Постанова від 08.05.2025 по справі 320/10726/24

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 320/10726/24

адміністративне провадження № К/990/809/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Головенко О.Д., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі: Файдюка В.В., Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., у справі № 320/10726/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (далі - позивач, ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 № 0019680705 за формою В3, якою відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 13 640 340, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 № 7060705 за формою В3, якою відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за вересень 2023 року у розмірі 19 771 047, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 № 7040705 за формою В4, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 223 130, 00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проведенні документальної перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень та жовтень 2023 року суми від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Зазначає, що за вказаний період позивач здійснював операції з імпорту товару, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями. На думку товариства, суми податку на додану вартість, які сплачені на митниці, були правомірно включено до складу податкового кредиту та у подальшому заявлені до бюджетного відшкодування, оскільки надані документи підтверджують імпорт на митну територію України товару (одяг, взуття, що було у користуванні).

Позивач уважає, що висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку заснований на твердженнях про ненадання документів, які підтверджують оплату контрагентам, винагороди за операціями з надання комісійних послуг по ввезенню в Україну товару для позивача.

Крім того, в акті перевірки вказано, що станом на момент проведення перевірки та станом на момент реєстрації результатів перевірки відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та, відповідно, згідно з даними ЄРПН - відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. Оскільки згідно з виписками банку відсутня оплата здійснених послуг комісії, контролюючий орган уважає, що дії згідно з договорів комісії не можуть вважатись завершеними, а у ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за договорами комісії до моменту повного виконання умов договору.

Однак, позивач стверджує, що за умовами договорів комісії товар, що пройшов митне оформлення, передається комісіонером комітенту та є власністю комітента.

Таким чином, власником товару, що придбавається в рамках договору комісії, є комітент (в даному випадку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») незалежно від того, зазначений він у вантажній митній декларації вантажоодержувачем (власником) вантажу чи ні.

Відтак, позивач уважає помилковою і такою, що не відповідає положенням діючого законодавства України, позицію податкового органу, що «право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту виникає лише у комітента - власника таких товарів на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.01.2024 № 0019680705 за формою В3, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 13 640 340, 00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 08.01.2024 № 7060705 за формою В3, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за вересень 2023 року у розмірі 19 771 047, 00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 08.01.2024 № 7040705 за формою В4, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 223 130, 00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий кредит у спірних правовідносинах був обґрунтовано сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до вимог податкового законодавства, первинним документом, який посвідчує право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту при імпорті товарів, є належним чином оформлена митна декларація, яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Ураховуючи те, що позивач здійснив сплату податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідному податковому періоді, що підтверджується митними деклараціями, суди дійшли висновку про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту.

Також суди визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем додаткових документів, таких як зовнішньоекономічні контракти, інвойси, CMR-накладні та товарно-транспортні накладні, оскільки саме митна декларація є самостійною та достатньою підставою для підтвердження права на податковий кредит у випадку імпорту товарів.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (ідентифікаційний код 43479830, місцезнаходження: 09119, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23) 30.01.2020 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 № 602 позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування (п. 142.1 ст. 142 абзац 1 п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі ПК України)).

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 14.19) виробництво іншого одягу й аксесуарів; інші: (код КВЕД 42.99) будівництво інших споруд, н. в. і. у.; (код КВЕД 46.90) Неспеціалізована оптова торгівля; (код КВЕД 52.10) складське господарство; (код КВЕД 68.10) купівля та продаж власного нерухомого майна; (код КВЕД 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; (код КВЕД 68.31) агентства нерухомості; (код КВЕД 68.32) управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; (код КВЕД 14.11) виробництво одягу зі шкіри; (код КВЕД 14.12) виробництво робочого одягу; (код КВЕД 14.13) виробництво іншого верхнього одягу; (код КВЕД 14.14) виробництво спіднього одягу; (код КВЕД 14.20) виготовлення виробів із хутра; (код КВЕД 14.39) виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; (код КВЕД 46.16) діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; (код КВЕД 46.41) оптова торгівля текстильними товарами; (код КВЕД 46.42) оптова торгівля одягом і взуттям; (код КВЕД 47.71) роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; (код КВЕД 47.79) роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; (код КВЕД 46.51) оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; (код КВЕД 58.29) видання іншого програмного забезпечення (код КВЕД 62.01) комп`ютерне програмування; (код КВЕД 63.11) оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; (код КВЕД 63.12) веб-портали; (код КВЕД 66.22) діяльність страхових агентів і брокерів; (код КВЕД 46.19) діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; (код КВЕД 46.52) оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

ГУ ДПС у Київській області відповідно до наказу від 16.11.2023 за № 2310-п, виданого на підставі пп. 19-1.1.6 п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, пп. 69.2-1 п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2023 реєстраційний номер 9278736013 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2023 № 27805/10-36-07- 05/43479830 (далі - акт № 1).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» за вересень 2023 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено такі порушення:

п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 ПК України, чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 в розмірі 19 771 047, 00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, чим завищено суму від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за вересень 2023 року у розмірі 223 130,00 грн;

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2024:

№ 7060705 за формою «ВЗ» про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2023 року у розмірі 19 771 047,00 грн;

№ 7040705 за формою «В4» про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 223 130,00 грн.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до наказу від 15.12.2023 за № 2482-п, виданого на підставі п. 19-1.1.6 п. 19-1 ст. 19-1, п. п. 20. 1.4. п. 20.1. ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78. 1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларування за жовтень 2023 року податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2023, реєстраційний номер 9314240848 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 03.01.2024 № 29/10-36-07- 05/43479830 (далі - акт № 2).

Документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2023 року було встановлено, що ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» в порушення вимог п. 200.1, п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України з урахуванням вимог п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2023 року на загальну суму 13 640 340,00 грн.

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 № 001968705 за формою «ВЗ» про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2023 року у розмірі 13 640 340,00 грн.

Уважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20, від 23.05.2024 у справі № 380/5557/22.

Так у постанові від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

У справі № 420/13197/20 (постанова від 27.04.2022) Верховний Суд зазначив, що якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевірити і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 (справа 380/5557/22), пункт 198.6 ст. 198, пункт 201.12 статті 201 ПК України у своєму взаємозв`язку імперативно вказують на те, що задекларовані платником податків показники податкового кредиту, сформованого за наслідками ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, мають бути підтверджені саме шляхом надання до перевірки відповідних митних декларацій, на підставі яких були здійснені такі операції. Також зазначив, що податковий орган має право витребовувати певні документи, що належать чи пов`язані з предметом перевірки, в ході її проведення, проте, саме на платника покладено обов`язок із надання усіх необхідних документів після початку такої перевірки.

Крім того зазначає, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для вирішення справи, чим порушили норми процесуального права.

При цьому скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт сплати позивачем у вересні, жовтні 2023 року податку на додану вартість при імпорті товарів у зазначені податкові періоди підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями та не заперечується контролюючим органом, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та спростовується матеріалами перевірки.

Позивач не скористався правом на подачу відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами попередніх інстанцій установлено, 03.07.2023 між позивачем та Baltic Trade Union OU (Таллін, Естонія), як продавцем, укладено контракт купівлі-продажу № 07/2023/ВВ1, а також 22.08.2023 з Derivada Variavel-Unipessoal LDA, Лісабон, Португалія, як продавцем, укладено контракт купівлі-продажу № 08/2023/DB.

Відповідно до п. 1.2 Договорів, продавець зобов`язується передати покупцю продукцію згідно з фактурою (в подальшому - товар).

Товар, що підлягає продажу за цим контрактом, поставляється покупцю комплектно в кількості, що визначена в фактурі (п. 2.1 контрактів).

Згідно з п. 3.1 контрактів, продавець поставляє покупцю товар на територію України на умовах DAP, DAF або FСА, згідно з INCOTERMS 2020. Умови поставки вказуються в фактурі до кожної поставки.

Пунктом 5.1 контрактів передбачено, що товар може бути як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка на 180 днів з моменту перетину митного кордону України.

На виконання умов даного контракту, контрагентом ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» було передано, а позивачем прийнято наступний товар, зокрема, але не виключно:

одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

взуття вживане, ступінь зносу до 25%, призначене для подальшого використання, невідсортоване, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії (зимове, весняно-осіннє, літнє), продезінфіковане, у мішках;

вироби з текстильних матеріалів (дорожні пледи, постільна білизна, скатертини), вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

сумки дамські, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках.

На виконання умов договорів, укладених позивачем з Baltic Trade Union OU (Таллін, Естонія) та Derivada Variavel-Unipessoal LDA (Лісабон, Португалія), було поставлено, а позивачем прийнято товар, про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації, а саме за вересень та жовтень 2023 року:

UA205050/2023/065503 від 28.09.2023; UA209230/2023/099126 від 18.09.2023; UA205050/2023/065449 від 28.09.2023; UA209230/2023/099121 від 18.09.2023; UA209230/2023/103081 від 28.09.2023; UA205050/2023/063187 від 18.09.2023; UA209230/2023/103067 від 28.09.2023; UA209230/2023/099071 від 18.09.2023; UA205180/2023/001685 від 28.09.2023; UA209230/2023/098898 від 18.09.2023; UA209230/2023/102897 від 27.09.2023; UA205180/2023/001384 від 18.09.2023; UA209230/2023/102802 від 27.09.2023; UA209230/2023/098767 від 18.09.2023; UA209230/2023/102858 від 27.09.2023; UA205050/2023/063075 від 18.09.2023; UA205180/2023/001663 від 27.09.2023; UA209230/2023/098790 від 18.09.2023; UA205180/2023/001660 від 27.09.2023; UA209230/2023/098758 від 18.09.2023; UA209230/2023/102622 від 27.09.2023; UA209230/2023/098764 від 18.09.2023; UA205140/2023/078937 від 27.09.2023, UA209230/2023/098770 від 18.09.2023; UA209230/2023/102608 від 27.09.2023; UA209230/2023/098773 від 18.09.2023; UA205180/2023/001657 від 27.09.2023; UA209230/2023/098800 від 18.09.2023; UA205180/2023/001655 від 27.09.2023; UA209230/2023/098163 від 15.09.2023; UA205180/2023/001632 від 2.09.2023; UA209230/2023/098175 від 15.09.2023; UA205180/2023/001633 від 26.09.2023; UA205180/2023/001306 від 15.09.2023; UA209230/2023/102228 від 26.09.2023; UA209230/2023/098068 від 15.09.2023; UA205140/2023/078475 від 26.09.2023; UA209230/2023/098024 від 15.09.2023; UA205140/2023/078476 від 26.09.2023; UA209230/2023/098022 від 15.09.2023; UA205050/2023/064915 від 26.09.2023; UA205140/2023/074511 від 14.09.2023; UA205050/2023/064909 від 26.09.2023, UA205180/2023/001261 від 14.09.2023; UA205050/2023/064911 від 26.09.2023; UA209230/2023/097560 від 14.09.2023; UA205140/2023/078293 від 25.09.2023; UA209230/2023/097509 від 14.09.2023; UA209230/2023/101927 від 25.09.2023; UA205180/2023/001237 від 13.09.2023; UA205180/2023/001613 від 25.09.2023; UA205180/2023/001230 від 13.09.2023; UA205050/2023/064244 від 22.09.2023; UA205180/2023/001223 від 13.09.2023; UA205050/2023/064164 від 22.09.2023; UA205180/2023/001222 від 13.09.2023; UA209230/2023/100797 від 22.09.2023; UA209230/2023/097017 від 13.09.2023; UA209230/2023/100802 від 22.09.2023; UA209230/2023/097014 від 13.09.2023; UA209230/2023/100316 від 21.09.2023; UA209230/2023/096904 від 12.09.2023; UA209230/2023/100297 від 21.09.2023; UA205180/2023/001194 від 12.09.2023; UA205050/2023/063769 від 20.09.2023; UA209230/2023/096568 від 12.09.2023; UA205180/2023/001465 від 20.09.2023; UA205180/2023/001191 від 12.09.2023; UA205180/2023/001462 від 20.09.2023; UA209230/2023/096366 від 11.09.2023; UA209230/2023/099733 від 20.09.2023; UA209230/2023/096140 від 11.09.2023; UA209230/2023/099815 від 20.09.2023; UA209230/2023/096154 від 11.09.2023; UA209230/2023/099808 від 20.09.2023; UA209230/2023/096151 від 11.09.2023; UA209230/2023/099803 від 20.09.2023; UA209230/2023/096145 від 11.09.2023; UA209230/2023/099750 від 20.09.2023; UA205140/2023/073053 від 11.09.2023; UA205180/2023/001460 від 20.09.2023; UA205140/2023/073051 від 11.09.2023; UA205050/2023/063471 від 19.09.2023; UA209230/2023/096118 від 11.09.2023; UA205050/2023/063467 від 19.09.2023; UA205050/2023/061359 від 08.09.2023; UA209230/2023/095630 від 08.09.2023; UA205140/2023/076205 від 19.09.2023; UA205050/2023/063349 від 19.09.2023; UA205180/2023/001080 від 07.09.2023; UA209230/2023/099382 від 19.09.2023; UA205180/2023/001061 від 07.09.2023; UA205050/2023/063193 від 18.09.2023; UA205050/2023/060918 від 07.09.2023; UA209230/2023/095068 від 07.09.2023; UA205180/2023/001070 від 07.09.2023; UA209230/2023/093762 від 04.09.2023; UA209230/2023/095022 від 07.09.2023; UA209230/2023/093804 від 04.09.2023; UA205050/2023/060804 від 07.09.2023 UA209230/2023/093684 від 04.09.2023; UA209230/2023/093551 від 04.09.2023; UA205180/2023/001056 від 07.09.2023; UA209230/2023/094502 від 06.09.2023 VA209230/2023/093582 від 04.09.2023; UA209230/2023/094478 від 06.09.2023; UA205140/2023/070865 від 04.09.2023; UA209230/2023/094048 від 05.09.2023; UA205140/2023/070851 від 04.09.2023; UA205050/2023/060389 від 05.09.2023; UA205050/2023/059733 від 01.09.2023; UA205050/2023/060384 від 05.09.2023; UA205050/2023/059584 від 01.09.2023; UA205180/2023/000975 від 05.09.2023; UA205050/2023/059586 від 01.09.2023; UA205180/2023/002624 від 31.10.2023; UA205180/2023/001989 від 07.10.2023; UA205050/2023/071152 від 30.10.2023; UA205140/2023/082372 від 06.10.2023; UA205050/2023/071151 від 30.10.2023; UA205180/2023/001954 від 06.10.2023; UA205050/2023/070933 від 28.10.2023; UA205180/2023/001947 від 06.10.2023; UA205050/2023/070815 від 27.10.2023; UA205050/2023/066811 від 05.10.2023; UA205050/2023/070710 від 27.10.2023; UA209230/2023/105821 від 05.10.2023; UA205050/2023/070711 від 27.10.2023; UA209230/2023/105744 від 05.10.2023; UA209230/2023/113634 від 25.10.2023; UA205180/2023/001889 від 04.10.2023; UA205050/2023/070230 від 24.10.2023; UA209230/2023/105304 від 04.10.2023; UA205180/2023/002369 від 21.10.2023; UA205140/2023/081403 від 04.10.2023; UA205050/2023/069578 від 20.10.2023; UA205180/2023/001879 від 04.10.2023; UA205050/2023/069279 від 19.10.2023; UA205180/2023/001876 від 04.10.2023; UA205180/2023/001816 від 02.10.2023; UA209230/2023/105318 від 04.10.2023; UA205050/2023/068953 від 17.10.2023; UA205140/2023/081238 від 04.10.2023; UA205050/2023/068804 від 17.10.2023; UA209230/2023/104796 від 03.10.2023; UA205050/2023/068724 від 16.10.2023; UA209230/2023/104864 від 03.10.2023; UA209230/2023/109962 від 16.10.2023; UA205180/2023/001848 від 03.10.2023; UA209230/2023/109839 від 16.10.2023; UA205180/2023/001839 від 03.10.2023; UA205180/2023/002121 від 12.10.2023; UA205180/2023/001832 від; 03.10.2023; UA209230/2023/104696 від 02.10.2023; UA205050/2023/067889 від 11.10.2023; UA205050/2023/067879 від 11.10.2023; UA205050/2023/066163 від 02.10.2023; UA205050/2023/067881 від 11.10.2023; UA209230/2023/104679 від 02.10.2023; UA205050/2023/067851 від 11.10.2023; UA205180/2023/001808 від 02.10.2023; UA209230/2023/107425 від 10.10.2023; UA205180/2023/001794 від 02.10.2023; UA209230/2023/104404 від 02.10.2023; UA209230/2023/107423 від 10.10.2023; UA209230/2023/104390 від 02.10.2023; UA209230/2023/107198 від 09.10.2023; UA209230/2023/104376 від 02.10.2023; UA205050/2023/067467 від 09.10.2023; UA209230/2023/104397 від 02.10.2023; UA205140/2023/082941 від 09.10.2023; UA205180/2023/002025 від 09.10.2023; UA209230/2023/104455 від 02.10.2023; UA205180/2023/002022 від 09.10.2023; UA205140/2023/080214 від 02.10.2023; UA205180/2023/002003 від 09.10.2023; UA209230/2023/104459 від 02.10.2023; UA209230/2023/104446 від 02.10.2023; UA205140/2023/082755 від 09.10.2023; UA205140/2023/080210 від 02.10.2023; UA209230/2023/106931 від 09.10.2023; UA205180/2023/001991 від 07.10.2023; UA205180/2023/001780 від 02.10.2023.

Імпорт товарів за вересень - жовтень 2023 року здійснено на умовах договору комісії від 01.06.2023 № КО106-02 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Лівнер», договору комісії від 01.12.2022 № SMI-BP та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Смігов», договору комісії від 03.01.2023 № 4РІЕ-БП та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Рітарс»; договору комісії від 13.01.2023 № ВР-КР-3 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Смігов».

На виконання умов указаних договорів комісіонерами було надано, а ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» прийнято товар, про що між сторонами були складені та підписані акти прийому-передачі товару з комісії. Також між сторонами було підписано акт надання послуг.

Позивач самостійно здійснював оплату митних платежів за митне оформлення товару, придбаного ним у вищевказаних нерезидентів, що підтверджується виписками по банківському рахунку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Придбаний позивачем товар у подальшому був реалізований іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується численними договорами та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач указаного не заперечує.

Відтак, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

За правилами п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналізуючи наведені норми, Суд дійшов висновку, що в цьому випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Указана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року у справі № 320/16177/23 від 03 жовтня 2023 року у справі № 640/16289/22, від 09 квітня 2025 року у справі № 320/42204/23. Суд зазначає, що в даних справах позивачем також виступає ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», Відповідачем Головне управління ДПС у Київській області.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції та враховуючи факт сплати ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідний податковий період підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями, колегія суддів вважає висновки податкового органу необґрунтованими.

Таким чином, посилання апелянта на ненадання позивачем ВМД, укладених контрактів з імпортерами, інвойсів, оригіналів (копій) міжнародних автомобільних накладних (CMR), товарно-транспортних накладних є необґрунтованим, оскільки саме митні декларації є належними документами, що посвідчують право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що перелік ВДМ наведено на аркуші 12-18 акта перевірки №1, таким чином, посилання відповідача на відсутність ВДМ під час перевірки спростовується Актом перевірки, який самостійно складений ГУ ДПС в Київській області. З акта перевірки вбачається, що відповідач не заперечує факт формування від`ємного значення саме за рахунок імпортних операцій (аркуш 8 акта перевірки).

Також слід зазначити, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

У даному випадку факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача та тими, які містяться в матеріалах справи, достовірність та правильність оформлення яких контролюючий орган не ставить під сумнів.

Таким чином суди попередніх інстанцій, дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, дійшли обґрунтованих висновків що господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Водночас, скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах № 826/27811/15, № 420/13197/20, № 380/5557/22.

Проте Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Суд зауважує, що у цих постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Крім того, скаржником не вказано, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у наведених ним постановах Верховного Суду, а також не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В АЛ И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 320/10726/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко