Ухвала

від 10.12.2024 по справі 204/3024/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3024/23

Провадження № 1-кп/204/346/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12022050000000662 від 01.08.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказане кримінальне провадження.

10.12.2024 прокурор подав до суду клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в обґрунтування якого зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, підтверджуються низкою зібраних під час досудового розслідування доказів та дають підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 та ч.4 ст.191, ч.1 ст.263, ч.2 ст.383, ч.2ст.384ККУкраїни.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, існує потреба у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обставинами, які свідчать про те, що ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України не зменшились, та продовжують існувати є те, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів: санкцією ч. 4 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. У випадку визнання судом ОСОБА_6 винними у вчиненні злочинів, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, у зв`язку з чим, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду.

Згідно з приміткою до ст. 45 КК України, злочин передбачений статтею 191 КК України, відноситься до категорії корупційних, за якими не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

ОСОБА_6 не одружений, дітей не має, постійно проживає сам, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків та додатково підтверджує ризик переховування від суду.

Наведене є вагомою підставою вважати реальну можливість обвинуваченого вчинити спроби уникнути відповідальності шляхом переховування від суду.

Крім того наявність ризику переховування від суду також підтверджується поведінкою обвинуваченого під час проведення судових засідань після направлення обвинувального акту до суду, яка виразилася в наступному.

Так, ще під час дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, захисником обвинуваченого заявлено відвід головуючому у судовому засіданні.

Розгляд вказаної заяви призначено 13 березня 2023 року на 09:30, про що ОСОБА_6 повідомлено у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством шляхом доставлення повідомлення на його особистий номер мобільного телефона у додатку «Viber», яке він отримав о 12:51 10 березня 2023 року.

Проте у призначене судове засідання ОСОБА_6 , маючи відповідні обов`язки, покладені ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу, а також обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, не з`явився, про причини своєї неявки суду жодним чином не повідомив.

Вже під час судового засідання захисник повідомив про подане ОСОБА_6 клопотання щодо розгляду заяви про відвід за його участі у режимі відеоконференції з зали судових засідань Селидівського міського суду.

Зміст поданого клопотання свідчить про те, що ОСОБА_6 був фактично обізнаним про дату та час призначення судового розгляду.

Після подання вказаного клопотання ОСОБА_6 від суду або прокурора будь?якого дозволу на виїзд поза межі міста Покровська до міста Селидове, як того вимагала діюча на той час ухвала про застосування запобіжного заходу, не отримав.

Незважаючи на це, а також на те, що питання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції має вирішуватись у судовому засіданні, ОСОБА_6 у призначений дату та час до суду не з`явився.

У подальшому, під час розгляду заяви про відвід, судом за вищевказаним клопотанням ОСОБА_6 надано можливість бути присутнім у режимі відеоконференції, розгляд справи перенесено на 13:00, про що його також повідомлено за допомогою додатку «Viber».

Однак ані о 09:30, ані о 13:00, чи у будь-який інший час ОСОБА_6 будь-яким способом до суду не з`явився, про що свідчать пояснення консультанта Селидівського міського суду ОСОБА_7 .

Викладене свідчить про очевидне ухилення ОСОБА_6 від явки у судове засідання, у якому він був зобов`язаний прийняти участь.

Окрім того, така неявка ОСОБА_6 унеможливила розгляд раніше поданого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Викладені відомості, на думку сторони обвинувачення, безумовно свідчать про наявність ризику переховування ОСОБА_6 від суду.

Також у кримінальному провадженні існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста з огляду на характер інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.

Обставинами, що підтверджують наявність вказаного ризику є те, що вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , безпосередньо пов`язане із зайняттям ним посади та здійснення повноважень Селидівського міського голови, а допитані за вказаним фактом свідки (зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші) є працівниками Селидівської міської ради, відносно яких ОСОБА_6 являвся керівником. Використовуючи отриманий авторитет керівника, ОСОБА_6 може спробувати переконати, домовитись, або залякати таких свідків з метою надання ними неправдивих свідчень, або відмови їх надати безпосередньо суду.

Крім того, використовуючи отримані під час здійснення повноважень голови органу місцевого самоврядування знайомства та зв`язки, ОСОБА_6 може здійснити дії щодо впливу на інших свідків з числа військовослужбовців, правоохоронців, працівників об`єктів критичної інфраструктури, представників комунальних підприємств, яким передано частину закупленого ОСОБА_6 військового майна (зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), а також спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_21 .

Водночас,крім висновків судових експертиз, відомості про причетність ОСОБА_6 до передбаченого ст. 125 КК України злочину також отримано під час допитів в якості свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , потерпілої ОСОБА_29 . Враховуючи соціальний статус ОСОБА_6 в структурі органів місцевого самоврядування, а також той факт, що останній, як і свідки, є мешканцем Донецької області, та факт того, що вчинення вказаного кримінального правопорушення здійснено шляхом фізичного насилля проти здоров`я потерпілого, є підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на вищевказаних свідків задля зміни ними раніше наданих свідчень, у тому числі безпосередньо в його інтересах.

Інші, більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 з наступних причин: особисте зобов`язання не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та обрання такого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, та матиме наслідком перешкоджання встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повному, всебічному та об`єктивному судовому розгляду шляхом незаконного впливу на свідків з метою уникнення покарання, а також спробами ухилитися від суду; особиста порука на адресу Донецької обласної прокуратури та суду не надходили письмові звернення осіб, які заслуговують на довіру та поручаються за обвинуваченого, що, крім вище наведеного, негативно характеризує його особистість.

Таким чином, застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню вищевказаним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та надасть йому можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, а також те, що інкриміновані кримінальні правопорушення створюють в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків та запобігання вищевказаним ризикам, відносно останнього, на переконання сторони обвинувачення, слід продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожен окремо, подане клопотання підтримали, просили суд його задовольнити.

Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу заперечував.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити обвинуваченому запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить таких висновків.

Згідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно доч.1,2 ст.331КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Відповідно доч.1ст.177КПКУкраїни,метоюзастосуваннязапобіжногозаходу єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам:1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; 3)незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких доведена прокурором.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Розглядаючи питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює підстави, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни та продовження запобіжного заходу на стадії судового розгляду.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Оцінка ризиків проводиться з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.

Оцінка ризиків проводиться з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Так, ОСОБА_6 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, та у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинуваченому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому з урахуванням відсутності в останнього стримуючих соціальних факторів (обвинувачений не одружений, немає дітей) може бути мотивом та підставою переховуватися від суду. При цьому, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за вчинені злочини у найближчій перспективі свідчить про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, слід зазначити, що в умовах військової агресії російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зважаючи на стадію розгляду кримінального провадження, вважає доведеним, що у випадку не продовження застосування стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, останній, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, матиме можливість здійснювати тиск на свідків, з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань. При цьому слід також враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Таким чином ризик впливу на свідків на даній стадії судового розгляду продовжує існувати та своєї актуальності не втратив.

Слід зазначити,що відповіднодо п.13ч.1ст.3КПК України,обвинувачення цетвердження провчинення певноюособою діяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність,висунуте впорядку,встановленому цимКодексом,а томупитання обґрунтованостіпідозри наданій стадіїне єпредметом судовогорозгляду,у томучислі зогляду нате,що ОСОБА_6 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, а не обґрунтованим припущенням. Отже, існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йомукримінальних правопорушень, тобто інформація, якаможе переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг їх вчинити. При цьому, оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, суд не робить жодних попередніх висновків про винуватість ОСОБА_6 , а виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, з урахуванням обставин, викладених в обвинувальному акті, дійсних та триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, серйозність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у його права і свободи особи, суд вважає, що продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби має раціональний зміст, сприятиме належній процесуальній поведінці обвинуваченого та сприятиме дієвості цього кримінального провадження. Застосований до обвинуваченого запобіжний не є занадто обтяжливим для нього, а продовження дії покладених обов`язків зможе запобігти реалізаціїіснуючим ризикам кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, слід зазначити, що станом на день розгляду клопотання прокурора, суду не наведено достатніх підстав для заміни запобіжного заходу. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який задоволенню не підлягає, оскільки на даній стадії розгляду кримінального провадження застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Отже,суд дійшоввисновку,що клопотанняпрокурора підлягаєзадоволенню таобвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжитизапобіжний західу виглядідомашнього арештув певнийперіод добистоком надва місяціз покладенняму відповідностідо ч.5ст.194КПК Україниобов`язків. Вказаний запобіжний захід є пропорційним наявним ризикам, а також тим завданням, які має досягти судовий орган на цьому етапі судового провадження.

Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, суд виходить з того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання продовжує бути розумним і співмірним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 181, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби задовольнити.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нічний час доби з 23.00 год. по 05.00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 10 лютого 2025 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 10 лютого 2025 року наступні обов`язки:

- не відлучатися з Харківської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 . ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_30 ; потерпілою ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_31 ;

- утримуватись від спілкування з будь-якими працівниками Селидівської міської ради, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» (за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги), військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , КП «КОМУНАЛЬНИК М.СЕЛИДОВЕ», 13 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (за винятком здійснення дій, пов`язаних з пожежною безпекою), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_32 » ІНФОРМАЦІЯ_33 , де б такі працівники не перебували.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Передати ухвалудо ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 для виконання.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 12.12.2024 року.

Суддя ОСОБА_1