Постанова

від 12.12.2024 по справі 904/1713/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1713/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 (суддя Ярошенко В.І.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення штрафу у розмірі 48 945 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем ваги відправленого вантажу за накладною № 47203682, що підтверджується комерційним актом № 450003/272 від 14.11.2023 та стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 48 945 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в розмірі 48 945 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей, зазначених у графі 24 залізничної накладної № 47203682 від 14.11.2023, маса вантажу визначена саме відправником, тобто Приватним акціонерним товариством "Южкокс", а не залізницею. У графі 55 накладної № 47203682 зазначений представник відправника Шульженко М.О. своїм підписом підтвердила правильність внесених відомостей. Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ваги залізниці, якими було здійснено зважування на станції відправлення, були несправними. При заповненні маси вантажу залізницею, відповідні дані мали бути у графі "25" накладної "Маса вантажу, визначена залізницею", а не "24"- "Маса вантажу, визначена відправником". Оскільки у графі 24 накладної зазначено, що маса вантажу визначена саме відправником, правильність внесених в накладну відомостей підтвердила своїм ЕЦП уповноважена особа відправника, суд дійшов до висновку, що маса вантажу визначалась відправником, а не залізницею. Сам по собі факт заповнення графи 26 накладної "Спосіб визначення маси" не підтверджує того, що маса вантажу в накладній була зазначена вірно. Як вбачається з матеріалів справи, вагон № 66765405 дійсно зважувався на станції Покровськ Донецької залізниці, що підтверджується п. 26 залізничної накладної та копією книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Покровськ форми ГУ-26, але, таке зважування не є контрольним, яке б проводилось залізницею на підставі статті 24 Статуту залізниць України в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу і результати якого заносяться до книги форми ГУ-78, фактично зважування проводилось за заявкою відправника в порядку надання залізницею додаткових послуг, результати якого заносяться в книгу форми ГУ-36, а отже відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "ЮЖКОКС", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 скасувати та Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог стосовно стягнення штрафу у розмірі 48945,00грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає, що рішення суду в зазначеній справі було ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Скаржник не погоджується із вищевказаним судовим Рішенням в задоволення позовних вимог Позивача, оскільки в даному випадку, Скаржник вважає, що Суд повинен був відмовити в задоволенні позову в повному об`ємі. Скаржник також вважає, що Судом першої інстанції не в повному обсязі були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджені докази, надані сторонами по справі, а відтак порушено норми процесуального та матеріального права.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не дано належної правової оцінки доводам Відповідача, стосовно того що Позивач не вказує в своєму позові той факт, що вагони Відповідача зважувались на вагонних вагах станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці, що належать саме Позивачу, зазначена обставина підтверджується інформацією вказаною у п. 26 Залізничної накладної, а саме: «Спосіб визначення маси: На вагонных весах (150 т) Заводський № NWDK-02038150 т станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці».

Відповідно до книги зважування на вагонних вагах станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці (ф. ГУ-36), вагон № 66765405 на станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці зважувався працівником залізниці. Тара вагона за документом - 22 900 кг. При зважуванні встановлено вагу вантажу брутто - 80 250 кг., нетто - 57 350 кг.

Саме таку вагу вагону № 66765405 зазначено Відповідачем разом з іншими вагонами зазначеними у відомості вагонів у графі 24 залізничної накладної № 47203682. Більш того, таку вагу зафіксовано у поданих ПРАТ «ЮЖКОКС» супровідних документах (Залізничні накладні, відомості вагонів тощо), окрім того зазначена інформація міститься в книзі зважування (ф. ГУ-36).

Отже, Відповідач в даному випадку вказав у залізничній накладній та іншій документації масу вантажу на підставі інформації наданої саме Позивачем, що в свою чергу з думок Позивача та на думку Суду першої інстанції підтверджує вину Відповідача у зазначені невірної інформації у залізничній накладній.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не відображено у Рішенні суду від 20.06.2024 застосування не однакового підходу до зважування вантажу, що є порушенням з боку Позивача.

Судом першої інстанції, при винесенні Рішення, не були враховані загальні правові підстави, за умови яких здійснюється стягнення штрафних санкцій з Відповідача, що мали місце в даному, конкретному випадку.

Також Судом, при вирішенні даної справи, не були враховані обставини справи викладені у відповіді на відзив і запереченні та не дана їм належна правова оцінка у сукупності.

Суд також не врахував, що відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Акціонерним товариством "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1713/24 є законним, обґрунтованим та ґрунтується на всіх матеріалах справи, а отже апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» - безпідставна. Просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1713/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 - залишити без змін.

Позивач вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1713/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

05.07.2024 матеріали справи №904/1713/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 залишено без руху.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24. Призначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2023 року ПрАТ "Южкокс" по накладній № 4720 Кам`янське Придніпровська залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення вагони з вантажем "Мелочь коксовая".

14.11.2023 при проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 729 від 14.11.2023 було проведено контрольне зважування вагону № 66765405 на справних 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський номер № 032, держ. повірка 14.03.2023, прийнятих до обліку СП "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" під № 14.

В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 47203682 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці, про що складено комерційний акт № 450003/272 від 14.11.2023.

Із зазначеного акту вбачається, що на підставі акту загальної форми № 729 від 14.11.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагона № 66765405 за накладною, вказаною на звороті цього акту.

За документом значиться вантаж "Дріб`язок коксовий", навалом, в вологому стані, марковано вапном, вага брутто - не вказана, тара перевірена - 22900 кг, вага нетто - 59200 кг. При зважуванні вагона в статистичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Опанасюка, агента комерційного Плітченко, агента комерційного Плітченко, агента комерційного Рогозіної, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 14.03.2023, виявилося: вага брутто 80250 кг, тара за документом - 22900 кг, вага нетто - 57350 кг, що менше вказаної в документі на 1850 кг. Навантаження вантажу бортів на 20 см трапецієвидне, марковано вапном. Поглиблень немає, маркування порушено. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт № 450003/272 від 14.11.2023 складено та підписано ДСЗ Опанасюком О.М., агентом комерційним ОСОБА_2, агентом комерційним ОСОБА_3.

В зв`язку з вищезазначеним у відповідності з ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 "Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт № 450003/272 від 14.11.2023.

Станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровська залізниці, що підтверджується телеграмою № 869 від 14.11.2023.

По прибуттю вагону № 66765405 на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, за результатами перевірки вантажу у вагоні, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 450003/272 від 14.11.2023, не було виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу, про що зроблена відмітка в розділі "Є" комерційного акту №450003/272 від 14.11.2023року, як то передбачено п.12 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 450003/272 від 14.11.2023 був зареєстрований на станції призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці під № 450003/272/639 від 14.11.2023, відповідно до п. 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц.

Неправильне зазначення у накладній маси вантажу стало підставою для нарахування штрафу та звернення позивача до суду з позовом про його стягнення з відповідача.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138). Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2023 на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено зважування вагону № 66765405.

В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 47203682 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці, про що складено комерційний акт № 450003/272 від 14.11.2023.

Із зазначеного акту вбачається, що на підставі акту загальної форми № 729 від 14.11.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагона № 66765405 за накладною, вказаною на звороті цього акту.

За документом значиться вантаж "Дріб`язок коксовий", навалом, в вологому стані, марковано вапном, вага брутто - не вказана, тара перевірена - 22900 кг, вага нетто - 59200 кг. При зважуванні вагона в статистичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Опанасюка, агента комерційного Плітченко, агента комерційного Плітченко, агента комерційного Рогозіної, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 14.03.2023, вияволся: вага брутто 80250 кг, тара за документом - 22900 кг, вага нетто - 57350 кг, що менше вказаної в документі на 1850 кг. Навантаження вантажу бортів на 20 см трапецієвидне, марковано вапном. Поглиблень немає, маркування порушено. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт № 450003/272 від 14.11.2023 складено та підписано ДСЗ ОСОБА_1 , агентом комерційним ОСОБА_2, агентом комерційним ОСОБА_3.

Повноваження зазначених осіб на підписання комерційних актів підтверджується наказом начальника станції "Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів" № 425 від 01.09.2023, робочими та посадовими інструкціями відповідних робітників.

Доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.

Зважування маси вантажу у вагоні на станції Нижньодніпровськ -Вузол здійснювалось на 150-тонних електронно-тензометричних вагах № У2270-06 повірених 14.03.2023.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ - Вузол, заводський № 032, власник Дніпровська дирекція залізничних перевезень, міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.

Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Доказів погашення заборгованості в сумі 48945 грн. відповідачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро , відповідно, наявність підстав для стягнення з ПАТ «ЮЖКОКС» на його користь 48945 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині " ….Щодо відповідальності за зваження вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України ...

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України …

Згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України ….

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, …

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що ...

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що ….

Приписами ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" …..

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України").

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - …

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що…

Відповідно до п.28 Правил…

Відповідно до ст. 24 Статуту …

Статтею 37 Статуту…

Пункт 22 Правил видачі …

… Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в п.3.18 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Як встановлено Судом, при надходженні вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній. Про даний факт складено комерційний акт № 450003/272 від 14.11.2023.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не дано належної правової оцінки доводам Відповідача, стосовно того що Позивач не вказує в своєму позові той факт, що вагони Відповідача зважувались на вагонних вагах станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці, що належать саме Позивачу, зазначена обставина підтверджується інформацією вказаною у п. 26 Залізничної накладної, а саме: «Спосіб визначення маси: На вагонных весах (150 т) Заводський № NWDK-02038150 т станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці».

Відповідно до книги зважування на вагонних вагах станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці (ф. ГУ-36), вагон № 66765405 на станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці зважувався працівником залізниці. Тара вагона за документом - 22 900 кг. При зважуванні встановлено вагу вантажу брутто - 80 250 кг., нетто - 57 350 кг.

Саме таку вагу вагону № 66765405 зазначено Відповідачем разом з іншими вагонами зазначеними у відомості вагонів у графі 24 залізничної накладної № 47203682. Більш того, таку вагу зафіксовано у поданих ПРАТ «ЮЖКОКС» супровідних документах (Залізничні накладні, відомості вагонів тощо), окрім того зазначена інформація міститься в книзі зважування (ф. ГУ-36).

Отже, Відповідач в даному випадку вказав у залізничній накладній та іншій документації масу вантажу на підставі інформації наданої саме Позивачем, що в свою чергу з думок Позивача та на думку Суду першої інстанції підтверджує вину Відповідача у зазначені невірної інформації у залізничній накладній.

Виходячи з викладеного, вбачається, що Позивачем по прибутті спірного вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, неправомірно було здійснено переваження вагону, а у даному випадку при переважуванні на вагонних вагах після виявлення того факту, що начебто маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, потрібно було здійснити перевірку вагонних вагах станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці, а не складати комерційний акт, та звертатись у подальшому до суду.

Проте, суд першої інстанції відхилив вказані доводи Відповідача, з огляду на те, що « відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі...

..у графі 55 накладної № 47203682 зазначений представник відправника Шульженко М.О., яка своїм підписом підтвердила правильність внесених відомостей. Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ваги залізниці, якими було здійснено зважування на станції відправлення, були несправними.

Сам по собі факт заповнення графи 26 накладної "Спосіб визначення маси" не підтверджує того, що маса вантажу в накладній була зазначена вірно»

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги та не відображено у Рішенні суду від 20.06.2024 застосування не однакового підходу до зважування вантажу, що є порушенням з боку Позивача.

Отже, як зазначено у Комерційному Акті № 450003/272/639 від 14.11.2023 зважування відбувалось у статичному режимі при повній зупинці з розчепленням вагонів, проте, як зазначено у накладній від 11.11.2023 вагони відповідача зважувались на вагонних вагах в русі, Max Заводський № NWDK- 02038150 т на станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці, що належать саме Позивачу. Отже, Відповідач у даному випадку вказав у залізничній накладній та іншій документації масу вантажу на підставі інформації, наданої саме Позивачем, що в свою чергу підтверджує вину саме Позивача у зазначенні невірної інформації у залізничній накладній. Оскільки саме Позивачем було зважено вантаж і записано вагу у свою книгу проведення зважування, а Відповідач на підставі даних залізниці вніс в пункт 24 накладної відомості щодо маси вантажу, то відповідальність за достовірність визначення маси вантажу повинна покладатися саме на Позивача.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що вагон № 66765405 з невідомих причин знаходився тривалий час в путі слідування, а саме: 11.11.2023 згідно накладної 47203682 зі станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення вагони, а доставлені вагони на адресу вантажоотримувача були 19.11.2024, тобто даний вагон було доставлено тільки через 8 днів, що дає правомірні підстави ПРАТ «ЮЖКОКС» стверджувати, що за цей тривалий час відбулось природне випаровування вологи з вантажу.

Зокрема, відповідно до результатів зважування вантажів Вантажоотримувача, вагон № 66765405 у момент прибуття мав вагу 57550 кг, тобто нестача складала - 1650 кг. При цьому Вантажоотримувач не має претензій до Вантажовідправника.

Відтак, із аналізу матеріалів справи вбачається, що маса вантажу визначалась вантажовідправником, вантажоодержувачем та перевізником на різних вагах, відповідно і за результатами переважування виявилась різна маса вантажу.

Проте, судом першої інстанції дані доводи Відповідача не були взяті до уваги, і як наслідок не були досліджені.

Враховуючи викладене, вважаємо за необхідне, звернути увагу Суду, що відповідно до пункту 28 "Правил приймання вантажів до перевезення",…

Відповідно до пункту 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" …

Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які…

У додатку № 1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - «Кокс доменный».

Відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 27 чорні метали та мають свій особистий код 2702.

Звертаємо увагу Суду апеляційної інстанції на той факт, що Відповідачем у графі 20 залізничної накладної зазначено "навал" - дана обставина Позивачем не спростовується та не оспорюється, тому вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування.

Крім цього, відповідно до пункту 5 "Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що за домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси.

Із наданих Позивачем документів до позову вбачається, що Сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/ залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси…

Таким чином, працівниками станції Запоріжжя - Кам`янське Придніпровської залізниці в документах зазначено, що позивачем здійснено зважування на своїх вагах і це підтверджується: залізничними накладними доданими до позову та випискою з книги зважування ГУ № 36.

Як зазначено в пункті 4.1. Інструкції про порядок застосування засобів вагозважувальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена Наказом Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012 № 442 за результатами зважування оформляються перевізні документи.

Отже дослідивши матеріали справи, Суд повинен був дійти висновку, що саме Позивачем було зважено вантаж і записано вагу у свою книгу проведення зважування ГУ № 36, а Відповідач на підставі наданої Позивачем інформації щодо даних залізниці, щодо ваги вантажу, вніс в пункт 24 накладної відомості щодо маси вантажу.…" колегія суддів відхиляє з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно приписів ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній. З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства.

Ст.37 Статуту залізниць України встановлено, що «під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць.

Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.

Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній».

Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.

Тобто, доводи відповідача щодо визначення маси вантажу за спірним перевезенням у різний спосіб, що суперечить п.22 Правил видачі вантажів, є безпідставним, оскільки як було зазначено вище - існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах, підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом, розрахунковим методом, за обміром та умовно.

Відповідачем безпідставно ототожнюється спосіб визначення / перевірки маси вантажу (регламентований ст.37 Статуту залізниць України) зі способом зважування на вагах, тоді як п.22 Правил видачі вантажів встановлює, по-перше, не суворе правило відповідності визначення маси вантажу на станції призначення, способу визначення маси вантажу на станції відправлення (в путі слідування) а, по-друге, мова йде саме про спосіб визначення маси вантажу, який кореспондується зі ст.37 Статуту залізниць України та в означеному випадку є вірним як на при відправленні так й на шляху прямування.

Відповідач вказує про недотримання порядку зважування тобто процедури в межах одного способу визначення маси вантажу, проте з п.10 Правил приймання вантажів до перевезення вбачається, що порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення (на шляху прямування) нормативні документи не містять. Як наслідок доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Щодо доводів скаржника зазначених в апеляційній скарзі "… Судом першої інстанції, при винесенні Рішення, не були враховані загальні правові підстави, за умови яких здійснюється стягнення штрафних санкцій з Відповідача, що мали місце в даному, конкретному випадку.

Також Судом, при вирішенні даної справи, не були враховані обставини справи викладені у відповіді на відзив і запереченні та не дана їм належна правова оцінка у сукупності.

Суд також не врахував, що Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України…

Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що ….

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України ….

Судом першої інстанції проігноровано той факт, що відповідно до пункту 6.4 роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04 5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України» від 29.05.2002 N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ч.1 ст.233 Господарського кодексу України ….

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір ...

Виходячи з вищевикладеного Суд повністю проігнорував правовий аналіз наведених вище норм із яких вбачається, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Отже Суд першої інстанції вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд належним чином не оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зазначені вище обставини призвели до зниження ефективності механізму забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Виходячи з викладеного, вбачається, що господарський суд, не оцінив належним чином надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, та не вирішив належним чином питання про наявність у даному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд першої інстанції не зважаючи на обставини справи, прийшов до хибного висновку, що Відповідачем не наведено у відзиві на позов належні підстави в підтвердження існування поважних причин неналежного виконання зобов`язань саме в частині зазначення маси вантажу при заповненні накладної.

Судом першої інстанції, помилково зазначено що доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично, тим більше, що вони не підтверджені жодним доказом.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги та не відображено у Рішенні що Відповідач має тяжке та нестабільне матеріальне становище, що підтверджується фінансовою звітністю Товариства (ф. 1, ф. 2 станом за 2023 рік), яка була додана до суду, як доказ доводів відповідача.

Отже у зв`язку із не застосуванням судом механізму зменшення штрафних санкцій призвело до порушення балансу інтересів сторін, а отже останнє свідчить про неправомірності судом застосування механізму зменшення розміру штрафу в даному випадку.

Крім того, Суд проігнорував твердження Відповідача, що останній є стратегічним об`єктом економіки і безпеки держави, суспільства та населення.

Більш того, Позивачем не доведено, що ним понесено додаткові витрат, пов`язані з неправильним зазначенням ваги в накладній.

Також Суд проігнорував, і Позивач ніяким чином не довів, що перевезення даної кількості вантажу, якимось чином вплинуло на безпеку руху, у тому числі на надмірний знос залізно дорожнього полотна, вагонів Позивача тощо.

Додатково звертаємо увагу апеляційної інстанції суду на той факт, що Позивачем не додано до позову будь яких доказів понесення реальних збитків внаслідок порушення Відповідачем вимог Статуту залізниць України, а Судом першої інстанції проігноровано даний факт та не взято до уваги під час винесення рішення по справі.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, враховуючи відсутність збитків у Позивача, а також відсутність будь-яких негативних наслідків від неправильного зазначення відомостей в накладній, Суд неправомірно не врахував позицію Відповідача, що існують обставини, для зменшення розміру стягуваного штрафу за рішенням суду.…", колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасники господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами прав застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушили зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, як заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підстав належних і допустимих доказів.

У постанові від 29.04.2021 у справі 905/1450/20 Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 справі №914/2339/17, а саме: «Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено». Окрім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст.551 Цивільного кодексу України та 23 Господарського кодексу України, а також правової позиції, викладеної у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшити розмір штрафу.

За частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засада добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Слід врахувати, що сторони, укладаючи договір перевезення вантажу, погодилися і передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній. Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати безпеку життя здоров`я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що залізничний транспорт однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення. Так, навантаження вагонів з порушенням безпеки руху (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку порушення норм безпеки руху дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідачем не доведено наявність об`єктивних причин (у тому числі наявного нестабільного фінансового стану, здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості до території активних бойових дій), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій, що давало можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача та встановити наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/1713/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства « ЮЖКОКС» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/1713/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покласти на Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв