Рішення

від 11.12.2024 по справі 760/30761/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/5471/24

Справа № 760/30761/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (громадянин Руспубліки Польші , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; адреса представника: АДРЕСА_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»/: НОМЕР_1 ) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» /далі - ПрАТ «СТ «ПРОВІДНА»/ (код ЄДРПОУ: 23510137; адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25; e-mail: info@providna.com.ua), ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_4 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди заподіяної внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

28.12.2023 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 25.12.2023, за підписом представника позивача - адвоката Конюшко Д.Б. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд:

- стягнути з ПрАТ «СТ «ПРОВІДНА» на користь позивача невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 34 388,63 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 90 070,00 грн;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.01.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.06.2024 у справі за заявою ПрАТ «СТ «ПРОВІДНА» було призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України; провадження у справі було зупинено до отримання висновку експертизи.

05.08.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшли матеріали справи № 760/30761/23 з повідомленням про неможливість проведення експертизи у зв`язку з тим, що в Полтавському НДЕКЦ МВС відсутня інформація щодо цін нерозмитнених КТЗ, яким є вказаний автомобіль, станом на 21.01.2023, а в мережі Інтернет ціни вказані на момент звернення, тобто відповісти на питання, які поставлені в ухвалі суду від 03.06.2024, не виявляється можливим.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.08.2024 провадження у даній цивільній справі поновлено.

12.09.2024 до суду надійшла заява представника позивача у якому заявник просить суд доручити проведення авто товарознавчої експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, при цьому покласти оплату вартої проведення судової експертизи н відповідача, як на сторону, яка ініціювала проведення експертизи.

Суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, оскільки експертна установа була визначена ухвалою суду від 03.06.2024 (зокрема, з урахуванням позиції позивача), та після повернення справи відповідною експертною установою, ПрАТ «СТ «ПРОВІДНА», як особа, за заявою якої було призначену судову експертизу з будь-якими заявами в контексті призначення експертизи (в т.ч. щодо зміни експертної установи) до суду не зверталось.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 21.01.2023 близько 06:00 год. в м. Бібрка, по вул. Львівська, 28 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Kia Sportage р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_3 належного на праві приватної власності позивачу.

Зазначається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Як стверджується у позові, постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 20.02.2023 у справі № 449/87/23 винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було саме водія транспортного засобу Kia Sportage р/н НОМЕР_4 - ОСОБА_3 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зауважує, що довіреністю від 13.02.2023 зареєстрованою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за номером № 386 громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 уповноважив громадянина України ОСОБА_4 представляти його інтереси з усіх питань пов`язаних з отриманням грошових коштів в рахунок компенсації матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 21.03.2023.

Як вказується у позові, цивільно-правова відповідальності відповідача, як водія транспортного засобу Kia Sportage р/н НОМЕР_2 , на момент настання ДТП була забезпечена за полісом ОСЦПВВНТЗ № 212622062 виданого ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 160 000,00 грн.

У позові звертається увага на те, що позивач, в особі уповноваженого представника - ОСОБА_7, звернувся до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», надавши всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону, в тому числі і заяву на виплату відшкодування.

При цьому, позивач стверджує, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» сплатив страхове відшкодування у розмірі 125 611,37 грн.

Акцентується, що не погоджуючись із розміром отриманого страхового відшкодування та з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку завданого в результаті пошкодження транспортного засобу Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_3 позивач звернувся до СОД ФОП ОСОБА_5 та за результатами проведеного незалежного автотоварознавчого дослідження було складено Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 126/03-23 від 06.03.2023.

Позивач зауважує, що відповідно до платіжної інструкції № 0.0.2873357008.1 від 22.02.2023 вартість незалежного автотоварознавчого дослідження склала 4 700,00 грн.

Разом з тим, у позові наголошується, що відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 126/03-23 від 06.03.2023, розмір матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_5 дорівнює ринковій вартості транспортного засобу і становить 382 582,74 грн, вартість транспортного засобу в пошкодженому стані становить 114 607,29 грн, вартість відновлювального ремонту становить 718 613,54 грн.

На думку позивача, оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_3 перевищує його ринкову вартість в непошкодженому стані, то транспортний засіб Volkswagen Tiguan p/н НОМЕР_3 є фізично знищеним, то відповідно, розмір страхового відшкодування визначається як різниця між вартістю транспортного засобу в непошкодженому стані (до ДТП) та вартістю транспортного засобу в пошкодженому стані (після ДТП) і становить 267 975,45 грн.

За твердженнями позивача, не виплаченою залишається частина страхового відшкодування у розмірі 34 388,63 грн.

