Рішення

від 06.11.2024 по справі 333/2470/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/2470/23

Провадження № 2/333/208/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

секретаря судового засідання Кузьменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа: Буринський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (місцезнаходження: 41700, Сумська область, Буринський район, м. Буринь, пл. Першотравнева, буд. 20, код ЄДРПОУ: 22598038), про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2023 року позивач ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Буринський відділДержавної реєстраціїактів цивільногостану уКонотопському районіСумської областіПівнічно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Суми), про визнання батьківства та стягнення аліментів.

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 2017 році вона познайомилася з ОСОБА_2 та почала проживати з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 .

У зв`язку з тим, що вона народжувала дитину в іншій місцевості, відомості про батька під час реєстрації народження дитини в органах ДРАЦС були внесені на підставі ст.135 СК України зі слів матері.

Після народження, ОСОБА_2 постійно піклувався про сина, брав участь в його вихованні. На даний час відповідач категорично заперечує, що ОСОБА_4 - його дитина.

У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внести зміни до актового запису про народження та стягнути аліменти на утримання дитини, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

До позовної заяви долучено клопотання позивача про призначення судово-медичної генетичної експертизи.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 року головуючого у справі визначено суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієву М.М.

10.04.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

02.08.2023 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та призначено по справі судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?». Проведення експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

23.08.2023 року на адресу суду надійшло клопотання експерта №СЕ-19/108-23/12851-БД від 17.08.2023 року про забезпечення прибуття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 до експертної установи для надання біологічних зразків; надання оригіналу документу, що підтверджує сплату повної вартості проведення експертизи.

25.10.2023 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 23.10.2023 року № СЕ-19/108-23/12851-БД у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до експерта не з`явилися, біологічні зразки не надані.

26.10.2023 року ухвалою суду провадження по справі поновлено, призначено підготовче судове засідання.

15.04.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26.06.2024 року дана справа передана в провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холода Р.С. у зв`язку з повторним автоматизованим розподілом судової справи від судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієвої М.М., якою 25.06.2024 року припинено здійснення правосуддя.

28.06.2024 року дана справа прийнята суддею Холодом Р.С. до свого провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, до суду надійшла заява, в якій остання зазначила про розгляд справи без її участі у зв`язку з перебуванням за межами України, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник третьої особи - Буринського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до суду не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.

З огляду на викладене, керуючись ч.4 ст.223 ЦПК України, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Із врахуванням наведеного, розгляд справи проведено без участі сторін та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без застосування технічних засобів фіксації судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.

У відповідності до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.1 ст.12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

У 2017 році ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_2 та перебувала з ним у відносинах.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.10.2020 року, виданого Буринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) дитина ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.126 СК Українипоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

ЗгідноПостанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128СК України, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135). Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК України.

У відповідності дост.76ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Щодо предмету доказування у даній категорії справ, тоСімейний кодекс Українибудь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч.2ст.128 СК Україниможливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.5постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Зважаючи на вищевикладене, незалежно від мети та учасників процесу, при розгляді питань щодо визнання батьківства обов`язковим є проведення судово-генетичної експертизи, яка і встановлює спорідненість та батьківство.

При зверненні до суду позивач ОСОБА_1 долучила до позовної заяви клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, яке було судом задоволено та ухвалою від 02.08.2023 року призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?». Однак, сторони не з`явилися до експертної установи, біологічні зразки не надали, що унеможливило проведення експертом судово-генетичної експертизи.

Крім того, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 жодного разу до суду не з`явився, позицію стосовно заявлених ОСОБА_1 позовних вимог не висловив, відзив на позовну заяву не надав, оскільки рекомендовані повідомлення про направлення копії позовної заяви з додатками та всіх судових викликів повернулися до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалами суду від 12.08.2024 року зобов`язано уповноважену особу Державної прикордонної служби України надати інформацію щодо перетину ОСОБА_2 . Державного кордону України на в`їзд/виїзд в період часу з 24.02.2022 року по 12.08.2024 року, а також з Міністерства соціальної політики України щодо перебування останнього на обліку як внутрішньо переміщена особа.

На адресу суду 11.09.2024 року з Державної прикордонної служби України та 27.09.2024 року з Міністерства соціальної політики України надійшли відповіді про відсутність інформації щодо ОСОБА_2 .

Тому суд повинен брати до уваги належні та допустимі докази, якими по даній справі міг бути висновок експертизи, який би підтвердив (спростував) біологічне батьківство відповідача, однак суду таких доказів надано не було.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання батьківства.

З огляду на залишення вимоги про визнання батьківства без задоволення, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, задоволенню також не підлягає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 7, 20, 126, 128, 135 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа: Буринський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (місцезнаходження: 41700, Сумська область, Буринський район, м. Буринь, пл. Першотравнева, буд. 20, код ЄДРПОУ: 22598038), про визнання батьківства та стягнення аліментів залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.11.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С.Холод