Ухвала

від 10.12.2024 по справі 320/7901/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7901/23

УХВАЛА

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження та підлягає поверненню апелянту з наступних підстав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з тим, що апелянтом пропущено строк апеляційного оскарження із наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги в розмірі 10 днів.

На виконання даної ухвали апелянт 03 грудня 2024 року подав до суду клопотання про усунення недоліків, в якому він просить поновити процесуальний строк на оскарження рішення. В обґрунтування клопотання вказує, що ГУ ДПС в м.Києві добросовісно проявляє ставлення до наявних у нього прав та здійснює їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, повторно подало апеляційну скаргу в межах присічного строку, встановленого ч.2 ст.299 КАС України.

Перевіривши вказане клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно є безпідставним, а тому не підлягає задоволенню.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов`язку подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17, від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, від 23 липня 2020 року у справі №560/3519/18 та від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №400/2226/19.

Крім того, у постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у постанові Верховного Суду 29 серпня 2024 року у справі № 420/11219/23.

Проте, як зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, вперше подана 10 жовтня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була повернута апелянту 15 січня 2024 року з підстави несплати судового збору. Як вбачається з апеляційної скарги, поданої наразі до суду востаннє 07 березня 2024 року, апелянтом оскаржується рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року.

Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення справити судового збору, з приводу чого слід зазначити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За наведено вбачається, що законодавством не передбачено права органу владних повноважень для відстрочення або звільнення від сплати судового збору з підстав зазначених у вказаній нормі.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище в якості підстави для відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

В свою чергу слід зазначити, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Водночас, поняття юридична особа і суб`єкт владних повноважень, не є тотожними.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, оскільки обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно ч. 3 статті 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки, вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, у відкритті провадження по вказаній апеляційній скарзі необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України,

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев