Ухвала

від 12.12.2024 по справі 404/9685/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/9685/24

Номер провадження 2-з/404/62/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКК Фінанс» Ковалевського Р.В. про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває справа за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКК Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Представник позивача просив суд:

- визнати недійсним договір дарування від 25 грудня 2013 року частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. за реєстровим № 9263;

- визнати недійсним договір дарування від 27 березня 2015 року частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. за реєстровим №540;

- відносити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) житлового будинку загальною площею 435,9 кв.м., житловою площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209108735101.

Ухвалою судді від 11 грудня 2024 року провадженні у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

31 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на житловий будинок загальною площею 435,9 кв.м., житловою площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209108735101; заборонити вчинення будь яких реєстраційних дій щодо житлового будинку загальною площею 435,9 кв.м., житловою площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209108735101.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та відновлення становища, яке існувало до порушення.

24 жовтня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 5700361 за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 90 000 доларів США. Починаючи з червня 2013 року ОСОБА_7 припинив сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

В травні 2014 року банк звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом про примусове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2014 року у справі № 404/3832/14-ц позов задоволено частково, стягнуто з позичальника на користь банку заборгованість.

29 серпня 2019 року між банком та позивачем укладено договір № 5700361/1 про відступлення права вимоги за кредитним договором.

18 січня 2021 року ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКК Фінанс» задоволено, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКК Фінанс» (код ЄРДПОУ 41401280; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, оф. 1105) у виконавчому провадженні щодо виконання рішення у справі № 404/3832/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_7 про стягнення боргу.

Обставини, щодо укладеного кредитного договору, його невиконання та розміру заборгованості встановлені рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2014 у справі № 404/3832/14-ц, а тому на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються позивачем повторно.

Станом на дату подання позову рішення Кіровський районний суд м. Кіровограда від 04 листопада 2014 у справі № 404/3832/14-ц не виконано, що підтверджується відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження про перебування виконавчого листа на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич І.В., виконавче провадження № 75777550.

Згідно матеріалів кредитної справи та відомостей встановлених рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2024 у справі № 404/6772/22 на момент отримання кредитних коштів та утворення кредитної заборгованості, тобто невиконання зобов`язань за Кредитним договором, позичальник перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у шлюбі подружжя перебувало з 09.03.2002 року (актовий запис №116 від 09 березня 2002 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області) по 06 лютого 2024 р. (дата ухвалення рішення про розірвання шлюбу).

Все майно, що набуте подружжям за період з 09 березня 2002 по 06 лютого 2024 вважається спільною сумісною власністю подружжя і на частку позичальника в спільному майні подружжя може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

09 жовтня 2024 року представником позивача адвокатом Ковалевським Р.В. отримано інформацію з ДРРПНМ (довідки № 398441573, 398440704, 398441035 від 09.10.2024) щодо об`єкту нерухомості: житлового будинку загальною площею 435,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з яких було встановлено, що дружиною позичальника ОСОБА_1 було вчинено фраудаторні правочини, дійсною метою яких було завдати шкоду кредитору та не допустити звернення стягнення на майно, що знаходиться в спільній сумісній власності подружжя. ОСОБА_1 фактично було «створено умови, за яких статус майна зі спільної сумісної власності переформатовано в її особисту власність», на який статус спільного майна подружжя не поширюється. Тобто, ОСОБА_1 було вчинено правочин «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним, вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

15 квітня 2013 року (перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позичальником) ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 903,1 кв.м., житловою площею 394,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , частка ОСОБА_1 складала 4/5 частки.

25 жовтня 2013 року на підставі висновку ПП «Буд-Сан Плюс» щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 було здійснено поділ житлового будинку на 2 (два) окремих будинки. В результаті поділу в ДРРПНМ зареєстровано наступне нерухоме майно: 1. житловий будинок загальною площею 435,9 кв.м., житловою площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209108735101 (надалі за текстом «Нерухоме майно»); 2. житловий будинок загальною площею 467,2 кв.м., житловою площею 262,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, маючи невиконане грошове зобов`язання, достеменно знаючи, що відчуження майна призведе до неможливості виконання грошового зобов`язання, за рахунок цього майна та бажаючи досягнення саме цієї мети (недопущення виконання рішення суду за рахунок спільного сумісного майна подружжя), ОСОБА_1 вказане нерухоме майно відчужила. Отже, нерухоме майно було безоплатно відчужено на користь ОСОБА_2 шляхом укладення двох договорів дарування.

Як встановлено представником позивача ОСОБА_9 з свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 серпня 2021 р. виданим державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Сибірцевої О.В. (спадкова справа №242/2021, реєстровий №5-478) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є матір`ю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Тобто, ОСОБА_1 , як дружина боржника у зобов`язані - ОСОБА_7 (позичальник), маючи прострочене грошове зобов`язання та рішення суду про стягнення боргу, безоплатно відчужила спільно нажите майна на користь своєї матері ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 відчужено частину нерухомого майна на користь інших осіб.

В подальшому ОСОБА_10 в свою чергу відчужила свою частку на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за договором купівлі продажу частки житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П. за реєстровим № 1499. Отже, ОСОБА_2 за період з 25 грудня 2013 по 16 серпня 2018 відчужила 56/100 частини нерухомого майна на користь інших осіб. В подальшому, 05 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_1 (донька) укладено договір дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу за реєстровим № 1649 за умовами якого, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 44/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд під номером АДРЕСА_1 .

Тобто, спочатку донька подарувала матері цей будинок, а потім мати назад подарувала його доньці, таким чином створивши умови, за яких майно не являється спільною сумісною власністю подружжя і вважається особистою власністю ОСОБА_1 , незважаючи на те, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 (боржник у зобов`язанні).

На переконання позивача дії ОСОБА_1 є недобросовісними, направленими на спричинення шкоди правам та законним інтересам кредитора у зобов`язанні.

Отже, вказане підтверджує, що між сторонам дійсно виник спір, а у разі задоволення позову про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, як фраудатороного правочину, та відновлення становища, яке існувало до порушення, при умові подальшого розпорядження майном відповідачами, не захистить ефективно порушене право позивача, за захистом якого звернувся до суду, оскільки відповідачі можуть безперешкодно розпорядитися нерухомим майном (відчужити, передати в заставу тощо), що зумовить необхідність ініціювання нових спорів з боку позивача для відновлення порушеного права, з метою повернення незаконно вибулого майна у спільну сумісну власність та звернення стягнення на частку, боржника.

Подальше розпорядження майном та здійснення по відношенню спірного майна реєстраційних дій, без забезпечення позову не призведе до легітимної мети вирішення спору у даній справі, за захистом якого звернувся позивач, та у повній мірі нівелює інститут забезпечення позову.

Враховуючи предмет позовних вимог (визнання недійсним правочину, як фраудаторного та відновлення становища, яке існувало до порушення) та існування можливої ймовірності безперешкодного розпорядження майна відповідачами іншій особі, що об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача та необхідності ініціювання нових спорів, є необхідність у застосуванні у даній справі заходу забезпечення позову у вигляду накладення арешту на майно та заборони вчинення реєстраційних дій.

Згідно положення ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22 грудня 2006 року № 9) заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З врахуванням положень ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв`язку із чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Позивачем у повному обсязі доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

В контексті означеного слід звернути увагу на те, що одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення таких прав, оскільки на даний час відповідачі можуть розпорядитись спірним майном, що є предметом спору.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі зазначеного вище та керуючись ст.149-154,258-261,353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКК Фінанс» Ковалевського Р.В. про забезпечення позову, задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок загальною площею 435,9 кв.м., житловою площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209108735101.

Заборонити вчинення будь яких реєстраційних дій щодо житлового будинку загальною площею 435,9 кв.м., житловою площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209108735101.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не призупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання - 3 роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКК Фінанс», місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, кор. літ. «Б», оф.23, код ЄДРПОУ 41401280.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ІПН: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 , ІПН: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 , ІПН: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_8 , ІПН: НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 , ІПН: НОМЕР_3 .

Повний текст ухвали складено 12.12.2024 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова