Постанова

від 14.11.2024 по справі 521/12961/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5068/24

Справа № 521/12961/23

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/12961/23

Номер провадження: 22-ц/813/5068/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- скаржник/боржник ОСОБА_1 ,

- особа, бездіяльність якої оскаржується державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімова Анастасія Валеріївна,

- заінтересована особа/стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімової Анастасії Валеріївни, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Тополевої Ю.В. 24 жовтня 2023 року, про часткове задоволення скарги, повний текст ухвали складений 30 жовтня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, в якій проситьвизнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині несвоєчасного зняття арешту з пенсійного рахунку боржника - ОСОБА_1 , PHOKПП НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328209, ЄДРПОУ 20953647, Акціонерний банк «Південний». Зобов`язати державного виконавця зняти арешт з пенсійного рахунку боржника - ОСОБА_1 , який накладений постановою ВП N 59214048 про арешт коштів боржника від 28.07.2022 року. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині не винесення в межах виконавчого провадження ВП № 59214048 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зобов`язати державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № 59214048 винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги скарги тим, що на примусовому виконанні у Першому Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 59214048 з виконання виконавчого листа № 2-3224/10 Малиновського районного суду м. Одеси від 24.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» грошової суми у розмірі 79 058,16 грн.. Виконавче провадження ВП № 59214048 знаходиться у провадженні державного виконавця Анісімової Анастасії Валеріївни.

28.07.2022 року державним виконавцем Анісімовою А. В. в межах виконавчого провадження винесено постанову BП № 59214048 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Обгрунтовуючи скаргу, заявник зазначає, що вказаною постановою було накладено арешт на рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328209, ЄДРПОУ 20953647, Акціонерний банк «Південний», який належить ОСОБА_1 та з якого він отримує пенсію. На думку заявника, вказаний рахунок має фактично цільове призначення та повне звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

В зв`язку з цими обставинами заявником направлено до суб`єкта оскарження заяви від 13.03.2023 року з проханнями зняти арешт з пенсійного рахунку в Акціонерний банк «Південний» та звернути стягнення на пенсію. Також разом з вказаною заявою було надано відповідні докази, а саме, копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , копію довідки про доходи № 0765 7778 5721 1743, копію виписки по рахунку приватного клієнта № 090000-2023/0307 Акціонерний банк «Південний».

Станом на дату звернення до суду із скаргою арешт з рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328209, ЄДРПОУ 20953647, Акціонерний банк «Південний» державним виконавцем Анісімовою А. В., не знятий, постанова про зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні BП № 59214048 відсутня, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника теж відсутня. (а.с. 1 7)

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2023 року вищевказану скаргу задоволено частково.

Зобов`язано державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімову Анастасію Валеріївну зняти арешт з пенсійного рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328209, ЄДРПОУ 20953647, Акціонерний банк «Південний», який накладений постановою ВП № 59214048 про арешт коштів боржника від 28 липня 2022 року.

В іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що подана заявником заява про зняття арешту з пенсійного рахунку не дає державному виконавцю підстав для зняття арешту з цього рахунку. Вказане питання відноситься до повноважень суду в порядку ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Поновлення прав ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат можливе виключно шляхом зобов`язання судом державного виконавця зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому в Акціонерному банку «Південний» на ім`я заявника.

Із інформації про виконавче провадження, отриманої 10.05.2023 року вбачається, що постановою від 29.11.2022 року звернено стягнення на майно боржника (а. с. 10-12), що дає суду підстави дійти висновку про наявність майна у боржника. Відомостей щодо недостатності вказаного майна матеріали справи не містять, тому у суду відсутні підстави вважати бездіяльність державного виконавця в цій частині протиправною, що є підставою для відмови в задоволенні скарги в цій частині. (а.с. 64 68)

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2023 року в частині незадоволення вимог скарги Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги здебільшого подібні доводам викладеним в скарзі на бездіяльність державного виконавця.

Апелянт вказує, що хибними є висновки суду першої інстанції про відсутність протиправності у бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту, оскільки це питання відноситься до повноважень суду згідно ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження». Помилковими є висновки суду на наявність майна у боржника, відсутні відомості про недостатність майна для погашення заборгованості. Суд не мав можливості достеменно встановити ці обставини. (а.с. 73 82)

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалами Одеського апеляційного суду 11 квітня 2024 року та від 10.05.2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху. (а.с. 99, 101)

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року. (а.с. 109 110)

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.07.2024 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи. Справу призначено до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а.с. 113 113 зворотна сторона)

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 20.08.2024 року №2518/0/15/-24 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.09.2024 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. (а.с. 123 123 зворотна сторона)

14.11.2024 року від адвоката Копаньова О.В., діючого від імені ОСОБА_1 , надішла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

На примусовому виконанні вПершому Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист № 2-3224/10, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 24 лютого 2011 року про стягнення із ОСОБА_1 на користьТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» грошової суми у розмірі 79058,16 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59214048 від 28.05.2019 року (а. с. 8).

28 липня 2022 року державним виконавцемПершого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою А. В.при примусовому виконаннівиконавчого листа № 2-3224/10, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 24 лютого 2011 рокувинесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а. с. 9).

Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Відповідно до довідки про доходи № 0765 7778 2721 1743 від 07 березня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Малиновському об`єднаному управлінні ПФУ в м. Одесі в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності (а. с. 21).

Таким чином, постановою від 28 липня 2022 року накладено арешт, в тому числі, і на пенсійний рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритий в Акціонерному банку «Південний», на який ОСОБА_1 перераховуються пенсійні виплати, що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 22).

Із матеріалів справи вбачається, що заявником направлено до суб`єкта оскарження заяву від 13.03.2023 року з проханнями зняти арешт з пенсійного рахунку в Акціонерний банк «Південний» та звернути стягнення на пенсію (а. с. 19). Також разом з вказаною заявою було надано відповідні докази, а саме, копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , копію довідки про доходи № 0765 7778 5721 1743, копію виписки по рахунку приватного клієнта № 090000-2023/0307 Акціонерний банк «Південний».

27 березня 2022 року ОСОБА_1 начальником управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області надано відповідь про те, що для зняття арешту з пенсійного рахунку заявнику необхідно надати довідку з банківської установи та виписку по рахунку про зарахування на нього виплат заробітної плати, так як підставою для зняття арешту є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а. с. 27).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апелянтом оскаржується рішення суду лише в не задоволеній частині вимог скарги, в решті ухвала суду першої інстанції не оскаржується та оцінка судом апеляційної інстанції не надається.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Згідностатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»(тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частинипершоїстатті 48ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржниказа письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особіпідприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження»підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59Закону України «Про виконавче провадження»підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини єотримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою длязняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15),а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 753/9581/22.

Крім того, упунктах 74-77постановивід 20 квітня 2022 року в справі

№ 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацомдругим частини другої статті59Закону України «Про виконавче провадження»зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Як встановлено матеріалами справи на примусовому виконанні вПершому Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист № 2-3224/10, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 24 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» грошової суми у розмірі 79058,16 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59214048 від 28.05.2019 року (а. с. 8).

28 липня 2022 року державним виконавцемПершого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою А. В.при примусовому виконаннівиконавчого листа № 2-3224/10, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 24 лютого 2011 рокувинесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а. с. 9).

ОСОБА_1 направлено до суб`єкта оскарження заяву від 13.03.2023 року з проханнями зняти арешт з пенсійного рахунку в Акціонерний банк «Південний» та звернути стягнення на пенсію (а. с. 19). Також разом з вказаною заявою було надано відповідні докази, а саме, копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , копію довідки про доходи № 0765 7778 5721 1743, копію виписки по рахунку приватного клієнта № 090000-2023/0307 Акціонерний банк «Південний».

27 березня 2022 року ОСОБА_1 начальником управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області надано відповідь про те, що для зняття арешту з пенсійного рахунку заявнику необхідно надати довідку з банківської установи та виписку по рахунку про зарахування на нього виплат заробітної плати, так як підставою для зняття арешту є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а. с. 27).

Вказану відповідь виконавчої служби про те, що боржник під час звернення до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів не надав достатніх доказів на підтвердження того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, спростовані змістом поданої заяви, до якої боржник долучивкопії довідок про доходи та виписки по картковим рахункам.

За таких обставин, колегія суддів вважає що при розгляді заяви представника боржника про зняття арешту з коштів на рахунках, призначених для зарахування на них пенсії та заробітної плати,державнийвиконавецьдіяв не у відповідності з вимогамиЗакону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів звертає увагу, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Колегія суддівзвертає увагу,що відповіднодо передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку виконавця скасувати арешт після отримання ним, зокрема і від боржника, документального підтвердження, що відповідний рахунок має спеціальний режим використаннята/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За таких обставин, помилковими є висновки суду першої інстанції що зняття арешту можливо лише за рішенням суду.

Верховний Суд неодноразово допускав можливість зняття арешту саме з рахунків боржника, зокрема у постановахвід 22 серпня 2022 року у справі № 750/8498/21,від 07вересня 2022 року у справі № 199/7977/16, від22 серпня 2023 року у справі №233/7685/19.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця в цій частині.

Відповідно до положень ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

За приписами статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постановою від 29.11.2022 року звернено стягнення на майно боржника (а. с. 10-12), що дає суду підстави дійти висновку про наявність майна у боржника. Відомостей щодо недостатності вказаного майна матеріали справи не містять, тому у суду відсутні підстави вважати бездіяльність державного виконавця в цій частині протиправною, що є підставою для відмови в задоволенні скарги в цій частині.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є частково необґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України,зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції не у повні мірі відповідають правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що резолютивна частина ухвали суду першої інстанції підлягає зміні, а саме - доповненню резолютивної частини ухвали суду абзацом другим, наступного змісту:

«Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімової Анастасії Валеріївни в частині несвоєчасного зняття арешту з пенсійного рахунку боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328209, ЄДРПОУ 20953647, Акціонерний банк «Південний».»

В решті рішення суду необхідно залишити без змін.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року про часткове задоволення скарги змінити.

Доповнити резолютивну частину ухвали суду абзацом другим, наступного змісту:

«Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімової Анастасії Валеріївни в частині несвоєчасного зняття арешту з пенсійного рахунку боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328209, ЄДРПОУ 20953647, Акціонерний банк «Південний»».

В решті ухвалу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С.О. Погорєлова

О.М.Таварткіладзе