Рішення

від 02.12.2024 по справі 906/203/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/203/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рудик В.Р., ордер серії АМ №1079398 від 19.02.2024;

від відповідача: Вітів В.А., ордер серії ВО №1073702 від 01.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО"

до Селянського фермерського господарства "ВІКТОР"

про стягнення 1111551,61 грн

Процесуальні дії по справі.

Приватне підприємство "ГЕРМЕС АГРО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Селянського фермерського господарства "ВІКТОР" про стягнення 1111551,61 грн, з яких 156835,54 грн недоплати за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, 255344,89 грн 10% штрафу, 362794,38 грн пені та 336576,80 грн 30% річних.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкладено підготовче засідання на 15.04.2024.

11.04.2024 до суду від представника відповідача надійшли:

- відзив на позовні вимоги від 03.04.2024, згідно з яким відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю підстав для застосування положень розділу 8 договору поставки №08/2021 від 07.04.2021 до спірних правовідносин; у разі наявності підстав для задоволення позову зменшити нарахування штрафних санкцій у розмірі 618139,27 грн пені та штрафу, 336576,80 грн 30% річних на 93,86% (т.1, а.с.55-108);

- клопотання про поновлення строку на подання відзиву з додатками від 02.04.2024 (т.1, а.с.109-112);

- клопотання від 03.04.2024 про призначення судової експертизи часу складення документів, а саме первинних бухгалтерських документів з поставки товару (т.1, а.с.114-117).

Протокольною ухвалою суду від 15.04.2024 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено його до матеріалів справи, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.05.2024.

22.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли:

- відповідь на відзив від 20.05.2024 з клопотанням про поновлення строку для її подання (т.1, а.с.134-154);

- заперечення від 20.05.2024, у якому позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі за безпідставністю (т.1, а.с.124-133);

- клопотання про витребування доказів від 20.05.2024, згідно з яким позивач просив витребувати у АТ «Кредобанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «ПрокредитБанк», АБ «Укргазбанк» виписки з банківського рахунку СФГ «Віктор» за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 для встановлення обґрунтованості доводів відповідача щодо неможливості оплати коштів за договором (т.1, а.с.156-157);

- заява від 20.05.2024, у якій повідомлено про сплату відповідачем після відкриття провадження у справі на користь позивача курсової різниці за договором поставки у розмірі 156835,54 грн, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині. Позивач просив врахувати даний факт та повернути йому з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за відповідну позовну вимогу, а решту 50% - стягнути з відповідача; задовольнити позов в частині вимог про стягнення пені, штрафу, 30% річних у повному обсязі, стягнути з відповідача сплачений за них судовий збір, а також витрати на правову допомогу (т.1, а.с.163-164).

24.05.2024 до суду від представника відповідача із супровідним листом надійшла платіжна інструкція №516 від 29.02.2024 про погашення курсової різниці згідно договору поставки №08/2021 від 07.04.2021 на суму 156835,54 грн (т.1, а.с.158-159).

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2024 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.06.2024.

24.06.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання від 24.06.2024 про витребування у Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області інформації про зареєстровану сільськогосподарську техніку за СФГ «Віктор» у період з 01.01.2021 по теперішній час (т.1, а.с.167-174).

Протокольною ухвалою суду від 26.06.2024 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.07.2024.

01.07.2024 на поштову адресу суду (26.06.2024 електронним зв`язком) від представника відповідача надійшли заперечення на позовні вимоги (т.1, а.с.176-199, 202-224).

Ухвалою суду від 08.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 29.07.2024.

29.07.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для долучення заперечень на відповідь на відзив з додатковими доказами (т.1, а.с.232-236).

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2024 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання заперечення на відповідь на відзив з додатками та долучено їх до матеріалів справи; залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів від 22.05.2024 та від 24.06.2024 за усним клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 29.07.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи часу складення документів від 11.04.2024 відмовлено за безпідставністю; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/203/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.10.2024.

23.08.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 12.08.2024 про поновлення строку та долучення до матеріалів справи доказів віднесення СФГ «ВІКТОР» до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (т.2, а.с.1-8).

Ухвалою суду від 02.10.2024 відкладено розгляд справи по суті на 25.11.2024.

Ухвалою суду від 25.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 02.12.2024.

02.12.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення копії наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.08.2024 №2446 «Про визначення СФГ «ВІКТОР» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» (т.2, а.с.29-36).

У засіданні 02.12.2024 судом поновлено відповідачу строк для подання доказів та долучено копію наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.08.2024 №2446 до матеріалів справи.

Представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі, заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази яких будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позовні вимоги, зазначив, що витрати позивача на правову допомогу є надмірними, також заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази яких будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

02.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати за поставлений товар у строк та на умовах, визначених у п.5 договору поставки №08/2021 від 07.04.2021. ПП «Гермес Агро», придбавши товар у постачальника та не отримавши своєчасної оплати за товар з боку СФГ «Віктор», зазнало фінансових втрат, адже «заморозило» кошти, сплачені постачальнику як передоплата, та не отримало оплату від відповідача (ці кошти могли бути витрачені на купівлю іншого товару та перебувати «в обороті», приносити прибуток), а також через непроведення відповідачем розрахунків не змогло своєчасно розрахуватися за частину товару, через що постачальник застосував штрафні санкції та стягнув вартість товару з урахуванням курсової різниці у його ціні. Відтак, оскільки відповідач не здійснив жодної своєчасної оплати за поставлений товар, а також не сплатив курсової різниці вартості товару, при цьому 22.08.2022 та 13.04.2023 купив 2 автомобілі (TOYOTA RAV4 2022 року випуску та VOLKSWAGEN GRAFTER 2023 року випуску), застосування пені, штрафу, річних, а також стягнення курсової різниці, на думку позивача, є більш ніж справедливим.

Також позивач повідомив, що розмір судових витрат, які він поніс на момент подачі позовної заяви, становить 38338,62 грн (25000,00 грн - витрати за підготовку позовної заяви, інших процесуальних документів, 13338,62 грн - судовий збір), окрім того очікуються витрати на правову допомогу, понесені в ході судового розгляду справи, в тому числі за підготовку позовної заяви, а тому орієнтовний розмір витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з подачею позовної заяви та розглядом справи в суді, становить 60000,00 грн (т.1, а.с.1-10).

Згідно з відзивом на позовну заяву від 03.04.2024, відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки поставка товару за договором поставки №08/2021 від 07.04.2021 була виконана вже після закінчення строку його дії (після 01.11.2021). Станом на 01.11.2021 СФГ «ВІКТОР» мало наявні кредитні зобов`язання перед банками, залишок на рахунках не дозволяв негайно оплатити зобов`язання перед позивачем, адже кошти в першу чергу зараховувались на виплату заробітної плати, оплату по кредитах, харчових добавок для корів, енергоносіїв, запчастин для сільськогосподарської техніки. СФГ «ВІКТОР» - аграрне підприємство, що вирощує зернові та інші культури, чим покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні. Відповідач вказав, що повідомив позивача про неможливість здійснити передоплату і одержати товар у встановлені в додаткових угодах строки - до 01.11.2021, при цьому позивач зі свого боку не повідомляв про готовність товару на складі для відвантаження; позивач запропонував здійснити поставки тих самих товарів без передоплати поза договором №08/2021, що розпочались з 05.11.2021. Тобто, до 01.11.2021 жодної поставки ПП «ГЕРМЕС АГРО» виконано не було. Відповідач зазначив, що переговори щодо поставки з боку позивача здійснював менеджер ОСОБА_1 , він же здійснював передачу документів, обговорення умов договору, в т.ч. строки розрахунків, поставка товарів. ОСОБА_1 повідомив, що відвантаження товару не відбудеться, якщо податкові накладні будуть складені не за договором №08/2021. Без забезпечення агрохімікатами СФГ «ВІКТОР» мало загрозу зірвати посівну озимих культур та підготовку ґрунту. Менеджер повідомив, що йому дуже потрібно, аби саме ця редакція була підписана із непропорційними санкціями, без чого відмовлявся відвантажити агрохімічні матеріали. ОСОБА_2 - голова СФГ, не маючи вибору, підписав такі документи в кінці 2021 року. Через пожежу 11.11.21, внаслідок якої були знищені належні відповідачу комбайн CLAAS LEXION 580 та вантажний автомобіль з напівпричепом MAN TGX 26/440 д.н.з. НОМЕР_1 , став неможливим збір врожаю та доставка його на елеватори для вчасного розрахунку з позивачем. ОСОБА_2 повідомив про тяжкі обставини ПП «ГЕРМЕС АГРО» в особі менеджера. Відповідач вказав, що 10.12.2021 ПП «ГЕРМЕС АГРО» надіслало на електронну пошту підприємства файл із видатковими накладними, в яких уже містились підписи та печатки ПП «ГЕРМЕС АГРО», датовані жовтнем 2021 року. ОСОБА_1 переконав ОСОБА_2 у тому, що потрібно підписати видаткові накладні з прив`язкою до договору поставки №08/2021 від 07.04.2021 з іншими датами, та завірив, що жодних санкцій за це не буде, так як дата реєстрації податкових накладних та зарахування ПДВ свідчитиме про реальний час поставки. Менеджер запевняв, що всі штрафні умови передбачені виключно для формальності, санкції не будуть застосовані у разі оплати до лютого 2022 року. 24.02.2022 повномасштабне вторгнення російської федерації зумовило обстріли Бердичівського району та бойові дії в Житомирській області, що фактично зупинило повноцінну роботу фермерського господарства, попри те 02.06.2022 позивачу було перераховано кошти за поставку товару у повному обсязі на суму 2553448,91 грн. З червня 2022 року позивач ухилявся від проведення звірки і через 18 місяців пред`явив позов про стягнення 6,14% від вартості товару (курсова різниця між обумовленою сумою і курсом долара США) з вимогами про стягнення штрафних санкцій. Відповідач вважає, що поставка товару після закінчення строку оплати (01.11.2021) стала простроченням кредитора, яке унеможливлює накладення на СФГ «ВІКТОР» штрафних санкцій за невиконання оплати до 01.11.2021. Зважаючи на те, що ПП «ГЕРМЕС АГРО» не здійснило поставки у період до 01.11.2021, то фактична поставка товару після строку, обумовленого договором для поставки і оплати, призвела до зміни умов цього ж договору з передоплати на оплату в невизначений час (іншого строку оплати договором не визначено). Зважаючи на це, невиконання передоплати до 01.11.2021 з невиконанням фактичної поставки товару до 01.11.2021 призводить до вичерпання юридичних правовідносин, обумовлених цим договором, разом із положеннями про відповідальність.

Відповідач вважає, що оскільки саме позивач запропонував укласти договір у такій редакції, то до спірного п.5.4 та розділу 8 договору слід застосувати тлумачення «contra proferentem», а отже п.8.1 договору має тлумачитись як такий, що покладає відповідальність, передбачену п.п.8.2, 8.4, 8.6 договору (10% штрафу, 30% річних, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), лише щодо поставок, виконаних позивачем до 01.11.2021. У договорі відсутні положення про поставку без передоплати 100% у строк до 01.11.2021, а тому поставлений після 01.11.2021 товар без передоплати чи укладення додаткової угоди є таким, що поставлений поза договором №08/2021 від 07.04.2021.

Окрім вищевикладеного, відповідач вважає, що нараховані позивачем розміри штрафу, пені, 30% річних є надмірними і необґрунтованими, просив суд, у разі встановлення наявності підстав для застосування договору №08/2021 від 07.04.2021 до спірних правовідносин, зменшити штрафні санкції на 93,86%. Пред`явлена позивачем до стягнення сума основної заборгованості у розмірі 156835,54 грн курсової різниці становить 6,14% від вартості товару та 14,1% від позовних вимог, у той же час від суми основної заборгованості штраф становить 162,81%, пеня - 231,32%, 30% річних - 214,60%, а всього 954716,07 грн - 608,73% від пред`явленої заборгованості.

Крім вже викладених обставин, які зумовили затримку оплати товару, відповідач також наголосив, що СФГ «ВІКТОР» - аграрне підприємство, яке вирощує зернові і займається сільським господарством, чим покликане забезпечити продовольчу безпеку в країні. Станом на 2021 рік частка сільськогосподарського товаровиробництва становила 99,41 %; техніка і працівники СФГ «ВІКТОР» неодноразово залучались до виконання завдань із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, а саме: надання паливно-мастильних матеріалів та запасних частин до автомобільної техніки, будівництва фортифікаційних споруд, надання та доставки продовольства, доставки інших вантажів в райони ведення бойових дій та території, що були звільнені від окупації, за кошти господарства. Фермерське господарство не змогло залучити необхідної кількості сезонних працівників через бойові дії в області та відтік людей; весна-літо 2022 року супроводжувались значним ростом цін на паливно-мастильні матеріали і в подальшому їх відсутністю; внаслідок обстрілів Бердичівського району СФГ «ВІКТОР» несло непередбачувані витрати для забезпечення роботи господарства. Відповідач зазначив, що у травні 2022 року звертався до позивача для повного розрахунку, але ні відповіді на лист про узгодження повної суми, ні розрахунків не отримав. Також відповідач стверджує, що позивач не зазначив збитків внаслідок затримки оплати, оскільки оплата за курсом долара США на день її виконання згідно договору заперечує можливість інфляційних збитків та збитків внаслідок коливання курсу долара США; долучений позивачем договір поставки №119/2021 АК із видаленими реквізитами не містить жодних доказів його виконання чи штрафних санкцій; більше того, позивачем було придбано елітні автомобілі 06.09.2023 - автомобіль BMW Х5, 2022 року випуску, за 3341937,00 грн, 07.10.2023 - автомобіль BMW Х6, 2023 року випуску, вартістю 4084212,6 грн, 12.02.2021 - автомобіль Renault Kadjar 2020 року випуску за 7650000,00 грн.

Відповідач вказав, що максимально сприяв зменшенню збитків, що підтверджується згодою на сплату за курсом на день оплати та погашення 93,86 % заборгованості в складний період повномасштабного вторгнення (курсова різниця в розмірі 6,14% повністю погашена з отриманням позовної заяви). Станом на час розгляду справи заборгованість погашена на 100%. Таким чином, оскільки розмір заявлених до стягнення пені, штрафу і процентів річних значно завищені і заявлені лише для отримання невиправданих додаткових прибутків, надмірного збагачення в період воєнного стану (відсутність жодних претензій направлених відповідачу до позову), відповідач просив зменшити їх нарахування на 93,86% (пропорційно частині заборгованості, яка була погашена в червні 2022 року). Також відповідач зазначив, що витрати позивача на правничу допомогу є виключно наслідком бажання отримати безпідставну вигоду в сумах, що значно перевищують можливі збитки, і не підлягають задоволенню. Відповідач повідомив, що його правничі витрати становитимуть орієнтовно 25000,00 грн (т.1, а.с.55-67; т.2, а.с.1-4).

За змістом відповіді на відзив 20.05.2024, позивач вважає викладені відповідачем доводи необґрунтованими, відповідач вводить суд в оману з приводу того, що розмір штрафних санкцій перевищує суму основної заборгованості, оскільки відповідач на виконання договору поставки своєчасно не сплатив 2553448,91 грн, а не 156835,54 грн, заявлена до стягнення сума (156835,54 грн) - є курсовою різницею, а не основним боргом, тобто розмір річних, пені та штрафу більш ніж у двічі менший за розмір простроченої заборгованості за поставлений товар. Між сторонами раніше неодноразово укладались договори поставки насіння рослин, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, умови яких не є такими вигідними, як умови спірного договору. Розрахунок за товар відповідач мав здійснити до 01.11.2021, адже отримання цього товару, який лежав на складі продавця, залежало виключно від волі відповідача (фактично позивач безкоштовно зберігав товар, придбаний відповідачем); відсутні докази того, що відповідач повідомляв позивача про необхідність поставки товару у те чи інше місце, а також волевиявлення покупця забрати товар у інший час, аніж той, який вказаний у видаткових накладних, отже обов`язок відповідача (покупця) оплатити товар виник незалежно від факту отримання товару, адже сторони не узгоджували інший порядок оплати, аніж до 01.11.2021. Відповідач надавав перевагу оплати боргу перед іншими особами, аніж оплату за товар, поставлений позивачем. Відповідач вчинив конклюдентні дії, які виражають спрямованість його волі та підтверджують існування взаємних прав та обов`язків продавця та покупця саме у зв`язку з наявністю договору поставки №08/2021 від 07.04.2021; оплата товару з посиланням на відповідні видаткові накладні підтверджує факт отримання товару в період, у який виписано відповідні платіжні інструкції. СФГ «ВІКТОР» у своїй господарській діяльності є вільним у виборі контрагентів та, у разі незгоди з умовами договору поставки, могло обрати іншого постачальника продукції.

Позивач заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені, штрафу та 30% річних, оскільки саме у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань застосовуються штрафні санкції.

Позивач вважає, що посилання відповідача на факт пожежі, яка трапилася 11.11.2021 та, як наслідок, неможливості своєчасно розрахуватися за товар не витримує критики, адже за умовами договору розрахунок необхідно було здійснити до 01.11.2021, а не саме 01.11.2021; надання банківських виписок саме за період 25.10.2021-31.10.2021 аж ніяк не свідчить про неможливість виконання зобов`язань у більш ранній строк та про відсутність коштів на рахунках після 01.11.2021. Посилання відповідача на факт загорання орендованої техніки є незрозумілим, адже це не була єдина техніка, та збір урожаю різних культур починається з червня по грудень, а не лише в грудні. Відповідачем не доведено, що в першу чергу кошти виплачувались на заробітну плату працівникам, не зрозуміло, чи у СФГ «Віктор» взагалі офіційно працевлаштовані працівники; не надано доказів того, що він має відкриті банківські рахунки лише ті, щодо яких надано копії виписок, не надано інформації щодо руху коштів по касі юридичної особи; не доведено, як внаслідок військових дій він був позбавлений можливості виконати зобов`язання (не надано доказів мобілізації сільськогосподарської техніки, безоплатної передачі продуктів харчування військовим у такому розмірі, що унеможливило виконання зобов`язань перед позивачем, не надано доказів мобілізації працівників та відсутності їм заміни тощо). Існування листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є автоматичним звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Також позивач зауважив, що очевидно станом на лютий 2022 року увесь або більша частина урожаю була зібрана та перебувала на зберіганні на елеваторах, через що не зрозуміло, як вилучення техніки чи відсутність працівників вплинула на реалізацію збіжжя. Щодо доводів відповідача про те, що здійснити повну оплату за товар було неможливо через ненадання позивачем акта звірки взаєморозрахунків, то позивач зауважив, що умовами договору саме на покупця покладено обов`язок здійснити перерахунок оплати з урахуванням курсової різниці; господарська діяльність позивача також спрямована на підтримання продовольчої безпеки, причому в умовах, коли через війну припинено отримання міндобрив із Середньої Азії. З огляду на викладене позивач не вбачає підстав для зменшення нарахувань пені, штрафу, 30% річних (т.1, а.с.134-141).

У заяві від 20.05.2024 позивач повідомив, що після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив суму недоплати за поставлений товар з урахуванням курсової різниці у розмірі 156835,54 грн, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині, просив врахувати даний факт, задовольнити позов в частині решти вимог у повному обсязі (т.1, а.с.163-164).

У запереченнях на відповідь на відзив від 20.06.2024 відповідач зазначив, що позивач свідомо ігнорує залежність платоспроможності СФГ «ВІКТОР» та період затримки в оплаті від подій, які настали після 01.11.2021. Припущення відповідача, що начебто СФГ «ВІКТОР» станом на 01.11.2021 вже зібрало урожай та передало на зберігання, суперечить самому технологічному циклу кукурудзи, збір якої лише починається із середини 2021 року. Відповідач відмітив, що знищення збиральної техніки CLAAS LEXION 580 з жаткою для збору кукурудзи внаслідок пожежі 11.11.2021 позбавило СФГ «ВІКТОР» не тільки єдиної одиниці техніки, призначеної для збору і обробки врожаю кукурудзи (з листопада по грудень), а й прибутку від передання цієї техніки в оренду; лише CLAAS LEXION 580 є пристосованим для збору кукурудзи, жатка кукурудзяна теж була пошкоджена під час пожежі, окремого устаткування для збору кукурудзи чи іншого вражаю у відповідача не було. Також відповідач зазначив, що представник позивача запевнив ОСОБА_2 у тому, що санкції не будуть застосовані у разі більш пізньої оплати та попросив укласти договір поруки з головою СФГ «ВІКТОР», що останнім і було вчинено в подальшому на підтвердження виконання зобов`язання, тобто СФГ «ВІКТОР» не відмовлялось від оплати, як про це стверджує позивач. Позивачем не доведено зберігання ним продукції СФГ «ВІКТОР» до її фактичної поставки, яка відбулась після 01.11.2021, більше того, поставка до оплати підтверджує існування домовленості до відстрочення її на весну 2022 року. Відповідач у повному обсязі оплатив суму поставлено товару в червні 2022 року, в період після активних бойових дій в Житомирській області, а позов пред`явлено в 2024 році. Відповідач зауважив, що продукція купляється позивачем у третіх сторін, отже це є посередницькі послуги, а не забезпечення продовольчої безпеки. Відповідач наголосив, що існування надмірного розміру штрафних санкцій у договорі та їх застосування після півтора року з моменту повної оплати вартості поставленого товару в 2022 році свідчить про зловживання ПП «ГЕРМЕС АГРО» своїми правами (т.1, а.с.202-204).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07.04.2021 між ПП "ГЕРМЕС АГРО" як постачальником та СФГ "ВІКТОР" як покупцем укладено договір поставки №08/2021 (далі - договір) (т.1, а.с.13-15), згідно з п.п.1.1, 1.2 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння (надалі - товар). Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є невід`ємною його частиною.

За умовами п.п.3.1 - 3.4 договору, товар може передаватись покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Прийом-передача товару від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної та або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю. Разом із товаром постачальник передає покупцю оригінальні товаросупровідні документи. Покупець зобов`язаний передати постачальнику оригінал доручення та/або оформити відповідні документи згідно генерального доручення. Поставка товару за домовленістю та/або усною домовленістю сторін на умовах EXW (передано на складі продавця) або СРТ (до місця, вказаного покупцем).

Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від продавця (п.4.1 договору).

Згідно з п.5.1 договору, ціна товару виражається в національній валюті України - гривні.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, що еквівалентна курсу USD на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.3 договору).

Оплата товару проводиться наступним чином: оплата покупцем 100% вартості товару згідно видаткових накладних в строк до 01 листопада 2021 року (п.5.4 договору).

У п.5.5 договору погоджено, що у випадку, якщо курс USB на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов`язується використовувати курс USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.

За змістом п.6.1 договору, покупець зобов`язаний, зокрема: прийняти товар на умовах, визначених договором; провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в ст.5 цього договору. Продавець зобов`язаний передати товар покупцю згідно умов договору (п.6.2 договору).

У розділі 8 сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Зокрема, згідно з п.8.2 договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 3 роки з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється протягом 5 років (п.8.3 договору).

Згідно з п.8.4 договору, покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Сторони, згідно п.2 ст.625 ЦК України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних (п.8.6 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами цього договору.

Всі додатки до цього договору є його невід`ємною частиною (п.10.11 договору).

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2553448,91 грн, який було прийнято останнім:

- згідно додатку №1 від 07.04.2021 до договору та видаткової накладної №298 від 18.10.2021 на суму 820142,22 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 29.12.2021 на суму 500000,00 грн та 26.01.2022 на суму 320142,22 грн, відповідно до платіжних інструкцій №1654, №1674 (т.1, а.с.15 на звороті - 16).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 3969,42 грн (140,91$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 5288,35 грн (140,91$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №2 від 07.04.2021 до договору та видаткової накладної №306 від 21.10.2021 на суму 773981,28 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 03.06.2022 у повному обсязі, відповідно до платіжної інструкції №87 (т.1, а.с.17-18).

За розрахунком позивача, відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 59109,08 грн (1973,59$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 74068,90 грн (1973,59$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №3 від 13.04.2021 до договору та видаткової накладної №307 від 21.10.2021 на суму 46135,20 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 26.01.2022 у повному обсязі, відповідно до платіжної інструкції №1675 (т.1, а.с.18 на звороті - 19).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 572,03 грн (20,31$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 762,10 грн (20,31$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №4 від 15.04.2021 до договору та видаткової накладної №308 від 21.10.2021 на суму 460597,91 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 26.01.2022 на суму 60597,91 грн та 03.06.2022 на суму 400000,00 грн, відповідно до платіжних інструкцій №1679, №88 (т.1, а.с.20-21).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 751,35 грн (26,67$) та 30548,07 грн (1019,97$), тобто в загальному розмірі 31299,42 грн (1046,64$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 39280,40 грн (1046,64$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №5 від 18.06.2021 до договору та видаткової накладної №309 від 21.10.2021 на суму 35950,32 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 26.01.2022 у повному обсязі, відповідно до платіжної інструкції №1676 (т.1, а.с.22-23).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 445,75 грн (15,82$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 593,72 грн (15,82$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №6 від 09.07.2021 до договору та видаткової накладної №310 від 21.10.2021 на суму 38263,20 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 26.01.2022 у повному обсязі, відповідно до платіжної інструкції №1677 (т.1, а.с.23 на звороті - 24).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 474,42 грн (16,84$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 632,00 грн (16,84$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №7 від 30.08.2021 до договору та видаткової накладної №311 від 22.10.2021 на суму 242577,18 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 03.06.2022 у повному обсязі, відповідно до платіжної інструкції №89 (т.1, а.с.25-26).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 18525,66 грн (618,55$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 23214,18 грн (618,55$ х 37,53 грн);

- згідно додатку №8 від 14.09.2021 до договору та видаткової накладної №356 від 09.11.2021 на суму 135801,60 грн, в тому числі ПДВ. Оплату за цей товар здійснено 03.06.2022 у повному обсязі, відповідно до платіжної інструкції №90 (т.1, а.с.26 на звороті - 27).

За розрахунком позивача відповідач мав сплатити курсову різницю у розмірі 10371,19 грн (346,28$). Курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на 22.01.2024, - 37,53 грн/USD. Отже сума недоплати за товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 становить 12995,89 грн (346,28$ х 37,53 грн).

Вищенаведені обставини сторонами не заперечуються. Договір, додатки до договору та видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками їх юридичних осіб. На підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару позивачем зареєстровано податкові накладні (т.1, а.с.90).

За розрахунком позивача, загальна сума боргу за поставлений товар з урахуванням курсової різниці станом на 22.01.2024 склала 156835,54 грн, яку, як встановлено судом, сплачено відповідачем після відкриття провадження у даній справі у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №516 від 29.02.2024 (т.1, а.с.48, 159).

Решта позовних вимог щодо стягнення 255344,89 грн 10% штрафу, 362794,38 грн пені та 336576,80 грн 30% річних за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого товару залишилися без змін.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст.662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.2 ст.689 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч.1 ст.664 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст.193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2553448,91 грн (8 поставок) згідно з видатковими накладними, які містять посилання на укладений між сторонами договір поставки №08/2021 від 07.04.2021 та відповідний додаток до цього договору, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками їх юридичних осіб.

Згідно цих видаткових накладних, сім поставок було здійснено в межах обумовленого сторонами строку - до 01.11.2021 (т.1, а.с.15 на звороті - 16, 17, 18 на звороті - 19, 20, 22, 23 на звороті - 24, 25), і одна поставка - 09.11.2021 (т.1, а.с.26 на звороті - 27).

Відповідач не скористався своїм правом відмовитися від підпису накладних у разі їх неналежного оформлення чи незгоди із зафіксованими у них даними, зокрема датами поставки, не висловив зауважень стосовно несвоєчасної поставки чи недоліків товару та, більше того, оплатив вартість поставленого товару у повному обсязі (т.1, а.с.16 на звороті, 18, 19 на звороті, 21, 23, 24 на звороті, 26, 27 на звороті).

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про те, що до 01.11.2021 жодної поставки за цим договором №08/2021 від 07.04.2021 здійснено не було, поставки товарів розпочались з 05.11.2021 (з дати реєстрації першої податкової накладної), тобто після закінчення строку дії договору.

Слід зауважити, що дата реєстрації податкової накладної та зарахування ПДВ, з огляду на умови п.3.2 договору, не може свідчити про реальний час поставки товару.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Аналогічні положення закріплено і у ч.7 ст.180 ГК України.

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (така правова позиція щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

За наведеного вище, суд також відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що правовідносини між сторонами за договором поставки №08/2021 від 07.04.2021 вичерпані.

Окрім того, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що здійснення фактичної поставки після строку, обумовленого договором для поставки та оплати, призвело до зміни умов цього ж договору з передоплати на оплату в невизначений час. Аргументи відповідача, що стосуються переговорів з менеджером позивача щодо поставки товарів після 01.11.2021 без передоплати поза договором №08/2021 від 07.04.2021 без застосування штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок, не підтверджені належними й допустимими доказами. Зміни й доповнення до вказаного договору в порядку, визначеному п.10.1, а саме в письмовій формі з підписами обох сторін, не вносилися, додаткові угоди не укладалися. Протилежного суду не доведено.

Також, з огляду на умови договору, зокрема п.6.1, суд погодився з позивачем, що обов`язок відповідача (покупця) оплатити товар виник незалежно від факту отримання товару, сторони не узгоджували інший порядок та строк оплати, аніж визначено у ст.5 цього договору.

Суд не вбачає підстав для застосування принципу тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), оскільки дійшов висновку, що у даному випадку умови договору, зокрема п.5.4, не є двозначними.

У розумінні приписів, наведених у ст.ст.213, 637 ЦК України, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень. Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін. Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

Таким чином матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати товару за договором поставки №08/2021 від 07.04.2021, при цьому станом на 03.06.2022 заборгованість відповідача (визначена у гривні без урахування курсової різниці) за договором була погашена у повному обсязі.

Курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Як встановлено судом та зазначено вище, після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив на користь позивача суму боргу за товар з урахуванням курсової різниці у розмірі 156835,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №516 від 29.02.2024 з призначенням платежу: «погашення курсової різниці зг.Дог.поставки №08/2021 від 07.04.2021р. У сумі 130696.28 грн., ПДВ - 20% 26139.26 грн» (т.1, а.с.48, 159).

Суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та сплату відповідачем після відкриття провадження у даній справі заявленої до стягнення суми недоплати за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, що підтверджується матеріалами справи і свідчить про відсутність станом на день розгляду справи заборгованості у розмірі 156835,54 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 255344,89 грн 10% штрафу, 362794,38 грн пені та 336576,80 грн 30% річних, розрахунки яких наведено у позовній заяві та окремих додатках до неї (т.1, а.с.8, 32-36, 37-41), суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18).

Умовами договору поставки №08/2021 від 07.04.2021 передбачена відповідальність покупця за прострочення оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п.8.2 договору), штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п.8.4 договору) та встановлено інший, ніж передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, розмір процентів річних за користування коштами продавця - 30% (п.8.6 договору).

Враховуючи вищевстановлені обставини щодо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки №08/2021 від 07.04.2021, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно і обґрунтовано на підставі і в порядку п.8.2, абз.2 п.8.3, п.8.4 договору нараховано до стягнення 206912,92 грн пені та 255344,89 грн штрафу.

Суд зауважує, що розрахунок пені за видатковими накладними №298 від 18.10.2021 (т.1, а.с.16) та №308 від 21.10.2021 (т.1, а.с.21), з урахуванням дат фактичних сплат заборгованості, слід здійснювати таким чином: з 02.11.2021 до 28.12.2021 на прострочену суму 820142,22 грн та з 29.12.2021 до 25.01.2022 на прострочену суму 320142,22 грн за видатковою накладною №298 від 18.10.2021; з 02.11.2021 до 25.01.2022 на прострочену суму 460597,91 грн та з 26.01.2022 до 02.06.2022 на прострочену суму 400000,00 грн за видатковою накладною №308 від 21.10.2021.

Так, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок, суд встановив, що пеня за видатковою накладною №298 від 18.10.2021 склала 26708,31 грн, а за видатковою накладною №308 від 21.10.2021 - 47008,71 грн. В іншій частині, враховуючи п.5.4 договору, суд погодився з визначеними позивачем періодами та сумами нарахувань. При цьому, за арифметичним підрахунком, загальний розмір пені становить 206912,92 грн, а відтак нарахування 155881,46 грн пені є безпідставним і позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Слід звернути увагу, що ст.625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами (такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Сплата відсотків річних на рівні 30% є договірним зобов`язанням відповідача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних, суд встановив, що позивач при визначенні періодів нарахувань за видатковими накладними №298 від 18.10.2021 та №308 від 21.10.2021 невірно включив у період часу, за який здійснюється стягнення, день фактичної сплати суми заборгованості: за видатковою накладною №298 від 18.10.2021 - 29.12.2021 500000,00 грн і 26.01.2022 320142,22 грн (т.1, а.с.16), а за видатковою накладною №308 від 21.10.2021 - 26.01.2022 60597,91 грн і 03.06.2022 400000,00 грн (т.1, а.с.21).

У даному випадку нарахування за видатковою накладною №298 від 18.10.2021 слід здійснювати з 02.11.2021 до 28.12.2021 на прострочену суму - 820142,22 грн та з 29.12.2021 до 25.01.2022 на прострочену суму - 320142,22 грн, а за видатковою накладною №308 від 21.10.2021 з 02.11.2021 до 25.01.2022 на прострочену суму - 460597,91 грн та з 26.01.2022 до 02.06.2022 на прострочену суму - 400000,00 грн, що вже зазначено судом при розрахунку пені.

Так, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок, суд встановив, що 30% річних за видатковою накладною №298 від 18.10.2021 - 45790,76 грн, а за видатковою накладною №308 від 21.10.2021 - 74260,95 грн. В іншій частині, враховуючи п.5.4 договору, суд погодився з визначеними позивачем періодами та сумами нарахувань. Відтак, за арифметичним підрахунком та висновком суду, правомірним є нарахування відповідачу 30% річних в сумі 330201,57 грн, в частині стягнення 6375,23 грн таких слід відмовити як безпідставно нараховані.

Поряд із тим суд враховує клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та 30% річних як надмірних і несправедливих сум на 93,86% та зазначає таке.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Тлумачення ч.3 ст.551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №917/612/23.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18 від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Приймаючи до уваги пояснення відповідача про те, що затримка оплати виникла внаслідок відсутності на момент сплати - 01.11.2021 коштів на банківських рахунках, критичної потреби в грошових коштах для підтримання технологічного процесу господарства, знищення виробничих потужностей (комбайн і вантажівка), відношення фермерського господарства до підприємств, що забезпечують продовольчу безпеку регіону, залучення СФГ «ВІКТОР» до виконання завдань з оборони України під час вторгнення та допомоги потерпілим внаслідок збройної агресії, вжиття заходів для недопущення прострочення шляхом укладення договорів поруки, існування заборгованості контрагентів СФГ «ВІКТОР», що в сукупності вбачається з наявних у справі документів (т.1, а.с.68-89, 91, 97-104, 205-221; т.2, а.с.30-31), а також те, що станом на 03.06.2022 заборгованість за поставлений товар (без урахування курсової різниці) була погашена, а станом на час розгляду справи сплачена і курсова різниця вартості товару у повному обсязі, порушення відповідачем зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять), виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу на 50% до 127672,45 грн та пені на 50% до 103456,46 грн.

У розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що таке зменшення пені та штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язання і проявом балансу між інтересами обох сторін, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також виступає способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Поряд із цим суд зауважує, що відповідач помилково ототожнює правову природу курсової різниці з правовою природою відсотків річних. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, то стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення. Правова природа нарахування трьох відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, має компенсаційний характер. Натомість курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. За своєю правовою природою курсова різниця, яка за умовами договору поставки підлягає донарахуванню та оплаті покупцем (відповідачем), покриває матеріальні втрати постачальника (позивача) від знецінення грошових коштів, не є та не може вважатися одночасно платою за користування боржником (відповідачем) коштами кредитора (позивача) (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2021 у справі №910/11077/20).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача про зменшення 30% річних частково та зменшити їх розмір до суми, що становить 3% від прострочених платежів в межах правомірно визначеного позивачем періоду, а тому, за висновком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 33020,16 грн.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

У рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судом були досліджені всі надані сторонами документи, їх доводи та заперечення і надана їм правова оцінка. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, оскільки не спростовують встановлених вище обставин і наведених висновків суду.

Підсумовуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково, закрити провадження у справі №906/203/24 в частині вимоги про стягнення 156835,54 грн недоплати за товар з урахуванням курсової різниці; зменшити розмір штрафу до 127672,45 грн, розмір пені до 103456,46 грн, розмір 30% річних до 33020,16 грн; стягнути з відповідача на користь позивача 127672,45 грн штрафу, 103456,46 грн пені, 33020,16 грн відсотків річних; в іншій частині в позові відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Згідно з п.2 ч.1 та ч.9 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як встановлено судом, при поданні даного позову позивач сплатив судовий збір в сумі 13338,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1704 від 26.01.2024 (т.1, а.с.11).

У заяві від 20.05.2024 представник позивача просив повернути ПП «ГЕРМЕС АГРО» з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за вимогу про стягнення з відповідача 156835,54 грн недоплати за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, решту ж 50% судового збору за дану вимогу і судовий збір, сплачений за вимоги про стягнення пені, штрафу, 30% річних, стягнути з відповідача (т.1, а.с.163-164).

Враховуючи викладене, висновок суду про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 156835,54 грн за відсутністю предмета спору та часткове задоволення решти позову, суд вважає за доцільне повернути ПП "ГЕРМЕС АГРО" за його клопотанням з Державного бюджету України 941,01 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №1704 від 26.01.2024, про що після набрання цим рішенням законної сили винести відповідну ухвалу; 10449,99 грн судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покласти на відповідача.

На момент ухвалення даного рішення питання про розподіл витрат сторін на професійну правничу допомогу не розглядається у зв`язку з відсутністю доказів їх понесення, які, як було заявлено учасниками справи, будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №906/203/24 за позовом Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" до Селянського фермерського господарства "ВІКТОР" в частині вимоги про стягнення 156835,54 грн недоплати за товар з урахуванням курсової різниці за відсутністю предмета спору.

3. Зменшити розмір штрафу на 50% до 127672,45 грн.

4. Зменшити розмір пені на 50% до 103456,46 грн.

5. Зменшити розмір 30% річних до розміру 3% - 33020,16 грн.

6. Стягнути з Селянського фермерського господарства "ВІКТОР" (вул. Шевченка, буд. 15, с. Бистрик, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13370, ідентифікаційний код 31763092) на користь Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" (вул. Басейна, буд. 2-А, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, ідентифікаційний код 41972460) 127672,45 грн штрафу, 103456,46 грн пені, 33020,16 грн відсотків річних та 10449,99 грн судового збору.

7. В іншій частині в позові відмовити.

8. Повернути Приватному підприємству "ГЕРМЕС АГРО" (вул. Басейна, буд. 2-А, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, ідентифікаційний код 41972460) з Державного бюджету України 941,01 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №1704 від 26.01.2024, про що після набрання цим рішенням законної сили винести відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.12.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1- у справу;

2 - позивачу та його представнику (до ел.каб.);

3 - відповідачу (до ел.каб.) та його представнику на ел пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.