Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/7966/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/7966/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024

у справі № 910/7966/24 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича

про стягнення 272 250,00 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - «замовник» та «позивач») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича (далі - ФОП Сігал С.Л. або «постачальник» та «відповідач») про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №663-23(ЦЗ) про закупівлю рукавичок тактичних від 22.08.2023 у розмірі 272 250,00 грн, що складається з суми пені у розмірі 99 000,00 грн та штрафу у розмірі 173 250,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №663-23(ЦЗ) про закупівлю рукавичок тактичних від 22.08.2023 (в частині своєчасної поставки товару) позивач нарахував до стягнення з відповідача відповідно до п.7.2. договору пеню у розмірі 99 000 грн та відповідно до п. 7.2. договору штраф у розмірі 173 250 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 99 000,00 грн, штраф у розмірі 173 250,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 267,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачем порушено строки поставки товару, у зв`язку з чим суд стягнув з відповідача пеню у розмірі 99 000 грн та штраф у розмірі 173 250 грн, визнавши вимоги обґрунтованими.

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, фізична особа-підприємець Сігал Сергій Леонідович 09.10.2024 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24, яким були повністю задоволені позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича про стягнення 99 000,00 грн пені, 173 250,00 грн штрафу та 3 267, 00 грн судового збору. Ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича про стягнення 99 000,00 грн пені, 173 250,00 грн штрафу та 3 267, 00 грн судового збору. Судові витрати покласти на позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників, надано строк для подання відзиву.

28.10.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України. Відповіді на відзив не надходило.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

Апелянт вважає що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, скаржник зазначив, що відповідно до п.п. 6.2.2. договору не передбачене подальше стягнення штрафних санкцій у разі дострокового розірвання договору замовником у зв`язку з відсутністю фінансування.

Крім того, апелянт посилається на те, що за 2 дні (28.09.2023) до кінцевого строку виконання зобов`язання відповідач письмово повідомив позивача, що зможе здійснити поставку лише 30.11.2023, проте позивач не продовжив строк договору, а достроково розірвав його.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення з наступних підстав.

Так, за доводами сторони, розділ VII «Відповідальність сторін» договору містить пункт 7.2, який передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання відповідачем зобов`язань. У зв`язку з чим, факт розірвання договору не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за невиконання умов договору щодо постачання товару.

Крім того, позивач вказує, що апелянт не надав жодних доказів, які б підтверджували настання або виникнення об`єктивних обставин, що обґрунтовують необхідність зміни істотних умов договору після його укладення. Таким чином, у позивача не було підстав для продовження строку виконання зобов`язання з передачі товару.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Військовою частиною НОМЕР_1 та Фізичною особою-підприємцем Сігал Сергієм Леонідовичем укладено договір від 22.08.2023 № 663-23 (ЦЗ) (зі змінами) на закупівлю рукавичок тактичних (далі - договір), з доставкою на адресу Товароодержувачів - військові частини згідно специфікації (додаток №1 до договору).

Відповідно до умов договору, предметом поставки за цим договором є рукавички тактичні (далі - товар) у кількості, в асортименті та за цінами згідно зі специфікацією.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику (товароодержувачу) товари, зазначені у специфікації (додаток №1), а замовник (товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.4. договору товароодержувачем є уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з специфікацією. Згідно зі специфікацією постачальник зобов`язаний поставити рукавички тактичні у кількості 5000 пар на загальну суму 2 475 000,00 грн без ПДВ на адресу товароодержувачів.

Пунктом 5.1. договору визначений строк (термін) поставки товарів: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору не пізніше 30.09.2023.

Відповідно до пункту 5.5. договору датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акті приймання-передачі товару на перевезення.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 договору: «Замовник має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором», а згідно підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору: «Постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товарів у строки, встановлені цим договором».

Пунктом 7.2 договору (у відповідності до п.2 ч.2 ст. 231 ГК України) визначено: "У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % відсотків вказаної вартості".

28.09.2023 відповідач звернувся до позивача з листом від 28.09.2023 №28/9 (вхідний номер у позивача - №11256-23-Вх від 28.09.2023) про продовження строку поставки товарів на 2 місяці.

Позивач у відповідь на лист (звернення) відповідача направив лист від 29.09.2023 №703/13150-23-Вих щодо обов`язку відповідача виконати свої зобов`язання щодо поставки товару на умовах та у строки, визначені договором. А також, позивач наголосив про відповідальність за невиконання/неналежне виконання умов договору, яка передбачена, зокрема, у пункті 7.2 договору.

З огляду на відсутність з боку відповідача дій щодо постачання товару більш ніж 10 днів , що призвело до скорочення фінансування позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) скористалася правом про дострокове припинення договору (розірвання) в односторонньому порядку відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 договору та направила відповідачу лист від 30.10.2023 №135/14864-Вих. з відповідним попередженням за 10 днів до дати розірвання. 01.11.2023 направлено позивачем вказане попередження рекомендованим листом у поштовому відправленні № 02121 14668734, про що свідчить реєстр відправлень та квитанція з Укрпошти.

10.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направила лист від 10.11.2023 №135/15463-23-Вих «Про розірвання договору» з додатковою угодою №1-23 від 10.11.2023, у поштовому відправленні №0212114687453, якою позивач в односторонньому порядку розірвав договір.

Позивачем була направлена претензія від 25.03.2024, в якій останній просив відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 272 250 грн на підставі пункту 7.2. договору.

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №663-23(ЦЗ) про закупівлю рукавичок тактичних від 22.08.2023 у розмірі 272 250,00 грн, що складається з суми пені у розмірі 99 000,00 грн та штрафу у розмірі 173 250,00 грн. Вказані штраф та пеня були нараховані позивачем на підставі пункту 7.2 договору за період з 01.10.2023 по 09.11.2023.

Щодо правомірності нарахування штрафу та пені суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, між ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та Фізичною особою-підприємцем Сігал Сергієм Леонідовичем укладено договір від 22.08.2023 № 663-23 (ЦЗ) (зі змінами) на закупівлю рукавичок тактичних.

Пунктом 5.1. договору визначений строк (термін) поставки товарів: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору не пізніше 30.09.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2023 відповідач звернувся до позивача з листом від 28.09.2023 №28/9 про продовження строку поставки товарів на 2 місяці. Однак у продовженні строку поставки позивачем було відмовлено відповідачу. В цьому аспекті суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у відзиві, що сторонами так і не було оформлено додаткову угоду на внесення змін щодо кінцевого строку поставки товару та позивачем направлено відповідачу лист щодо обов`язку відповідача виконати свої зобов`язання на умовах та у строки, визначені договором, у зв`язку з чим посилання скаржника на не продовження строку поставки товару судом апеляційної інстанції не приймаються.

Таким чином, з урахуванням непогодження сторонами проводження строків поставки товарів, останній мав бути поставлений відповідачем у строк до 30.09.2023 включно. Зазначена обставина не були спростована відповідачем на стадії апеляційного перегляду рішення суду.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК Українив становлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Умовами п. 7.2 договору від 22.08.2023 № 663-23 сторони встановили, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Факт несвоєчасного виконання постачальником (відповідачем) зобов`язання з поставки товару покупцю (позивачу), у тому числі прострочення на строк понад 30 днів, позивачем доведений та відповідачем не спростований.

У зв`язку з простроченням постачальником виконання зобов`язання з поставки товару за договором № 663-23 позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 99 000 грн (0,1 % вартості товару за кожен день прострочення за період прострочення з 01.10.2023 по 09.11.2023 відповідно до п. 7.2 договору від 22.08.2023 № 663-23) та штраф у сумі 173 250, 00 грн (7 % від вартості товару за прострочення понад 30 днів відповідно до п. 7.2 договору від 22.08.2023 № 663-23).

А тому позовні вимоги були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про неправомірність нарахування вказаних вище штрафних санкції через розірвання договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 6.2.2. передбачено, що замовник має право достроково розірвати договір за умови відсутності фінансування замовника, повідомивши про це постачальника у строк 10 календарних днів.

Як встановлено вище, у зв`язку зі скороченням видатків, на підставі п.п. 6.2.2. та п. 12.7 позивачем 01.11.2024 (згідно з реєстру поштових відправлень) направлено на адресу відповідача лист №135/14864-23-Вих від 30.10.2023 з відповідним попередженням за 10 днів до дати розірвання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.11.2023 (згідно з реєстру поштових відправлень) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направила лист від 10.11.2023 «Про розірвання договору» з додатковою угодою №1-23 від 10.11.2023, якою позивач в односторонньому порядку розірвав договір.

Враховуючи положення ст. 253 ЦК України про початок перебігу строку з наступного дня з урахуванням відправки листа про розірвання договору 01.11.2023, договір вважається розірваним з 12.11.2023. Вказаної обставини сторони не спростували. Більше того, відповідачем як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі фактично визнається факт розірвання договору.

Натомість, як зазначалось раніше, періодом нарахування штрафних санкцій було визначено позивачем з 01.10.2023 по 09.11.2023. Тобто обставини розірвання договору не входять до предмету дослідження у даній справі, фактично визнані обома сторонами, однак підлягають врахуванню судом на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення апеляційної скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права через незменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. ВРеалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, яка на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом апеляційної інстанції).

Натомість апелянтом жодних доказів винятковості обставин, що могли б бути підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій - надано не було. Більше того, відповідач як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції лише зазначає про надмірний розмір штрафних санкцій, однак жодних доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, які могли б бути підставою для такого зменшення не надає.

Водночас, до основних засад (принципів) господарського судочинства норма ч. 3 ст. 2 ГПК України відносить, зокрема, такі принципи: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 7 ГПК України), змагальність сторін (ст. 13 ГПК України) диспозитивність (ст. 14 ГПК України).

Основні засади (принципи) господарського судочинства визначені у ч. 3 ст. 2 ГПК України, до яких належать: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Таким чином, з урахуванням ненадання апелянтом та незазначення жодних обставин, які могли б стати підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог із заявлених підстав. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично є частковою незгодою скаржника з рішенням суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції підстав для застосування ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України за результатами перегляду рішення суду першої інстанції - не встановив.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 263, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сігала Сергія Леонідовича на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім