Постанова

від 11.12.2024 по справі 580/569/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/569/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 13.12.2023 № 361-кт Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації начальника відділу УДМС у Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби з 15.12.2023;

- стягнути з Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 15.12.2023;

- стягнути з Державної міграційної служби України на користь позивача заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000 грн;

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку із утворенням, як юридичної особи публічного права Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в порядку реорганізації, шляхом злиття Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, за підписом в.о. начальника УДМС у Черкаській області 12.07.2023 позивача попереджено про наступне звільнення. Позивач вказав на те, що подав заяву про призначення та погодився на посаду начальника Уманського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС, тому його звільнено незаконно. Наведені порушення порядку звільнення позивача, на його думку, є підставою для поновлення на роботі. При цьому, в спірних правовідносинах відбулось повне правонаступництво від управління Державної міграційної служби України в Черкаській області до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, тому позивач вважає, що підлягає поновленню/призначенню на рівнозначній посаді завідувача Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 13.12.2023 №361-кт Про звільнення ОСОБА_1 ;

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області з 15.12.2023.

Стягнуто з Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96541 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот сорок одну) грн. 20 коп. з відрахуванням податків зборів та обов`язкових платежів.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць 28157,85 (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 85 коп., допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про поновлення на посаді, позивач подав апеляційну скаргу в цій частині, в якій, з посиланням на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині поновлення на посаді начальника Уманського відділу УДМС в Черкаській області та відмові у відшкодуванні моральної шкоди, та прийняти нове рішення, яким поновити позивача на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Уманського відділу УДМС у Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні ДМС з 15.12.2023, а також стягнути з ДМС України на користь позивача заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000 грн, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Також, не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Державна міграційна служба України та Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скарги позивача та відповідачів до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.12.2024.

Розгляд апеляційної скарги 04.12.2024 не здійснювався, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні, засідання призначено на 11.12.2024.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач вимоги власної апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, щодо апеляційних скарг відповідачів, заперечував проти їх задоволення.

Представник Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала апеляційні скарги відповідачів, щодо апеляційної скарги позивача - заперечувала проти її задоволення.

У судовому засіданні представник ДМС України підтримала апеляційні скарги відповідачів, щодо апеляційної скарги позивача - заперечувала проти її задоволення.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Засліхавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 24.11.2016 працював на посаді начальника Уманського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, а з 21.09.2021 в порядку переведення призначений на посаду начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області.

У зв`язку із утворенням, як юридичної особи публічного права Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в порядку реорганізації, шляхом злиття Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 № 569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби», за підписом в.о. начальника УДМС у Черкаській області 12.07.2023 позивача попереджено про наступне звільнення (дата ознайомлення з попередженням 12.07.2023), на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з урахуванням абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу.

Після попередження від Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, позивач отримав пропозицію на призначення:

- 27.11.2023 на посаду заступника начальника Фортечного відділу у місті Кропивницький Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби;

- 12.12.2023 на посаду завідувача Бобринецького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.

За відсутності поданої позивачем заяви, головою Державної міграційної служби України видано наказ від 13.12.2023 № 361-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого, позивача звільнено з посади завідувача Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з 14.12.2023.

На виконання вказаного наказу, Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, видало наказ від 13.12.2023 № 217-к «Про оголошення звільнення ОСОБА_1 ».

15.12.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Управління Державної міграційної служби в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи 37852733), в результаті її реорганізації, номер запису 1000261120013011473.

15.12.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію новоствореної юридичної особи - Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 45200774), номер запису 1010151340000001030.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби є правонаступником юридичних осіб: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 37852733); Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939).

Позивач не погоджуючись з правомірністю звільнення із займаної посади, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- запропонована позивачу посада заступника начальника Фортечного відділу у місті Кропивницький ЦПМУДМС не є рівнозначною тій посаді, яку позивач займав на дату звільнення. Щодо запропонованої позивачу посади завідувача Бобринецького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС, суд зазначає, що пропозиція вказаної посади висловлена 12.12.2023 листом №7101.10/21901-23, який зареєстровано о 14:20 год., тобто безпосередньо перед датою звільнення та встановлено строк для надання відповіді до 12.12.2023 о 17:30 год., тобто на вирішення питання про призначення на посаду позивачу надано 3 години, що вказує на формальне надання позивачу пропозиції посади, оскільки позивач повинен мати достатньо часу для реалізації такої пропозиції;

- також, судом враховано, що не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин. Зі змісту пенсійного посвідчення позивача вбачається, що позивач є особою з інвалідністю армії;

- ураховуючи, що повної ліквідації органу де працював позивач не відбулось, натомість відбулась реорганізація із створенням нового органу-правонаступника, тому відповідачі не обґрунтували неможливість надання позивачу пропозиції завідувача Уманського сектору ЦПМУДМС, який створено на заміну реорганізованого Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби;

- за висновками суду першої інстанції, Державна міграційна служба України, не дотрималась встановленого порядку звільнення з посади державного службовця, тому оскаржений наказ є протиправним та підлягає скасуванню.;

- вимоги позивача про поновлення на посаді завідувача Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з 15.12.2023 не підлягають задоволенню, оскільки єдиним законодавчо передбаченим способом захисту її прав є поновлення на попередній посаді, тому суд дійшов висновку про поновлення позивача на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області.

Доводи апеляційної скарги позивача:

- в даному випадку, відбулось повне правонаступництво від Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, а тому, позивач вважає, що підлягає поновленню на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації поеаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби з 15.12.2023;

- поновлення на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби не є втручанням суду у здійснення дискреційних повноважень державного органу, з огляду на те, що у зв`язку з припиненням Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, поновити позивача на раніше займаній посаді об`єктивно неможливо. Отже, зважаючи на правовий статус Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, обраний спосіб захисту порушеного права в контексті спірних правовідносин, є виправданим і обґрунтованим;

- КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а навпаки стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та інших обставин;

- компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Доводи апеляційних скарг відповідачів:

- під час прийняття рішення Черкаським окружним адміністративним судом не враховані нормативно-правові підстави та обставини прийняття ДМС наказу від 13.12.2023 № 361-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- керівником державної служби (в.о. начальника Управління) 12.07.2023 було попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення. На виконання статті 87 Закону, керівником державної служби (начальником ЦПМУ ДМС) позивачу було запропоновано 2 посади, які є рівнозначними посаді, яку обіймав позивач, а саме: заступник начальника Фортечного відділу у місті Кропивницькому ЦПМУ ДМС; завідувач Бобринецького сектору ЦПМУ ДМС. Проте, згода на запропоновані посади від позивача не надходила (не заперечувалось позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції), що є підставою відповідно до статті 87 Закону для подальшого звільнення. З урахуванням зазначеного, наказом ДМС від 13.12.2023 №361-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади;

- судом першої інстанції хибно визнано протиправним та скасовано наказ ДМС від 13.12.2023 № 361-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », адже ДМС дотрималась процедури звільнення державного службовця, встановленої Законом;

- запропонована позивачу посада заступника начальника Фортечного відділу у місті Кропивницький ЦПМУ ДМС є рівнозначною тій посаді, яку позивач займав на дату звільнення;

- приймаючи рішення про задоволення вимог позивача, судом не надано належної оцінки тому, що наказом ДМС від 13.06.2023 № 134 «Про припинення в результаті реорганізації Управління ДМС у Кіровоградській області та Управління ДМС у Черкаській області», виданого на виконання Постанови № 569 припинено юридичну особу публічного права - Управління Державної міграційної служби в Черкаській області. 15.12.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Управління ДМС у Черкаській області (ЄДРПОУ 37852733). Уманський відділ Управління Державної міграційної служби в Черкаській області був структурним підрозділом Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, яке припинено. Тобто, виконання судового рішення передбачає поновлення позивача на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в органі, що припинено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу»)

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону).

Підстави для припинення державної служби визначені в статті 83 Закону № 889-VIII, зокрема, державна служба припиняється: за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

При цьому, згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Тож, на дату звільнення позивача з посади діяла норма, яка передбачала, що з попередженням про звільнення роботодавець одночасно повинен пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Водночас, передбачено можливість звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що штатом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на 2023 рік, який затверджено головою Державної міграційної служби України 03.11.2023, передбачено створення Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби та посаду завідувача сектору.

Зі змісту посадових інструкцій завідувача Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області та завідувача Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, вбачається, що вказані посади є рівнозначними, оскільки передбачають виконання керівних, контрольних та розпорядчих функцій.

У той же час, як доцільно зауважив суд першої інстанції, посада заступника начальника Фортечного відділу у місті Кропивницький Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, не передбачає виконання керівних функцій, оскільки керівництво вказаним підрозділом здійснює начальник відділу, з огляду на що, запропонована позивачу посада заступника начальника Фортечного відділу у місті Кропивницький ЦПМУДМС, не є рівнозначною тій посаді, яку позивач займав на дату звільнення.

Щодо запропонованої позивачу посади завідувача Бобринецького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС, слід звернути увагу на те, що пропозиція вказаної посади висловлена 12.12.2023 листом № 7101.10/21901-23, який зареєстровано о 14:20 год., тобто безпосередньо перед датою звільнення та встановлено строк для надання відповіді до 12.12.2023 о 17:30 год., а тому, на вирішення питання про призначення на посаду позивачу надано 3 години, що вказує на формальне надання позивачу пропозиції посади, оскільки позивач повинен мати достатньо часу для реалізації такої пропозиції.

Також, слід врахувати, що за змістом норм ч. 3 ст. 41 Закону України «Про державну службу», не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.

Судом першої інстанції було враховано, що згідно пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_1 від 06.11.2019 вбачається, що позивач є особою з інвалідністю армії. При цьому, відповідачами не доведено, що останні не були обізнаними з наявністю у позивача інвалідності.

Водночас, м. Бобринець Кіровоградської області знаходиться у значній віддаленості (більше 200 км) від попереднього місця служби позивача в м. Умань Черкаської області, а тому, при наданні позивачу пропозиції посади, відповідачі повинні були врахувати заборону переведення позивача в іншу місцевість встановлену вищенаведеною нормою ч. 3 ст. 41 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи, що повної ліквідації органу де працював позивач не відбулось, натомість відбулась реорганізація із створенням нового органу-правонаступника, відповідачі під час розгляду даного спору в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду, не обґрунтували неможливість надання позивачу пропозиції завідувача Уманського сектору ЦПМУДМС, який створено на заміну реорганізованого Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, що є логічним та узгоджується з приписами Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Державна міграційна служба України, не дотрималась встановленого порядку звільнення з посади державного службовця, тому оскаржений наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а згідно приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП України, позивач має бути поновлений на роботі.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції спір по суті вирішений правильно та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, щодо розрахунку судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційні скарги учасників справи не містять відповідних доводів щодо його помилковості, тому, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України, не переглядаються під час апеляційного розгляду.

Отже, апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби є необґрунтованими, та підлягають залишенню без задоволення.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 саме на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області з 15.12.2023, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, дійшовши відповідних висновків, врахував, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. З огляду на викладене, суд першої інстанції виснував, що вимоги позивача про поновлення на посаді завідувача Уманського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з 15.12.2023 не підлягають задоволенню, оскільки єдиним законодавчо передбаченим способом захисту її прав, є поновлення на попередній посаді, тому суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, адже судом не враховано, що публічне правонаступництво органів державної влади, є, окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набутгя) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або, внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Слід врахувати, що згідно пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 № 569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби», утворено як юридичну особу публічного права Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області.

Установлено, що Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної сдужби є правонаступником майна, прав та обов`язків Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії витягів з якого містяться в матеріалах справи, зокрема, станом на дату прийняття рішення у справі 09.04.2024, з 15.12.2023 внесено запис про припинення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (ЄДРПОУ 37852733) та зареєстровано Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774).

Таким чином, в даному випадку, відбулось правонаступництво від Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, а тому, позивач підлягає поновленню на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби з 15.12.2023.

При цьому, поновлення позивача на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби не є втручанням суду у здійснення дискреційних повноважень державного органу, з огляду на те, що у зв`язку з припиненням Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, поновити позивача на раніше займаній посаді об`єктивно неможливо, адже 15.12.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Управління ДМС у Черкаській області (ЄДРПОУ 37852733).

Уманський відділ Управління Державної міграційної служби в Черкаській області був структурним підрозділом Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, яке припинено.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, установа, організація, що допустили таке незаконне звільнення.

Тобто, виконання судового рішення передбачає поновлення позивача на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області в органі, що припинено. Отже, рішення суду першої інстанції зобов`язує поновити позивача на посаді у державному органі, якого не існує, що не є виконанням засад адміністративного судочинства та ефективний захист прав особи позивача та, у подальшому, призведе до неможливості виконання рішення суду в цій частині.

Колегія суддів дійшла висновку в цій частині позовних вимог про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 р. слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області з 15.12.2023 та допуску до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, з прийняттям нової постанов в цій частині, а саме, поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби у Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні ДМС, з 15.12.2023.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби у Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні ДМС, з 15.12.2023, допустити до негайного виконання.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 30000 грн, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Водночас, згідно приписів ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК України, вина органу державної влади як обов`язкова підстава відповідальності виключається.

З урахуванням доводів позивача в апеляційній скарзі, з огляду на предмет спору у даній справі, обставинами, які можуть свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди у даному спорі може бути протиправне звільнення, та одночасне настання відповідних негативних конкретно виражених наслідків в межах спірних правовідносин, проте позивачем таких обставин не підтверджено, а судом з матеріалів справи не встановлено, оскільки позивач не надав жодного доказу спричинених йому моральних страждань. Лише факт незаконного звільнення, не є підставою для автоматичного присудження моральної шкоди, адже неможливо встановити факт шкоди, а також визначити її розмір.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сукупність всіх передумов, з якими закон пов`язує можливість відшкодування моральної шкоди, у даному випадку, відсутня, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до норм п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку в межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на займаній посаді підлягає негайному виконанню.

За вказаних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідачі, які є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довели та не обґрунтували наявність підстав для звільнення позивача, а також дотримання порядку пропонування рівнозначної посади.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції спір по суті вирішений з дотриманням норм матеріального права, проте, при вирішенні питання про поновлення позивача на посаді, суд першої інстанції не врахував, що станом на дату прийняття рішення у справі, орган, з якого його було звільнено - Уманський відділ Управління Державної міграційної служби в Черкаській області був структурним підрозділом Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, яке припинено, що зумовлює скасування рішення суду в цій частині з прийняттям нової постанови в цій частині. У іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати зміні не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 р. - скасувати в частині задоволених позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області з 15.12.2023 та допуску до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби в Черкаській області.

Прийняти нову постанову в цій частині.

Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби у Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні ДМС, з 15.12.2023.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Уманського відділу Управління Державної міграційної служби у Черкаській області в Центрально-південному міжрегіональному управлінні ДМС, з 15.12.2023, допустити до негайного виконання.

У іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 11.12.2024.