Ухвала

від 20.11.2024 по справі 591/2869/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/2869/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/575/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/2869/21 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.08.2023 щодо відмови в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, оскільки вона постановлена з порушенням вимог КПК, судове засідання відбулось без представника СІЗО і він звернувся до компетентного суду для розгляду його клопотання.

27.07.2023 до Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 , в якому останній просив замінити призначене йому покарання більш м`яким, оскільки він характеризується позитивно, стягнень не має, дотримується встановлених правил поведінки і розпорядку дня, має охайний вигляд, з адміністрацією установи поводиться стримано, конфліктів не має.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24.08.2023 у задоволенні вказаного клопотання засудженому було відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що порушене ОСОБА_8 в клопотанні питання не підсудне цьому суду.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).

Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

Так, ОСОБА_8 був засуджений вироком Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2021 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК і йому було призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирок набрав законної сили 05.10.2021 і був звернутий до виконання у встановлений законом спосіб.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16.12.2021 засуджений ОСОБА_8 був залишений в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, після чого останній самостійно звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про заміну невідбутої частини призначеного покарання більш м`яким покаранням.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, а згідно ст. 539 КПК у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 2-4, 6, 7 (п. 1 ч. 2).

Отже, клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким має розглядатись за місцем відбування засудженим покарання, що є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 537 і ч. 2 ст. 539 КПК, оскільки судове рішення відносно ОСОБА_8 набрало законної сили і останньому компетентним органом визначено відбувати призначене судом покарання у ДУ «Темнівська виправна колонія (№ 100)». При цьому у разі необхідності вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, воно повинно подаватись до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, тобто за місцем знаходження відповідного місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває ДУ «Темнівська виправна колонія (№ 100.

Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Розглянувши кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку, що клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким не віднесено до територіальної юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми з вказаних вище мотивів, постановив ухвалу у межах своїх повноважень та за процедурою і у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 9 КПК щодо обов`язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,

постановила:

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24.08.2023 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4