/2023/001613 від 25.09.2023; UA205180/2023/001230 від 13.09.2023; UA205050/2023/064244 від 22.09.2023; UA205180/2023/001223 від 13.09.2023; UA205050/2023/064164 від 22.09.2023; UA205180/2023/001222 від 13.09.2023; UA209230/2023/100797 від 22.09.2023; UA209230/2023/097017 від 13.09.2023; UA209230/2023/100802 від 22.09.2023; UA209230/2023/097014 від 13.09.2023; UA209230/2023/100316 від 21.09.2023; UA209230/2023/096904 від 12.09.2023; UA209230/2023/100297 від 21.09.2023; UA205180/2023/001194 від 12.09.2023; UA205050/2023/063769 від 20.09.2023; UA209230/2023/096568 від 12.09.2023; UA205180/2023/001465 від 20.09.2023; UA205180/2023/001191 від 12.09.2023; UA205180/2023/001462 від 20.09.2023; UA209230/2023/096366 від 11.09.2023; UA209230/2023/099733 від 20.09.2023; UA209230/2023/096140 від 11.09.2023; UA209230/2023/099815 від 20.09.2023; UA209230/2023/096154 від 11.09.2023; UA209230/2023/099808 від 20.09.2023; UA209230/2023/096151 від 11.09.2023; UA209230/2023/099803 від 20.09.2023; UA209230/2023/096145 від 11.09.2023; UA209230/2023/099750 від 20.09.2023; UA205140/2023/073053 від 11.09.2023; UA205180/2023/001460 від 20.09.2023; UA205140/2023/073051 від 11.09.2023; UA205050/2023/063471 від 19.09.2023; UA209230/2023/096118 від 11.09.2023; UA205050/2023/063467 від 19.09.2023; UA205050/2023/061359 від 08.09.2023; UA209230/2023/095630 від 08.09.2023; UA205140/2023/076205 від 19.09.2023; UA205050/2023/063349 від 19.09.2023; UA205180/2023/001080 від 07.09.2023; UA209230/2023/099382 від 19.09.2023; UA205180/2023/001061 від 07.09.2023; UA205050/2023/063193 від 18.09.2023; UA205050/2023/060918 від 07.09.2023; UA209230/2023/095068 від 07.09.2023; UA205180/2023/001070 від 07.09.2023; UA209230/2023/093762 від 04.09.2023; UA209230/2023/095022 від 07.09.2023; UA209230/2023/093804 від 04.09.2023; UA205050/2023/060804 від 07.09.2023 UA209230/2023/093684 від 04.09.2023; UA209230/2023/093551 від 04.09.2023; UA205180/2023/001056 від 07.09.2023; UA209230/2023/094502 від 06.09.2023 VA209230/2023/093582 від 04.09.2023; UA209230/2023/094478 від 06.09.2023; UA205140/2023/070865 від 04.09.2023; UA209230/2023/094048 від 05.09.2023; UA205140/2023/070851 від 04.09.2023; UA205050/2023/060389 від 05.09.2023; UA205050/2023/059733 від 01.09.2023; UA205050/2023/060384 від 05.09.2023; UA205050/2023/059584 від 01.09.2023; UA205180/2023/000975 від 05.09.2023; UA205050/2023/059586 від 01.09.2023; UA205180/2023/002624 від 31.10.2023; UA205180/2023/001989 від 07.10.2023; UA205050/2023/071152 від 30.10.2023; UA205140/2023/082372 від 06.10.2023; UA205050/2023/071151 від 30.10.2023; UA205180/2023/001954 від 06.10.2023; UA205050/2023/070933 від 28.10.2023; UA205180/2023/001947 від 06.10.2023; UA205050/2023/070815 від 27.10.2023; UA205050/2023/066811 від 05.10.2023; UA205050/2023/070710 від 27.10.2023; UA209230/2023/105821 від 05.10.2023; UA205050/2023/070711 від 27.10.2023; UA209230/2023/105744 від 05.10.2023; UA209230/2023/113634 від 25.10.2023; UA205180/2023/001889 від 04.10.2023; UA205050/2023/070230 від 24.10.2023; UA209230/2023/105304 від 04.10.2023; UA205180/2023/002369 від 21.10.2023; UA205140/2023/081403 від 04.10.2023; UA205050/2023/069578 від 20.10.2023; UA205180/2023/001879 від 04.10.2023; UA205050/2023/069279 від 19.10.2023; UA205180/2023/001876 від 04.10.2023; UA205180/2023/001816 від 02.10.2023; UA209230/2023/105318 від 04.10.2023; UA205050/2023/068953 від 17.10.2023; UA205140/2023/081238 від 04.10.2023; UA205050/2023/068804 від 17.10.2023; UA209230/2023/104796 від 03.10.2023; UA205050/2023/068724 від 16.10.2023; UA209230/2023/104864 від 03.10.2023; UA209230/2023/109962 від 16.10.2023; UA205180/2023/001848 від 03.10.2023; UA209230/2023/109839 від 16.10.2023; UA205180/2023/001839 від 03.10.2023; UA205180/2023/002121 від 12.10.2023; UA205180/2023/001832 від; 03.10.2023; UA209230/2023/104696 від 02.10.2023; UA205050/2023/067889 від 11.10.2023; UA205050/2023/067879 від 11.10.2023; UA205050/2023/066163 від 02.10.2023; UA205050/2023/067881 від 11.10.2023; UA209230/2023/104679 від 02.10.2023; UA205050/2023/067851 від 11.10.2023; UA205180/2023/001808 від 02.10.2023; UA209230/2023/107425 від 10.10.2023; UA205180/2023/001794 від 02.10.2023; UA209230/2023/104404 від 02.10.2023; UA209230/2023/107423 від 10.10.2023; UA209230/2023/104390 від 02.10.2023; UA209230/2023/107198 від 09.10.2023; UA209230/2023/104376 від 02.10.2023; UA205050/2023/067467 від 09.10.2023; UA209230/2023/104397 від 02.10.2023; UA205140/2023/082941 від 09.10.2023; UA205180/2023/002025 від 09.10.2023; UA209230/2023/104455 від 02.10.2023; UA205180/2023/002022 від 09.10.2023; UA205140/2023/080214 від 02.10.2023; UA205180/2023/002003 від 09.10.2023; UA209230/2023/104459 від 02.10.2023; UA209230/2023/104446 від 02.10.2023; UA205140/2023/082755 від 09.10.2023; UA205140/2023/080210 від 02.10.2023; UA209230/2023/106931 від 09.10.2023; UA205180/2023/001991 від 07.10.2023; UA205180/2023/001780 від 02.10.2023.

Імпорт товарів за вересень - жовтень 2023 року здійснено на умовах договору комісії від 01.06.2023 № КО106-02 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Лівнер», договору комісії від 01.12.2022 № SMI-BP та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Смігов», договору комісії від 03.01.2023 № 4РІЕ-БП та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Рітарс»; договору комісії від 13.01.2023 № ВР-КР-3 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Смігов».

На виконання умов вказаних договорів комісіонерами було надано, а ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» прийнято товар, про що між сторонами були складені та підписані акти прийому-передачі товару з комісії. Також між сторонами було підписано акт надання послуг.

Позивач самостійно здійснював оплату митних платежів за митне оформлення товару, придбаного ним у вищевказаних нерезидентів, що підтверджується виписками по банківському рахунку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується численими договорами та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Апелянт вказаного не заперечує.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

За правилами п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

У постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 640/16289/22 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у нього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому, митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 820/2015/16, від 14.06.2022 у справі № 0870/4828/12 та від 02.04.2024 у справі № 320/16177/23.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції та враховуючи факт сплати ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідний податковий період підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями, колегія суддів вважає висновки податкового органу необґрунтованими.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, в даному випадку, первинним документом, який посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року у справі № 320/16177/23, від 03 жовтня 2023 року у справі № 640/16289/22. При цьому, у даних справах позивачем також виступає ТОВ «Бренд Проперті», а відповідачем Головне управління ДПС у Київській області.

Таким чином, посилання апелянта на ненадання позивачем ВМД, укладених контрактів з імпортерами, інвойсів, оригіналів (копій) міжнародних автомобільних накладних (CMR), товарно-транспортних накладних є необгрунтованим, оскільки саме митні декларації є належними документами, що посвідчують право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що перелік ВДМ наведено на аркуші 12-18 Акта перевірки №1, таким чином, посилання Відповідача на відсутність ВДМ під час перевірки спростовується Актом перевірки, який самостійно складений ГУ ДПС в Київській області. З акта перевірки вбачається, що відповідач не заперечує факт формування від`ємного значення саме за рахунок імпортних операцій (аркуш 8 Ата перевірки).

Також слід зазначити, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

В даному випадку факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача та тими, які містяться в матеріалах справи, достовірність та правильність оформлення яких контролюючий орган не ставить під сумнів.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

При цьому судом першої інстанції вірно застосовано ч. 1 ст. 5 КАС України, згідно з якою адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев