Рішення

від 07.12.2007 по справі 20/219-07-8039

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/219-07-8039

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2007 р.Справа  № 20/219-07-8039

За позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІБР-ПЛЮС";

до відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград"    

про стягнення 302944,19грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

Від позивача: Федорченко Е.В., діючий за дов. №1 від 2.01.2007р.

Від відповідача: Петренко В.С., діючий за дов. №3-30/10-юр1 від 30.10.2007р.

СУТЬ СПОРУ: ТОВ „Калібр-Плюс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням зміни розміру позовних вимог, зробленої у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, просить стягнути з ТОВ „Златоград” 91004 грн., а також 14 424,19 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання. Позивач також просить покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 9.02.2007р. №02/6 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві та поясненнях позовні вимоги визнав частково в сумі 103 404 грн., пояснивши у судовому засіданні, що мається на увазі сума заборгованості по всім договорам між підприємствами, а щодо договору, який є підставою позову, відповідачем визнається сума основного боргу у розмірі 91 004 грн. Крім того, визнаючи право позивача на стягнення суми основного боргу та не заперечуючи проти вимог про стягнення пені, відповідач просив суд надати відстрочку виконання рішення, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність грошових коштів на рахунках.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши надані докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

9.02.2007р. між ТОВ „Калібр-Плюс” та ТОВ „Златоград” було укладено договір №02/06, відповідно до якого ТОВ „Калібр-Плюс” (підрядник) зобов'язується виконати роботи по удавлюванню паль, а ТОВ „Златоград” (замовник), у свою чергу, зобов'язується прийняти роботи та сплатити їх вартість наступним чином: 70 000 грн. протягом 2 днів з моменту підписання договору, подальші платежі виконуються по факту виконання робіт згідно актів прийому-передачі виконаних робіт. П.6 договору, зокрема п.п.6.6, сторони передбачили відповідальність замовника за порушення строків та обсягів сплати вартості робіт за договором в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання зазначеного договору підрядником були здійснені роботи по удавлюванню паль на загальну суму 541 004 грн. Факт проведення робіт підтверджується матеріалами справи, а саме: актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, підсумковою відомістю, проведеними сторонами актами звірки розрахунків, а також визнаний відповідачем у відзиві та поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши аванс у сумі 70 000 грн. та сплативши проведені роботи на загальну суму (включаючи аванс) 450000 грн., з яких останні 100 000 були сплачені після порушення провадження у справі, що і зумовило подання заяви про зміну суми позову.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати, заборгованість ТОВ „Златоград” перед ТОВ „Калібр-Плюс” склала 91 004  грн. (541 004 грн. – 450 000 грн).

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання, суд зазначає наступне. Згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При чому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст.551 ЦК України якщо предметом  неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як визначено п.п.6.6 договору від 9.02.2007р., за прострочення сплати вартості робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначене, стягненню на користь позивача, згідно із наданим ним розрахунком, який перевірено судом, підлягає пеня за прострочення грошового зобов'язання в сумі 14 424,19 грн.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, яке підтверджується довідками з банківських установ, а також те, що відповідач під час розгляду справи самостійно вживав заходи щодо погашення боргу, суд вважає за можливе надати відповідачу відстрочку виконання рішення на два місяці, а саме до 7.02.2008р.

Вирішуючи питання про покладення на сторони витрат по сплаті державного мита, суд виходить з того, що часткове погашення боргу в сумі 100 000 грн. відбулося 31.10.2007р., тобто вже після порушення провадження у справі, разом з тим інша проплата в розмірі 100 000 грн. була здійснена відповідачем 1.10.2007р., тобто ще до подачі позовної заяви, у зв'язку з чим на відповідача, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 2054 грн. 28 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ „Златоград” (Одеська обл., Комінтернівський район, с.Фонтанка, вул. Урожайна, 10, код ЄДРПОУ 32272022) на користь ТОВ „Калібр-Плюс” (65000, м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 69, код ЄДРПОУ 33313111) 91 004 /дев'яносто одну тисячу чотири/ грн. основного боргу, 14 424,19 /чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири/ грн. 19 коп. пені, 2054 /дві тисячі п'ятдесят чотири/ грн. 28 коп. державного мита, 118 /сто вісімнадцять/ грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.

3.  Відстрочити виконання рішення суду до 7.02.2008р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.