Ухвала

від 11.12.2024 по справі 990/376/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №990/376/24

адміністративне провадження №П/990/376/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О., Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині),

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач у справі) - адвокат Рябчук Ігор Валерійович звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України з вимогою визнати протиправним, нечинним та скасувати указ Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ОСОБА_1 , які зазначені у пункті 6 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», строком на п`ять років. Вказаний позов подано безпосередньо до Верховного Суду 10 грудня 2024 року.

До зазначеного адміністративного позову, окрім іншого, подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.

Так, статтею 266 КАС України, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною другою статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Предметом оскарження у цій справі є Указ Президента України, яким до позивача застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому, зважаючи на приписи вищевикладених норм процесуального закону, у даному випадку для звернення до суду з цим позовом установлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

З`ясовуючи, чи подано цей позов у строк, установлений законом, Суд виходить з наступного.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, відповідно до статті 57, частин другої та п`ятої статті 94, частини другої статті 102 Конституції України, Указом Президента України від 10 червня 1997 року №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (далі також Указ №503/97) установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Указом №503/97 також визначено, що Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України»; газета «Урядовий кур`єр» (частина друга статті 1 Указу).

Частиною четвертою статті 1 Указу №503/97 встановлено, що офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Визначення офіційного друкованого видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування міститься й у Законі України від 23 вересня 1997 року №539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (далі також Закон №539/97-ВР), відповідно до статті 1 якого, офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування - видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.

Статтею 22 вищезазначеного Закону регламентовано відносини, пов`язані з опублікуванням офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, за змістом частини першої якої, укази Президента України, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Аналіз вищевказаних положень законодавства у їх сукупності дає підстави для висновку, що офіційним оприлюдненням Указів Президента України слід вважати їх опублікування державною мовою в офіційних друкованих виданнях, а саме: в «Офіційному віснику України»; газеті «Урядовий кур`єр», інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України».

Застосована в Указі Президента України від 10 червня 1997 року №503/97, яким упорядковано відносини, пов`язані з офіційним оприлюдненням нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, конструкція правових норм, свідчить про те, що Укази Глави держави (без розмежування їх на види, в залежності від предмету регулювання) не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», а також Інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Чинним законодавством не передбачено й обов`язку Президента України іншим чином, аніж шляхом офіційного оприлюднення Указів, в тому числі тих, які є актами індивідуальної дії, доводити до відома осіб, яких ці акти стосуються, про їх існування.

При цьому законодавством не визначено й обов`язку Президента України доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст Указів в інший спосіб, аніж їх опублікування в офіційних виданнях.

Оприлюднення Указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє Указ, зокрема і при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку.

Оскаржуваний позивачем у відповідній частині Указ Президента України за своїм змістом та правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки виданий відповідачем - суб`єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій та стосується прав та інтересів позивача; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки та оборони України, уведеним у дію цим Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.

Як висновок, оскільки спірний Указ є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Оскаржуваний позивачем у відповідній частині Указ Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було офіційно опубліковано в Урядовому кур`єрі (від 02 січня 2024 року №1).

Під №6 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» містяться відомості про таку фізичну особу як ОСОБА_2 , який, як вказано у рішенні, користується документами громадянина України ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» цей Указ набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 02 січня 2024 року.

Як убачається за змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, позивач дізнався про порушення своїх прав щонайменше в лютому 2024 року (місяць, в якому позивач вперше звернувся до Верховного Суду з позовом про визнання протиправним, нечинним та скасування указу Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023).

Оскільки, як убачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , така була подана безпосередньо до Верховного Суду лише 10 грудня 2024 року (тобто після спливу шести місяців з моменту набрання чинності та оприлюднення спірного Указу Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023), то за таких обставин наявні підстави вважати, що позивачем порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, який у даному випадку слід обчислювати з 02 січня 2024 року.

За змістом пункту 5 частини першої статті 171 КАС України, якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 вказує, що первинна позовна заява була подана ним до Верховного Суду в межах шестимісячного строку встановленого статтею 122 КАС України, а саме 28 лютого 2024 року.

Однак Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України. Підставою для залишення позову без розгляду слугувало повторне неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, у судові засідання, призначені на 07 листопада 2024 року о 16:30 год. та 21 листопада 2024 року о 17:30 год., без повідомлення ними причин такого неприбуття.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду, представник позивача вказує на те, що зважаючи на той факт, що з дотриманням визначених КАС України строків звернувся до суду з відповідним позовом, обчислення перебігу процесуального строку зупинилося. Як вказує позивач, КАС України не врегульовано питання обчислення процесуальних строків, у разі залишення без розгляду позову, у разі повторної подачі такого позову на підставі частини четвертої статті 240 КАС України. Відтак, на думку позивача, період часу з 28 лютого 2024 року до 22 листопада 2024 року не враховується до строків давності, в межах яких особа може звернутися з позовом до суду.

Суд наголошує на тому, що твердження позивача про те, що відкриття провадження у справі №990/55/24 зупинило перебіг шестимісячного строку на подання позову у справі не відповідають положенням процесуального законодавства оскільки, КАС України не передбачає інституту зупинення (переривання) строку звернення до суду і, відповідно, строк не зупиняється. Пропуск строку внаслідок попереднього звернення до суду оцінюється судом за загальними правилами оцінки поважності причин пропуску строку.

Також однією з підстав з підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом позивач вказує на те, що ним заявлено нову підставу для оскарження Указу Президента України.

Обґрунтовуючи нову підставу звернення до суду з адмінівним позовом, позивач вказав на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 у справі № 320/11733/24 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 30.10.2024 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 07 вересня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області видалити (виключити) з інформаційної підсистеми «Недійсні документи» Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України ОСОБА_1 , виданого Голосіївським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 14 вересня 2016 року.

Позивач зазначив, що Законом України «Про санкції» встановлено 6 категорій осіб, до яких можу ть бу ти застосовані санкції: 1) іноземні держави; 2) іноземні юридичні особи; 3) юридичні особи, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента; 4) іноземні; 5) особи без громадянства; 6) суб`єкти, які здійснюють терористичну діяльність.

Таким чином, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 320/11733/24, відповідачем, як вважає позивач, фактично в супереч положень Закону України «Про санкції» застосовано такі санкції до громадянина України, який не може бути таким суб`єктом.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, що провадження у справі № 320/11733/24, на яке посилається позивач у справі, відкрито 18 березня 2024 року. Рішення Київського окружного адміністративного суду у цій справі прийнято 25 листопада 2024 року.

Позовна заява не містить обґрунтування того, чому, звертаючись до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 07 вересня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , та, фактично, вважаючи себе громадянином України, що підтверджується поданням позову у справі № 320/11733/24, ОСОБА_1 не доповнив підстави позову у справі №990/55/24, або ж не звернувся до з позовом про визнання протиправним та скасування спірного Указу з зазначенням нових підстав позову в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд звертає увагу на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 320/11733/24 не набрало законної сили з огляду на приписи статті 255 КАС України.

Процесуальний закон (стаття 123 КАС України) передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише уразі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, однак не дає визначення терміну «поважні причини».

Питання, пов`язані з оцінкою такої правової категорії як поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, неодноразово вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 22.01.2020 у справі №9901/518/19 (провадження №11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі №901/520/19 (провадження №11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі №9901/68/20 (провадження №11-157заі20), від 09 лютого 2022 року у справі №9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22 (провадження №11-119заі22).

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної зачви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово підкреслювала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналіз положень вищеназваних джерел права з точки зору висловленого Великою Палатою Верховного Суду правозастосування дає підстави стверджувати, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, й такий строк, у разі його пропуску, може бути поновлений лише з поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду не місить жодних обґрунтованих доводів (з доданням належних і допустимих доказів) на підтвердження наявності у ОСОБА_1 об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на звернення до Верховного Суду з позовною заявою у цій справі.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через нетримання вимог процесуального закону (у розглядуваному випадку це порушення правил об`єднання позовних вимог), та як наслідок, повернення позивачу такої позовної заяви не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом реалізовувати право на звернення до суду з позовною заявою.

Усе вищевикладене засвідчує, що ця позовна заява подана ОСОБА_1 з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023, оскільки позивачем порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, який у даному випадку слід обчислювати з 02 січня 2024 року, а з матеріалів позовної заяви поданої 10 грудня 2024 року не вбачається достатніх підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Окрім цього, згідно з приписами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем подано до суду платіжне доручення від 27 лютого 2024 року, яке додавалося до позовної заяви у справі №990/55/24.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом було відкрито провадження у справі №990/55/24, Суд вчиняв дії спрямовані на розгляд цієї справи, позов був повернутий у звязку з повторним неприбуттям позивача у судове засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, відтак сплата судового збору відповідно до платіжного доручення від 27 лютого 2024 року № ПН24647С1 зараховується саме за розгляд позову у справі №990/55/24.

Платіжного доручення, яке б підтверджувало сплату судового збору за подання позову у цій справі, позивачем не надано.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX на 2024 рік з 01 січня 2024 року для працездатних осіб установлений прожитковий мінімум у розмірі 3028,00 грн.

З огляду на те, що позовна заява містить вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 1211,20 гривень.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, касаційну скаргу від імені ОСОБА_1 подано адвокатом Рябчуком Ігорем Валерійовичем.

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон №3200-IX), який був розроблений для запровадження обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, оскільки особи, які за законом зобов`язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС, зволікають з виконанням свого обов`язку.

Абзацом першим частини шостої статті 18 КАС України (тут і далі - в редакції Закону №3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІСТ або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІСТ або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» (далі - Електронний суд) - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Отже, Рябчук Ігор Валерійович, як адвокат в силу приписів статті 18 КАС України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, відсутня інформація, що адвокатом зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Суд звертає увагу, що метою обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Рябчук Ігор Валерійович зазначає, що в нього наявний зареєстрований електронний кабінет проте, адвокатом не зазначено Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), що позбавляє Суд можливості ідентифікувати адвоката в підсистемі «Електронний суд»

Оскільки процесуальний документ подано без додержання вимог, встановлених КАС України, його слід залишити без руху та надати заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом:

- обов`язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) (Інструкція користувача Електронного кабінету розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua або для зазначення адвокатом відомостей, які дозволять ідентифікувати його в підсистемі «Електронний суд»

- подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку зверенння до адміністратиного суду з наданням відповідних доказів;

- надання документа, що підтверджує сплату судового збору або ж навести доводи та надати докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктами 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України, Суд , -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними, зазначені предстаником ОСОБА_1 - адвокаом Рябчуком Ігорем Валерійовичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

2. Позовну заяву предстаника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) - залишити без руху.

3. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- обов`язкової реєстрації електронного кабінету адвоката в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) (Інструкція користувача Електронного кабінету розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua або для зазначення адвокатом відомостей, які дозволять ідентифікувати його в підсистемі «Електронний суд»

- подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку зверенння до адміністратиного суду з наданням відповідних доказів;

- надання документа, що підтверджує сплату судового збору або ж навести доводи та надати докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

4. Роз`яснити позивачу, що в разі якщо недоліки в позовній заяві не будуть усунуті протягом встановленого строку, позовна заява підлягає поверненню відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

О.Р. Радишевська

Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду