Постанова

від 05.12.2024 по справі 924/740/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Справа № 924/740/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року по справі №924/740/23 (суддя Грамчук І.В.)

час та місце ухвалення рішення: 19 жовтня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності,1; повний текст рішення складено 7 листопада 2023 року

за позовом:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) Цитріно трейдинг корп.

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент"

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення 2837923 грн 45 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача 1 - ОСОБА_1 ; Бєлкін Л.М.;

від Позивачів 2, 3, 4 - Бєлкін Л.М.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач 1), ОСОБА_2 (надалі - Позивач 2), Цитріно трейдинг корп. (надалі - Позивач 3) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" (надалі - Позивач 4) звернулися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (надалі - Відповідач) в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25 вересня 2023 року (том 2, а.с. 45 - 47) та заяви про часткову відмову від позову від 9 жовтня 2023 року (том 2, а.с. 93, 94), що була задоволена згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 9 жовтня 2023 року, просили стягнути з Відповідача 2 837 923 грн 45 коп., з яких:

1) на користь Позивача 1 - 1 827 965 грн 24 коп., з яких:

· 781 440 грн - заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 280 316 грн 59 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 46 886 грн 40 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 592 918 грн 60 коп. - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 70 400 грн 78 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 17787 грн 56 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 38 215 грн 31 коп. заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів;

2) на користь Позивача 2 - 67 299 грн 39 коп., з яких:

· 50 609 грн 52 коп. - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 6 009 грн 17 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 1 518 грн 29 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 9 162 грн 41 коп. - заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів;

3) на користь Позивача 3 - 224 248 грн 57 коп., з яких:

· 98 004 грн 30 коп. - заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 35 155 грн 91 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 5 880 грн 26 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 74 175 грн 45 коп. - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 8 807 грн 30 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 2 225 грн 26 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 09 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів;

4) на користь Позивача 4 - 718 409 грн 25 коп., з яких:

· 307 692 - заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 110 374 грн 66 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 18 461 грн 52 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 232 879 грн 50 коп. - заборгованість зі сплати дивідендів за 2021 рік, 27 651 грн 18 коп. - інфляційні втрати на суму основної заборгованості, 6 986 грн 39 коп. - три відсотки річних на суму основної заборгованості з утриманням з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів;

· 14 364 грн - заборгованість зі сплати дивідендів за 2022 рік з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав перед Позивачами 1- 4 як його акціонерами свого обов`язку з виплати їм частки чистого прибутку за 2020 рік та дивідендів за 2021 та 2022 роки, та що жоден з акціонерів Відповідача, крім держави Україна, не отримали ні належну їм частку чистого прибутку, ні дивіденди, з огляду на що Відповідач має сплатити Позивачам 1- 4 суми заборгованості за невиплаченими частинами чистого прибутку та дивідендами, а також три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Відповідача: на користь Позивача 1 - 1 827 965 грн 24 коп. заборгованості та 27 419 грн 48 коп. витрат зі сплати судового збору; на користь Позивача 2 - 67 299 грн 39 коп. заборгованості та 1 009 грн 49 коп. витрат зі сплати судового збору; на користь Позивача 3 - 224248 грн 57 коп. заборгованості та 3 363 грн 73 коп. витрат зі сплати судового збору; на користь Позивача 4 - 718 410 грн 25 коп. заборгованості та 10 776 грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %, а Позивачі 1-4 є власниками простих іменних акцій Відповідача та як його акціонери мають право на виплату їм Відповідачем частини чистого прибутку за 2020 рік та виплату дивідендів за 2021, 2022 роки. За висновком суду першої інстанції Відповідач, загальні збори якого не прийняли рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік, відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» зобов`язаний сплатити своїм акціонерам пропорційно розміру їх акцій у статутному капіталі товариства частину чистого прибутку за 2020 рік в розмірі, визначеному цією нормою закону, а граничним строком виплати дивідендів за 2020 рік є 30 червня 2021 року. Крім того, суд першої інстанції констатував, що Відповідач відповідно до рішень загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2022 року та 26 квітня 2023 року зобов`язаний виплатити своїм акціонерам дивіденди за 2021 та 2022 роки з граничним строком виплати дивідендів 30 червня 2022 року та 30 червня 2023 року відповідно. Перевіривши правильність проведених Позивачами 1-4 розрахунків заявлених ними до стягнення з Відповідача сум заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про те, що здійснені позивачами нарахування цих сум є правильними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення 120286 грн 96 коп. на користь Позивача 1; 16176 грн 76 коп. на користь Позивача 2; 0,09 грн на користь Позивача 3; 14364 грн на користь Позивача 4. Просив прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що суми дивідендів за 2021 рік обраховані без урахування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору щодо Позивачів 1 та 2, тому розрахунок Позивачів 1 та 2 щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на суму основної заборгованості зі сплати дивідендів за 2021 рік є необґрунтованим.

Також Скаржник доводить, що суд першої інстанції не врахував, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі від 19 жовтня 2023 року термін виплати дивідендів акціонерам за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2022 році не закінчився, тому вимоги акціонерів щодо стягнення таких дивідендів є передчасними. Так, рішенням Наглядової ради товариства від 25 травня 2023 року (витяг з протоколу № 25 знаходиться у матеріалах даної справи) було встановлено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати, і встановлено кінцевий термін виплати дивідендів акціонерам за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2022 році - 26 жовтня 2023 року. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вимог Позивачів про стягнення дивідендів за 2022 рік.

Відповідач просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року у справі № 924/740/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 120286 грн 96 коп. заборгованості на користь Позивача 1; 16167 грн 76 коп. заборгованості, на користь Позивача 2; 09 коп. заборгованості, на користь Позивача 3; 14364 грн заборгованості на користь Позивача 4 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 5 березня 2024 року у справі № 924/740/23, з підстав вказаних у цій постанові, змінив рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року у справі № 924/740/23 і виклав резолютивну частину рішення в іншій редакції, згідно з якою позов у цій справі задовольнив частково:

· стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 - 1 335 855 грн 80 коп. заборгованості, 313 856 грн 89 коп. індексу інфляції, 58 005 грн 09 коп. трьох відсотків річних та 25 615 грн 17 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; на користь Позивача 2 - 47 323 грн 06 коп. заборгованості, 2 862 грн 89 коп. індексу інфляції, 949 грн 05 коп. трьох відсотків річних та 766 грн 97 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; на користь Позивача 3 - 172 179 грн 75 коп. заборгованості, 43 963 грн 21 коп. індексу інфляції, 8 105 грн 52 коп. трьох відсотків річних та 3 363 грн 72 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; на користь Позивача 4 - 540 571 грн 50 коп. заборгованості, 138 025 грн 84 коп. індексу інфляції, 25 447 грн 91 коп. трьох відсотків річних та 10 560 грн 69 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви;

· відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача: на користь Позивача 1 - 120 286 грн 96 коп., на користь Позивача 2 - 16 167 грн 76 коп., на користь Позивача 3 - 09 коп. і на користь Позивача 4 - 14 364 грн;

· стягнув з Позивача 1 на користь Відповідача - 3 208 грн 72 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; стягнув з Позивача 2 на користь Відповідача 430 грн 78 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; стягнув з Позивача 4 на користь Відповідача 382 грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з винесеною постановою Позивачі 1-4 звернулися з касаційною скаргою в якій просили скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 березня 2024 року у цій справі та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2024 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 березня 2024 року по справі №924/740/23 скасовано, справу №924/740/23 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 березня 2024 року та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив вказівки, які є обов`язковими до виконання для суду апеляційної інстанції, а саме:

· суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності нарахування усіма позивачами заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на заявлені ними до стягнення суми дивідендів за 2021 рік, як відносно самих визначених позивачами сум заборгованості по дивідендам за 2021 рік, так і відносно періоду прострочення сплати відповідачем заборгованості з виплати цих дивідендів з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, який, крім іншого, був правильно визначений судом апеляційної інстанції;

· як вбачається з позовної заяви позивачі заявили до стягнення інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму дивідендів за 2021 рік, за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року. Однак, суд апеляційної інстанції, встановивши правильно період прострочення сплати відповідачем заборгованості з виплати дивідендів за 2021 рік з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, задовольнив позовні вимоги третього та четвертого позивачів в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних, нарахованих на суму дивідендів за 2021 рік, у заявлених ними до стягнення сумах, тобто в сумах, що були ними розраховані за інший період, ніж той, що був правильно визначений судом апеляційної інстанції. Фактично суд апеляційної інстанції не перевірив правильність проведених розрахунків заявлених позивачами до стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суми заборгованості з дивідендів за 2021 рік, якими керувався місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги;

· висновки суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог, що стосуються стягнення з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2021 рік та нарахованих на них інфляційних втрат та трьох відсотків річних, є передчасними, з огляду на що передчасними є і висновки про перерозподіл судових витрат.

28 серпня 2024 року справа №924/740/23 надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 вересня 2024 року прийнято справу №924/740/23 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г..

Через підсистему "Електронний суд" 6 вересня 2024 року від Відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких Відповідач вказав, що ним виконано рішення відносно Позивача 1 та Позивача 2 в добровільному порядку, на підтвердження чого долучено платіжні інструкції. Також в поясненнях зазначено про розгляд справи без участі предствника Позивача (том 3, а.с. 170-178).

Також, 11 вересня 2024 року від представника Позивачів 1-4 надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника Позивача 3, яким є Позивач 1 з доказами такого правонаступництва.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року проведеня підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31 жовтня 2024 року об 14:00 год..

Окрім того, від представника Відповідача 10 жовтня 2024 року через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття провадження по справі щодо позовних вимог Позивача 3, обгрунтоване припиненням 12 лютого 2024 року такої юридичної особи як Позивач 3, із доказами на підтвердження припинення Позивача 3. Просив здійснювати розгляд справи без участі Відповідача.

У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Петухова М.Г., відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" у період з 23 жовтня по 1 листопада 2024 року включно, на підставі Службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 29 жовтня 2024 року за №01-05/926 призначено заміну судді-члена колегії в справі №924/740/23. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року прийнято справу №924/740/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2024 року, з підстав вказаних у цій ухвалі, заяву Позивача 1 про заміну Позивача 3 у справі його правонаступником задоволено. Здійснено заміну Позивача 3 у справі №924/740/23 з Позивача 3 на Позивача 1. В задоволенні клопотання Відповідача про закриття провадження у справі №924/740/23 в частині позовних вимог Позивача 3 до Відповідача - відмовлено. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 5 грудня 2024 року об 14:00 год.

3 грудня 2024 року від Позивача 1 надійшла письмова промова відповідно до якої Позивач 1 просив розглядати справу без участі Позивача 1. В задоволенні апеляційної скарги в частині щодо прав Позивача 1 та Позивача 2 відмовити, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.

В судове засідання від 5 грудня 2024 року представник Відповідача не з`явився.

В той же час, згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 31 жовтня 2024 року вбачається, що суд в пункті 4 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

З огляду на вищевказане колегія апеляційного господарського суду вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі представника апелянтів.

В судовому засідання від 5 грудня 2024 року, заслухано Позивача 1, котрий просив в задоволенні апеляційної скарги в частині щодо прав Позивача 1 та Позивача 2 відмовити, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін. Позивач 1 вказав, що у випадку, коли рішення про виплату дивідендів частинами не було прийнято, то згідно норм Закону України «Податковий кодекс України» акціонерне товариство зобов`язане заплатити своїм акціонерам фізичним особам дивіденди до кінця місяця, в якому такі дивіденди були нараховані таким акціонерним товариством (наголошуючи, що акціонери юридичні особи отримують дивіденди згідно рішення наглядової ради про строки отримання). Робить висновок, що виплата фізичним особам акціонерам Відповідача дивідендів за 2021 рік повинна була відбутися в червні 2022 року (до 1 липня 2022 року), а виплата дивідендів за 2022 рік повинна була відбутися в червні 2023 року (до 1 липня 2023 року), з огляду на що інфляційні та 3% річних нараховуються на загальну суму дивідендів за 2021 рік з 1 липня 2022 року для Позивача 1 та Позивача 2. Крім того, Позивач 1 зауважує, що станом на дату подання цього позову права Позивача 1 та Позивача 2 щодо отримання дивідендів за 2022 рік вже були порушені. Також звернув увагу, що Відповідач зазначає, що податки з дивідендів за 2021 рік акціонерам Позивачу 1 та Позивачу 2 були сплачені 29 липня 2023 року платіжними дорученнями №№ 2282 та 2283 та що зазначене Відповідачем спростовується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків.

В судовому засідання від 5 грудня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заслухано представника Позивачів 1,2,4, котрий заперечив проти задоволення апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Також представник Позивачів вказав, що в червні 2023 року (до 1 липня 2023 року) Відповідач (що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду по цій справі) виплатив Позивачу 1 та Позивачу 2 частину дивідендів в розмірі 6,5% від загальної суми дивідендів за 2022 рік у вигляді сплати ПДФО в розмірі 5% та військового збору в розмірі 1,5%.

Заслухавши Позивача 1 та представника Позивачів 1, 2, 4, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити, шляхом викладення резолютивної частино рішення в редакції резолютивної частини даної постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2018 року на загальних зборах акціонерів Відповідача був затверджений статут Відповідача, а 29 грудня 2021 року на позачергових загальних зборах Відповідача затверджена нова редакція Статуту цього товариства.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.5 Статуту (у редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів акціонерів 29 грудня 2021 року), Відповідач є юридичною особою з новим найменуванням. Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", що було новим найменуванням Державної акціонерної енергетичної компанії "Хмельницькобленерго", створеної шляхом корпоратизації відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року № 157. Засновником товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України. Товариство є юридичною особою приватного права. Тип товариства - публічне акціонерне товариство.

Відповідно до пункту 8.1 Статуту акціонерами товариства є фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

За змістом підпункту 2 пункту 8.2 Статуту, акціонери товариства мають право брати участь у розподілі прибутку Відповідача та одержувати його частку (дивіденди) у разі оголошення їх виплати та їх виплати в порядку, строки і способом, передбаченим законодавством та цим статутом.

Згідно з пунктом 10.5 Статуту дивіденд - частина чистого прибутку Відповідача, що виплачується акціонеру з розрахунку на одна належну йому акцію. Відповідач виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 10.8 Статуту, рішення про виплату дивідендів та їх розмір за акціями приймається загальними зборами.

Відповідно до пункту 10.9 Статуту, для кожної виплати дивідендів Наглядова рада встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями, визначається рішенням Наглядової ради, але не раніше ніж через 10 (десять) робочих днів після прийняття такого рішення Наглядовою радою.

Як визначено пунктом 10.10 Статуту, перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Згідно з пунктом 10.12 Статуту товариство в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України.

Статутний капітал Відповідача становить 33637 840 грн і поділений на 134 551360 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 25 коп..

До грудня 2022 року пакет акцій Відповідача у розмірі 70,0089 % належав державі, а управління корпоративними правами держави у статутному капіталі акціонерного товариства до 15 вересня 2021 року здійснював Фонд державного майна України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 1222-р органом управління Відповідача як оператора системи розподілу електричної енергії визначено Міністерство енергетики України.

21 грудня 2022 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1336 належний державі пакет акцій Відповідача у розмірі 70,0089 % статутного капіталу був переданий Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі", 100% акцій якого належить державі, а управління корпоративними правами здійснює Міністерство енергетики України.

Відповідно до виписок депозитарних установ про операції з цінними паперами Позивачі 1-4 є акціонерами Відповдача, а саме:

- згідно з виписками депозитарних установ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" № 2023/303 від 29 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 29 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Упр-Фінанс" № 0606/2 від 06 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 06 червня 2023 року та Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" № 0606/9 від 06 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 06 червня 2023 року Позивач 1 є власником простих іменних акцій Відповідача у кількості 838 055 штук;

- згідно з виписками депозитарних установ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" № 2806/2 від 28 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 28 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" "Інвінтум" № 2023/300 від 28 червня 2023 року за період з 20 червня 2020 року по 28 червня 2023 року Позивач 2 є власником простих іменних акцій Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" у кількості 200 927 штук;

- згідно з виписками депозитарних установ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" № 2808/1 від 28 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 28 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Універ Капітал" від 28 червня 2023 року за період з 29 червня 2020 року по 28 червня 2023 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" № 2023/301 від 28 червня 2023 року за період з 20 червня 2020 року по 28 червня 2023 року Цитріно Трейдинг корп. (Citrino Trading OU) станом на 30 червня 2021 року та станом на 09 червня 2022 року був власником простих іменних акцій Відповідача у кількості 100332 штук;

- згідно з виписками депозитарних установ: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" № 8514 від 22 червня 2023 року за період з 28 грудня 2020 року по 22 червня 2023 року, Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" за період з 29 червня 2022 року по 25 квітня 2023 року Позивач 4 є власником простих іменних акцій Відповідача у кількості 315 000 штук.

29 квітня 2022 року на загальних зборах акціонери Відповідача прийняли рішення про затвердження загального розміру річних дивідендів за підсумками роботи Відповідача за 2021 рік у розмірі 99480,44592 тис. грн, а також вирішили здійснювати виплату дивідендів Відповідачем безпосередньо акціонерам.

26 травня 2022 року Наглядова рада Відповідача на виконання рішення загальних зборів Відповідача від 29 квітня 2022 року визначила, що датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2021 році, є робочий день, що наступає після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття цього рішення. Розмір дивідендів на одну акцію становить 74 коп., строк виплати дивідендів - з 29 червня 2022 року по 29 жовтня 2022 року.

26 квітня 2023 року на загальних зборах акціонери Відповідача прийняли рішення Відповідачапро затвердження загального розміру річних дивідендів відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2022 році у розмірі 6136,20231 тис. грн, а також вирішили здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Відповідача у 2022 році безпосередньо акціонерам.

25 травня 2023 року наглядова рада Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на виконання рішення загальних зборів від 26 квітня 2023 року визначила, що датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2022 році, є робочий день, що наступає після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття цього рішення. Розмір дивідендів на одну акцію становить 0,046 грн, строк виплати дивідендів - з 26 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року.

Однак, Відповідачем не здійснено виплату дивідендів акціонерам, що і стало підставою для звернення Позивачів 1-4 як акціонерів Відповідача до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Відповідача про стягнення невиплачених їм у 2020 році чистого прибутку та у 2021 та 2022 роках дивідендів, а також інфляційних втрат і трьох відсотків річних за невиконання Відповідачем грошових зобов`язань.

Діючи в правовому полі статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зауважує, що розглядає апеляційну скаргу лише в частині доводів та вимог апеляційної скарги, що стосувалися правомірності стягнення заборгованості зі сплати дивідендів за 2021 та 2022 роки. Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення сум заборгованості за 2020 рік та нарахованих на них сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних Відповідачем до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося, зокрема, заперечення стосуються позовних вимог в частині стягнення з Відповідача у цій справі заборгованості зі сплати дивідендів за 2021 та 2022 роки та нарахованих на них сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Як вбачається, відповідачем у цій справі є Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (Відповідач), яке, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів визначені у Законі України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року, що був чинний у 2021, 2022 роках до 1 січня 2023 року, та у Законі України "Про акціонерні товариства" № 2465-ІХ від 27 липня 2022 року, що набув чинності 01 січня 2023 року.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

У відповідності до частини першої статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Позивачі 1-4 на момент подачі позову та на час винесення оспорюваного рішення суду першої інстанції є акціонерами Відповідача, а саме: згідно з виписками депозитарних установ Позивач 1 є власником простих іменних акцій Відповідача у кількості 838 055 штук: Позивач 2 є власником простих іменних акцій цього товариства у кількості 200 927 штук; Позивач 3 (Citrino Trading OU) є власником простих іменних акцій у кількості 100 332 штук; Позивач 4 є власником простих іменних акцій у кількості 315 000 штук.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

В силу дії пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Аналогічні положення закріплені у пункті 2 частини першої статті 27 Закону України "Про акціонерні товариства" № 2465-ІХ.

За приписами частин першої - третьої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати емісії яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Аналогічні положення закріплені у частинах першій - третій статті 34 Закону України "Про акціонерні товариства" № 2465-ІХ.

За змістом пунктів 12, 15 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Згідно з пунктами 19, 22 частини другої статті 39 Закону України "Про акціонерні товариства" № 2465-ІХ до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за відповідний рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями товариства, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом, та способу їх виплати.

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства (частина третя статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI та частина третя статті 39 Закону України "Про акціонерні товариства" № 2465-ІХ).

Аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що акціонери акціонерного товариства мають право на одержання частини прибутку товариства (дивідендів) в силу вимог Закону. При цьому, підставою для виплати акціонерам акціонерного товариства дивідендів є прийняте вищим органом управління товариства - загальними зборами акціонерів за результатами діяльності товариства за звітний рік відповідне рішення про виплату дивідендів та їх розмір, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.

З огляду на викладене слідує, що Позивачі 1-4 як акціонери Відповідача, мали право на отримання дивідендів цього товариства за результатами його фінансово-господарської діяльності за 2021, 2022 роки.

Враховуючи, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо зменшення стягуваних дивідендів на суму сплачених податків та зборів Відповідачів в розрізі вказівок Верховного Суду наведених в постанові від 20 червня 2024 року щодо того, що: суд апеляційної інстанції, встановивши правильно період прострочення сплати Відповідачем заборгованості з виплати дивідендів за 2021 рік з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, задовольнив позовні вимоги третього та четвертого позивачів в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних, нарахованих на суму дивідендів за 2021 рік, у заявлених ними до стягнення сумах, тобто в сумах, що були ними розраховані за інший період, ніж той, що був правильно визначений судом апеляційної інстанції. Фактично суд апеляційної інстанції не перевірив правильність проведених розрахунків заявлених позивачами до стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суми заборгованості з дивідендів за 2021 рік, якими керувався місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги. З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог, що стосуються стягнення з відповідача на користь позивачів дивідендів за 2021 рік та нарахованих на них інфляційних втрат та трьох відсотків річних, є передчасними, з огляду на що передчасними є і висновки про перерозподіл судових витрат, колегія апеляційного господрського на новому розгляді суду зазначає таке.

Рішення Загальних зборів акціонерів Відповідача від 29 квітня 2022 року були прийняті 6 травня 2022 року - частина 3 статті 45 Закону України «Про акціонерні товариства» та пункт 118 «Тимчасового порядку скликання та дистанційного проведення загальних зборів акціонерів та загальних зборів учасників інвестиційного фонду», затвердженого Рішенням НКЦПФР від 16 квітня 2020 року № 196 зі змінами від 20 жовтня 2020 року № 632 та від 16 березня 2022 року № 176. Рішення Загальних зборів акціонерів Відповідача від 26 квітня 2023 року були прийняті 4 травня 2023 року - частина 5 статті 56 Закону України «Про акціонерні товариства» та пункту 111 «Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів», затвердженого Рішенням НКЦПФР від 6 березня 2023 року № 236.

Однак, Відповідач у строк, встановлений зазначеними рішеннями загальних зборів акціонерів Відповідача дивіденди за 2021 рік своїм акціонерам не виплатив.

Разом з цим, як вбачається з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 березня 2024 року, суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з Відповідача на користь Позивачів дивідендів за 2022 рік з підстав того, що станом на 7 липня 2023 року - дату звернення Позивачів із позовом до суду в цій справі та станом на 19 жовтня 2023 року - дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі термін виплати дивідендів акціонерам Відповідача за результатами фінансово-господарської діяльності цього товариства у 2022 році, визначений рішенням Наглядової ради Відповідача від 26 травня 2022 року (з 26 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року), встановивши не настав та Відповідач не порушив виконання зобов`язання з виплати дивідендів акціонерам за 2022 рік.

Верховний Суд в постанові від 20 червня 2024 року роблячі обов`язкові вказівки для апеляційного господарського суду при новому розгляді вказав, що погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції та не бере до уваги доводи Позивачів 1-4, викладені у касаційній скарзі, про помилковість зазначених висновків суду.

З огляду на викладене Верховний Суд в постанові від 20 червня 2024 року вказав, що незастосування судом апеляційної інстанції принципу процесуальної економії при відмові у задоволенні позову в частині стягнення дивідендів за 2022 рік з підстав відсутності порушеного права Позивачів 1-4 станом на дату їх звернення з позовом до суду та дату ухвалення місцевим господарським судом рішення по суті спору не суперечить висновками Верховного Суду щодо цього принципу, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 січня 2021 року у справі № 904/1147/23.

Відтак колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи виконуючи вказівки Верховного Суду apriori не може ігнорувати вказівки Верховного Суду та переоцінювати їх.

Як визначено статтею 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В силу дії частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, переглядати повторно позовні вимоги, про які уже виснував касаційний суд в своїй постанові лежить поза межами процесуальних повноважень суду нижчої інстанції, апеляційного суду під час перегляду справи.

Окрім того, доводи Позивача 1 щодо задоволення позовних вимог Позивачів 1-4 в частині виплати дивідендів за 2022 рік, спростовується як усім вищеописаним так і нормою частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Як встановлено вище в даній постанові Позивачі є акціонерами Відповідача, а саме: згідно з виписками депозитарних установ Позивач 1 є власником простих іменних акцій Відповідача у кількості 838 055 штук, Позивач 2 є власником простих іменних акцій цього товариства у кількості 200927 штук, Позивач 3 є власником простих іменних акцій у кількості 100332 штук, Позивач 4 є власником простих іменних акцій у кількості 315000 штук.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

В силу дії пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Аналогічні положення закріплені у пункті 2 частини першої статті 27 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ.

Згідно частин першої - третьої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати емісії яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Аналогічні положення закріплені й у частинах першій - третій статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ.

За змістом пунктів 12, 15 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Згідно з пунктами 19, 22 частини другої статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за відповідний рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями товариства, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом, та способу їх виплати.

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства (частина третя статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI та частина третя статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ).

Аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що акціонери акціонерного товариства мають право на одержання частини прибутку товариства (дивідендів) в силу вимог Закону. При цьому, підставою для виплати акціонерам акціонерного товариства дивідендів є прийняте вищим органом управління товариства - загальними зборами акціонерів за результатами діяльності товариства за звітний рік відповідне рішення про виплату дивідендів та їх розмір, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ, що був чинний станом на дату прийняття загальними зборами акціонерів відповідача рішення від 26 квітня 2023 року про виплату дивідендів за 2022 рік та Наглядовою радою Відповідача рішення від 25 травня 2022 року про визначення строку виплати дивідендів, виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу на підставі рішення загальних зборів протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Аналогічні положення були закріплені і у частині другій статті 30 попереднього Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI.

Отже, у зазначених нормах Закону встановлений строк виплати дивідендів акціонерам у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення про їх виплату, який становить шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням строків проведення розрахунків з акціонером у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений строк, і акціонер не зобов`язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки нормами чинного законодавства такого обов`язку не встановлено.

Крім того, порядок виплати дивідендів, визначений у статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства» № 2465-ІХ, не передбачає обов`язку акціонерного товариства здійснити виплату дивідендів одночасно усім своїм акціонером в один день та не передбачає автоматичного виникнення у товариства обов`язку здійснити таку виплату усім акціонерам у день отримання дивідендів одним з акціонерів. Натомість згідно з цим порядком виплата дивідендів здійснюється протягом певного періоду: протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Аналогічні положення були закріплені і у частині другій статті 30 попереднього Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI.

Отже, у зазначених нормах закону встановлений строк виплати дивідендів акціонерам у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення про їх виплату, який становить шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 910/15324/19, відповідно до якого з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням строків проведення розрахунків з акціонером у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений строк, і акціонер не зобов`язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки нормами чинного законодавства такого обов`язку не встановлено.

За змістом підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 та пункту 8.2 статті 8 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб (далі по тексту - ПДФО) належить до загальнодержавних податків, що є обов`язковим до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1. статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента податком на доходи фізичних осіб є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

У відповідності до підпункту 14.1.268 Податкового кодексу України доходи, отримані у вигляді дивідендів, відносяться до пасивних доходів.

Відповідно до 164.2.8. Податкового кодексу України пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

В силу дії підпункту 167.5.2. пункту 167.5. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування); встановлюється у розмірі 5 відсотків.

Отже, відповідно до наведених норм Податкового кодексу України дивіденди як доходи фізичних осіб (акціонерів) є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором за ставками для ПДФО - 5% та для військового збору - 1,5%

Відповідно до підпунктів 162.1.1. та 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

У відповідності до статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України).

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування дивідендів визначені у пункті 170.5 статті 170 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 170.5.1, 170.5.2, 170.5.4 пункту 170.5. статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування. Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Аналіз зазначених положень підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, статті 18, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.5.1, 170.5.2, 170.5.4 пункту 170.5 статті 170, статті 171, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України свідчить про те, що для оподаткування такого доходу як дивіденди, що виплачуються фізичним особам - акціонерам, саме емітент корпоративних прав (акціонерне товариство), який здійснює нарахування дивідендів, є податковим агентом фізичної особи-акціонера, якій нараховуються дивіденди, та як податковий агент здійснює нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи (акціонера) ПДФО та військового збору з доходу у вигляді дивідендів. Тобто, нарахування, утримання і сплата ПДФО і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам - акціонерам, є обов`язком податкового агента, яким у спірних правовідносинах є відповідач.

Викладене вище дає підстави для висновку про те, що суми дивідендів, заявлені до стягнення в судовому порядку фізичними особами - акціонерами з акціонерного товариства на їх користь, обчислюються судом без віднімання сум податків і зборів, тобто не зменшуються судом на суми ПДФО та військового збору. Податки і збори із присудженої за рішенням суду до стягнення з емітента корпоративних прав (акціонерного товариства) суми дивідендів підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету самим акціонерним товариством (емітентом корпоративних прав, який здійснює нарахування дивідендів), як податковим агентом фізичної особи-акціонера, при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена фізичній особі - акціонеру на підставі судового рішення сума дивідендів зменшується на суму ПДФО і військового збору.

Отже, оскільки нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету ПДФО і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам - акціонерам, є обов`язком самого акціонерного товариства, суд у разі задоволення позову фізичної особи - акціонера про стягнення дивідендів визначає необхідну до стягнення суму дивідендів без вирахування з неї ПДФО та військового збору із зазначенням в резолютивній частині рішення про необхідність утримання при виконанні судового рішення із стягуваної суми установлених законодавством України податків і зборів.

Відтак, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо відрахування сплачених Відповідачем сум податків з нарахованих дивідендів не заслуговують на увагу та спростовуються усім вищеописаним.

Поряд з тим, такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/15-ц, що стосуються можливості здійснення судом оподаткування заявлених до стягнення в судовому порядку сум доходів фізичних осіб.

При цьому, колегія суддів зауважує, що 9 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшли письмові пояснення в яких Відповідача вказав, що Відповідачем з нарахованих дивідендів за 2021 рік уже здійснено сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору щодо Позивача 1 та Позивача 2, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується Позивачем 1 та Позивачем 2. До того ж, Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Відповідачем було виконано дане рішення суду добровільно щодо Позивачів 1 та 2. Дана обставина підтверджується платіжними інструкціями № 4467 від 29 квітня 2024 року, № 4468 від 29 квітня 2024 року, № 4469 від 29 квітня 2024 року, № 4470 від 29 квітня 2024 року, № 4473 від 29 квітня 2024 року, № 4474 від 29 квітня 2024 року (копії додаються). Відтак, вважаємо розрахунки суду апеляційної інстанції правильним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що 6 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшли письмові пояснення в яких Відповідач зазначив, що Відповідачем з нарахованих дивідендів за 2021 рік уже здійснено сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору щодо Позивача 1 та Позивача 2, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи і не заперечується Позивачем 1 та Позивачем 2. До того ж, Відповідач при новому розгляді даної справи звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що після набрання законної сили рішенням у даній справі, Відповідачем було виконано дане рішення суду добровільно щодо Позивачів 1 та 2. Дана обставина підтверджується долученими платіжними інструкціями: № 4467 від 29 квітня 2024 року на суму 1656922 грн 53 коп. із призначенням платежу «Добровільне виконання наказу про примусове виконання рішення суду від 5 квітня 2024 року №924/740/23 акціонеру Позивачу 1 за 2020-2021 р.р. Податки сплачені»; № 4468 від 29 квітня 2024 року на суму 25615 грн 17 коп. із призначенням платежу «Добровільне виконання наказу про примусове виконання рішення суду від 5 квітня 2024 року №924/740/23 акціонеру Позивачу 1 відшкодування судового збору»; № 4469 від 29 квітня 2024 року на суму 51135 грн із призначенням платежу «Добровільне виконання наказу про примусове виконання рішення суду від 5 квітня 2024 року №924/740/23 акціонеру Позивачу 2 за 2021 р.р. (в т.ч. інфляційні 2862 грн 89 коп. річні 949 грн 05 коп.). Податки сплачені: № 4470 від 29 квітня 2024 року на суму 766 грн 97 коп. із призначенням платежу «Добровільне виконання наказу про примусове виконання рішення суду від 5 квітня 2024 року №924/740/23 акціонеру Позивачу 2, відшкодування судового збору»; № 4473 від 29 квітня 2024 року на суму 39073 грн 27 коп. із призначенням платежу «податок з доходів Позивача 1 пропорційно нарахованих дивідендів за 2020 рік»; № 4474 від 29 квітня 2024 року із призначенням платежу «сплата військового збору з фізичної особи Позивача 1 за 2020 р. перерахунок пропорційно нарахованим дивідендам» (том 3, а.с. 173-178).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПКУ можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, стосовно якої Позивач просить прийняти судове рішення (пункь 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №13/51-04).

Водночас закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 3 березня 2021 року в справі № 914/1034/18, від 10 вересня 2021 року в справі № 910/13848/20, від 27 вересня 2022 року в справі № 910/14363/21.

У відповідності до частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України процесуального кодексу судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідачем сплачено на користь Позивачів 1, 2 1785234 грн 60 коп.. Дана обставина підтверджується платіжними інструкціями № 4467 від 29 квітня 2024 року, № 4468 від 29 квітня 2024 року, № 4469 від 29 квітня 2024 року, № 4470 від 29 квітня 2024 року, № 4473 від 29 квітня 2024 року, № 4474 від 29 квітня 2024 року. Тобто, Відповідачем сплачено частково суми, які були присудженні оскаржуваним судовим рішенням, до моменту набрання ним чинності.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» ( пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Апеляційний господарський суд зазначає, що згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу, а згідно з частиною 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Отже, враховуючи оплату Відповідачем на користь Позивача 1 та Позивача 2 - 1785234 грн 60 коп., колегія суддів провівши розрахунки у сплачених сумах зазначає, що позов Позивачів про стягнення 2 837 923 грн 45 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та процентів річних - підлягає задоволенню частково, а провадження у справі щодо таких сум підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині.

Відтак, апеляційний господарський суд закриває провадження в частині:

· позовних вимог Позивача 1 про стягнення 1 374 358 грн 60 коп. заборгованості, 316 186 грн 18 коп. індексу інфляції, 17173 грн 02 коп. процентів річних;

· позовних вимог Позивача 2 про стягнення 50 609 грн 52 коп. заборгованості, 525 грн 48 коп. індексу інфляції.

В той же час колегія суду констатує, що Верховний Суд направляючи справу №924/740/23 на новий розгляд в постанові від 20 червня 2024 року вказав, що: суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності нарахування усіма Позивачами заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на заявлені ними до стягнення суми дивідендів за 2021 рік, відносно періоду прострочення сплати Відповідачем заборгованості з виплати цих дивідендів з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, який, крім іншого, був правильно визначений судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з позовної заяви Позивачі 1-4 при зверненні до місцевого господарського суду заявили до стягнення інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на суму дивідендів за 2021 рік, за період з 1 липня 2022 року по 30 червня 2023 року. В той же, враховуючи вказівки Верховного Суду щодо визначення періоду прострочення сплати Відповідачем заборгованості з виплати цих дивідендів з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року, колегія суддів здійснивши за допомогою інтегрованого калькулятора «системи Ліга Закон» розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на заявлені ними до стягнення суми дивідендів за 2021 рік за період з 30 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року на визначені вище суми заборгованості, доходить висновку про задоволення інфляційних втрат та трьох відсотків річних частково.

А саме, Північно-західний апеляційний господарськи суд з урахуванням спірного періоду та факту закриття провадження в частині позовних вимог стягує з Відповідача 1 на користь Позивача 1 - 9 066 грн 81 коп. процентів річних. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Позивача 1 - 38 215 грн 30 коп. заборгованості, 34 513 грн 19 коп. інфляційних втрат та 38 434 грн 13 коп. трьох відсотків річних апеляційний господарський суд відмовляє.

Також, суд апеляційної інстанції з урахуванням спірного періоду та факту закриття провадження в частині позовних вимог стягує з Відповідача на користь Позивача 2 - 2 536 грн 23 коп. індексу інфляції, 1 014 грн 96 коп. 3 % річних. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Позивача 2 - 2 947 грн 46 коп. інфляційних втрат та 503 грн 33 коп. трьох відсотків річних суд апеляційної інстанції відмовляє.

Крім того, суд апеляційної інстанції стягує з Відповідача на користь Позивача 4 заборгованість в сумі 540 571 грн 50 коп. з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, 124 463 грн 09 коп. індексу інфляції, 23 131 грн 87 коп. 3 % річних. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Позивача 4 - 13 562 грн 72 коп. інфляційних втрат та 2 316 грн 04 коп. трьох відсотків річних колегія суду відмовляє.

Що ж стосується позовних вимог заявлених Позивачем 3 в сумі 224248 грн 57 коп., то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача 1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника Позивача 3, яким є Позивач 1, котре задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 жовтня 2024 року, з підстав, вказаних, у даній ухвалі.

З дослідження змісту поданого клопотання вбачається, що згідно Договору № 4 відступлення прав вимог (майнових прав) від 31 січня 2024 року первісний кредитор - Позивач 3 передав 31 січня 2024 року у власність та відступив майнові права, а новий кредитор - Позивач 1 прийняв у власність майнові права стягнення з Відповідач грошових коштів в розмірі 227612 грн.

При цьому, як встановлено судовою колегією даний договір укладено до дати припинення Позивача 3 (12 лютого 2023 року), що в свою чергу виключає сумніви щодо правомочностей Позивача 3 укласти Договір № 4 відступлення права вимоги.

В той же час, апеляційний господарський суд констатує, що майнові права (права вимоги) вважаються відступленими Новому кредитору після підписання Сторонами цього Договору. Після переходу майнових прав (прав вимоги) до Нового кредитора останній стає Кредитором по відношенню до Боржника, зазначеного в Додатку № 1 до цього Договору № 4 та набуває відповідні майнові права.

В зв`язку із цим, Позивач 1 просив позовні вимоги Позивача 3 до Відповідача зменшити на суму 227612 грн, а позовні вимоги Позивача 1 до Відповідача збільшити на суму 227612 грн.

До Договору № 4 про відступлення прав вимог долучено Додаток № 1 від 31 січня 2024 року, де під порядковим номером 2 зазначено грошові зобов`язання Відповідача перед Позивачем 3 із підставами виникнення (рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року; апеляційна скарга по справі; ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 8 січня 2024 року).

Також, до матеріалів заяви долучено Акт прийому-передачі цінних паперів до Договору № 4 відступлення прав вимоги, відповідно якого Позивач 3 передав, а Позивач 1 прийняв наступні цінні папери (вексель): вид векселя - простий; серія та номер векселя - АА 228057; векселедавець - Позивач 1, РНОКПП 2989206491; дата складання векселя - 31 січня 2024 року; дата погашення векселя - 31 січня 2027 року; номінальна вартість векселя - 1 000 000 грн. Загальна вартість цінних паперів складає 1 000 000 грн.

Як вже вказано вище в даній постанові ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2024 року заяву Позивача 1 про заміну Позивача 3 у справі його правонаступником задоволено. Здійснено заміну Позивача 3 у справі №924/740/23 з Позивача 3 на Позивача 1.

Відтак, розглянувши вимоги Позивача 3 заявлені до Відповідача з врахуванням вказівок Верховного Суду, наданих в даній справі, колегія суддів виснує, що до задоволення підлягають позовні вимоги Позивача 3 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 (як правонаступника Позивача 3) заборгованості в сумі 172 179 грн 75 коп. з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, 39 643 грн 28 коп. індексу інфляції, 7 367 грн 83 коп. 3 % річних. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Позивача 1 як правонаступника Позивача 3 - 4 319 грн 93 коп. інфляційних втрат та 737 грн 69 коп. трьох відсотків річних суд апеляційної інстанції відмовляє.

З огляду на все вищевстановлене, задовільняючи частково апеляційну скаргу Відповідача, та відповідно, змінюючи оспорюване рішення колегія суду розприділяє судові витрати понесені в суді першої інстанції відповідно до розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням сум судових витрат, що вже сплачені Відповідачем на користь Позивача 1 та Позивача 2.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд апеляційної скарги Відповідача суд залишає за Відповідачем в силу дії вимог частини 9 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року по справі №924/740/23 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року в справі № 924/740/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення 2 837 923 грн 45 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та процентів річних - задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 1 374 358 грн 60 коп. заборгованості, 316 186 грн 18 коп. індексу інфляції, 17173 грн 02 коп. процентів річних.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А; код 22767506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) 9 066 грн 81 коп. процентів річних та 624 грн 66 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 38 215 грн 30 коп. заборгованості, 34 513 грн 19 коп. інфляційних втрат та 38 434 грн 13 коп. трьох відсотків річних - відмовити.

5. Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення 50 609 грн 52 коп. заборгованості, 525 грн 48 коп. індексу інфляції.

6. Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А; код 22767506) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_2 ) 2 536 грн 23 коп. індексу інфляції, 1 014 грн 96 коп. 3 % річних та 53 грн 32 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

7. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_2 2 947 грн 46 коп. інфляційних втрат та 503 грн 33 коп. трьох відсотків річних - відмовити.

8. Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А; код 22767506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7; код 35253924) заборгованість в сумі 540 571 грн 50 коп. з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, 124 463 грн 09 коп. індексу інфляції, 23 131 грн 87 коп. 3 % річних та 10 322 грн 49 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

9. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Івекс Ессет Менеджмент" 13 562 грн 72 коп. інфляційних втрат та 2 316 грн 04 коп. трьох відсотків річних - відмовити.

10. Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11А, код 22767506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) як правонаступника Цитріно трейдинг корп. - заборгованість в сумі 172 179 грн 75 коп. з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, 39 643 грн 28 коп. індексу інфляції, 7 367 грн 83 коп. 3 % річних та 3 287 грн 86 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

11. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 як правонаступника Цитріно трейдинг корп. 4 319 грн 93 коп. інфляційних втрат та 737 грн 69 коп. трьох відсотків річних - відмовити".

3. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Справа № 924/740/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Олексюк Г.Є.