Рішення

від 10.12.2024 по справі 907/841/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/841/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи за позовом:

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі

позивача Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут», м. Ужгород

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 119 171,60 грн

За участю представників:

прокуратури Андрейчик А.М., посвідчення від 01.03.2023 № 069357;

позивача не з`явився;

відповідача Горбатова А.А., адвокат, довіреність від 26.12.2023 №01Др-6-1223.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури діючи в інтересах держави в особі Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» у якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 21.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 60DB887-22-22 від 10.01.2022, укладеного між Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 60DB887-22-22 від 10.01.2022, укладеного між Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» 119 171,60 грн надмірно сплачених коштів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/841/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10 жовтня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

25 жовтня 2024 року відповідач подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 25.10.2024 у якому Товариство повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, до відзиву долучено докази надіслання його копії та додатків іншим учасникам справи.

Крім того, разом із відзивом відповідачем скеровано до суду клопотання у якому заявник просить суд розглядати справу №907/841/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За результатами розгляду означеної заяви суд відповідно до ухвали від 31.10.2024 задовольнив клопотання відповідача та постановив призначити справу №907/587/24 до розгляду з повідомленням учасників справи в судовому засіданні, яке призначено на 21.11.2024 року.

В судовому засіданні 21.11.2024 оголошувалася перерва до 10.12.2024 з метою надання можливості надати додаткові пояснення щодо питань, які виникли в ході розгляду справи.

Прокурор в судових засіданнях 21.11.2024 та 10.12.2024 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав.

Позивач в судові засідання по розгляду справи не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи орган місцевого самоврядування був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі від 10.10.2024, ухвали про призначення справи до розгляду з повідомленням учасників справи від 31.10.2024 та ухвали-повідомлення від 21.11.2024 до електронного кабінету Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 10.10.2024 року, від 31.10.2024 року та від 22.11.2024 року.

Представник відповідача в судових засіданнях 21.11.2024 та 10.12.2024 заперечує проти задоволення позовних з викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях підстав.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 2 від 21.01.2022, № 3 від 27.01.2022 до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 60DB887-22-22 від 10.01.2022, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання.

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, становить 119 171,60 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Письмові пояснення позивача.

Позивачем не подано суду жодних пояснень щодо предмету позовних вимог у даній справі.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 25.10.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що у п. 13.7. Договору від 10.01.2022 сторони домовилися про можливість підвищення ціни електричної енергії у випадку об`єктивного коливання такої ціни на ринку в бік збільшення.

Доводи прокурора про недійсність додаткових угод відповідач спростовує документально підтвердженими обставинами щодо коливання ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим позивачу при укладенні кожної з оспорюваних прокурором угод надавалося документальне підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії.

Крім того, звертає увагу, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 24.12.2021 №2969 з 02.01.2022 в торговій зоні «БуОС» на РДН та ВДР було встановлено новий максимальний рівень граничних цін: години максимального навантаження (період з 07:00 до 23:00) 3 000,00 грн/МВт·год (без ПДВ), години мінімального навантаження (період з 00:00 до 07:00 та з 23:00 до 24:00) 1 650,00 грн/МВт·год (без ПДВ), що спричинило різке підвищення закупівельної ціни електроенергії на РДН/ВДР впродовж січня 2022 року, яке за даними ДП «Оператор ринку» +16,44% порівняно з груднем 2021 року.

Зауважує, що відповідно до листів НКРЕКП від 08.08.2019 №8312/13.1/7-19 та Мінекономрозвитку від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 ДП «Оператор ринку» вказано як орієнтир (індикатор) для визначення коливань (змін) середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії та який сторони можуть використовувати як документальне підтвердження факту коливання ціни.

Доводить, що підвищення ціни на електричну енергію у січні 2022 року відбувалось внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, що підтверджувалося як довідками Закарпатської ТПП, так і інформацією щодо коливання середньозваженої ціни РДН у відповідній торговій зоні, оприлюднена Оператором ринку електричної енергії, розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку», що у відповідності до п. 13.10 Договору і було підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії.

Також, звертає увагу, що позивач отримував проекти додаткових угод з доданими документами, розглядав їх певний проміжок часу, підписував, скріплював підпис печаткою та один примірник оформленої належним чином додаткової угоди повертав відповідачу і жодного разу позивач не заявив про відмову від укладення додаткових угод, про відмову від підписання актів приймання-передачі електричної енергії у зв`язку із зміною ціни, про порушення відповідачем своїх зобов`язань по Договору, не оспорював дії відповідача щодо пропозиції внесення змін у Договір, не складав протоколів розбіжностей до запропонованих додаткових угод, не повертав їх без підписання разом з актами приймання-передачі електричної енергії.

Окрім того, за позицією відповідача, при подачі позову до суду прокурором безпідставно не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким повинен бути орган Держаудитслужби, не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель.

Відповідь на відзив.

Прокурор згідно з поданою суду відповіддю на відзив від 30.10.2024 викладено власні аргументи та міркування на спростування заперечень проти позову, які зазначені відповідачем у відзиві на позов.

Зауважує, що тендерна пропозиція ТОВ «Закарпатгаз збут» від 27.12.2021 містить пропозицію придбати у нього «Електричну енергію (з урахуванням затвердженого у встановленому законодавством порядку тарифу на послуги з передачі електричної енергії)» з ціною за одиницю 3,3 грн без розбивки щодо вартості тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Звертає увагу, що на момент подання вказаної пропозиції діяли Постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021 та № 2969 від 24.12.2021, якими змінено вартість тарифу на послуги з передачі електричної енергії до 345,64 грн/МВт·год. та вказаний тариф застосовується з 01.01.2022 року, про що було відомо відповідачу.

Доводить, що вартість електроенергії з часу укладення між сторонами договору і до дати укладення оспорюваних додаткових угод збільшилася лише на 0,05 грн, що вбачається із статистичної інформації на ресурсі ДП «Оператор ринку», а відповідачем, в свою чергу при укладенні додаткової угоди №2 від 21.01.2022 наводиться зміна вартості електричної енергії з першої декади грудня 2021 року порівняно з першою декадою січня 2022 року, що не охоплює дію договору та період формування відповідачем своєї тендерної пропозиції, а тому не може підтверджувати зміну вартості електричної енергії.

Зазначає також, що підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 пояснює, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод за позицією прокурора є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Звертає увагу також на постанову від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Заперечення.

Відповідачем не подано суду заперечення на відповідь на відзив в розумінні ст. 167 ГПК України.

Позатим, відповідно до письмових пояснень від 15.11.2024 ТОВ «Закарпатгаз Збут» зауважує, що оскільки тариф на передачу є регульованим тарифом, сторони внесли відповідні зміни до Договору в частині приведення розміру такого тарифу у відповідність до розміру, який встановлений уповноваженим державним органом у відповідності із вимогами ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 «Про встановлення тарифу передачі на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік» у розмірі 0,34564 грн. без ПДВ.

З посиланням на цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати № Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-09 від 24.01.2022, Порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за 10 днів та за 20 днів січня 2022 року і грудня 2021 року стверджує, що коливання ціни на ринку підтверджено уповноваженим органом, а за основу взято дані, опубліковані на офіційному сайті ДП «Оператор ринку», яке вважається орієнтиром, а відтак, оскільки внесені до Договору зміни згідно з додатковою угодою №2 та №3 не перевищують 10%, коливання ціни підтверджене у належній формі у відповідності до умов п. 13.7 Договору та згідно з п.п. 2, 7 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів є безпідставними.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

10 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (надалі ТОВ «Закарпатгаз збут» та/або Постачальник, та/або відповідач) та Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області (надалі Споживач та/або позивач) за наслідками проведення закупівлі UA-2021-12-13-004145-b (оголошення про проведення відкритих торгів від 13.12.2021) був укладений Договір постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» -09310000-5 Електрична енергію» Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1. Договору).

За змістом п. 2.1.1. Договору загальна кількість (обсяг) Товару за цим договором становить 501 552 кВт/год. Фактичний обсяг електричної енергії визначається Споживачем з урахуванням його потреб у використанні електричної енергії.

Згідно з п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (10.01.2022), яка є додатком 1 до цього Договору. Постачання електричної енергії Споживачу здійснюється до 31.12.2022 року включно.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за спожиту електроенергію у 2022 році за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 3,20983 грн (з ПДВ), у тому числі:

-ціна електричної енергії 2,38093 грн;

-тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,29393 грн;

-податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,53497 грн.

Положеннями п. 5.1. Договору визначено, що загальна сума даного Договору на момент укладення становить 1 609 900,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.6. Договору розрахунковим періодом за цим Договором календарний місяць.

Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника та у безготівковому порядку (п. 5.7. Договору).

Відповідно до п. 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2022, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами до їх повного виконання.

На підставі поданих учасниками справи доказів, пояснень представників сторін та з відкритих відомостей веб-сайту Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-13-004145-b) судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткова угода № 2 від 21.01.2022 про зміну загальної суми Договору, зазначеної в п. 5.1. Договору до 1 609 900,00 грн зі збільшенням ціни 1 кВт/год електроенергії, зазначеної в п. 5.2. Договору до 3,55 грн (з ПДВ), з яких 2,61269 грн ціна електричної енергії, 0,34564 грн тариф на послуги з передачі електричної енергії та 0,59167 грн - ПДВ;

- додаткова угода № 3 від 27.01.2022 про зміну (збільшення) ціни 1 кВт/год електроенергії, зазначеної в п. 5.2. Договору до 3,70 грн (з ПДВ), з яких 2,73769 грн ціна електричної енергії, 0,34564 грн тариф на послуги з передачі електричної енергії та 0,61667 грн - ПДВ;

- додаткова угода № 4 від 26.07.2022 (https://public-docs.prozorro.gov.ua/get/28e1725b6d5b4aa59cc05a23fcc12c20?Signature=ibJ3rVVLHzYjBpAY%2FHdPAzbtVW0zD4l3g2tBVUT26P3TklKhsI7YJYxntDvAx4d5hu57%2BXCx2xE1NZdxtpk4Cw%3D%3DKeyID=52462340) про дострокове з 05 серпня 2022 року припинення Договору шляхом його розірвання та викладення, у зв`язку з цим, в новій редакції п. 13.1. Договору;

- додаткова угода № 5 від 29.08.2022 (https://public-docs.prozorro.gov.ua/get/f136842532db43829fe8f8700370e05d?Signature=zQElDq%2BWz8MKN0cqVBmopUFUjvBtdO35kaMUNBlZmQ%2Fe5yl3mjt9BQXnFi%2BX30icdr0A%2BhiUKC8CLKT3K561CA%3D%3DKeyID=52462340) про зміну (зменшення) загальної суми Договору, зазначеної в п. 5.1. Договору до 899 555,10 грн

Оспорювані прокурором додаткові угоди № 2 та №3 містять посилання на наявне коливання цін на ринку електроенергії та зміну регульованих тарифів на послуги з передачі електроенергії НЕК «Укренерго», що за позицією відповідача підтверджується листом ТОВ «Закарпатгаз збут» від 20.01.2022 №88707-Сл-1019-0122, ціновими довідками Закарпатської торгово-промислової палати №Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-09 від 24.01.2022 із зазначеними в них відомостями даними з веб-сайту АТ «Оператор ринку» про середньозважену ціну електричної енергії на РДН (ринок на добу наперед) по Бурштинському острову (БуОС) за І декаду грудня 2021 року й І декаду січня 2022 року (цінова довідка №Ц-07 від 18.01.2022) та за ІІ декаду грудня 2021 року й ІІ декаду січня 2022 року (цінова довідка №Ц-09 від 24.01.2022), постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік».

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник протягом січня-серпня 2022 року включно поставив, а Споживач прийняв електричну енергію загальним обсягом 243 123 кВт/год, а саме:

- в січні 2022 року 38 345 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 141 876,50 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82001673 від 10.02.2022, рахунком на оплату №62002940 від 10.02.2022 року;

- в лютому 2022 року 57 477 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 212 664,90 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82003238 від 10.03.2022, рахунком на оплату №62004722 від 10.03.2022 року;

- в березні 2022 року 44 192 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 163 510,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82004566 від 12.04.2022, рахунком на оплату №62006263 від 12.04.2022 року;

- в квітні 2022 року 34 104 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 126 184,80 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82005791 від 10.05.2022, рахунком на оплату №62007661 від 10.05.2022 року;

- в травні 2022 року 25 335 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 93 739,50 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82006834 від 09.06.2022, рахунком на оплату №62008755 від 09.06.2022 року;

- в червні 2022 року 19 9245 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 73 718,80 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82007784 від 12.07.2022, рахунком на оплату №62009651 від 12.07.2022 року;

- в липні 2022 року 19 888 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 73 585,60 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82008489 від 10.08.2022, рахунком на оплату №62010369 від 10.08.2022 року;

- в серпні 2022 року 3858 кВт/год електроенергії за ціною 3,083333333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 14 274,60 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82008636 від 10.08.2022, рахунком на оплату №62010371 від 10.08.2022 року.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриману електроенергію в повному обсязі, на загальну суму 899 555,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6 від 10.02.2022 на суму 80 000,00 грн, №2 від 10.02.2022 на суму 61 876,50 грн, №1 від 10.03.2022 на суму 7638,25 грн, №8 від 10.03.2022 на суму 40 000,00 грн, №29 від 10.03.2022 на суму 100 000,00 грн, №6 від 10.03.2022 на суму 65 026,65 грн, №12 від 12.04.2022 на суму 15 708,06 грн, №8 від 12.04.2022 на суму 47 801,98 грн, №44 від 12.04.2022 на суму 50 000,00 грн, №29 від 12.04.2022 на суму 50 000,00 грн, №15 від 10.05.2022 на суму 50 000,00 грн, №55 від 10.05.2022 на суму 50 000,00 грн, №35 від 10.05.2022 на суму 26 184,80 грн, №3 від 09.06.2022 на суму 5000,00 грн, №1 від 09.06.2022 на суму 10 000,00 грн, №40 від 09.06.2022 на суму 25 000,00 грн, №12 від 09.06.2022 на суму 43 739,50 грн, №22 від 09.06.2022 на суму 10 000,00 грн, №93 від 12.07.2022 на суму 73 718,80 грн, №107 від 10.08.2022 на суму 14 274,60 грн, №19 від 10.08.2022 на суму 22 078,16 грн, №106 від 10.08.2022 на суму 16 507,44 грн, №28 від 10.08.2022 на суму 35 000,00 грн, №118 від 29.08.2022 на суму 0,36 грн.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність додаткових угод № 2 від 21.01.2022 та № 3 від 27.01.2022 до Договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як Споживачем, грошові кошти за придбану у період з січня по серпень 2022 року включно електроенергію в загальній сумі 119 171,60 грн.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю електроенергії (3,20983 грн за 1 кВт/год з ПДВ), яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості електричної енергії.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено позивачем Великодобронську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області, в обґрунтуванні наявності підстав для представництва якої та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що означений орган місцевого самоврядування шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.

При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в частині невизнання недійсними додаткових угод до Договору та нестягнення з Постачальника зайво отриманих коштів за Договором порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Ужгородська окружна прокуратура звернулася з листами-запитами №07.53-107-5966 вих-24 від 29.07.2024 та №07.53-107-6834 вих-24 від 04.09.2024 до Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в суді з проханням надати докази щодо виконання Договору, підстав внесення до нього змін та зазначити інформацію чи звертався орган місцевого самоврядування з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод до Договору чи про стягнення безпідставно отриманих коштів.

На адресу Ужгородської окружної прокуратури Великодобронська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області листами №58 від 29.08.2024 та №619 від 20.09.2024 надала запитувані прокурором документи та повідомила, що немає можливості звернутися до суду з позовом за відсутністю у бюджеті органу місцевого самоврядування статті на судові витрати, а тому просила прокурора самостійно вжити заходи представницького характеру.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, прокурор у позовній заяві та згідно з поясненнями в судовому засіданні стверджує, що у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування є стороною укладеного з відповідачем Договору та, окрім того, наділений владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів місцевого бюджету територіальної громади с. Велика Добронь.

Підставою позовних вимог у цій справі прокурор зазначає, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали недійсні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 119 171,60 грн з місцевого бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за недійсними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами першою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Великодобронської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Великодобронська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області.

У вже згадувані постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб в даній справі мешканців Великодобронської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.

У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь органу місцевого самоврядування суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вже зазначалось вище, Ужгородською окружною прокуратурою в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом №07.53-107-6834 вих-24 від 04.09.2024 пропоновано Великодобронській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області в строк до 24.09.2024 вжити заходів щодо належного захисту інтересів держави та подання до суду позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів та з повідомленням, що в протилежному випадку з метою захисту інтересів держави прокурором будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Великодобронська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області є органом до компетенції якого віднесено повноваження з контролю за використанням бюджетних коштів територіальної громади с. Велика Добронь, в тому числі й щодо повернення заяво сплачених коштів місцевого бюджету, відповідний позов органом місцевого самоврядування до відповідача не подавався, а відтак, Ужгородською окружною прокуратурою згідно з листом №07.53-107-7785 вих-24 від 07.102024 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі позивача в даній справі, а заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Щодо спірних правовідносин.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 21.01.2022 та № 3 від 27.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 3,20983 грн з 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ).

Водночас, до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 протягом строку його дії сторонами укладено ряд додаткових угод.

Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 2 від 21.01.2022 та № 3 від 27.01.2022 до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №5 і так далі.

Крім того, положеннями п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 21.01.2022 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 3,20983 грн до 3,55 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 3 від 27.01.2022 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 3,55 грн до 3,70 грн (з ПДВ).

Крім того, судом встановлено, що в структурі збільшеної за додатковою угодою № 2 від 21.01.2022 до Договору ціни електроенергії сторонами Договору з посиланням на постанову НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік» збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії з 0,29393 грн до 0,34564 грн за 1 кВт.

Підставою внесення означених змін в Договір відповідно до пояснень відповідача та долучених до матеріалів справи доказів сторонами Договору визначено цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати №Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-09 від 24.01.2022 із зазначеними в них відомостями даними з веб-сайту АТ «Оператор ринку» про середньозважену ціну електричної енергії на РДН (ринок на добу наперед) по Бурштинському острову (БуОС) за І декаду грудня 2021 року й І декаду січня 2022 року (цінова довідка №Ц-07 від 18.01.2022) та за ІІ декаду грудня 2021 року й ІІ декаду січня 2022 року (цінова довідка №Ц-09 від 24.01.2022), лист ТОВ «Закарпатгаз збут» від 20.01.2022 №88707-Сл-1019-0122.

При цьому, вказані довідки критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, у них відсутній аналіз вартості електроенергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, починаючи з дати укладення договору і до дати пропонованої зміни умов договору, а відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Так, зокрема, зазначена в цінових довідках Закарпатської торгово-промислової палати №Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-09 від 24.01.2022 інформація щодо порівняння середньозважених цін на РДН по Бурштинському острову (БуОС) стосується такого порівняння між І декадою грудня 2021 року й І декадою січня 2022 року (цінова довідка №Ц-07 від 18.01.2022) та за ІІ декадою грудня 2021 року й ІІ декадою січня 2022 року (цінова довідка №Ц-09 від 24.01.2022), тоді як Договір між сторонами укладено 10.01.2022, а відтак, належним доказом на підтвердження наявності відповідного коливання ціни могли б вважатися аналітичні матеріали щодо порівняння середньозважених цін на електричну енергію, починаючи з 2 декади січня 2022 року та які б давали можливість встановити дійсне збільшення ціни товару, відсоток такого збільшення порівняно з датою укладення Договору, в який пропонується внести зміни, ане шляхом вибору довільного періоду порівняння та застосування, у зв`язку з цим, непідтверджених пропорцій збільшення ціни.

Більше того, відповідно до примітки до даних цінових довідок вони носять виключно інформативний характер (п. 4 примітки цінових довідок №Ц-07 від 18.01.2022 та №Ц-09 від 24.01.2022), а основою порівняння середньозваженої ціни в довідках та аналітичних матеріалах з веб-сайту АТ «Оператор ринку» взято ціни виключно РДН (ринок на добу наперед) без порівняння національних цін на ВДР (внутрішньодобовому ринку) (постанова НКРЕКП від 14.03.2018 за №308) в період, коли за твердженням відповідача мало місце коливання ціни електричної енергії в сторону збільшення.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до укладених сторонами та оспорюваних прокурором додаткових угод № 2 від 21.01.2022 та № 3 від 27.01.2022, ціну електроенергії збільшено спершу до 3,55 грн, а потім до 3,70 грн за 1 кВт/год (з ПДВ), що в сукупності з наданими прокурором Актом приймання-передачі електричної енергії №ЗЗК82001673 від 10.02.2022, рахунком на оплату №62002940 від 10.02.2022 року із зазначенням в них ціни електроенергії (3,083333333 грн (без ПДВ) в січні 2021 року та 7,75 грн (без ПДВ) в лютому 2021 року) свідчить про те, що електроенергія за зазначеною в Договорі ціною (2,67486 грн за 1 кВт/год без ПДВ) Споживачу не поставлялася взагалі.

В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

Надаючи оцінку підставності внесення змін до Договору відповідно до додаткової угоди №2 від 21.01.2022 в частині збільшення тарифу на послуг з передачі електричної енергії з 0,29393 грн до 0,34564 грн за 1 кВт в порядку п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та з посиланням на постанову НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік» суд враховує наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, статті 7, частини п`ятої статті 33, частини четвертої статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

В підп. 3 п. 13.7. Договору сторонами визначено можливість зміни ціни електроенергії у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електроенергії. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

-підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується в Договорі;

-нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (в тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Таким чином, з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов Договору слідує, що внесення змін до Договору на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.

Означена правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №924/71/24.

Постанова НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік», яка за позицією відповідача слугувала підставою внесення 21.01.2022 змін до Договору від 10.01.2022 була оприлюднена на вебсайті Регулятора 01.12.2021 та набрала чинності з 01.01.2022, тобто ще до укладення сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22, а відтак не могла в порядку п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» слугувати підставою збільшення ціни електричної енергії.

При цьому, враховуючи також і дату публікації постанови НКРЕКП (01.12.2021), суд не може не зважати і на ту обставину, що подаючи тендерну пропозицію з метою укладення з позивачем Договору про закупівлю в межах процедури закупівлі UA-2021-12-13-004145-b, відповідач за всіма обставинами не міг не розуміти, що в період дії Договору буде застосовуватися збільшений НКРЕКП тариф на послуги з передачі електричної енергії, а відтак, усі ризики зазначення в структурі комерційної (тендерної) пропозиції та, як наслідок, в подальшому в п. 5.2. Договору, попереднього (меншого) тарифу покладаються на Постачальника.

Окрім того, наведені дії можуть свідчити також про намір спотворити добросовісну конкуренцію перед іншими учасниками закупівлі, тендерні пропозиції яких у зв`язку з застосуванням актуального (більшого) на дату укладення договору тарифу на передачу електроенергії були відхилені Замовником.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на електричну енергію та щодо підвищення на неї ціни, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди згідно яких збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год) з 3,20983 грн 3,70 грн за 1 кВт/год (з ПДВ).

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 21.01.2022 до Договору їх сторонами, в тому числі й Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, порушено п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого коливання цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору та факту підвищення тарифів з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди, а внаслідок укладення додаткової угоди № 3 від 27.01.2022 до Договору перевищено гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 21.01.2022, № 3 від 27.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про відсутність документально підтвердженого збільшення ціни електроенергії на час укладення оспорюваних додаткових угод та перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №2 та №3 застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 2 від 21.01.2022, № 3 від 27.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 кВт/год електроенергії зросла більш як на 15% (з 3,20983 грн 3,70 грн за 1 кВт/год (з ПДВ).

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 2 від 21.01.2022, № 3 від 27.01.2022 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 2 від 21.01.2022 року та № 3 від 27.01.2022 року.

При цьому, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року ТОВ «Закарпатгаз збут» за період з січня по серпень 2022 року включно поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв електричну енергію в обсязі 243 123 кВт/год, вартість якої, з урахуванням визначеної в п. 5.2. Договору ціни 1 кВт/год 3,20983 грн (без врахування внесених змін за недійсними Додатковими угодами) становить 780 383,50 грн (243 123,00 кВт/год * 3,20983 грн).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області вартості поставленої за Договором електроенергії в розмірі 899 555,10 грн (платіжні доручення №6 від 10.02.2022, №2 від 10.02.2022, №1 від 10.03.2022, №8 від 10.03.2022, №29 від 10.03.2022, №6 від 10.03.2022, №12 від 12.04.2022, №8 від 12.04.2022, №44 від 12.04.2022, №29 від 12.04.2022, №15 від 10.05.2022, №55 від 10.05.2022, №35 від 10.05.2022, №3 від 09.06.2022, №1 від 09.06.2022, №40 від 09.06.2022, №12 від 09.06.2022, №22 від 09.06.2022, №93 від 12.07.2022, №107 від 10.08.2022, №19 від 10.08.2022, №106 від 10.08.2022, №28 від 10.08.2022, №118 від 29.08.2022), суд доходить висновку, що в результаті укладення недійсних додаткових угод позивачем зайво сплачено 119 171,60 грн (899 555,10 грн - 780 383,50 грн) за придбану з січня по серпень 2022 року включно електроенергію.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 2 від 21.01.2022 року та № 3 від 27.01.2022 року до Договору унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання електричної енергії в сумі 119 171,60 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на позивача та відповідача у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 21.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» та Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 27.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60DB887-22-22 від 10.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» та Великодобронською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (88015, м. Ужгород, вул. Олександра Богомольця, буд. 21, код ЄДРПОУ 39582749) на користь Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89463, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області, вул. Чонгор, буд. 2, код ЄДРПОУ 04349857) 119 171,60 грн (сто дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят одну гривню 60 копійок) безпідставно отриманих коштів.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (88015, м. Ужгород, вул. Олександра Богомольця, буд. 21, код ЄДРПОУ 39582749) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 4542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

6. Стягнути з Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89463, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області, вул. Чонгор, буд. 2, код ЄДРПОУ 04349857) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 4542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 грудня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.