Рішення

від 11.12.2024 по справі 914/2415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 Справа № 914/2415/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бумеранг»»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Бродівська центральна міська лікарня» Бродівської міської ради Львівської області

про: стягнення 180 605,52 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ

01.10.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бумеранг»» до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Бродівська центральна міська лікарня» Бродівської міської ради Львівської області про стягнення 180 605,52 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронний кабінет, про отримання котрих матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

18.10.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов (вх.№25323/24).

Також, 21.10.2024р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№25492/24).

22.10.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив (вх.№25374/24).

Суть спору та правова позиція учасників справи.

На думку позивача, у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 19.01.2021р. (відповідно до встановлених обставин справи 914/189/24) по 16.09.2024р., нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання.

Відповідач вважає, що вимоги позивача безпідставні у зв`язку із завершенням дії договору. Покликаючись на п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України вказує на те, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання підлягають списанню.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2024р. у справі №914/189/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Бродівська центральна міська лікарня» Бродівської міської ради Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бумеранг»» 288 841,60 грн заборгованості та 3 466,10 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.07.2024р.

У вказаному рішенні суду встановлено наступне.

Загальна вартість робіт, виконаних підрядником за 2020 рік становить 288 841 грн. 60 коп. (136 037,20 + 152 804,40 = 288 841, 60 грн.), в межах зареєстрованого бюджетного зобов`язання.

Замовник не оплатив виконані підрядником роботи у 2020 році, а відтак сума боргу Замовника перед Підрядником за виконані роботи становить 288 841,60 грн.

Позивач виконав умови договору, та здійснив ремонт покриття лікарні, що підтверджується актами приймання-виконання № 3 та № 1 від 18 грудня 2020 року, а Замовник прийняв дані роботи підписав акти виконаних робіт, однак не здійснив їхню оплату.

Відповідно до п. 4.6 Договору кінцеві розрахунки проводяться протягом 30 днів з дати підписання акту державної комісії приймання об`єкта в експлуатацію.

Суд врахував, що фінансове зобов`язання відповідача перед позивачем на суму 289000,00 грн зареєстроване та взято на облік казначейською службою за №16234807 02.12.2020р.

Відтак, суд виснував про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 288 841,60 грн вартості виконаних та неоплачених підрядних робіт за договором №588 від 20.11.2019р. є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимогу щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивач не заявляв у справі №914/189/24, однак у даній справі просить суд стягнути інфляційні втрати у сумі 148 881,46 грн. та 3% річних у сумі 31 724,06 грн. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2024р. у справі №914/189/24, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 288 841,60 грн, при цьому доказів її повного погашення відповідачем не подано, відтак наявні правові підстави для нарахування за вказаний позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач помилково ототожнює поняття строк припинення договору та момент припинення зобов`язання.

У контексті викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі № 927/333/17, постанові Верховного Суду у справі №916/626/18 від 19.03.2019р. та постанові Верховного Суду від 09.04.2020р. у справі № 910/4962/18.

Відтак, доводи відповідача, щодо відсутності зобов`язань у зв`язку із завершенням дії договору є необґрунтованими.

Фактом є те, що позивач у даній справі не може користуватися коштами до їх фактичного одержання.

Виходячи із положень ч.2 ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям, тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Позивач у даній справі просить суд стягнути інфляційні втрати у сумі 148 881,46 грн. та 3% річних у сумі 31 724,06 грн. за період з 19.01.2021р. (відповідно до встановлених обставин справи 914/189/24) по 16.09.2024р. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання.

Акти приймання виконаних будівельних робіт були підписаними 18.12.2020 року, а відтак останній день тридцятиденного строку для оплати робіт припадає на 17.01.2021 року, що є неділею (вихідний день).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України).

Зважаючи на те, що останній день для оплати виконаних робіт припадає на вихідний день, то крайнім строком для оплати робіт є 18.01.2021 року, а відтак початок строку для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 19.01.2021 року, що було вірно визначено позивачем також.

Матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості, відповідач таких доказів не подав.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Норми ст.625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

З огляду на зазначене, 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки.

Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.

Щодо посилання відповідача на прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Аналізуючи дану норму, суд звертає увагу відповідача на те, що даний пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на зобов`язання, що виникають із договорів позики чи кредиту, в той час як у даній справі у відповідача виникло грошове зобов`язання з договору підряду, а відтак посилання відповідача на дану норму є помилковими.

Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної оплати за договором підряду. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у встановленому судом розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією про оплату №8888-9528-1333-3896 від 01.10.2024р. на суму 2 422,40 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Бродівська центральна міська лікарня» Бродівської міської ради Львівської області (адреса: Україна, 80600, Львівська обл., Золочівський р-н, місто Броди, вул.Юридика, будинок 22; ідентифікаційний код 01998226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бумеранг»» (адреса: Україна, 81160, Львівська обл., Пустомитівський р-н, селище міського типу Щирець, вулиця Острівська, будинок 100, корпус А; ідентифікаційний код 33272002) заборгованість у розмірі 180 605,52 грн., з яких: 148 881,46 грн. інфляційних втрат, 31 724,06 грн. - 3% річних та 2 422,40 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

СуддяКороль М.Р.