Також, у позові зазначається, що транспортний засіб Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_3 було відновлено (з використанням б/у запчастин) та відповідно до Акту виконаних робіт № 208, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_3 склала 250 070,00 грн

При цьому, звертається увага на те, що відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 42376551 за ремонт транспортного засобу було сплачено часткового у розмірі 125 000,00 грн, які були отримані від ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», та позивач має заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 за проведення відновлювальних робіт у розмірі 125 070,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що з ОСОБА_3 , як особи відповідальної за спричинену шкоду, підлягає стягнення матеріальна шкода, яка не покривається межами відповідальності страховика і становить 90 070,00 грн.

Щодо правової позиції відповідача ПрАТ «СТ «ПРОВІДНА»

18.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПрАТ «СТ «ПРОВІДНА» просить відмовити в задоволенні позові в повному обсязі (а.с. 75-80).

В обґрунтування відзиву зазначається, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» укладений поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP № 212622062, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність осіб, що на законних підставах експлуатують транспортний засіб KIA Sportage, державний номер НОМЕР_6 .

Вказується, що 28.03.2023 із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся представник позивача ОСОБА_7 , стосовно дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.01.2023 за участю забезпеченого транспортного засобу, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Tiguan державний номер НОМЕР_3 .

Також, зауважується, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулось до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 для оцінки шкоди, завданої позивачу пошкодженням транспортного засобу.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що звітом № 935/23 від 14.03.2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_3 визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 652 853,04 грн та перевищує ринкову вартість автомобіля (яка складає 253 247,29 грн), сума матеріального збитку дорівнює його ринковій вартості та складає 253 247,29 грн.

Як наголошує відповідач, в даному випадку транспортний засіб позивача, відповідно до ст. 30 3акону України «Про ОСЦПВВНТ3» вважається фізично знищеним.

Відповідач стверджує, що 253 247,29 грн - це ринкова вартість непошкодженого автомобіля, який навіть у пошкодженому стані має певну цінність.

На думку відповідача, в даному випадку, відповідно до ст. 30 Закону України «ОСЦВВНТЗ» розмір страхового відшкодування має розраховуватись як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, для чого необхідно визначити вартість цього автомобіля в пошкодженому стані, тобто після ДТП.

Акцентується, що відповідно до звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу № 28-R/12/54 від 30.04.2023, вартість Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_3 в пошкодженому стані (вартість залишків ТЗ) складає 127 635,92 грн.

Як зазначається у відзиві, розрахунок розміру страхового відшкодування проводився наступним чином: 253 247,29 грн - 127 635,92 грн = 125 611,37 грн, де 253 247,29 грн - вартість транспортного засобу до ДТП, 127 635,92 грн - вартість транспортного засобу після ДТП.

Таким чином, за твердженням ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті позивачу в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу складає 125 611,37 грн, яке і було сплачено позивачу, що не заперечується та підтверджується самим позивачем в позовній заяві.

Щодо правової позиції відповідача ОСОБА_3

29.04.2024 до суд надійшов відзив на позов, датований 24.04.2024, за підписом відповідача та представника відповідача - адвоката Шнир Я. (діє на підставі ордеру) в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 133-138).

У відзиві зазначається, що відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу Kiа Sportage з д.н.з НОМЕР_7 на момент ДТП була забезпечена за полісом № 212622062 ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 160 000,00 грн.

Наголошується, що вартість транспортного засобу позивача в пошкодженому стані відповідно до звіту № 28-R від 03.04.2023 становить 127 635,92 і такий транспортний засіб по сьогодні знаходиться у позивача.

Відповідач зауважує, що сума ліміту страхового відшкодування і вартості ТЗ у пошкодженому стані становить: 160 000,00 грн + 127 635,92 грн = 287 635,92 грн, що є більше від ринкової вартості Volkswagen Tiguan.

Разом з тим, вказується, що ринкова вартість автомобіля позивача Volkswagen Tiguan відповідно до звіту № 935/23 від 14.03.2023 та Звіту № 28-R від 03.04.2023 становить 253 247,29 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що представник позивача у позові повідомив, що транспортний засіб Volkswagen Tiguan НОМЕР_3 було відновлено з використання б/у запчастин.

Відповідач вважає, що оскільки ринкова вартість належного позивачу автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди складала 253 247,29 грн, а розмір ринкової (залишкової) вартості пошкодженого колісного транспортного засобу який залишився у позивача складав - 127 635,92 грн, то відповідно до положень ст. 29, п. 30.2 ст. 30 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу належить до відшкодування 125 611,37 грн (253 247,29 грн - 127 635,92 грн), що повністю покривається полісом ПрАт «СК «ПРОВІДНА».

Також відповідач стверджує, що автомобіль позивача вже відремонтовано і останнім не представлено суду належних доказів для підтвердження своїх реальних збитків, які він поніс для відновлення належного йому автомобіля (доданий акт не містить дати, часу, підпису, деталізації, опису тощо).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

В матеріалах справи міститься копія постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 20.02.2023 у справі № 449/87/23 (а.с. 6-7; https://reyestr.court.gov.ua/Review/109142968), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: « ОСОБА_3 , 21.01.2023 р., близько 06 год., 00 хв., в м. Бібрка по вул. Львівська, 28, керуючи транспортним засобом марки «Кіа Спортедж», номерний знак « НОМЕР_2 », не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та здійснила зіткнення з автомобілем марки «Вольксваген Тігуан», номерний знак « НОМЕР_3 », який рухався у зустрічному напрямку.

ОСОБА_3 , в призначене судове засідання з`явилася та зазначила, що свою вину у вчиненому правопорушенні визнає повністю.».

Вказаною постановою суду від 20.02.2023 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Судом встановлено, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 (позивач) уповноважив громадянина України ОСОБА_4 представляти його інтереси з усіх питань, пов`язаних з отриманням грошових коштів в рахунок компенсації матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 21.03.2023, що підтверджується довіреністю від 13.02.2023, зареєстрованою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за номером № 386 (а.с. 39).

22.03.2023 ОСОБА_4 , звернувся до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 9).

Як вбачається з долученої до матеріалів справи виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 у ПАТ «Приват Банк» (а.с. 10) останньому було перераховано грошові кошти у розмірі 125 611,37 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію Звіту про визначення вартості матеріального збитку з додатками, за яким об`єкт оцінки: Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата оцінки - 21.01.2023; замовник - ОСОБА_9 ; виконавець - СОД ФОП ОСОБА_5 (а.с. 13-28), з якого вбачається, що вартість матеріального збитку становить 382 582,74 грн; вартість відновлювального ремонту складає 718 613,54 грн; вартість транспортного засобу в пошкодженому стані становить 114 607,29 грн (зворотній бік а.с. 18).

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 9297-4450-5877-1832 від 22.02.2023 (а.с. 29) з якої вбачається, що ОСОБА_4 перерахував ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 4 700,00 грн з призначенням платежу «сплата за товари/послуги».

Зі змісту Акту виконаних робіт № 208 вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Tiguan р/н НОМЕР_3 склала 250 070,00 грн (а.с. 11).

На а.с. 12 міститься копія квитанції до платіжної інструкції № 42376551 від 15.09.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , перерахував ФОП ОСОБА_6 125 000,00 грн з призначенням платежу «Оплата послуг СТО зг рах 0208 за ремонт автомобіля Wolkswagen Tiguan рn KLI82449, ОСОБА_1 ».

До матеріалів справи ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» долучено копію звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу № 28-R/12/54 від 30.04.2023, за яким об`єкт оцінки: Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата оцінки - 21.01.2023; замовник - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»; виконавець - Видута Д.Ю. (а.с. 84-89), з якого вбачається, що ринкова вартість об`єкта оцінки становить 253 247,292 грн; ринкова вартість пошкодженого об`єкта оцінки складає 127 635,92 грн (а.с. 84).

Також, в матеріалах справи наявна копія звіту 935/23 від 14.03.2023 про оцінку автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виконавець - ФОП ОСОБА_8 , замовник - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» (а.с. 90-123), яким визначено, що вартість відновлювально-ремонтних робіт та необхідний для ремонту матеріалів внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить - 253 247,29 грн; ринкова вартість автомобіля складає - 253 247,29 грн (а.с. 95).

Крім того, до позовної заяви долучено копії: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 30); перекладу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 31-33); паспорту ОСОБА_1 (а.с. 34); перекладу паспорту ОСОБА_1 (а.с. 35); паспорту ОСОБА_4 (а.с. 36-38); картки платника податків ОСОБА_4 (а.с. 38);

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 712/9328/21, провадження № 61-12562св23).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц: системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.

Факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів (див. постанову Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц).

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди (див. постанову Верховного Суду від 09.06.2021 у справ № справа № 766/13258/18, провадження № 61-13917св20).

Суд зазначає, що у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля, розмір збитків, які слід стягувати повинен підтверджуватися документами, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів.

У разі не проведення ремонту відшкодуванню підлягає вартість матеріалів і робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у майбутньому, що має бути підтверджена документально.

Однак, у справі, що є предметом розгляду, позивачем не надано відомостей про понесені ним витрати на проведення ремонту автомобіля, про перерахування коштів за проведений ремонт автомобіля, про закупівлю запчастин для проведення ремонту.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному ст. 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП (див. правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 125/1216/20, провадження № 14-25цс23).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, зазначав, що це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).

Щодо судових витрат

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позові), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди заподіяної внаслідок ДТП, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич