Ухвала

від 27.01.2025 по справі 990/376/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/376/24

адміністративне провадження №П/990/376/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,

перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині),

УСТАНОВИВ:

10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач у справі) - адвокат Рябчук Ігор Валерійович звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України з вимогою визнати протиправним, нечинним та скасувати указ Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ОСОБА_1 , які зазначені у пункті 6 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», строком на п`ять років. Вказаний позов подано безпосередньо до Верховного Суду 10 грудня 2024 року.

До зазначеного адміністративного позову, окрім іншого, подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року визнано неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Рябчуком Ігорем Валерійовичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) залишено без руху.

Позивачу надано десятиденний строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом: обов`язкової реєстрації електронного кабінету адвоката в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) (Інструкція користувача Електронного кабінету розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua або для зазначення адвокатом відомостей, які дозволять ідентифікувати його в підсистемі «Електронний суд»; подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням відповідних доказів; надання документа, що підтверджує сплату судового збору або ж навести доводи та надати докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

На виконання цієї ухвали, позивач направив до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію до платіжної інструкції, витяг про наявність електронного кабінету адвоката в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі та заяву про поновлення пропущеного строку.

Так, в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку представник позивача вказує, що первинна позовна заява була подана ним до Верховного Суду в межах шестимісячного строку встановленого статтею 122 КАС України, а саме 28 лютого 2024 року. Однак Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України. Підставою для залишення позову без розгляду слугувало повторне неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, у судові засідання, призначені на 07 листопада 2024 року о 16:30 год. та 21 листопада 2024 року о 17:30 год., без повідомлення ними причин такого неприбуття. При цьому, вказує, що як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення та розписки про дату та час судового розгляду від 06 червня 2024 року, повістки про виклик у справі №990/55/24 «вручено особисто». Водночас, як вказує представник позивача, підписи представника Рябчука І.В. у рекомендованих повідомленнях про вручення та у матеріалах є суттєво відмінними, що, у свою чергу, вказує про те, що повістки про виклик було отримано іншими особами. Представник вказує, що ані позивач, ані представник позивача повісток про виклик у справі №990/55/24 ні засобами поштового зв`язку, ні будь-яким іншим способом (електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку) не отримували.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було фактично реалізоване право на позов.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду за чинним процесуальним законом України починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому термін «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не прямий обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За визначенням, наведеним у національному праві, індивідуальний акт, - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Як убачається зі змісту оспорюваного Указу Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023, він встановлює застосування обмежувальних заходів щодо визначеного ним кола осіб, серед яких і ОСОБА_1 . Тобто, оскаржуваний Указ не регулює певний вид суспільних відносин, він є актом індивідуальної дії, що не містить загальнообов`язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані приписи щодо обмеження здійснення господарської діяльності визначених ним конкретних суб`єктів господарювання, яким адресований, і вичерпує свою дію після реалізації (подібні за змістом позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/520/19 та від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/215/19).

Як висновок, оскільки спірний Указ є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Оскаржуваний позивачем у відповідній частині Указ Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було офіційно опубліковано в Урядовому кур`єрі (від 02 січня 2024 року №1).

Під №6 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» містяться відомості про таку фізичну особу як ОСОБА_2 , який, як вказано у рішенні, користується документами громадянина України ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 30 грудня 2023 року №877/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» цей Указ набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 02 січня 2024 року.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом, Суд звертає увагу на:

- дату ухвалення спірного Указу №877/2023 (30 грудня 2023 року);

- дату первинного звернення позивача з позовом;

- дату повторного звернення до Верховного Суду із даним адміністративним позовом;

- та доводи стосовно обставин, які стали підставою для залишення первинної позовної заяви без розгляду.

Таким чином, оцінивши доводи позивача, які викладені в його заяві, Суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у цій справі Верховний Суд обмежений можливістю з`ясувати всі обставини поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду, а тому станом на час винесення цієї ухвали вважає достатніми обґрунтування представника позивача про поважність причин його пропуску до суду із даним позовом з огляду на наявність відповідних підстав для його поновлення.

Позов відповідає вимогам, встановленим статтями 160 та 161 КАС України, підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження згідно із частиною другою статті 266 КАС України.

З урахуванням норм частини п`ятої статті 262, частини другої статті 266 КАС України, Верховний Суд вважає, що справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи.

Позивачем заявлено клопотання про залучення Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у справі №990/376/24. Обґрунтовуючи клопотання представник позивача посилається на статтю 49 КАС України та зазначає, що оскільки оскаржуваним Указом введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, яке приймалось на підставі поданих Службою безпеки України пропозицій за моніторингом Кабінету міністрів України та Національного банку України, тому судове рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України

Вирішуючи клопотання про залучення до участі справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно з частиною четвертою статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина п`ята статті 49 КАС України).

Суд зазначає, що предметом позову є Указ Президента України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ОСОБА_1 , які зазначені у пункті 6 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», строком на п`ять років.

Як убачається з рішення РНБОУ від 30 грудня 2023 року, персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) стосовно позивача були внесені на розгляд РНБОУ за пропозицією СБУ.

З огляду на предмет спору та підстави звернення до суду з цим позовом колегія суддів вважає, що за таких обставин судове рішення у цій справі може вплинути на інтереси Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України, а тому їх слід залучити до участі у розгляді цієї справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Натомість, заявляючи клопотання про залучення третьої особи Кабінету Міністрів України та Національного банку України, представником позивача належним чином не обґрунтовано на які саме права чи обов`язки останніх та яким чином може вплинути рішення Суду у цій справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення Кабінету Міністрів України та Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача як необґрунтованих.

Колегія суддів також зазначає, що з огляду на перебування у відпустці суддів, що входять до складу суду для розгляду цієї справи, (суддя Мельник-Томенко Ж.М. - із 07 січня 2025 року по 13 січня 2025 року згідно Наказу від 03 січня 2025 року №9/0/5-25, суддя Мартинюк Н.М. - із 08 січня 2025 року по 10 січня 2025 року згідно Наказу від 06 січня 2025 року №9/0/6/25, суддя Єресько Л.О. від 17 грудня 2024 року Н-№ 992/0/52-24 з 23 грудня 2024 року по 13 січня 2024 року, суддя Радишевська О.Р. згідно Наказу від 10 грудня 2024 року №950/0/52-24 з 20 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року, суддя-доповідач Жук А.В. - із 14 січня 2025 року по 20 січня 2025 року згідно Наказу від 08 січня 2025 року №23/0/6-25), а також у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Єресько Л.О. в період з 15 січня 2025 року по 17 січня 2025 року та перебуванням судді Радишевської О.Р. згідно Наказу від 10 січня 2025 року №4/0/10/25 у відрядженні в період з 17 січня 2025 року по 26 січня 2025 року, питання про відкриття провадження у справі вирішується за наявності всього складу суду

Керуючись статтями 171, 262, 266 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

1. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині) і поновити цей строк.

3. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича до Президента України про визнання протиправним, нечинним та скасування указу (в частині).

4. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.

5. Справу призначити до розгляду в судовому засіданні на 05 березня 2025 року о 15:30, яке відбудеться в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м.Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

6. Клопотання представника позивача Рябчука Ігоря Валерійовича про залучення Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в справі № 990/376/24- задовольнити частково.

7. Залучити до участі у розгляді цієї справи Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

8. У задоволенні клопотання представника позивача Рябчука Ігоря Валерійовича про залучення Кабінету Міністрів України та Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відмовити.

9. Установити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів позивачу.

10. Установити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

11. Установити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень щодо відповіді на відзив і документів, які підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.

12. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 КАС України.

13. Повідомити учасника справи, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

14. Повідомити учасникам справи, що інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: supreme.court.gov.ua.

15. Повідомити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

16. Повідомити відповідача і третіх осіб про те, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суд може застосувати заходи процесуального примусу відповідно до статті 149 КАС України.

17. Повідомити учасникам справи, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, установлених КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.

……………………………

…………………………….

…………………………….

…………………………….

…………………………….

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

О.Р. Радишевська,

Судді Верховного Суду