Постанова

від 28.11.2024 по справі 907/600/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа №907/600/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С

за участю секретаря судового засідання ТЕЛИНЬКО Я.П.

та представників (учасників) сторін:

від скаржника Михайлової В.В. адвоката;

розпорядника майна (арбітражного керуючого) Артамонової К.А.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (вх. ЗАГС №01-05/3157/24 від 06.11.2024)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2024 (суддя Лучко Р.М.)

у справі№ 907/600/24

за заявою Sun Greenwood International SARL, Люксембург

доТовариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», м. Перечин Закарпатської області

провідкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарський суд Закарпатської області від 19.07.2024 прийнято до розгляду заяву ініціюючого кредитора - Sun Greenwood International SARL про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» та призначив до розгляду у підготовчому засіданні розгляд заяви на 02.08.2024.

Наступними ухвалами суд першої інстанції від 13.09.2024 та 15.10.2024, для підтвердження грошових вимог ініціюючого кредитора та за його клопотанням, витребував у АТ «КБ ПриватБанк» докази отримання кредиту.

Ухвалою від 05.11.2024 окрім іншого, суд відкрив провадження у справі №907/600/24 про банкрутство ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат»; визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора Компанії Sun Greenwood International SARL частково визнав його грошові вимоги у сумі 75 648 669,51 грн; ввів процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника і призначив розпорядником майна боржника Артамонову К.А.

Вказана ухвала суду мотивована загалом тим, що незважаючи на заперечення боржника щодо відкриття провадження у справі та спірність вимог ініціюючого кредитора, суд на підставі поданих ініціюючим кредитором та надісланих суду на його ухвалу АТ «КБ «ПриватБанк» доказів, встановив факт відсутності спору про право, яке підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, що стало основною підставою для постановлення оскаржуваної ухвали, вибірково пославшись на окремі, нерелевантні правові висновки Верховного Суду щодо оцінки обставин справи, які виключають спір про право, або на заперечення боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою створення спору про право заради самого спору, а не встановлення фактичних обставин наявності заборгованості. Також вказана ухвала суду першої інстанції обґрунтована (наповнена) численними посиланнями на різні норми національного права та судову практику Європейського суду з прав людини, які мають опосередковане відношення до вирішення основного питання про наявність чи відсутність спору про право та аналізом договорів про відступлення права вимоги.

Не погоджуючись із такою ухвалою, ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкриті провадження у справі №907/600/24 про банкрутство з огляду на наявність спору про право, що повинно вирішуватися у позовному провадженні з огляду на заперечення боргу і обґрунтованості переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора, як ініціатора справи про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу від 22.11.2024, розпорядник майна (арбітражна керуюча) Артамонова К.А. заперечила щодо її задоволення загалом з тих же підстав та за тих же обставин, якими обґрунтовано оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

В переддень судового засідання апеляційного господарського суду, 27.11.2024 надійшло клопотання від представника ініціюючого кредитора адвоката Головко Ю.А. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його участю у іншій справі у Центральному апеляційному господарському суді № 908/570/20, яка призначена на 10 год. 30 хв. того ж 28.11.2024. А іншим представником цього ж ініціюючого кредитора, адвокатом Земляною І.О. подано до суду апеляційної інстанції того ж 27.11.2024 таке ж клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його тимчасовою непрацездатністю через хворобу.

Вказані клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.11.2024 про відкриття апеляційного провадження і призначення до розгляду апеляційної скарги на 11 год. 40 хв. 28.11.2024 не визнавалася обов`язковою участь у судове засідання представників сторін.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції також береться до уваги, що згідно аналізу змісту ст. 202 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, відсутність представників ініціюючого кредитора не є перешкодою у розгляді цієї справи на стадії апеляційного перегляду, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі.

Присутня у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник боржника підтримала доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити у повному обсязі.

Арбітражна керуюча (розпорядник майна боржника) Артамонова К.А. заперечила щодо доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін з підстав та за обставин, викладених нею у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи в сукупності із доводами представників сторін у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість апеляційної скарзі у повному обсязі, і як наслідок, про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Для того, щоб встановити заборгованість яка виключає спір про право, ініціюючим кредитором у заяві про відкриття провадження у справі та наданими АТ «КБ «ПриватБанк» на вимоги ухвал суду від 13.09.2024 та 15.10.2024 додаткових доказів, що мали б підтверджувати правомірність існування такої заборгованості, судом першої інстанції було досліджено і надано аналіз з доказами руху коштів щодо надання кредиту та переведення прав вимоги за таким до інших осіб:

контракт відсоткової позики № 624-125-8F-16 від 08.06.2016, укладений між позикодавцем Sinophil investment limited (Кіпр) та позичальником ТзДВ «Перечинськии лісохімічний комбінат», згідно якого позикодавець надав позичальнику позику у сумі 5 000 000 євро строком на на 5 років.

Відповідно до п. 3.4 контракту термін погашення позики і відсотків - не пізніше 01.07.2021.

15.07.2020 між Sinophil investment limited як позикодавцем та Гранд Стар Групп ЛЛС, з повідомленням та згодою позичальника - боржника, було укладено договір про відступлення права вимог.

Відповідно до п. 1.1 цього договору від 15.07.2020, станом на момент укладання цього договору заборгованість боржника перед первісним кредитором, і відповідно право вимоги до боржника складає 5 089 457,30 євро;

зборами акціонерів компанії Гранд Стар Групп ЛЛС прийнято резолюцію щодо зменшення власного капіталу компанії шляхом вилучення у компанії права вимоги сплати ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (юридична особа, що зареєстрована в Україні під ідентифікаційним кодом 00274105 (надалі - боржник) боргу у сумі 5 089 457,30 євро за контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016.

Вилучення здійснюється на користь кожного з акціонерів у таких частках:

- на користь ОСОБА_1 у частині права вимоги сплати боржником 1 696 485,77 євро;

- на користь ОСОБА_2 у частині права вимоги сплати боржником 1 696 485,77 євро;

- на користь ОСОБА_3 у частині права вимоги сплати Боржником 1 696 485,77 євро.

На підставі резолюції компанії Гранд Стар Групп ЛЛС відбулась заміна кредитора у грошових зобов`язаннях за контрактом відсоткової позики №624-125-8F16 від 08.06.2016, внаслідок чого перелічені вище акціонери стають у вищезгаданих частинах новими кредиторами боржника.

Таким чином, на підставі означених вище доказів, судом першої інстанції визнано підтвердженими обставинами справи та доказами ініціюючого кредитора, що громадянка України ОСОБА_3 стала кредитором у грошових зобов`язаннях за контрактом відсоткової позики No624-125-8F16 від 08.06.2016 у сумі 1 696 485,77 євро.

На підставі резолюції Sun Greenwood International SARL (ініціюючого кредитора у цій справі) від 15.03.2021 року, ОСОБА_3 внесла право вимоги за контрактом відсоткової позики No624-125-8F16 від 08.06.2016 в частині права вимоги у розмірі 1 696 485,76 євро до статутного капіталу юридичної особи Sun Greenwood International SARL (зареєстроване за законами Монархії Люксембург за номером В222822).

Враховуючи означений вище договірний ланцюг починаючи з первісного кредитора Sinophil investment limited і до останнього набувача права вимоги - Sun Greenwood International SARL та на підставі інших доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що незважаючи на те, що боржник не був учасником жодного із договорів відступлення права вимоги, у нього існує не виконане грошове зобов`язання перед ініціюючим кредитором у сумі, визнаною ухвалою, що оскаржується.

При цьому, судом першої інстанції заперечення боржника, зазначені у письмових поясненнях від 12.09.2024 де висловлювалася незгода із наявною заборгованістю боржника саме перед ініціюючим кредитором, заперечення щодо існування оригіналів доказів такої заборгованості та правомірності переходу прав старого кредитора до нового кредитора, відсутністю ознак неплатоспроможності, що є перешкодою у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до ч.3 ст. 39 КУзПБ, судом першої інстанції на підставі досліджених і зазначених вище доказів, визнано необгрунтованими, що стало наслідком постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Досліджуючи означені вище обставини, судом апеляційної інстанції береться до уваги наступне нормативне обґрунтування спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ банкрутство визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.

Стаття 6 КУзПБ визначає, що щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника або ліквідація банкрута.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

За змістом ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності. Крім цього, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності.

Із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є відсутність фактів:

про неплатоспроможність (оціночне поняття);

про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (виключна обставина).

При цьому, розгляд наступного питання про неплатоспроможність, може бути лише наслідком позитивного вирішення питання про відсутність спору про право.

Згідно до ч.1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням доводів скаржника про сумнівність доказів ініціюючого кредитора, що поставлені в основу заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, недостатність таких доказів та відповідно витребовування судом таких для підтвердження правової позиції такого кредитора та за його клопотанням, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність спору про право.

При цьому, наявність заперечень боржника щодо визнання боргу у численних судових засіданнях під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство без наявності вирішеного спору (рішення суду) з цього приводу у позовному провадженні, є безумовною і самостійною підставою для відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство, що підтверджено численними та усталеними правовими висновками і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і Палати з розгляду справ про банкрутство цього ж Касаційного господарського суду, які в силу ч.4 ст. 234 ГПК України, підлягають врахуванню під час розгляду справ судами усіх рівнів.

Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тобто суд не може формально підходити до визначення наявності чи відсутності «спору про право», який зводиться лише до доводів ініціюючого кредитора чи заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність чи відсутність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20 та від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

Із аналізу положень КУзПБ та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, зокрема з підстав з`ясування обставин наявності/відсутності спору про право, необхідно враховувати доводи та заперечення, як ініціюючого кредитора, так і боржника у справі.

Оцінюючи дії суду першої інстанції під час численних судових засідань під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, окрім порушень строку на розгляд такої заяви, встановленого ч.2 ст. 35 КУзПБ, допущено порушення принципу диспозитивності господарського судочинства.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції, здійснюючи окремі процесуальні дії, передбачені розділом III ГПК України які притаманні виключно позовному провадженню, витребовував докази на користь правової позиції заявника для додаткового обгрунтування підстав для відкриття провадження у справі, і не здійснював процесуальних дій, порушуючи принцип змагальності у господарському судочинстві (ч.2 ст. 13 ГПК України), на задоволення заперечень (клопотань) боржника про відсутність оригіналів таких доказів та відсутність офіційних перекладів окремих правочинів, хоча такі були подані належним чином завірені, проте їх походження не зазначено, а ініціюючий кредитор не був власником таких доказів.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції, здійснюючи детальний аналіз процесуальної конструкції ст. 39 КУзПБ та зокрема її ч.6, приходить до безсумнівного висновку, що законодавець фактично імперативно заборонив розглядати у одному судовому процесі (провадженні) два одночасно питання: про вирішення спору про право із застосуванням процесуальних норм позовного провадження, і за наслідками позитивного вирішення питання наявності боргу, приступати до вирішення наступного питання,- можливості відкриття провадження у справі уже із урахуванням фільтрів, передбачених КУзПБ.

Тобто, такі процесуальні дві процедури повинні бути роз`єднані двома окремими судовими процесами: перший, в порядку позовного провадження із застосуванням виключно норм ГПК України; наступний в порядку провадження у справі про банкрутство з урахуванням вимог КУзПБ із обмеженим застосуванням окремих норм ГПК України.

Оскільки судом першої інстанції було допущено порушення означених вище процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме такі процесуальні порушення стали підставою для постановлення неправомірного рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Оцінюючи вимогу апелянта окрім скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, прийняття рішення про відмову у такому відкритті, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Можливість прийняття судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, з урахуванням тих обставин, що на відміну від попереднього апеляційного провадження щодо попереднього судового рішення суду першої інстанції про таке відкриття, це апеляційне провадження є наслідком розгляду заяви ініціюючого кредитора про таке відкриття по суті за участі боржника, підтверджується двома правовими висновками із постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/2344/23 від 12.03.2024, №911/2235/22 від 09.04.2024.

Згідно ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу належить задовольнити та прийняти нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Керуючись ст. ст. 269-270, 275-277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2024 у справі №907/600/24 скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ініціюючого кредитора Sun Greenwood International SARL про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 08.12.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С.СКРИПЧУК