Ухвала

від 11.12.2024 по справі 160/27520/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 160/27520/23

адміністративне провадження № К/990/45227/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу адвоката Бойка Павла Юрійовича, який діє в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23 за позовом Державного підприємства «Петриківське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Петриківське лісове господарство» (правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2023 №0127212410 в сумі 419013,03 грн, від 31.05.2023 №0127242410 в сумі 34917,69 грн, від 02.06.2023 №0132300713 в сумі 272883,75 грн, від 02.06.2023 №0132260713 в сумі 225405,75 грн, від 02.06.2023 №0132280713 в сумі 679187,00 грн, від 02.06.2023 №0132310713 в сумі 45487,35 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 відмовлено у задоволені адміністративного позову державного підприємства «Петриківське лісове господарство» про визнання протиправними та скасування винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень від 31.05.2023р. №0127212410 та № 0127242410, а також від 02.06.2023р. за № 0132300713, № 0132260713, № 0132280713 та № 0132310713.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Бойка Павла Юрійовича, який діє в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2, стаття 13 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Скаржником повідомлено, що на сьогоднішній день (21.11.2024) позивач не отримував копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23, про дану постанову позивач дізнався лише 14.10.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 14.11.2024 як таку, що подана у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством (на електронну адресу суду, а не через систему «Електронний суд»).

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що первинна касаційна скарга була направлена на електронну поштову адресу Верховного Суду без використання сервісу «Електронний суд» у зв`язку із відсутністю технічної можливості представника позивача обрати в системі саме Касаційний адміністративний суд (автоматично обирався лише Касаційний цивільний суд). У зв`язку з цим, повторно касаційну скаргу подано 21.11.2024 засобами поштового зв`язку «Укрпошта».

Верховний Суд зауважує, що позивач та його представник не були позбавлені права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом (абзац 2 частини 8 статті 18 КАС України).

Разом з тим, повторно касаційну скаргу подано в розумний строк після повернення первинної касаційної скарги, не допущено зволікань.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником зазначено підставами касаційного оскарження частину 2 статті 353 КАС України, зауважено про неповне з`ясування обставин та неврахування обставин справи, що мають значення для справи, що судами встановлені обставини справи, які на думку позивача не відповідають обставинам справи, вказано, що підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункт 198.5 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» не враховані та належним чином не застосовані в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій. Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом першої та апеляційної інстанції допущено неврахування правових позицій Верховного Суду (постанова від 10.12.2021 у справі №420/10367/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022), Європейського Суду з прав людини, які мають бути враховані при розгляді справи.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Також скаржником вчинено посилання на правову позицію, викладену у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2023 по справі №320/11934/22, рішення Європейського суду з прав людини. Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, отже посилання скаржника на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №320/11934/22 не можуть прийматися до уваги, а посилання на практику Європейського суду з прав людини стосуються певних принципів, а не конкретної норми права.

Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому висновки судів по кожному епізоду (оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню) суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 по справі №814/200/16, що фіскальні чеки є належними документами, які підтверджують укладання договору купівлі-продажу у формі публічної оферти, факт придбання палива, а відповідно і понесені витрати. Крім того, законодавство не визначає обов`язок господарюючого суб`єкту придбавати товарно-матеріальні цінності виключно на підставі письмових договорів купівлі-продажу, суб`єкт господарювання може скористатись і договором публічної оферти, зокрема купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на автозаправних станціях. Водночас самі по собі фіскальні чеки не можуть вважатися беззаперечним доказом підтвердження придбання та використання позивачем паливно-мастильних матеріалів у своїй господарській діяльності, оскільки лише доводять факт придбання таких паливно-мастильних матеріалів, а не їх використання. Відтак, надані акти списання ПММ, подорожні листи та ТТН свідчать лише про наявність таких маршрутів та не містять жодних даних (реквізитів), які б розкривали зміст господарської операції для цілей податкового обліку.

Апеляційним судом зроблено висновок, що оскільки позивачем не було надано до перевірки первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, відповідно матеріали справи також не містять таких, а отже є правильним висновок контролюючого органу про те, що не надання підтверджуючих документів на фактичне отримання ПММ у 2017-2021 роках, а отже віднесення його придбання до витрат є неправомірним, що призвело до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України. Відтак, встановлені порушення щодо формування витрат призвели до донарахування військового збору, та прийняття рішення, визначення та донарахування податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість з прийняттям рішення про застосування штрафних санкцій (постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №280/3292/20).

Також судом апеляційної інстанції зауважено, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 09.08.2022 у справі №160/9281/20 Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ з 23.05.2020 (дата набрання чинності) було врегульовано правову неузгодженість у податковому законодавстві в частині контролю та адміністрування частини чистого прибутку (доходу) контролюючим органом.

Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України.

Скаржником не вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, натомість процитовано всю частину 2 статті 353 КАС України, однак не вказано відповідний пункт, не взято до уваги, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Бойка Павла Юрійовича, який діє в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №160/27520/23 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва