Постанова

від 04.12.2024 по справі 912/1656/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м. Дніпро Справа № 912/1656/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Стеченко Я.В. (поза межами суду) адвокат;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 (повний текст рішення складено 28.12.2023, суддя Глушков М.С.) у справі № 912/1656/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", м. Київ

про стягнення 2 590 876,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення 1 019 424,77 грн, з яких: 718 854,99 грн основного боргу, 134 016,34 грн пені, 2 684,61 грн інфляційних втрат, 8 384,95 грн 3 % річних, 155 483,88 грн неустойки з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору суборенди нежилого приміщення №16-КР від 07.02.2023, в частині повної та своєчасної оплати орендних та інших платежів, з ТОВ "ДІЄСА" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

28.11.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої просить суд стягнути з ТОВ "ДІЄСА" на користь ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" 2 590 876,18 грн., що складається з 718 854,99 грн заборгованості з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, 191 603,50 грн пені, 12 058,52 грн інфляційних втрат, 12 875,32 грн 3% річних та 1 655 483,88 грн неустойки.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1656/23, з урахуванням ухвали від 07.12.2023 про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" про збільшення позовних вимог, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (вул. Велика Васильківська, 45, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (Печерська Площа, 1, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 42407786) 718 854,99 грн основного боргу, 12 802,61 грн 3 % річних, 1 578 064,52 грн неустойки та 35 983,38 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", в якій просить: скасувати рішення від 22.12.2023 у справі № 912/1656/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесено з грубим порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, отже рішення підлягає скасуванню;

- 28.11.2023 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою позивач просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "Реал Славутич 1" 2590 876,18 грн., що складається 718 854,99 грн. заборгованості з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат; 191 603,50 грн. пені; 12 058,52 грн. інфляційних втрат, 12 875,32 грн. 3% річних; 1 655 483,88 грн. неустойки. 22.12.2023 під час судового засідання представником відповідача було заявлено клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вказана заява була прийнята судом з грубим порушенням, що може свідчити про зацікавленість судді у розгляді даної справи, шляхом безпідставного розгляду позовних вимог, які не підлягають розгляду, а саме, заява про збільшення розміру позовних вимог підписана представником - адвокатом Стеченко Я.В. надійшла не через систему "Електронний суд", обов`язок якої надсилати таким способом встановлено процесуальним кодексом та відповідним Законом. Вказана заява була прийнята господарським судом з грубим порушенням норм Закону від 29.06.2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» та ст. 6 ГПК України;

- 23.12.2023 через кабінет «Електронного суду» представником відповідача було подано заяву про відвід судді Глушкова М.С., яка зареєстрована в системі 25.12.2023, але на даний час відвід судді так і не був розглянутий, що є грубим порушенням норм процесуального права та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції;

-судом було встановлено під час судового розгляду, що між позивачем та відповідачем не було укладено Акт повернення приміщення. Вказане сталося по причині заборони Орендарем, яка полягала у фізичному позбавленні Суборендарю доступу до приміщення та вивезення майна Суборендаря (основних засобів та товарних запасів) до погашення заборгованості по орендній платі, що залишились на об`єкті суборенди, що і зумовило неможливість підписання Акту повернення приміщення, оскільки відповідач після дострокового розірвання договору суборенди об`єктом оренди не володів та не користувався, оскільки не мав доступу, а підписання Акту повернення приміщення, в якому знаходиться майно Суборендаря суперечить логіці та фактичним обставинам юридичного документу, що фактично завершує договірні відносини суборенди. На підтвердження вказаного відповідачем було надано переписку через програму «Microsoft Outlook», з якої вбачається, що 17.08.2023 та 22.08.2023 були надіслані листи від Орендаря про заборону вивозу основних засобів та товару до остаточного погашення боргу по сплаті орендної плати. Також до суду були надані фотографії об`єкту оренди, з яких вбачається що було звільнено від основних засобів та товару торгівельний зал об`єкту оренди, залишки основних засобів та товарних запасів були перенесені до допоміжного приміщення (у складі об`єкту суборенди), а також приміщення опечатано працівниками Орендаря;

-всупереч умовам договору п.9.6.4.-9.6.6 Орендар при достроковому розірванні договору суборенди притримав майно Суборендаря, при цьому, після дострокового розірвання договору суборенди, Акт з переліком майна Суборендаря не склав, та після встановленого строку зберігання майна не реалізував майно в рахунок погашення заборгованості. Отже, на думку апелянта, Орендар незаконно збагатився за рахунок майна Суборендаря на суму 1 457 471,85 грн., що повинна була зарахуватись в рахунок погашення боргу зі сплати орендної плати та штрафних санкцій;

-посилання суду першої інстанції на відсутність Акту повернення майна, як на підставу продовження користування об`єктом оренди, є необґрунтованим, оскільки Суборендар не міг підписати надісланий позивачем Акт повернення приміщення від 11.09.2023, оскільки в орендованому приміщенні ще знаходилось майно відповідача та те, що фізично відповідач не міг повернути об`єкт оренди, оскільки не мав над ним контролю;

-з 24 лютого 2022 року у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини ТОВ «Дієса» торговельної мережі «Ельдорадо» (Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Херсон, Нова Каховка) та відсутністю доступу до них; активними бойовими діями в регіонах, де знаходяться магазини торговельної мережі, що ускладнює доступ до них; повне або часткове знищення магазинів мережі у містах: Київ, Буча, Ірпінь, Харків, Херсон; знищення та обмежений доступ до основного товарного складу мережі у с. Квітневе Броварського району Київської області об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань ТОВ «Дієса», передбачених умовами Договору до кінця дії форс-мажорних обставин. Також, через повне знищення товарного складу ТОВ «Дієса» у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено Довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/знесення майна від 29.03.2022 №29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521-1747-1586-0518 та Сертифікатом № 3000- 22-0460 від 25/07/2022р про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Сертифікатом № 3000-22-0556 від 10/08/2022р про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) торговельній мережі «Ельдорадо» завдано прямих загальних збитків орієнтовно на загальну суму 889 178 939,45 грн. Відповідач також посилається на лист ТТП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 як на один із доказів настання форс-мажорних обставин, починаючи з 24.02.2022 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

11.03.2024 від представника позивача адвоката Стеченко Я.В. через систему «Електронний суд» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Однак, колегія суддів зауважує, що вказаний відзив поданий адвокатом ТОВ «РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1», яке не має зареєстрованого електронного кабінету, отже, з порушенням порядку його подання, передбаченого ч. 6 ст. 6 ГПК України, тому, з наведених процесуальних підстав розгляду не підлягає.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №912/1656/23. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/1656/23.

06.02.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1656/23 - залишено без руху.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1656/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні на 10.04.2024 о 11:00.

09.04.2024 від представника відповідача до ЦАГС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час у зв`язку з тим, що представники відповідача будуть зайняті підготовкою до участі в судовому засіданні 10.04.2024 о 14:00 в Господарському суді м. Києва у справі №910/3368/24, який буде розглядати заяву про затвердження плану санації ТОВ «Дієса» до відкриття провадження про банкрутство, учасниками якого є приблизно 300 кредиторів, у т.ч. ТОВ «Реал Славутич 1».

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у судовому засіданні у справі № 912/1656/23 оголошено перерву до 03.07.2024 на 10:20.

У судове засідання 03.07.2024 з`явився представник позивача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 зупинено провадження у справі № 912/1656/23 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/14706/22. Зобов`язано учасників справи повідомити Центральний апеляційний господарський суд про результати розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/14706/22.

03.07.2024 о 10:50 год. від ТОВ «Дієса» до ЦАГС надійшла заява, якою просить поновити строки на подачу доказів та долучити ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.04.2024 у справі №910/3368/24 до матеріалів справи; у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що 24.04.2024 Господарський суд м. Києва у справі №910/3368/24 постановив ухвалу, якою, зокрема, заяву ТОВ ДІЄСА про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство задовольнив. Затвердив план санації ТОВ ДІЄСА до відкриття провадження у справі про банкрутство, схвалений рішенням зборів кредиторів, яке оформлено протоколом від 15.03.2024 № 1, терміном дії 60 місяців. Позивач - ТОВ «Реал Славутич-1», включений до Плану санації з даними про заборгованість в сумі 754 838,37 грн (ст.99 Плану санації), яка складається із суми основного боргу 718 854,99 грн. + 35 983,38 грн. судового збору Як вбачається з задоволених позовних вимог, які складаються: 718 854,99 грн. основного боргу, 12 058,52 грн. інфляційне збільшення боргу та 12 802,61 грн. 3% річних. За таких обставин, введений план досудової санації боржника до відкриття провадження про банкрутство змінив строки виконання зобов`язань перед кредиторами боржника, отже, задоволення позовних вимог є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню. Враховуючи, що ухвала Господарського суду м. Києва була розміщена в електронному кабінеті лише 23.05.2024, просимо поновити строки на подачу доказів та долучити вказаний доказ до матеріалів справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 поновлено провадження у справі №912/1656/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі №912/1656/23 призначено у судовому засіданні на 04.12.2024 року об 11:00 год.

03.12.2024 від відповідача до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить відкласти розгляд справи на іншу дату та час, враховуючи, що представник відповідача зайнятий у іншому судовому засіданні, що відбудеться 04.12.2024 о 10:40 в Харківському апеляційному суді у справі 638/8248/24, а також зважаючи поважність неявки у судове засідання, яка відбулася вперше.

У судове засідання 04.12.2024 з`явився представник позивача.

Колегія суддів, з`ясувавши думку представника позивача щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У свою чергу, у постанові від 01.10.2020 справі № 361/8331/18 Верховний Суд зробив правовий висновок, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, колегія суддів не вбачає підстав для визнання причини неявки поважною та вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.12.2024 судовою колегією оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

07.02.2023 між ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (далі - орендар) та ТОВ "ДІЄСА" (далі - суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення №16-КР (далі - Договір, а.с. 23-38 т. 1), відповідно до п. 1.1.1. якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування частину будівлі Торгового комплексу (далі - Торговий комплекс, Торговий центр) за адресою: м. Кропивницький, вул. Юрія Коваленка (колишня назва - вул. Маршала Конєва), буд. 2-а (далі - Приміщення), що знаходиться у користуванні Орендаря у відповідності з Договором оренди № РК3-РС1/КІР-23 від 06.02.2023, укладеного між ТОВ "Ріал Кепітал 3" (Орендодавець) та ТОВ "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" (Орендар).

Загальна площа Приміщення, що передається в суборенду, становить 661,05 кв.м. Остаточна загальна площа Приміщення визначається в Акті передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток №2 до цього Договору (п. 1.2.1. Договору).

Згідно з п. 1.3.1. Договору Орендар передає Приміщення Суборендарю в момент підписання Акта передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток №2 до даного Договору та має бути підписаний Сторонами не пізніше 01.03.2023.

Відповідно до п. 2.1. строк суборенди Приміщення починається з дати підписання сторонами Акта передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток № 2 до цього Договору, і встановлено до 29.02.2024 року (включно).

Розділом 3 Договору передбачені наступні види платежів за Договором:

3.1.1. Згідно з умовами Договору, Суборендар сплачує Орендарю суми грошових коштів у вигляді нижче наведених платежів ("Платежі"):

3.1.1.1. Щомісячна орендна плата;

3.1.1.2. Компенсація комунальних послуг та відшкодування вартості експлуатаційних витрат;

3.1.1.3. Забезпечувальний платіж.

У п. 3.3.1. Договору сторони погодили, що в строк до 20.02.2023 Суборендар сплачує на користь Орендаря авансом щомісячну орендну плату за перший місяць суборенди в розмірі 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, на підставі даного Договору.

За умовами п. 3.3.2. Договору за користування Приміщенням починаючи з дати укладання сторонами Акта передачі та приймання Приміщення, який складає Додаток № 2 до цього Договору, Суборендар сплачує Орендарю щомісячну орендну плату у розмірах та у терміни, які визначені даним Договором.

Відповідно до п. 3.3.3. Договору щомісячна орендна плата на період суборенди встановлена в розмірі 300 000,00 (триста тисяч грн 00 коп) грн, в тому числі ПДВ, із розрахунку 453,82 грн (чотириста п`ятдесят три грн 82 коп) грн за 1 кв.м площі Приміщення, в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.3.4. Договору сторони домовились, що розмір щомісячної оренди сплачується Суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю на підставі даного Договору.

Пунктом 3.4.9. Договору передбачено, що Суборендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати Орендарю вартість експлуатаційних витрат, а саме: оплата праці обслуговуючого персоналу Торгового Комплексу, охорона Торгового Комплексу, включаючи технічні засоби охорони (сигналізація, відеоспостереження), санітарне обслуговування загальних приміщень Торгового Комплексу (клінінг, вивезення сміття, дератизація, чистка каналізації), сервісне та технічне обслуговування основних засобів Торгового Комплексу, конструктивні елементи Торгового Комплексу та прилеглої до нього території, поточні ремонти та відновлення роботи основних засобів Торгового Комплексу, включаючи загальні внутрішні та зовнішні інженерні системи, конструктивні елементи Торгового Комплексу та прилеглої до нього території, транспортні витрати та витрати на доставку товарно-матеріальних цінностей до Торгового Комплексу, плата за землю, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, інші витрати пов`язані з підтриманням нормального функціонування Торгового Комплексу.

Відшкодування вартості експлуатаційних витрат здійснюється в безготівковому порядку на рахунок Орендаря авансом не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця, що передує місяцю за який здійснюється такий платіж на підставі цього Договору.

У розділі 3.5. Договору сторонами погоджено таке.

По закінченні кожного місяця, наступного за оплачуваним, до 10 (десятого) числа, Орендар складає у двох примірниках Акт виконаних робіт (наданих послуг) за попередній місяць суборенди Приміщення та надає їх Суборендарю (п. 3.5.1. Договору).

Суборендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Акту виконання робіт (наданих послуг) підписати його та повернути другий екземпляр Акту виконання робіт (наданих послуг) Орендарю (п. 3.5.2. Договору).

У випадку, якщо протягом строку встановленого п. 3.5.2. цього Договору Суборендар не надішле на адресу Орендаря підписаний зі своєї сторони Акт виконаних робіт (наданих послуг) або не надасть у цей строк мотивованої письмової відмови від його підписання, то послуги вважаються наданими належним чином, прийнятими Суборендарем в повному обсязі та без застережень (зауважень) (п. 3.5.3. Договору).

Як визначено в п. 4.4.2. Договору в процесі проведення Суборендарем ремонтно-оздоблювальних робіт в Приміщенні Суборендар встановлює Платформу металеву збірно-розбірну однорівневу та її складових (далі - Платформа) виключно. Підписанням даного Договору, Орендар надає своє погодження на встановлення такої Платформи.

У п. 7.3. Договору сторонами погоджено, що за порушення умов строків сплати Щомісячної орендної плати та/або плати за компенсацію Комунальних послуг та/або відшкодування вартості експлуатаційних витрат та/або Забезпечувального платежу (будь-якої його частини) та/або інших платежів за цим Договором, Орендар має право нарахувати та стягнути з Суборендаря, а Суборендар зобов`язаний сплатити пеню на користь Орендаря у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку суборенди (п. 9.1.1. Договору).

Відповідно до п. 9.5.4. Договору Орендар має право відмовитись від цього Договору, для чого Орендар направляє за 90 (дев`яносто) календарних днів іншій стороні письмове повідомлення про дострокове розірвання цього Договору. При цьому Договір вважається розірваним (припиненим) по спливу вказаного строку та не потребує підписання Сторонами будь-яких додаткових документів (угод тощо) до цього Договору.

Пунктом 9.6.1. Договору передбачено, що після закінчення строку суборенди за даним Договором або у випадку його дострокового розірвання (припинення Договору), Суборендар зобов`язаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, а в разі демонтажу Суборендарем Платформи протягом 30 (тридцяти) календарних днів, після настання однієї з вказаних обставин повернути Приміщення Орендарю.

Згідно з п. 9.6.2. Договору повернення Приміщення Суборендарем та його передача Орендарю здійснюється на підставі Акта приймання та передачі Приміщення з суборенди, який підписується Сторонами.

У разі прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення Орендареві у зазначений у цій Статті термін, Суборендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати, передбаченої Договором, у подвійному розмірі, за кожен день затримки повернення, та компенсувати (відшкодувати) Орендарю витрати на оплату комунальних послуг до моменту фактичного звільнення Приміщення та його передачі Орендареві (п. 9.6.3. Договору).

Договір та додатки до нього підписані представниками сторін та скріплено печатками.

01.03.2023 сторонами підписано акт передачі та приймання приміщення (Додаток №2 до Договору), за яким Орендар передав, а Суборендар прийняв приміщення в орендне користування за адресою: м. Кропивницький, вул. Юрія Коваленка (колишня назва - вул. Маршала Конєва), буд. 2-а, загальною площею 661,05 (шістсот шістдесят одна ціла 05 сотих) квадратних метрів (а.с. 41 т. 1).

Таким чином, з 01.03.2023 у Суборендаря виникли зобов`язання по сплаті орендних та інших платежів за Договором на користь Орендаря.

Поряд з цим, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 9.5.4. Договору, надіслав відповідачу повідомлення №1/11/04ор від 11.04.2023 про дострокове розірвання Договору (а.с. 52-54 т. 1).

Відповідач отримав вказане повідомлення 27.04.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за трекінг номером (а.с. 55-56 т. 1).

За доводами позивача договір у порядку п. 9.5.4. Договору розірвано з 25.07.2023.

З підстав розірвання договору з 25.07.2023, орендна плата, відшкодування експлуатаційних витрат та компенсації вартості спожитих комунальних послуг за липень 2023 розраховані по 25.07.2023 включно.

Як вказує позивач відповідач сплатив орендну плату за травень 2023 року лише частково на загальну суму 225 116,76 грн, а за червень - липень 2023 року взагалі не оплачено.

На підтвердження наданих послуг оренди сторонами підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №2003066020 від 31.05.2023 на загальну суму 300 000,00 грн (послуги оренди за травень 2023), №2003141987 від 30.06.2023 на загальну суму 300 000,00 грн (послуги оренди за червень 2023), №2003214445 від 25.07.2023 на загальну суму 241 935,48 грн (послуги оренди за період з 01.07.2023 по 25.07.2023 - дата розірвання договору оренди) (а.с. 58, 61-62 т. 1).

Листом №07/07/3 від 07.07.2023 відповідач просив зарахувати не використані кошти за договором суборенди №БП-2 від 07.07.2020 в рахунок сплати орендної плати за Договором №16-КР від 07.02.2023, в тому числі за травень місяць 2023 в розмірі 120 116,76 грн (а.с. 59 т. 1), які позивачем на підставі вказаного листа переведено та зараховано як орендну плату за Договором у вказаному розмірі за травень 2023 року.

В іншій частині орендної плати за травень 2023 року, відповідач сплатив 105 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23/08/202300391801 від 23.08.2023 (а.с. 60 т. 1).

Отже, відповідачем не сплачено орендну плату за травень 2023 року в розмірі - 74 883,24 грн, червень 2023 року - 300 000,00 грн, липень 2023 року - 241 935,48 грн, що загалом становить - 616 818,72 грн.

Крім того, відповідачем не компенсовано позивачу експлуатаційні витрати за травень, червень, липень 2023 року.

На підтвердження понесених позивачем експлуатаційних витрат на загальну суму 102 036,27 грн сторонами підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2003054612 від 31.05.2023 на загальну суму 36 357,75 грн (експлуатаційні витрати за травень 2023), №2003071916 від 30.06.2023 на загальну суму 36 357,75 грн (експлуатаційні витрати за червень 2023), №2003213910 від 25.07.2023 на загальну суму 29 320,77 грн (послуги оренди за липень 2023 по 25.07.2023 - дата розірвання договору оренди) (а.с. 63-65 т. 1).

Отже, за твердженням позивача відповідачем порушено зобов`язання перед позивачем за Договором щодо сплати орендних платежів та відшкодування експлуатаційних витрат на загальну суму 718 854,99 грн.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вказану заборгованість, що й стало підставою для нарахування пені, неустойки, інфляційних втрат, 3% річних та звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 28.11.2023, поданої з порушенням процесуального порядку, знайшли своє підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про збільшення розміру позовних вимог вх. №2259/23 від 28.11.2023 (т. 2, а.с. 59-67), яка була подана адвокатом позивача через систему "Електронний суд".

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.10.2023 № 3424-ІХ).

Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою, шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до абзаців першого, другого частини шостої статті 6 ГПК України (з урахуванням змін) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

За приписами частини восьмої статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок позивача зареєструвати електронний кабінет встановлений відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 ГПК України і навіть у випадку, якщо документ від позивача підписує адвокат, у якого наявний електронний кабінет, що також вбачається з вимог абзацу другого частини шостої статті 6 ГПК України.

Колегія суддів зауважує, що заява про збільшення позовних вимог (вх.2259/23) була сформована та подана через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції 28.11.2023 адвокатом позивача Стеченко Я.В., однак, ні з заяви позивача не вбачається, ні матеріали справи не містять документів про те, що позивач як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, відповідно до вимог статті 6 ГПК України станом на 28.11.2023 зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС.

З урахуванням наведеного, колегія суддів висновує, що суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог з порушенням норм процесуального права, з огляду на те, що станом на дату її подання до суду адвокатом позивача Стеченко Я.В. (28.11.2023) через систему "Електронний суд", у ТОВ «РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1» був відсутній електронний кабінет в ЄСІТС, тобто позивачем не дотримано при поданні заяви вимог статті 6 ГПК України, тому відповідно до положень статті 170 ГПК України така заява підлягала поверненню позивачу без розгляду, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Аналогічний правовий висновок викладено в п. 6.58 постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №906/1241/22.

Відтак, позовні вимоги, викладені у вказаній заяві від 28.11.2023, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 57 587,16 грн. пені, 9 373,91 грн. інфляційних втрат, 4 490,37 грн. 3% річних, 1 500 000,00 грн. неустойки підлягають залишенню без розгляду з наведених вище підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що розгляд справи мав здійснюватися в межах позовних вимог, заявлених у позові, без врахування тих вимог, що викладених у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 28.11.2023.

Таким чином, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права підтвердилися.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення боргу з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, а також пені, інфляційних втрат, 3% річних та неустойки, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 269 ГПК України апеляційний господарський суд переглядає рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, якою відповідач у даній справі просить скасувати оскаржуване рішення про стягнення відповідних сум основного боргу, 3% річних та неустойки. Відтак, позовні вимоги, в задоволенні яких позивачу було відмовлено не входять до предмета апеляційного оскарження, тому, перегляду не підлягають.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За визначенням ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Стосовно розміру основної заборгованості у сумі 718 854,99 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розмір заборгованості підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач, у свою чергу, не надав жодних документів на підтвердження сплати чи заперечень щодо її розміру.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 718 854,99 грн. заборгованості з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом першої інстанції слушно зауважено, що відповідач визначив період прострочення виконання зобов`язання для нарахування 3 % річних без урахування святкових та вихідних днів, а також нарахував інфляційні втрати без врахування дефляції.

Як було зазначено вище, колегією суддів дана справа переглядається в межах вимог та доводів апеляційної скарги, без урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, так як остання підлягала залишенню без розгляду судом першої інстанції. Тому, апеляційним господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат, неустойки (ч. 2 ст. 785 ЦК України), що був наданий позивачем саме при поданні позову.

Так, здійснивши власний розрахунок в межах позовних вимог, викладених у позові, суд апеляційної інстанції встановив, що арифметично правильними, правомірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є наступні суми:

за прострочення орендних платежів, нарахованих на суму основного боргу:

в розмірі 179 883,24 грн. у період з 21.04.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 1 283,59 грн, 3 % річних - 1 833,33 грн.;

в розмірі 74 883,24 грн. у період з 23.08.2023 по 01.09.2023 інфляція складає 00 грн., 3 % річних - 61,55 грн.;

в розмірі 300 000,00 грн. у період з 23.05.2023 по 01.09.2023 дефляція складає 3622,60 грн, 3 % річних 2515,07 грн.;

в розмірі 241 935,48 грн. у період з 21.06.2023 по 01.09.2023 дефляція складає 4818,39 грн., 3 % річних 1451,61 грн.;

за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат, нарахованої на суму основного боргу:

в розмірі 36 357,75 грн. у період з 21.04.2023 по 01.09.2023 дефляція складає 259,44 грн., 3 % річних - 400,43 грн.;

в розмірі 36 357,75 грн. у період з 23.05.2023 по 01.09.2023 дефляція складає 439,03 грн., 3 % річних 304,81 грн.;

в розмірі 29 320,77 грн. у період з 21.06.2023 по 01.09.2023 дефляція складає 583,95 грн, 3 % річних 175,92 грн.;

за прострочення компенсації вартості спожитих комунальних послуг, нарахованої на суму основного боргу:

в розмірі 59 857,27 грн. у період з 21.04.2023 по 02.08.2023 інфляція складає 416,71 грн., 3 % річних - 511,66 грн.;

в розмірі 29 000,00 грн. у період з 03.08.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 406,00 грн., 3 % річних - 47,67 грн.;

в розмірі 54 264,60 грн. у період з 23.05.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 655,26 грн., 3 % річних - 410,33 грн.;

в розмірі 76 639,79 грн. у період з 21.06.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 1526,36 грн., 3 % річних - 396,85 грн.;

в розмірі 74 843,92 грн. у період з 21.07.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 1047,81 грн., 3 % річних - 203,00 грн.

в розмірі 60 358 грн. у період з 21.08.2023 по 22.08.2023 дефляція складає 00 грн., 3 % річних 9,92 грн.

Таким чином, за розрахунком апеляційного господарського суду, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 8 322,15 грн., а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (ч. 4 ст. 291 ГК України).

В силу ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №924/599/19, від 31.10.2019 у справі №905/2018/18, від 30.10.2019 у справі №924/80/19.

Доводи апеляційної скарги в частині вивільнення та фактичної передачі приміщення позивачу за відсутності підписаного Акта приймання-передачі приміщення між сторонами, відхиляються з огляду на таке.

Згідно з п. 9.6.2. Договору повернення Приміщення Суборендарем та його передача Орендарю здійснюється на підставі Акта приймання та передачі Приміщення з суборенди, який підписується Сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).

Таким чином, сторони погодили порядок приймання-передачі приміщення на підставі Акта, що виключає інше тлумачення вказаного пункту договору.

Стосовно доводів скаржника про те, що позивач мав реалізувати притримане майно відповідача в рахунок погашення боргу зі сплати орендної плати та штрафних санкцій, однак, не зробив цього, судовою колегією відхиляються, адже, така можливість позивача є його правом (п. 9.6.5 договору), а не обов`язком.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.11.2021 по справі № 910/4894/20 надав правовий висновок стосовно застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України та вказав, що:

- передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною орендною платою за користування річчю за час прострочення,

- натомість орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі,

- одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення,

- неустойка, стягнення якої передбачене частиною 2 статті 785 ЦК України, є особливим самостійним видом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин,

- для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

У п. 9.6.1., 9.6.2., 9.6.3. Договору сторони погодили, що у випадку дострокового розірвання Договору, Суборендар зобов`язаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, а в разі демонтажу Суборендарем Платформи протягом 30 (тридцяти) календарних днів, після настання однієї з вказаних обставин повернути Приміщення Орендарю на підставі акта приймання та передачі Приміщення з суборенди, який підписується Сторонами. У разі прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення Орендареві у зазначений термін - Суборендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати, передбаченої Договором, у подвійному розмірі, за кожен день затримки повернення, та компенсувати (відшкодувати) Орендарю витрати на оплату комунальних послуг до моменту фактичного звільнення Приміщення та його передачі Орендареві.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, оскільки Договір розірвано 27.07.2023, у відповідача виник обов`язок повернути приміщення Орендарю на умовах п. 9.6.1. та 9.6.2. Договору, з урахуванням демонтажу Платформи протягом 30 (тридцяти) календарних днів після розірвання Договору, тобто з 28.07.2023, за актом приймання та передачі приміщення з суборенди в строк до 28.08.2023 включно з огляду на те, що останній день строку (26.08.2023) припав на вихідний день (суботу), то за приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідач порушив зобов`язання щодо повернення приміщення з 29.08.2023.

За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, колегія суддів зазначає, що відповідач своєчасно не повернув позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для продовження володіння та користуванням вказаним майном, що свідчить про можливість застосування до суборендаря наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 ЦК України, а саме покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки за весь час прострочення.

Як правильно встановив суд першої інстанції, днем початку прострочення зобов`язання з повернення приміщення є 29.08.2023.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок неустойки за період з 29.08.2023 по 01.09.2023 (в межах позовних вимог) та встановив, що її розмір за вказаний період складає 78 064,52 грн.:

неустойка за період з 29.08.2023 по 31.08.2023 (3 дні х 19354,84 грн./вартість неустойки за 1 день) = 58064,52 грн.,

неустойка за 01.09.2023 (1 день х 20000,00 грн./ вартість неустойки за 1 день) = 20 000,00 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення неустойки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 78 064,52 грн.

Доводи скаржника про те, що заявлений відвід судді Глушкову М.С., який здійснював розгляд справи в суді першої інстанції, неправомірно не був розглянутий, не знайшли свого підтвердження, адже, заявлений відповідачем відвід від 23.12.2023 (субота, тому зареєстрований судом 25.12.2023), вже після прийняття оскаржуваного рішення від 22.12.2023. Господарсько-процесуальне законодавство не передбачає вирішення питання про відвід, що був заявлений після розгляду справи, а вказана заява про відвід не містилася у матеріалах справи на момент оголошення вступної та резолютивної частини постанови по справі 22.12.2023, відтак, відповідне процесуальне реагування не могло відбутися.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду справи знайшли своє часткове підтвердження, тому, з урахуванням встановлених порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення зміні, з викладенням резолютивної частини в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" 718 854,99 грн. основного боргу, 8 322,15 грн. 3 % річних, 78 064,52 грн. неустойки та 14 089,47 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити."

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на реалізацію судом першої інстанції свого права на зменшення розміру пені до 0 грн., сплачений позивачем судовий збір за подання позову підлягає стягненню з відповідача у розмірі 14 089,47 грн.

Колегія суддів також зауважує, що оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 28.11.2023 підлягала поверненню судом першої інстанції без розгляду, у позивача наявне право на повернення судового збору, сплаченого за подання такої заяви в сумі 23 571,77 грн. (1571451,41 грн. х 1,5 %) на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі звернення позивача з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1656/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2023 у справі № 912/1656/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" 718 854,99 грн. основного боргу, 8 322,15 грн. 3 % річних, 78 064,52 грн. неустойки та 14 089,47 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ СЛАВУТИЧ 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 29 558,17 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.12.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін