Постанова

від 20.11.2024 по справі 912/764/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 912/764/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Руденко Т.І. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) адвокат

від відповідача: Сивець О.І. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 (повний текст рішення складено 06.06.2024, суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/764/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006

до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, вул. Перспективна, 32-А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28008

про стягнення 16 547 919,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради із позовом про стягнення 16 547 919,78 грн, з яких заборгованість за послуги розподілу природного газу - 14 970 800,04 грн, пеня - 1 232 892,89 грн, 3% річних - 118 280,42 грн, інфляційні втрати - 225 946,43 грн, з покладенням судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (вул. Перспективна, 32-А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28008, і.к. 00185330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, і.к. 44907200) в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006, і.к. 45068116) 14 970 800,04 грн заборгованості за послуги розподілу природного газу, 861 828,70 грн пені, 118 278,45 грн 3% річних, 225 946,43 грн інфляційних втрат, а також 99 277,25 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Повернуто із спеціального фонду Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 99 277,25 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №1813 від 20.03.2024, що залишається в матеріалах справи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 369 355,16 грн та ухвалити нове рішення у даній частині щодо задоволення вказаних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у строки встановлені Договором відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованість в повному обсязі не виконав, тим самим допустив прострочення виконання зобов`язання.

Відповідач достеменно був обізнаний про наявну у нього суму заборгованості, оскільки жодним чином не заперечував такого факту та підписував акти звірки.

Також скаржник звертає увагу на те, що до березня 2024 року позивач надав відповідачу можливість у добровільному порядку, без застосування будь яких штрафних санкцій, оплатити заборгованість однак відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованість в повному обсязі не виконав.

Станом на момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача, яку згідно умов Договору останній зобов`язаний був сплатити перед позивачем становила 14 970 800,04 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов`язання по оплаті заборгованість в повному обсязі не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за Договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Нарахована позивачем пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищують його.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положень ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Як на підставу для зменшення пені на 30% суд першої інстанції покликається на важкий фінансовий стан відповідача, проте апелянт наполягає на тому, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані відповідачем докази є неналежними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; та доказами того, що задоволення вимог позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов`язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини відповідач має належними доказами) тощо.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені.

Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Враховуючи наведене позивач стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки та мотивів відхилення аргументів позивача щодо відсутності правових підстав для зменшення пені.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддямивід 26.06.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/764/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

12.07.2024р. матеріали справи № 912/764/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 6648 грн. 39 коп.

25.07.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 24.07.2024 про сплату судового збору у розмірі 6648,39 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 20.11.2024 о 11 год. 40 хв.

У відзиві Комунальне підприємство « Теплокомуненерго» зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області обґрунтоване та відповідає законодавству, а аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема зазначає, що відповідач намагається навіть за умов воєнного стану та сукупності ускладнюючих обставин виконувати свої зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, винятковими обставинами, які завадили відповідачу своєчасно виконати свої договірні зобов`язання, відповідач вважає, наступне.

Причиною неналежного виконання зобов`язання є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2023 рік та довідкою про заборгованість за податками та обов`язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.04.2024 становила 52 589,8 тис. грн.

Низький рівень платоспроможності всіх категорій споживачів також істотно впливає на виконання зобов`язань підприємства перед Позивачем.

Дестабілізація, пов`язана з введенням воєнного стану на території країни, погіршила матеріальне становище багатьох мешканців міста; спостерігається тенденція до втрати постійного працевлаштування, і це є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення. При цьому підприємство залишається об`єктом критичної інфраструктури, яка набуває особливого стратегічного значення у цей період; на нього покладений обов`язок безперебійного забезпечення споживачів тепловою енергією.

Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають фактично понесеним витратам під час виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

В структурі тарифів, звичайно, не передбачено статтю з відшкодування нарахованих штрафних санкцій, тому дані додаткові нарахування призводять до накопичення прямих збитків підприємства і відволіканню коштів, які мали б бути сплачені за погашення кредиторської заборгованості за послуги з розподілу природного газу, на додаткові витрати.

Додаткове нарахування штрафних санкцій погіршить і без того скрутний фінансовий стан відповідача.

Також звертає увагу суду, що Закон України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяє реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги строком до 5 років, що зменшує вірогідність отримання доходу підприємства у період понесення витрат на виробництво теплової енергії та виставлення рахунків населенню для погашення наявної заборгованості за спожиту теплову енергію. Тобто відповідачу необхідно розрахуватися за спожитий природний газ перед відповідачем протягом опалювального сезону, в той час як населення має відстрочку для сплати заборгованості протягом ще чотирьох опалювальних сезонів.

Для того, щоб забезпечити своєчасність розрахунків, КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради наразі не має можливості розраховуватися з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії за послуги з розподілу природного газу в будь - який інший спосіб, як то проведення взаєморозрахунків, реструктуризація (розстрочення) погашення наявної кредиторської заборгованості тощо.

Також наголошує, що станом на теперішній час відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке пов`язане із недостатністю надходження коштів від споживачів послуг, але робить усе можливе для погашення заборгованості. Підприємство має намір повністю та добровільно погасити заборгованість без застосування примусових процедур виконання судового рішення, проте через відсутність достатніх грошових коштів не в змозі в короткий термін виконати рішення.

Наголошує, що позивач, в своїй позовній заяві не надав жодного доказу, що підтверджує його скрутне фінансове становище або завдання збитків непомірних з сумою заборгованості Відповідача та яке стало б причиною припиненням його господарської діяльності.

До речі, відповідач намагався врегулювати питання погашення заборгованості шляхом реструктуризації чи розстрочки позивачем, шляхом ведення перемовин та листування, але позитивної відповіді від позивача не отримав.

Також зауважує, що першочерговим завданням та метою Комунального підприємства Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів в місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності, громадянам тощо.

Просить відмовити в задоволені апеляційних вимог позивача. Залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області.

В судовому засіданні 20.11.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії (Оператор ГРМ) та КП "Теплокомуненерго" (Споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - договір).

Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) підписана представником відповідача, про що свідчить підпис та відбиток печатки КП "Теплокомуненерго" (а.с. 8).

Пунктом 1.1. договору визначено, що типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1.4. договору терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення:

ЕІС - код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку природного газу (за необхідності), присвоєний Оператором ГРМ в установленому порядку, який обліковується Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС);

заява-приєднання - письмова заява-приєднання Споживача до умов цього Договору, складена відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що містить персоніфіковані дані щодо Споживача та його об`єкта та є невід`ємною частиною цього Договору;

підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб Споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Регулятора від 30 вересня 2015 року №2493;

постачальник - суб`єкт господарювання, з яким Споживач в установленому порядку уклав договір постачання природного газу;

Реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді;

Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

У п. 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п. 6.2. договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4. договору).

Згідно з пунктом 6.6. договору Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку визначені цим договором (пункт 7.4 договору).

Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 договору).

КП "Теплокомуненерго" присвоєно ЕІС - код 56ХQ000005596006 (персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу), про що зазначено у заяві-приєднання до договору.

У підписаному сторонами додатку №1 до договору погоджено договірні обсяги розподілу природного газу Споживачу.

Відповідно до додатку №6 до договору розподілу природного газу відповідачу встановлена річна замовлена потужність на 2023 рік в обсязі 14 778 806 куб.м з місячною вартістю послуги розподілу природного газу 2 202 042,12 грн.

На 2024 рік відповідачу встановлена річна замовлена потужність в обсязі 13 290 569 куб.м з місячною вартістю послуги розподілу природного газу 1 980 294,78 грн, про що зазначено у додатку №6 до договору розподілу природного газу.

Позивач свої зобов`язання за договором розподілу природного газу виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу та виставленими рахунками на оплату (розподіл газу) на загальну суму 14970800,04 грн: за серпень від 31.08.2023 на суму 2 202 042,12 грн, за вересень від 30.09.2023 на суму 2 202 042,05 грн, за жовтень від 31.10.2023 на суму 2 202 042,12 грн, за листопад від 30.11.2023 на суму 2 202 042,12 грн, за грудень від 31.12.2023 на суму 2 202 042,05 грн, за січень від 31.01.2024 на суму 1 980 294,79 грн, за лютий від 29.02.2024 на суму 1 980 294,79 грн (а.с. 20-33).

Наявна сума заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом за період 01.06.2023-11.03.2024, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Заборгованість в сумі 14 970 800,04 грн не сплачена відповідачем.

Крім того, за порушення відповідачем свого зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами доведено наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, зокрема, про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу у розмірі 14 970 800,04 грн, які визнано відповідачем; через обґрунтованість та не наданням відповідачем контррозрахунку сум пені, 3% річних та інфляційного збільшення суд стягнув 118 278,45 грн 3% річних, 225 946,43 грн інфляційних втрат та 1 231 183,86 грн пені. Також, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені з суми 1 231 183,86 грн на 30% до 861 828,70 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 369 355,16 грн., тому судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України оцінка іншим обставинам не надається.

Оцінивши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" колегія суддів виходить з наступного.

У частині 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно врахував те, що на підтвердження погіршення фінансового стану відповідача, що призвело до прострочення зобов`язань перед позивачем, надано звіт про фінансові результати за 2023 рік та баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023, а також довідку про заборгованість по податкам і обов`язковим платежам станом на 01.01.2024.

В матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Таким чином, зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, визнання позовних вимог, суд обгрунтовано дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені з суми 1 231 183,86 грн на 30% до 861 828,70 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, при цьому, до вказаного висновку суд дійшов враховуючи встановлені обставини справи та положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Натомість, позивач в апеляційній скарзі не навів жодного доказу, що підтверджує його скрутне фінансове становище або завдання збитків непомірних з сумою заборгованості Відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду (в оскаржуваній частині) зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2024 у справі № 912/764/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

З огляду на стабілізаційні відключення енергопостачання в м. Дніпро, повний текст постанови складено 12.12.2024.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв