Постанова

від 11.12.2024 по справі 140/7026/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7026/24 пров. № А/857/24264/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Дмитрук В.В. у м. Луцьк) у справі № 140/7026/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо відмови в розгляді по суті скарги від 15.11.2023 на постанову позаштатної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за № 202/3575 від 16.10.2023;

зобов`язати розглянути скаргу від 15.11.2023 на постанову позаштатної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за № 202/3575 від 16.10.2023, по суті її вимог та мотивів (аргументів, доводів)

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що за результатами огляду військово-лікарської комісії, позивача визнано придатним до військової служби. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, 15.11.2023 позивач подав скаргу до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на постанову №202/3575 від 16.10.2023. На адвокатський запит представника позивача надійшов лист вих. №1034 від 26.03.2024 в якому позивача повідомлено, що він був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане військове формування входить до складу Державної Прикордонної Служби України. Проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовцем ДПСУ Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України не передбачено.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в розгляді по суті скарги від 15.11.2023 на постанову позаштатної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за № 202/3575 від 16.10.2023. Зобов`язано 16 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.11.2023 на постанову позаштатної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлена довідкою військово-лікарської комісії за №202/3575 від 16.10.2023, по суті її вимог та мотивів (аргументів, доводів).

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що 16 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України відповідно до Положення має право переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Суд встановив, що на момент проходження ВЛК ОСОБА_1 перебував у статусі військовозобов`язаного, а не військовослужбовця Держприкордонслужби та подав скаргу саме щодо постанови, винесеної військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підпорядковується відповідачу. Таким чином, постанова ВЛК щодо придатності позивача до військової служби, може бути оскаржена до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 16.10.2023 позаштатною Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову, оформлену довідкою військово-лікарської комісії за №202/3575 щодо ОСОБА_1 .

За результатами огляду військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, 15.11.2023 позивач подав скаргу до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на постанову №202/3575 від 16.10.2023.

На адвокатський запит представника позивача надійшов лист вих. №1034 від 26.03.2024 яким ОСОБА_1 повідомлено, що він був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане військове формування входить до складу Державної Прикордонної Служби України. Проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовцем ДПСУ Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України не передбачено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в розгляді по суті скарги від 15.11.2023, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до п.1.1 розд.І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

В розумінні п.1.2 розд.І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розд.І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Підпунктом 2.4.4 п.2.4 розд.ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно із п.2.4.5 розд.І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Відповідно до п.п.2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402, постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Отже, із наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач не погоджуючись із прийнятим рішенням, 15.11.2023 подав скаргу до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на постанову №202/3575 від 16.10.2023.

Разом з цим, відповідач посилається на відсутність повноважень на проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовцем ДПСУ, оскільки Положенням про військову-лікарську експертизу у Збройних Силах України не передбачено.

Разом з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що на час проведення медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 був військовозобов`язаним та після прийняття постанови військово-лікарської комісії за №202/3575 від 16.102023 був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак, позивач не погоджувався саме із постановою, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за №202/3575 від 16.10.2023 згідно з якою його визнано придатним до військової служби.

При цьому, 16 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України відповідно до Положення №402 має право переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Судом встановлено, що на момент проходження ВЛК ОСОБА_1 перебував у статусі військовозобов`язаного, а не військовослужбовця Держприкордонслужби та подав скаргу саме щодо постанови, винесеної військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підпорядковується відповідачу, а тому, постанова ВЛК щодо придатності позивача до військової служби, може бути оскаржена до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Таким чином, позивач скористався своїм правом та звернувся до ВЛК регіону, яка наділена правом перегляду рішення позаштатної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 правомріно.

Разом з цим, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку. Оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 140/7026/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар