Рішення

від 06.12.2024 по справі 203/604/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/604/24

Провадження № 2/0203/1740/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

за участю представника позивачки адвоката Стасовської Є.А.,

представників відповідача Пренко А.В., Чудновського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа без самостійних вимог Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом,

встановив:

02лютого 2024 року позивачка звернулася до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 . Після смерті матері позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю достатніх даних, що свідчать про її родинний зв`язок з померлою. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин між нею та померлою, визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 1 4, 38, 44 48).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05лютого 2024 року позовну заяву залишено боз руху з наданням строку на усунення недоліків: зазначення в позовній заяві ціни позову та доплати судового збору (а.с. 38).

12 лютого 2024 р. представником позивачки адвокатом Стасовською Є.А. подано позовну заяву в уточненій редакції із зазначенням ціни позову, а також докази доплати судового збору (а.с. а.с. 43 49).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 лютого 2024 р. відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом представників сторін, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Першу Дніпровську державну нотаріальну контору, призначено підготовче засідання у цивільній справі на 13 березня 2024 року (а.с. 50).

07 березня 2024 р. поштою на адресу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшла заява третьої особи без самостійних вимог Першої Дніпровської державної нотаріальної контори про розгляд цивільної справи за відсутності її представника (а.с. а.с. 57 58).

12 березня 2024 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у цивільній справі (а.с. а.с. 59 65).

В підготовче судове засідання 13 березня 2024 року з`явилась представник позивачки адвокат Стасовська Є.А. За клопотанням представника позивачки було витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , за клопотанням представника відповідача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 11 квітня 2024 року (а.с. а.с. 35, 80).

19 березня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська відповідачем було подано заяву про розгляд цивільної справи без участі представника Дніпровської міської ради (а.с. 71).

В підготовче судове засідання 11 квітня 2024 року з`явилась представник позивачки адвокат Стасовська Є.А. За клопотанням представника позивачки було постановлено письмову ухвалу про витребування у третьої особи без самостійних вимог копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з витребуванням доказів було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 05 червня 2024 року (а.с. а.с. 85, 87).

21 травня 2024 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшла витребувана копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с. а.с. 93 121).

В підготовче судове засідання 05 червня 2024 року з`явилась представник позивачки адвокат Стасовська Є.А. За клопотанням представника позивачки було викликано в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. а.с. 34, 125 на зв. дія 14). 05 червня 2024 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01 липня 2024 року (а.с. а.с. 124 126).

В судове засідання 01 липня 2024 року учасники справи не з`явились. У зв`язку з неявкою усіх учасників справи розгляд справи було відкладено на 30 липня 2024 року (а.с. 132).

В судове засідання 30 липня 2024 року з`явилась представник позивачки адвокат Стасовська Є.А. У зв`язку з неявкою відповідача, не подання ним відзиву суд ухвалив здійснювати розгляд справи в заочному порядку (а.с. 144 дія 16).

30 липня 2024 року Кіровським районним судом міста Дніпропетровська ухвалене заочне рішення у цивільній справі №203/604/24 про повне задоволення позовних вимог (а.с. 145).

31 липня 2024 року було складено повний текст заочного рішення суду (а.с. а.с. 146 147).

26 серпня 2024 року представником відповідача було подано заяву про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2024 року у цивільній справі №203/604/24 (а.с. а.с. 164 171).

Ухвалою від 27 серпня 2024 року заяву про перегляд заочного рішення було призначено до розгляду в судовому засіданні на 06вересня 2024 року (а.с. 182).

Ухвалою від 06 вересня 2024 року було задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення, скасоване заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2024 року у цивільній справі №203/604/24 та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 16 вересня 2024 року (а.с. а.с. 198, 200 201).

16 вересня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на всю квартиру в цілому, проте оскільки вона сама брала участь в приватизації цієї квартири, частка померлої ОСОБА_2 не може бути більшою за половину. Відповідно, позивачка могла одержати в якості спадщини не більше ніж половину квартири. (а.с. а.с. 204 207).

В підготовче засідання 16 вересня 2024 року учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим воно було відкладене на 04жовтня 2024 року (а.с. 211).

16 вересня 2024 року представником відповідача було подане клопотання про повторне витребування копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с. а.с. 212 213).

24 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивачки було подано відповідь на відзив, в якому вона наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що в порядку приватизації спірну квартиру було передано в спільну сумісну власність, частки позивачки та її матері виділені не були, тому заявлені позовні вимоги про визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права власності на спірну квартиру. При цьому, визначивши частки позивачки та померлої ОСОБА_2 суд, відповідно, вирішить на яку частку квартири слід визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом (а.с. а.с. 216 222).

В підготовче судове засідання 04 жовтня 2024 року з`явились представники сторін. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про повторне витребування копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с. 240 на зв. дія №22), задоволено клопотання представника позивачки про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 240 на зв.дія 26).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 жовтня 2024 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі №203/604/24 та призначено її до розгляду в судовому засідання 15 листопада 2024 року (а.с. а.с. 239, 243).

В судове засідання 15 листопада 2024 року з`явились представник позивачки адвокат Стасовська Є.А., представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_3 .

Представник позивачки у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, пояснивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 . Після смерті матері позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю достатніх даних, що свідчать про її родинний зв`язок з померлою.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що є сином позивачки та онуком померлої ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , яка в різний час мала прізвище « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 », є матір`ю позивачки. Померла ОСОБА_2 була в шлюбі з ОСОБА_10 , проте він пропав без вісті під час Другої світової війни. Чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_11 є вітчимом позивачки.

В судовому засідання 15 листопада 2024 року було досліджено письмові докази у цивільній справі. У зв`язку з неявкою свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні було оголошено перерву до 06 грудня 2024 року.

В судове засідання 06 грудня 2024 року з`явились представник позивачки адвокат Стасовська Є.А., представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що знала померлу ОСОБА_2 з 1977 року. ОСОБА_2 є тіткою чоловіка ОСОБА_4 . ОСОБА_2 мала прізвища « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_8 ». Перший чоловік ОСОБА_2 загинув під час Другої світової війни. Позивачка ОСОБА_1 приходиться померлій ОСОБА_2 донькою.

В судовому засіданні 06 грудня 2024 року розгляд цивільної справи було завершено.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Новоград-Волинський Житомирської області, її батьками були: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що підтверджується копією посвідки про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 101).

22 лютого 1964 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 було укладено шлюб, прізвище « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_16 », вказане підтверджується копією Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00039941790 від 02 червня 2023 року (а.с.102).

ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. В`язенка Путивського району Сумської області, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72687971 від 02червня 2023 року (а.с. 26).

12 липня 1951 року між ОСОБА_17 , яка народилась у 1919 році в с. В`язенка Путивльського району, яка на час шлюбу мала одну дитину, та ОСОБА_11 , 1916 р. було укладено шлюб, після шлюбу прізвище « ОСОБА_9 » було змінено на « ОСОБА_7 ». Вказане підтверджується копією Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00039936150 від 02 червня2023 року (а.с.99).

Відповідно до копії довідки №4142 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб в спірній квартири позивачка та ОСОБА_2 були зареєстровані з 07 червня 1991 року (а.с. 17).

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_2 суд враховує наступне:

згідно показань свідків в судовому засіданні ОСОБА_2 мала раніше прізвища « ОСОБА_9 », « ОСОБА_8 », вона була матір`ю позивачки, перший чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_13 зник без вісті під час Другої світової війни, при цьому, письмовими доказами підтверджується, що батьками позивачки зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ;

під час укладання шлюбу між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 у 1951 році в актовому записі зазначено про наявність у ОСОБА_17 однієї дитини, при цьому позивачка ОСОБА_18 народилась у 1941 році;

факт спільного проживання ОСОБА_2 та позивачки в одній квартирі та їх подальшої спільної приватизації цієї квартири узгоджується з іншими доказами про їх родинний зв`язок як матері та доньки;

надані до матеріалів справи фотокартки свідчать про можливі родинні відносини між зображеними на них особами.

Вказані докази в їх сукупності дозволяють дійти висновку, що позивачка ОСОБА_19 доводиться дочкою ОСОБА_20 .

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 10.09.1993 ОСОБА_2 та позивачці на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка була набута у власність в порядку приватизації (а.с.а.с. 8, 12).

Згідно ч. 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час реалізації позивачкою та її матір`ю свого права на приватизацію житла) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до ст.112 Цивільного кодексу України 1963 року (чинного на час приватизації спірної квартири) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно ч.ч. 2, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.ч. 2, 2 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до ч. 1 ст.368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно доч.ч.1,2ст.372Цивільного кодексуУкраїни майно,що єу спільнійсумісній власності,може бутиподілене міжспіввласниками задомовленістю міжними,крім випадків,установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 17 липня 2008 року, актовий запис №5790 (а.с. 7).

02 червня 2023 року позивачка звернулася до Першої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 95).

12 серпня 2023 року постановою державного нотаріуса Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Водолазської Н.В. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю достатніх даних, що свідчать про її родинний зв`язок з померлою (а.с. 6).

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту родинних відносин. Цивільну справу окремого провадження №932/9636/23 було передано за підсудністю до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська. За заявою представника Дніпровської міської ради, яка була залучена до участі в справі №932/9636/23 в якості заінтересованої особи, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин було залишено без розгляду через наявність спору про право. Наявність спору про право обґрунтовувалось тим, що на спадкове майно може претендувати територіальна громада міста Дніпро.

При вирішенні позовних вимог про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною 1 статті 1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами, встановленими статтею 1258 ЦК,спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 1261 1266 ЦК визначено, що упершу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відтак, зважаючи на встановлений вище факт, суд доходить висновку про те, що після смерті ОСОБА_2 право на спадкування виникло лише у її дочки позивачки, як спадкоємиці першої черги.

За приписами частини 3 статті 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом було встановлено, що позивачка разом з матір`ю від 07.06.1991 постійно мешкала у спадковій квартирі, продовжує мешкати у ній дотепер, а тому, у розумінні закону, прийняла спадщину.

Згідно ч.1ст. 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої єнерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

У відповідності дост. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідност. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 26ПостановиПленуму ВССУ№ 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлено, що оскільки відповідно достатті 1218 ЦКдо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбаченестаттею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справимають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» №4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки позивачка не змогла оформити право власності на частину квартири, яка була успадкована після смерті матері через те, що не змогла надати нотаріусу документ, що підтверджує її родинні зв`язки, підлягають частковому задоволенню її позовні вимоги про визнання права власності на це майно, а саме на частину квартири, що була успадкована. Решта частини квартири АДРЕСА_1 набута позивачкою в порядку приватизації, право власності позивачки підтверджується згідно чинного свідоцтва про право на житло. У зв`язку з чим, в цій частині позовних вимог про визнання права власності слід відмовити через недоведеність порушення прав позивачки.

Щодо доводів представника позивачки, що частки співвласників (позивачки та її покійної матері) у квартирі АДРЕСА_1 не визначені, оскільки в порядку приватизації квартира була передана в спільну сумісну власність, слід відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Враховуючи визначену цивільним законодавством презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності, враховуючи відсутність у суду будь-яких підстав для відступлення від рівності часток, немає підстав припускати, що розподіл часток у приватизованій квартири між позивачкою та її матір`ю не був рівним. З цих мотивів, слід дійти висновку що позивачка є єдиною власницею спірної квартири, при цьому частину квартири вона набула в порядку приватизації, а решту в порядку спадкування за законом після смерті матері.

При вирішенні питання щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_2 суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у цивільній справі №523/14489/15-ц, згідно якої суд касаційної інстанції зауважив:

«У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

42.Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбаченорозділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

43.З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.»

Хоча цивільні справа, що розглядається, стосується встановлення факту родинних відносин, а не факт проживання однією сім`єю, як у цивільній справі № 523/14489/15-ц , де Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок, в обох справах йдеться про встановлення юридичних фактів, які є визначальними для вирішення цивільного спору, що розглядається в порядку позовного провадження. З цим підстав, суд приходить до висновку, що вищезазначена правова позиція має бути застосована до спірних правовідносин.

Встановлення в ході розгляду цивільної справи факту родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_2 є матір`ю позивачки, дозволяє вирішити спір по суті та захистити цивільні права позивачки право власності на успадковане нерухоме майно. З цих підстав, немає необхідності для захисту прав позивачки окремо в резолютивній частині рішення зазначати про встановлення відповідного юридичного факту.

Відповідно дост.141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, пропорційно до задоволених позовних вимог, понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З цих підстав, судові витрати позивачки по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 15, 328, 1216, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296. 1297, 1299 Цивільного кодексу України, ст.ст.13, 76, 81 83, 89, 95, 141,263 265, 268, 274,289ЦПКУкраїни, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народилась в с.В`язенка Путивльського району Сумської області та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право приватної власності на (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., яка в цілому складається з: 1 коридор площею 5,8 кв.м., 2 вбудованої шафи площею 0,3 кв.м., 3 вбудованої шафи площею 0,5 кв.м., 4 туалету площею 1,1 кв.м., 5 ванни площею 2,0 кв.м., 6 кухні площею 8,2 кв.м., 7 житлової площею 10,0 кв.м., 8 житлової площею 16,3 кв.м., 9 балкону площею 1,9 кв.м.

Стягнути з Дніпровської міськоїради (код ЄДРПОУ 26510514; 49000, Україна, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5753 (П`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 11.12.2024 року.

Суддя С.В.Єдаменко