Постанова

від 11.12.2024 по справі 469/96/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.12.24

22-ц/812/1700/24

Провадження № 22-ц/812/1700/24 Суддя першої інстанції Тавлуя В.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 469/96/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Колосовій О.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2024 року, повний текст якого складено 23 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Тавлуя В.В., в залі судового засідання в с-ще Березанка, за позовом ОСОБА_1 до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 її спадкоємцями є позивач та його брат (син померлої) ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. За життя ОСОБА_3 обіцяв прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , але спадкові права не оформив.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 спадкові права на спадщину, яка відкрилася після смерті його матері, за життя не оформив, а позивач не знав, що брат за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , та враховуючи, що позивач проживає за межами України, у встановлений законом шестимісячний строк не подав заяву про прийняття спадщини.

Посилаючись навикладене ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк достатній для прийняття спадщини всього майна, яке належало на момент смерті ОСОБА_2 строком на 6 місяців.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом 18 січня 2024 року, тобто більш ніж 18 років після смерті спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відсутні обґрунтовані і розумні підстави вважати, що причини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме, необізнаність позивача з тим, що його брат ОСОБА_3 не оформив спадкові права після смерті матері та проживання позивача за межами України, є поважними. Ці причини не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку позивача суд в резолютивній частині допустив технічні помилки, відмовивши в задоволенні позову.

Суд не врахував, що позивач звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 .

Також не було враховано, що після смерті сестри ОСОБА_4 позивач 19 лютого 2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Проте і вона не успадкувала житловий будинок, який належав їх матері, хоча після смерті матері сестра проживала та була зареєстрована в ньому до 23 вересня 2015 року.

На думку позивача, здійснення ним поховання матері та брата передбачає винесення рішення щодо визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Розглянувши спір суд першої інстанції не дотримався вимог статті 263 ЦПК України якими передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, зокрема, не дав належної оцінки доказам, не вірно встановив обставини справи, не повно оцінив та дослідив докази.

На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності від 14 серпня 1986 року ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_5 належить право власності на частку майна, що набуте подружжям під час шлюбу, зокрема, на жилий будинок з прилеглими будівлями та спорудами за адресою: с. Лимани Березанського району Миколаївської області.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті у коло спадкоємців входили, зокрема діти померлої: дочка ОСОБА_4 ; сини ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (позивач у цій справі),

Копією свідоцтва про народження від 15 серпня 2019 року підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлої ОСОБА_2 .

За даними довідки Лиманівської сільської ради Березанського району від 14 липня 2009 року, що ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 1973 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , і за цією адресою на день смерті спадкодавця разом з ним постійно проживала та була зареєстрована дочка ОСОБА_4 , 1943 року народження.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 21 грудня 2012 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно наявної у справі копії свідоцтва про смерть від 26 лютого 2018 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За змістом інформації, наданої Березанською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 07 травня 2024 року, інформація щодо спадкової справи та виданих на її підставі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаними параметрами запиту у спадковому реєстрі відсутня.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Норми частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплинув 16 березня 2006 року.

До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивач не звертався.

18 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (статті 12, 81, 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Апеляційний судвважає,що позивачне надавсуду належнихта достатніхдоказів длявисновку проіснування обставин,які боб`єктивнопозбавили позивачаможливості своєчасноподати донотаріуса заявупро прийняттяспадщини,пов`язанимиз об`єктивними,непереборними,істотними труднощамидля спадкоємцяна вчиненняцих дій.

Позивач стверджував,що весьчас післясмерті матеріпомилково вважав,що спадщинуприйняв йогобрат ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між тим невизначеність між спадкоємцями щодо прийняття спадщини не є тими причинами, які можна визнати поважними для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Також, в матеріалах справи відсутні належні докази про те, що наявність у позивача громадянства республіки Молдова та його проживання на території цієї республіки, об`єктивно перешкодили йому своєчасно подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері.

За таких обставин, висновок місцевого суду про відсутність у позивача об`єктивних перешкод для подачі заяви про прийняття спадщини є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що звернення позивача до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 та після смерті сестри ОСОБА_4 , внаслідок чого 19 лютого 2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не мають правового значення для визначення додаткового строку для прийняття спадщини саме після смерті матері.

Аргументи скарги, що суд першої інстанції також не врахував обставин здійснення ним поховання матері та брата, є не прийнятними, оскільки ці обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, наданих позивачем, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог щодо поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 11 грудня 2024 року.