Постанова

від 09.12.2024 по справі 2-4-138/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.24

22-ц/812/1908/24

Провадження № 22-ц/812/1908/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Миколаїв

справа № 2-4-138/10

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест", ОСОБА_2 , Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Лугвеневою Ларисою Сергіївною, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 06 листопада 2024 року під головуванням судді Саламатіна О.В., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як вказав заявник, 26 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір № 94-07/МБ. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку було передано належне їй нежитлове приміщення магазину кафетерію, літ. А загальною площею 66,7 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 жовтня 2010 року у справі №2ц-4-138/10 стягнуто з нього та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за вказаним кредитним договором. На виконання рішення було видано виконавчий лист №2ц-4-138/10 та 03 листопада 2014 року Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Центральний ВДВС) відкрито виконавче провадження №45266212. Як вказав ОСОБА_1 , в жовтні 2024 року, отримавши витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно, він дізнався, що нежитлове приміщення магазину кафетерію, літ. А загальною площею 66,7 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , що було предметом іпотеки, продано 22 грудня 2016 року ТОВ «КМД-ТРЕЙДІНВЕСТ УКРАЇНА». На думку ОСОБА_1 , це свідчить про те, що всі вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» були задоволені ще в 2016 році за рахунок продажу предмета іпотеки, однак станом на жовтень 2024 року правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ» - в рамках виконавчого провадження намагається стягнути вже погашену заборгованість.

Посилаючись на викладене та право боржника на захист від подвійного стягнення, ОСОБА_1 просив визнати виконавчий лист, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 07 лютого 2013 року у справі № 2-4-138/10, таким, що не підлягає виконанню.

ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» заперечувало проти задоволення заяви, посилаючись на те, що заявником не надано жодних доказів, які підтверджують, що в результаті продажу предмета іпотеки відбулося погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-4-138/10, а тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не доведено, що виконавчий лист було видано помилково або що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Лугвенева Л.С. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нове рішення, якою задовольнити заяву.

Представник заявника зазначає, що з копії витягу зі спецрозділу АСВП №38710805 та листа Центрального ВДВС від 19 листопада 2024 року вбачається, що 04 липня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 38710805 на підставі виконавчого листа № 2-ц-4-138/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 375871 грн 25 коп. та цього ж дня було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. 17 липня 2014 року була винесена постанова про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 та було предметом іпотеки, а саме нежитлового приміщення магазину-кафетерію, загальною площею 66,7 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 . З урахуванням викладеного зазначає, що вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» були задоволені ще в 2014 році за рахунок продажу предмету іпотеки, однак станом на жовтень 2024 року правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ТОВ «ФК «Гефест» - в рамках виконавчого провадження намагається стягнути вже погашену заборгованість. Як вказує апелянт, у такому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не доведено той факт, що у нього відсутній обов`язок за чинним рішенням суду, або наявний факт помилковості видачі виконавчого листа та не надано відповідних доказів, які підтверджують, що в результаті продажу предмета іпотеки відбулося погашення заборгованості за виконавчим листом. Також Товариство звертає увагу, що у витязі зі спецрозділу АСВП №38710805, на який посилається апелянт, зазначено, що 08.09.2014 року в рамках виконавчого провадження № 38710805, яке здійснювалось відносно ОСОБА_2 , винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення) та на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було стягнуто 143274 грн 32 коп., тоді як рішенням суду №2ц-4-138/10 стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному порядку 375871 грн. 25 коп. заборгованості та 1730 грн. судових витрат. Отже, після реалізації предмету іпотеки повне погашення заборгованості за виконавчим листом не відбулось.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористались.

В судовомузасіданні усуді апеляційноїінстанції представникТОВ «ФКГЕФЕСТ» -адвокат ШкільнякЯ.С.- просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, від представника ОСОБА_1 - адвоката Лугвеневої Л.С. - надійшла заява про розгляд справи за її та ОСОБА_1 відсутності та зазначено про підтримання апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що заявником не доведено належними та допустимими доказами підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 432ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432ЦПК України не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року у справі № 2ц-4-138/10, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" заборгованість по кредитному договору в розмірі 375871 грн 25 коп. та 1730 грн судового збору.

07лютого 2013року Центральнимрайонним судомм.Миколаєва видановиконавчий листщодо боржника ОСОБА_1 про стягнення зазначеної заборгованості, який було направлено на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2020 року замінено стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ».

03 листопада 2014 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГУУЮ у Миколаївській області Піккар Ю.С. було відкрито виконавче провадження ВП №45266212 щодо боржника ОСОБА_1 .

Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 4526612 станом на 24 жовтня 2024 року виконавчий документ перебуває на виконанні у головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінника А.О., сума звернення стягнення становить 341 774 грн 68 коп., документальне підтвердження про виконання боржником виконавчого документа до відділу не надходило.

Суд першої інстанції, належним чином оцінив доводи сторін і наявні в матеріалах справи докази та вірно встановив, що заявником не доведено, що виконавчий лист було видано помилково або що його обов`язок, як боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням ним чи іншою особою, або з інших підстав.

За такого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що покладений на ОСОБА_1 заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року у справі № 2 ц-4-138/10 обов`язок сплатити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором не виконаний, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення, таким, що не підлягає виконанню.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки у ВП № 38710805 щодо боржника ОСОБА_2 (виконавче провадження відкрито на виконання рішення суду у справі № 2ц-4-138/10), відбулось фактичне погашення заборгованості у ВП № 45266212 не заслуговують на увагу.

Так, з витягу зі спецрозділу АСВП у виконавчому провадженні № 38710805 щодо боржника ОСОБА_2 вбачається, що старшим державним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Ульяновим О.Ю. було реалізовано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину-кафетерію по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 (протокол № 1514142 проведення прилюдних торгів від 20 червня 2014 року). 08 вересня 2014 року старшим державним виконавцем Ульяновим О.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Також зазначено, що вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними. В ході здійснення виконавчого провадження на користь АТ «Банк Фінанси та Кредит» було стягнено і перераховано 143274 грн 32 коп.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що заборгованість за виконавчим провадженням №45266212, в рахунок погашення якої звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №38710805, погашена в повному обсязі, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитної заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що чинним законодавством на державних виконавців не покладено обов`язок відстежувати погашення заборгованості за виконавчими документами, за якими боржники солідарно повинні виконати зобов`язання, покладене на них рішенням. За такого, саме боржникам необхідно самостійно контролювати розмір стягнутих з них коштів та у разі виплати в повному обсязі всієї суми, що підлягала стягненню в солідарному порядку, надати державному виконавцю відповідні документи для закінчення виконавчих проваджень в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами.

Таким чином колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,подану представником адвокатомЛугвеневою ЛарисоюСергіївною - залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районногосуду м.Миколаєва від 06листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 12 грудня 2024 року