Рішення

від 11.12.2024 по справі 160/27869/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуСправа №160/27869/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

18.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, які полягають у сталій практиці - неодноразовій відмові розгляду за нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитів ОСОБА_1 на отримання публічної інформації (зокрема запитів від 06 серпня 2024 року № ВЕБ-04001-Ф-С24-129232, від 11 березня 2023 року № ВЕБ-04001-Ф-С-23-042382, від 24.01.2024 року № ВЕБ-04001-Ф-С-24-014179) і розгляду цих запитів на отримання публічної інформації за нормами та у строки, визначені законом "Про звернення громадян";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області задовольнити запит ОСОБА_1 від 24.01.2024 року № ВЕБ-04001-Ф-С-24-014179 за нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: надати оформлений та засвідчений належним чином (згідно з вимогами ДСТУ 4163 - 2020) примірник (витяг, копію) рішення про перерахунки пенсії в порядку, визначеному частиною 6 розділу IV Постанови Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року у редакції від 02 березня 2023 року;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які полягають у фактичному схваленні довільного тлумачення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області Закону України "Про доступ до публічної інформації", невизнанні порушень права ОСОБА_1 на інформацію і відмові вжиття заходів реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області;

- зобов`язати, з урахуванням протиправності дій (бездіяльності) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зазначеної у попередньому пункті позовних вимог, повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року, від 15 лютого 2024 року, від 01.04.2024 року з метою прийняття рішення щодо вжиття заходів реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області згідно статті 15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитами в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», однак отримував відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян». З таким тлумаченням Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач не згоден, вважає, що запити до пенсійного органу повинні бути задоволені за вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації". З метою захисту прав позивача він звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою «Про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП» від 05 лютого 2024 року, однак отримав відмову в задоволенні заяви. На наступні звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини позивач також отримував відмови. З такими діями відповідачів позивач не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

25.10.2024 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року поновлено пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 13.11.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

12.11.2024 року від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними з огляду на таке. Під час опрацювання всіх звернень Уповноважений Верховної Ради України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», надавши обгрунтовані відповіді в межах строків її надання. Вважає, що звернення позивача, адресовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку його пенсії правомірно розглядалися у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки запитувана позивачем інформація не містить ознак публічної інформації та не підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також зазначає, що Уповноважений Верховної Ради України не наділений повноваженнями притягувати будь-кого до відповідальності, а складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень відповідача, який на власний розсуд визначає наявність підстав для вжиття такого заходу без узгодження з будь-ким. Вважає, що позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповідей, викладених у листах Уповноваженого Верховної Ради України, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.11.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій, спростовуючи доводи відповідача зазначає наступне. Щодо дискреційних повноважень Уповноваженого Верховної Ради України позивач зазначає, що на його думку відповідач реалізував своє право на дискрецію вибором варіанту дій, який позивача не задовольнив і останній звернувся за захистом своїх прав до суду. Вважає, що саме суд уповноважений з`ясувати, наскільки обраний Уповноваженим Верховної Ради України варіант дій по захисту прав позивача, як людини, «прямо або опосередковано закріплений у законі», тобто правомірний. Також позивач не погоджується із твердженням Уповноваженого Верховної Ради України про відсутність порушеного права позивача, оскільки позивач наводив докази порушення його права на отримання інформації саме за Законом України «Про доступ до публічної інформації», а також докази порушення його прав самим ОСОБА_2 . Щодо заперечення відповідача наявності підстав для стягнення моральної шкоди зазначає, що в позовній заяві позивачем достатньо обґрунтовано, в чому полягає завдана йому моральна шкода і визначення її розміру.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 23.07.2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2262-ХІІ).

11.03.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив:

«Надати мені оформлені та засвідчені належним чином (згідно з вимогами ДСТУ 4163 - 2020) копії з вищезазначених довідок № 55/11/202-330 та № 55/11/202-331 від 01.02.2023 року, які були надіслані до ГУ ПФУ супровідним листом від 01.03.2023 року № 55/11/202-358, а також оформлену та засвідчену належним чином (згідно з вимогами ДСТУ 4163 - 2020) копію самого супровідного листа № 55/11/202-358 від 01.03.2023 року.

У зв`язку з тим, що УСБУ неодноразово протягом 2022 - 2023 років надсилало до ГУ ПФУ за рішенням ДОАС від 01.11.2021 року подібні довідки, які згодом вимагало вважати не дійсними, я наголошую, що копії прошу надати з довідок, які надійшли до ГУ ПФУ саме з супровідним листом від 01.03.2023 року № 55/11/202-358.

Звертаю Вашу увагу, що у відповідності до вимог частини 1 статті 20 Закону 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідь прошу надати на адресу: АДРЕСА_2 та на адресу електронної пошти: yai61254@gmail.com.».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2023 року №0400-010202-8/35668 позивачу повідомлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації-" від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі - Закон № 2939), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2939 цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Враховуючи вищевикладене, запит від 11.03.2023 року розглянуто в порядку, передбаченому Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян". На запит надано копії супровідного листа від 01.02.2023 року за №55/11/202-332 та довідок про розмір грошового забезпечення від 01.02.2023 року за № 55/11/202-330 та за № 55/11/202-331, які надані управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Одночасно повідомлено, що відповідно до пункту 70 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, встановлено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади, а також у випадках передбачених цим пунктом. У разі підготовки документів для надання органам судової влади під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо). Зазначені норми передбачені також пунктом 1 розділу 9 Інструкції з діловодства в Пенсійному фонді України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 24.07.2020 року № 13-1, відповідно до якого фонд може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ньому та у випадках, передбачених цим пунктом. У разі підготовки документів для надання органам судової влади, а також під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з Фондом, а також під час формування особових справ працівників Фонд може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо).

Також 24.01.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати публічну інформацію, яка зазначена нижче у таблиці:

«Розпорядник інформації - Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вул. Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро, 49094.

Прізвище, ім`я та по батькові запитувача - ОСОБА_1 .

Індекс та поштова адреса за місцем постійного проживання, адреса електронної пошти, номер засобу зв`язку - адреса: АДРЕСА_2 адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 моб. тел. НОМЕР_1 .

Загальний опис необхідної інформації (або/та вид, назва, реквізити чи зміст документа, інформацію щодо якого потрібно отримати) - оформлений та засвідчений належним чином (згідно з вимогами ДСТУ 4163 - 2020) примірник (витяг, копію) рішення про перерахунки моєї пенсії в порядку, визначеному частиною 6 розділу IV Постанови ПФУ № 3-1.

Відповідь прошу надати:

Поштою - адреса: АДРЕСА_2.

Електронною поштою - адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.02.2024 року №0400-010202-8/31305 позивачу повідомлено, що запит розглянуто в порядку передбаченому Законом України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" та зазначено, зокрема, про таке. Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року у справі №160/11450/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити Вам перерахунки з 01.02.2020 року та з 01.01.2021 року пенсії та виплатити пенсію у розмірі 71% від розмірів грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідок від 01.02.2023 року № 55/11/202-330, № 55/11/202-331, наданих Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області для проведення перерахунків основного розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020 року у розмірі 71% від грошового забезпечення 32204,25 грн та з 01.01.2021 року від грошового забезпечення 37953,00 грн, зазначених у довідках від 01.02.2023 року за № 55/11/202-330 та № 55/11/202-331, наданих Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, без обмеження максимального розміру пенсії. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.02.2020 року по 31.12.2023 року становить 399587,99 грн. З 01.03.2024 року виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі 26946,63 грн, який обчислено на виконання рішення суду. Доплату пенсії за січень та лютий 2024 року в сумі 12884,20 грн ОСОБА_1 отримає в найближчий виплатний період. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України. З 01.03.2022 року пенсію було проіндексовано, але оскільки розмір пенсії перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262, тому перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсії. Також на запит надано копії розрахунків пенсії станом на 01.02.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.03.2022 року, на 01.03.2023 року, проведених на виконання рішення суду.

05.02.2024 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі зверненням, яке зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого 07.02.2024 за вхідним № Я-4488.3/24, в якому просив:

- «провести перевірку на предмет вчинення адміністративних правопорушень посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у зв`язку з ненаданням запитуваної публічної інформації/документів;

- притягти до адміністративної відповідальності осіб, які протиправно не надали інформацію за статтею 212-3 КУпАП;

- направити до Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області акти реагування на вищезазначені порушення мого права на доступ до публічної інформації з метою їх усунення та надання запитуваних мною відомостей/документів».

Листом Уповноваженого Верховної Ради України від 12.02.2024 року № 8288.4/Я-4488.3/24/53 позивачу повідомлено наступне: «В обгрунтування звернення до Уповноваженого Ви зазначаєте, що Вами до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області (далі - Управління) було подано заяву від 12.01.2024 про перерахунок пенсії. 24.01.2024 року Вами було подано до Управління запит на отримання публічної інформації щодо надання примірника рішення про перерахунок Вашої пенсії. Листом Управління від 31.01.2024 року Вам було повідомлено, що Ваш запит буде розглянуто в порядку та терміни, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Не погоджуючись з вищенаведеним листом Управління Ви вважаєте порушеним Ваше право на отримання публічної інформації, у зв`язку з чим роз`яснюю Вам наступне. Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законодавством, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 5 Закону доступ до інформації забезпечуються шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію. Частиною четвертою статті 13 Закону передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон. Публічною інформацією у розумінні Закону є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Статтею 13 Закону наведено перелік розпорядників публічної інформації, на яких поширюються норми Закону. При цьому кожний визначений Законом розпорядник інформації є розпорядником лише щодо певного виду інформації. Так, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Отже, у розумінні статті 13 Закону Управління може бути розпорядником інформації стосовно використання бюджетних коштів (у разі їх отримання з державного/місцевого бюджетів); інформації, пов`язаної з виконанням згідно із законом чи договором делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг; іншої інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідної інформації). Звертаю увагу, що згідно частини 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. З аналізу Вашого запиту відсутні підстави вважати, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, зокрема, не вбачається, що ведеться суспільна дискусія щодо перерахунку Вашої пенсії. Таким чином на порядок отримання запитуваної Вами інформації не поширюються положення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації». Отже, Ваш лист від 24.01.2024 року є зверненням громадянина, що регулюється Законом України «Про звернення громадян». Звертаю Вашу увагу, що у розділі 3.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом «Про доступу до публічної інформації», проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону України «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян». При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, листом Управління від 31.01.2024 року Вас було поінформовано про те, що Ваш запит буде розглянуто в порядку та терміни, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Отже, з моменту направлення Вашого запиту від 24.01.2024 року не пройшов строк, що визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, зважаючи на викладене, повідомляю про відсутність правових підстав для відкриття провадження, призначення перевірок та вжиття інших заходів за Вашим зверненням до Уповноваженого. Разом із цим роз 'яснюю Ваше право, у разі наявності чи появи обставин, що вказують на порушення Вашого права на звернення, повторно звернутися до Уповноваженого».

15.02.2024 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою, яка зареєстрована в Секретаріаті Уповноваженого № Я-5744.3/24 від 15.02.2024 року, в якій просив:

- « розглянути цю скаргу у відповідності до вимог статей 14-20 Закону України «Про звернення громадян;

- дати правову оцінку діям представника Уповноваженого у Дніпропетровській області Михайла Карпенка і повідомити мені результати у відповідності зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян;

- відкрити провадження за моєю заявою «Про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП» від 05.02.2024 року і задовольнити мої клопотання в ній».

Листом Уповноваженого Верховної Ради України від 08.03.2024 року № 14335.4/Я-5744.3/24/55 позивачу повідомлено наступне: «На Вашу скаргу від 15.02.2024 року щодо незгоди з результатами розгляду Ваших попередніх звернень представником Уповноваженого у Дніпропетровській області повідомляю. У своїх зверненнях Ви стверджуєте про порушення Ваших прав посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та неналежне реагування на це представника Уповноваженого у Дніпропетровській області шляхом повідомлення Вам про відсутність правових підстав для відкриття провадження, призначення перевірок та вжиття інших заходів. Ураховуючи вказане, Ви просите дати правову оцінку діям представника Уповноваженого у Дніпропетровській області та відкрити провадження за Вашою заявою. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон). При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Разом із тим листом представника Уповноваженого у Дніпропетровській області Вам роз`яснено окремі положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону й підстави для визначення Вашого листа від 24.01.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як звернення громадянина, а не запита на інформацію. Крім того, термін розгляду Вашого звернення на дату подання Вами скарги не настав. Таким чином, Вам обґрунтовано повідомлено про відсутність підстав для відкриття провадження, призначення перевірок та вжиття інших заходів, що водночас не позбавляє Вас права повторного звернення до Уповноваженого у випадку наявності обставин, що вказують на порушення Ваших прав. Щодо Вашої вимоги відкриття провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина за Вашим зверненням зауважую, що оскільки Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб, обсяг та характер вжитих заходів при захисті прав людини і громадянина визначається Уповноваженим або особою, що діє від його імені при розгляді звернення, самостійно з урахуванням наявної інформації та у межах компетенції, тому ніхто не може давати вказівки або чинити тиск на Уповноваженого чи працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини при обранні способу забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина. До того ж, розгляд Вашого звернення можливо здійснити без відкриття провадження Уповноваженого оскільки результатом розгляду є надання роз`яснень, що передбачено статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Таким чином, Ваші звернення розглянуто відповідно до законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про звернення громадян», підстави для притягнення працівників Секретаріату Уповноваженого до відповідальності та вжиття додаткових заходів реагування Уповноваженого наразі відсутні».

01.04.2024 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із повторною скаргою, яка зареєстрована в Секретаріаті Уповноваженого за вхідним № Я-12189.3/24 від 02.04.2024 року, в якій він просив:

- «розглянути повторно скаргу від 15.02.2024 року у відповідності до вимог статей 14 - 20 Закону України «Про звернення громадян»;

- дати правову оцінку діям Представника Уповноваженого у Дніпропетровській області Михайла Карпенка і повідомити мені результати у відповідності зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян»;

- відкрити провадження за моєю заявою «Про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП» від 05.02.2024 року і задовольнити мої клопотання в ній;

- додатково до клопотань в моїй заяві «Про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП» від 05.02.2024 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, а саме: порушення посадовими особами ГУ ПФУ пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (ненадання інформації на мій запит від 24.01.2024 року, здійснити заходи реагування і притягти до адміністративної відповідальності винних посадових осіб ГУ ПФУ з метою недопущення подібних дій в подальшому».

Листом Уповноваженого Верховної Ради України 02.05.2024 року № 26859.4/Я-12189.3/24/55 позивачу повідомлено наступне: «У своєму попередньому та поточному зверненнях Ви вказуєте на необхідність відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина та складення протоколу про адміністративне правопорушення, проте Вам було роз`яснено, що вжиття зазначених заходів належить до дискреційних повноважень Уповноваженого. Крім того, згідно зі змістом Вашої скарги Ви невдоволені результатами розгляду Вашого звернення з суб`активних підстав, у зв`язку з чим звертаю Вашу увагу, що незгода з викладеною у відповіді, наданою за результатами розгляду звернення громадянина, позицією органу державної влади, підприємств, установ, організацій та їх посадових (службових) осіб не може вважатися порушенням прав особи на направлення звернення та отримання відповіді. Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 року № 814/2467/17. Зокрема у цій постанові суд зазначив, що незгода заявника зі змістом відповіді не може свідчити про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян». Щодо підписання листів інформую. Відповідно до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 28.12.2018 року № 89/02-18 з метою забезпечення підвищення якості ведення діловодства та автоматизації діловодних процесів з 02.01.2019 року у Секретаріаті впроваджено систему електронного документообігу «Megapolis.DocNet» (далі - СЕД). Функціонування СЕД передбачає документування управлінської інформації в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки та кваліфікованої електронної позначки часу. Проставляння власноручного підпису на підписаних кваліфікованим електронним підписом документах не допускається. Питання, пов`язані із застосуванням електронних підписів врегульовано, зокрема законами України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг». Надісланий Вам лист містить необхідні реквізити, тому Ваше зауваження щодо відсутності підпису не відповідає дійсності. Крім того, вказаний лист було надіслано на поштову адресу, вказану у зверненні, засобами АТ «Укрпошта» оскільки Ви не зазначали у зверненні про необхідність отримання відповіді на адресу електронної пошти. Тому Ваше зауваження у цій частині також є надуманим та невідповідним. Таким чином, оскільки інших питань у своєму зверненні Ви не зазначаєте підстави для вжиття додаткових заходів реагування Уповноваженого за ним наразі відсутні».

Також 06.08.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації щодо розрахунків та перерахунків розміру пенсії в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив: «Надати мені згідно вимог та приписів ст. ст. 1 - 5, 10, 12-14, 16-24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» завірені належним чином розрахунки розміру моєї пенсії із зазначенням всіх її складових за період з 01.01.2024 року по 01.08.2024 року включно (тобто станом на перше число кожного місяця вказаного періоду) та всі перерахунки розміру моєї пенсії за період за вказаний проміжок часу. Відповідь на цей мій запит прошу надати мені на письмово на адресу моєї електронної пошти vai61254@gmail.com у терміни, визначені частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.08.2024 року № 0400-010202-8/164600 повідомлено, зокрема, про те, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2939, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Враховуючи вищевикладене, запит від 19.06.2024 розглянуто в порядку, передбаченому Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян"».

Позивач, не погоджуючись із відмовою пенсійного органу розглядати запити за нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також відмовою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у визнанні порушень права ОСОБА_1 на інформацію і відмові вжиття заходів реагування, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності розгляду запитів позивача Головним управлінням пенсійного фонду в Дніпропетровській області в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом частини 1 статті 6 Закону №2657-XII, право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи позивач вважає, що подані ним запити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинні були бути розглянуті в 5-денний термін у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації», про він просив у вказаних запитах, натомість пенсійний орган розцінював його запити як відносини, що охоплюються сферою громадських звернень та розглядав запити позивача в терміни, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Право на інформацію та право на звернення є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Цим, зокрема, пояснюється те, що порядок реалізації цих прав регулюється двома законами.

Так, спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом статті 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно зі статтею 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом.

Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Крім того, частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Також суд зазначає, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України «Про звернення громадян».

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти в викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської; діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Статтею 7 вищевказаного Закону передбачено звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

У відповідності до частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно положень ст. 19 вищевказаного Закону обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень в т.ч. зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Наведені норми Закону України "Про звернення громадян" вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов`язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Виходячи з аналізу вищевказаних законів, слід зазначити, суть запиту на інформацію зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення аналітичної роботи). Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але повинен був би володіти певною інформацією.

Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягти порушника до відповідальності, надати роз`яснення тощо) повинні розглядатися відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Унаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.

З огляду на викладене, запити позивача від 11.03.2023 року та 06.08.2024 року протиправно не були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вони стосуються надання готової інформації (документів), яка є у володінні розпорядника інформації, а не створення нової.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 11.03.2023 року та 06.08.2024 року за нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням висновків суду в даній справі.

Враховуючи, що запит позивача від 24.01.2024 року стосувався не лише надання готової інформації (документів), а формування такої інформації у вигляді запропонованої запитувачем таблиці, тобто передбачало створення від розпорядника інформації нової інформації та аналітики, тому такий запит пенсійним органом правомірно розглянуто за нормами Закону України «Про звернення громадян». Відтак позовні вимоги в частині запиту позивача від 24.01.2024 року задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які полягають у невизнанні порушень права ОСОБА_1 і відмові вжиття заходів реагування до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

У статті 101 Конституції України передбачено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення позивача від 05.02.2024, зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого 07.02.2024 року за вхідним № Я-4488.3/24, в якому заявник не погоджувався із порядком розгляду пенсійним органом його запиту від 24.01.2024 року та зміст кого було зазначено вище.

Звернення позивача від 05.02.2024 року Секретаріатом Уповноваженого у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 12.02.2024 року № 8288.4/Я-4488.3/24/53 надано обґрунтовану відповідь, якою повідомлено заявника про правомірність розгляду пенсійним органом запиту позивача від 24.01.2024 року за нормами Закону України «Про звернення громадян» та відсутність порушених прав позивача.

Скарги позивача від 15.02.2024 року, яка зареєстрована Секретаріатом Уповноваженого за вхідним № Я-5744.3/24 від 15.02.2024 року та від 01.04.2024 року, яка зареєстрована за вхідним № Я-12189.3/24 від 02.04.2024 року були пов`язані з незгодою позивача з наданою відповіддю Уповноваженого за результатами розгляду звернення від 05.02.2024 року.

Суд зазначає, що розглядаючи дану справу з наведених вище мотивів суд дійшов висновку, що запит позивача від 24.01.2024 року охоплювався нормами Закону України «Про звернення громадян», тому порядок розгляду такого запиту пенсійним органом порушено не було, про що і було повідомлено Уповноваженим. Відтак в діях Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини суд не вбачає порушень норм чинного законодавства, тому позовні вимоги до вказаного суб`єкта владних повноважень задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у розмірі 50000 грн. та 20000 грн. відповідно, суд зазначає наступне.

Досліджуючи наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із положень статті 23 Цивільного кодексу України, за якими моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статей 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана якимись іншими обставинами.

Як зазначено у п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві обставина заподіяння моральної шкоди обґрунтована позивачем "обуренням, образою, душевними стражданнями і стресом", тобто діями, які не належать до компетенції відповідача.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди з тієї підстави, що позивач не довів факту заподіяння йому душевних страждань внаслідок вчинення відповідача спірних дій.

Таким чином, вказана вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 3875,84 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 1937,92 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розгляду запитів ОСОБА_1 від 11.03.2023 року та 06.08.2024 року в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути запити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 11.03.2023 року та 06.08.2024 року за нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1937,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна