Ухвала

від 11.12.2024 по справі 260/3370/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №260/3370/24

адміністративне провадження №К/990/45783/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №260/3370/24 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у якому просила:

- визнати незаконними дії голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо ненадання ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки за кілька попередніх років з 20 травня 2024 року до 02 червня 2024 року тривалістю 10 робочих (14 календарних) днів, за письмовою заявою від 29 квітня 2024 року та щодо не видання відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду;

- визнати протиправною бездіяльність голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо ненадання ОСОБА_1 частини щорічної оплачуваної додаткової відпустки за стаж роботи понад 10 років з 20 травня 2024 року тривалістю 15 календарних днів, за заявою від 08 травня 2024 року, шляхом видання відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду;

- зобов`язати Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області надати судді ОСОБА_1 щорічну оплачувану (основну та додаткову) відпустку (в тому числі невикористані дні за попередні роки) за її заявою у визначений нею час та без обмеження по кількості днів відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- стягнути з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на її користь моральну шкоду у розмірі 49999,95 грн, шляхом перерахування стягнутих коштів на рахунок обласного соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (89200, м. Перечин, Закарпатська область, вул. Ужанська (Червоноармійська), 30, код ЄДРПОУ 35718689).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 260/3370/24. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії та бездіяльність Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в особі голови вказаного суду щодо: відмови у наданні ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки за кілька попередніх років з 20 травня 2024 року до 02 червня 2024 року тривалістю 10 робочих (14 календарних) днів, за письмовою заявою від 29 квітня 2024 року та щодо не видачі відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду; відмови у наданні ОСОБА_1 щорічної оплачуваної додаткової відпустки за стаж роботи понад 10 років з 20 травня 2024 року тривалістю 15 календарних днів, за заявою від 08 травня 2024 року та щодо не видачі відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду. Зобов`язано Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області надати за заявою судді ОСОБА_1 щорічну оплачувану (основну та додаткову) відпустку (в тому числі невикористані дні за попередні роки), як матері двох неповнолітніх дітей відповідно до положень пункту 4 частини чотирнадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» та статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетного фінансування Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1778 гривень.

28 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №260/3370/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову в задоволенні позовних вимог або направити справу на новий розгляд.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28 листопада 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Губська О.А., Мацедонська В.Е.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Закарпатським окружним адміністративним судом справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак рішення у цій справі можуть бути оскаржені до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Проте, заявник, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Верховний Суду зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

При цьому, касаційна скарга не містить обґрунтування в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд також зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для відповідача.

Щодо посилання заявника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №260/3370/24 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко