Ухвала

від 05.12.2024 по справі 490/9223/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_8 ,

підозрюваний ОСОБА_7 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2023 року в задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023150000000471 від 15.09.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, відмовлено та повернуто прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі ст. 44, ч.1 ст. 49 КК України, закривши кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023150000000471 від 15.09.2023 р.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, оскільки воно відповідає вимогам ст. 287 КПК України та з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло понад 3 роки, а обвинувачений надав відповідну згоду на це.

Відтак, враховуючи, що закон не пов`язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

21.09.2023 р. до Центрального районного суду м. Миколаєва з Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12023150000000471 від 15.09.2023 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205-1 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що 17.05.2023р. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. 19.09.2023 р. ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України. Як вбачається із поданого клопотання, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023150000000471 від 15.09.2023 р. встановлено, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_10 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), внесли завідомо неправдиві відомості до установчих та реєстраційних документів ТОВ «КОРСА ЮГ» та ТОВ «НИКСА С», чим фактично досягли злочинної мети шляхом державної реєстрації 10 вересня 2018 року ТОВ «КОРСА ЮГ» за №15221020000039149 та ТОВ «НИКСА С» за №15221020000039147, адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Свободна, 97. За виконання вказаних дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), отримали від ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) грошову винагороду на загальну суму 5 000 грн.

ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України, визнав повністю. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 205-1 КК України, згідно зі ст. 12 КК України (в редакції Закону, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в 2018-2019 роках), відноситься до нетяжких злочинів, за яке передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі. Підозрюваний ОСОБА_7 надав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.

У зв`язку із викладеним, а також беручи до уваги те, що ОСОБА_7 вперше вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 205-1 КК України, на момент притягнення до кримінальної відповідальності закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності та підозрюваний не заперечує проти закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, прокурор просив звільнити підозрюваного ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12023150000000471 від 15 вересня 2023 року закрити.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження №12023150000000471 від 15 вересня 2023 року, надані прокурором, суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальне провадження не може бути закрито, оскільки вказані обставини суперечать вимогам закону та порушують право підозрюваного на захист, внаслідок того, що у судовому засіданні встановлено відсутність повного розуміння підозрюваним суті підозри, у зв`язку з чим, відмовив у його задоволенні та повернув клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності регламентовані положеннями ст. 285 КПК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Разом із тим, порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності встановлено ч. 1 ст. 286 КПК України, а саме те, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Крім того, як передбачено ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, на момент притягнення до кримінальної відповідальності закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності та підозрюваний не заперечує проти закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, незважаючи на наявність достатніх підстав для задоволення поданого прокурором клопотання про звільнення підозрюваного ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, обґрунтовуючи свою відмову тим, що підозрюваний не до кінця розуміє суть пред`явленого обвинувачення, а його формальна згода із клопотанням може розцінюватись як порушення права на захист.

Однак, вказане рішення є таким, що суперечить нормам чинного кримінального процесуального та кримінального законодавства, а також порушує основні принципи кримінального судочинства.

Так, стаття 49 КК України прямо передбачає, що у випадку спливу строків давності особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за рішенням суду.

Відповідно матеріалам провадження, підозрюваний ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, що (на час його вчинення) належало до категорії нетяжких злочинів, і для якого строк давності становить 3 роки. Від моменту вчинення злочину минуло понад 5 років, що є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прокурор у своєму клопотанні надав докази спливу строків давності, а також наявність згоди підозрюваного ОСОБА_7 на звільнення від кримінальної відповідальності, що повністю відповідає вимогам законодавства.

Жодних додаткових умов, таких як визнання вини, законодавство не передбачає, і суд першої інстанції не має права самостійно додавати нові критерії для звільнення від відповідальності, що виходять за межі передбаченого законом.

Суд першої інстанції посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на необхідність повного розуміння особою суті обвинувачення (справа «Абрамян проти Росії», «Mattoccia v. Italy» та інші). Однак у цій ситуації суд неправильно її розтлумачив та застосував.

Європейським судом з прав людини дійсно встановлено, що обвинувачений має бути негайно і детально поінформований про характер і причини обвинувачення, щоб мати можливість підготуватися до захисту.

Проте, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України не є обвинувальним рішенням і не тягне за собою осуду особи, що вимагає такого високого рівня доказування або обізнаності, як підготовка до повноцінного захисту у процесі доведення вини.

Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано поставив під сумнів згоду підозрюваного, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора, фактично заперечуючи право ОСОБА_7 на звільнення від кримінальної відповідальності.

Водночас, такі висновки суду першої інстанції про «формальну згоду» підозрюваного є безпідставними, оскільки підозрюваний чітко висловив свою позицію і не заперечував проти застосування до нього нереабілітуючих підстав для закриття провадження.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, про те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 підлягало закриттю на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 44, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 288, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2023 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі ст. 44, ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023150000000471 від 15.09.2023 р., стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 205-1 КК України, закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3