Постанова

від 12.12.2024 по справі 569/23734/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/23734/23

Провадження № 22-ц/4815/1345/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий-суддя Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ФОП ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 07жовтня 2024року (ухвалене у складі судді Кучиної Н.Г., повний текст рішення суду складено 08 жовтня 2024 року) у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чернова Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про захист прав споживача, -

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Чернов В.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заяву обґрунтовував тим, що адвокатське бюро "ЧЕРНОВ ТА ПАРТНЕРИ" на виконання умов договору про надання правничої допомоги № 03/01/24, укладеного 03 січня 2024 року між ФОП ОСОБА_2 та АБ "ЧЕРНОВ ТА ПАРТНЕРИ" надало клієнту правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про захист прав споживача.

Просив суд ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме витрати, понесені відповідачем на оплату вартості правничої допомоги в розмірі 10 000 гривень.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 07 жовтня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чернова Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення по справі №569/23734/23 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 (п`ять тисяч) грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішеннямотивовано тим,що представником відповідача адвокатом Черновим В.В. підтверджено понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп, проте такий розмір витрат неспівмірний зі складністю справи та завищений, тому враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторін, а також враховуючи доходи позивача та його дружини, які підтверджені довідками про доходи та перебування на утриманні у позивача 5 неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із додатковим рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що предметом спору у даній справі є захист прав споживача в процесі надання неякісної послуги з ремонту автомобіля. Однак при ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд не звернув увагу, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Позивач є багатодітним батьком та має статус багатодітної сім`ї та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.

Частиною 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

В силу ч.7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 та ч. 1, 2 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір".

Просить суд скасувати оскражуване додаткове рішення та ухвали нове про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 115297 від 03.01.2024 року, договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 03 січня 2024 року № 03/01/24, акт детальний опис робіт (наданих послуг), з якого вбачається, що договірна плата за послуги становить 10 000 грн.

Представником відповідача надано всі необхідні документи, які передбачені ч. 3 ст. 137, ст. 141 ЦПК та в термін відповідно до вимог ч. 8 ст.141 ЦПК України.

Доводи позивача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу оцінено судом першої інстанції та, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зменшено розмір судових витрат та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн у рахунок відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу.

Покликання у апеляційній скарзі на звільнення ОСОБА_1 від сплати судових витрат, оскільки він звільнений від сплати судового збору не заслуговують на увагу, так як чинне законодавство України не містить норм, які б давали підстави для висновку, що звільнена законом від сплати судового збору особа автоматично звільняється і від сплати (компенсації) інших судових витрат.

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/23781/17 (провадження № 61-38292св18).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуване додаткове рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 07жовтня 2024року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.