Рішення

від 11.12.2024 по справі 918/970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/970/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник Олена Петрівна;

від відповідача: Михайлов Володимир Олександрович.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 286 451,69 грн., з яких: 205 058,45 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію; 61 445,61 грн. пеня; 5 797,71 грн. 3 % річних; 14 149,92 грн. інфляційні втрати. Також у позовній заяві Позивач просить здійснити розподіл судових витрат понесений під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме просить стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 4 296,76 грн., та зазначає про те, що понести інші вирати у зв`язку з розглядом справи Позивач не очікує.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 20.11.2024.

Від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав викладених у відзиві. Також у відзиві наведений орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу (10 000,00грн.).

Представник Позивача 15.11.2024 подав відповідь на відзив на позовну заяву.

Представником Відповідача 20.11.2024 заявлено клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.

Протокольною ухвалою у судовому засідання 20.11.2024 залишено без розгляду відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду, оскільки відповідь на відзив на позовну заяву подано представником Позивача з пропуском строку на його подання, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження, а відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду подане представником Відповідача не віддповідає вимогам частини другої статті 169 ГПК України (заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі), частини другої статті 170 ГПК України [письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу], частинам пятій та шостій статті 42 ГПК України [документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)], а не відповідність письмової заяви (клопотання, заперечення) вимогам статті 170 ГПК України чи неподання доказів про їх направлення іншим учасникам справи (провадження) є підставою для залишення їх судом без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2024 розгляд справи відкладено на 11.12.2024.

Від представника Позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить задовольнити позовні вимоги повністю, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник Позивача у судовому засідання 11.12.2024 підтримав позицію викладену у позовній заяві, додаткових поясненнях та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засідання 11.12.2024 підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, додаткові пояснення та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Регулятором відповідно до пункту 72 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачений Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затвердженні постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі ПРРЕЕ), та є додатком № 6 до вказаних правил.

Позивач є постачальником універсальних послуг на території Рівненської області згідно з додатком-3 до постанови Регулятора від 26.10.2018 №1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території".

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ постачальником (Позивачем) розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розміщений на офіціному веб-сайті Позивача за посиланням www.ez.rv.ua.

У зв`язку з реформою у сфері енергетики, на період відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії договірні відносини між споживачами та учасниками ринку електричної енергії (та переходом споживача від постачальника за регульованим тарифом до нового постачальника) були врегульовані пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктом 7 ПРРЕЕ, якими встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Приєднання Відповідача до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Типовіий договір), який оприлюднений Позивачем на офіційному веб-сайті, підтверджується підписанням заяви-приєднання до умов договору від 28.09.2020.

Пунктами 1.1, 1.2 Типового договору передбачено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (Споживач) постачальником універсальних послуг (Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії"та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пункту 2.1 Типового договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 Типового договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Пунктом 5.2 Типового договору передбачено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до пункту 5.3 Типового договору ціна на електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та відповідно до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.

Згідно з пунктом 5.8 Типового договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.9 Типового договору передбачено, що розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок).

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до пункту 5.10 Типового договору оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 6.2 Типового договору визначено обов`язки Споживача, зокрема, Споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 13.1 Типового договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Положеннями абзацу сьомого пункту 13 розділу 17 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що тариф на послуги постачальника універсальних послуг встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Пунктом 1 комерційної пропозиції № 1.03/2-РОЕК для малих непобутових споживачів, які купують електричну енергію для власного споживання, що не є побутовими споживачами (далі комерційна пропозиція), яка є додатком 3 до Типового договору та оприлюднена на офіційному веб-сайті Позивача www.ez.rv.ua, передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється за регульованим цінами (тарифами) на електричну енергію, затвердженими НКРЕКП (Регулятор), які включають, в тому числі витрати на розподіл електричної енергії. Ціни (тариф) на електричну енергію розміщуються не пізніше ніж за 20 днів до початку застосування ціни на офіційному веб- сайті Позивача www.enersozbut.rv.uа, у засобах масової інформації, на інформаційних стендах в центрах обслуговування споживачів Позивача.

Величина авансових та планових платежів розраховується як добуток вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії та цінами (тарифами) на електричну енергію, затвердженими НКРЕКП.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 комерційної пропозиції оплата рахунків за електричну енергію здійснюється на поточний рахунок протягом 5-ти робочих днів від дня отримання рахунку-фактури, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Також 13.11.2023 Позивачем (Постачальник), який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова Регулятора від 14.06.2018 № 429) та Відповідачем (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 14104-ВЦ (далі Договір від 13.11.2023).

Згідно з пунктом 1.1 Договору від 13.11.2023 за цим Договором Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію для забезпечення електроустановок Споживача, а Споживач оплатити Постачальнику вартість товару у строки та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору від 13.11.2023 передбачено, що найменування товару: Електрична енергія, код за ДК 021: 2015 09310000-5- Електрична енергія (далі Товар).

Відповідно до пунктів 2.1-2.4 Договору від 13.11.2023 строк постачання Товару за договором до 31.12.2023 включно.

Обсяг постачання Товару за Договором від 13.11.2023 визначено у Додатку 1 до цього договору.

Місце постачання Товару (найменування та фактичні адреси площадок вимірювання, ЕІС-коди точок комерційного обліку Споживача) визначено у Додатку 4 до Договору від 13.11.2023.

Обсяг фактичного споживання Товару Споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання Товару Споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі Кодекс комерційного обліку) та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 4.2 Договору від 13.11.2023 ціна за 1 кіловат-годину (одиницю Товару) визначена у Додатку 1 до цього договору та розрахована відповідно до Додатку 2 до цього договору.

Ціна за одиницю Товару за Договором від 13.11.2023 включає вартість послуги з передачі електричної енергії за регульованим тарифом з урахуванням витрат Постачальника на сплату митних тарифів, податків, зборів та платежів, інших витрат, які понесе Постачальник у зв`язку з виконанням Договору від 13.11.2023.

До ціни за одиницю Товару не включаються послуги з розподілу електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Послуги з розподілу електричної енергії та компенсації перетікань реактивної електричної енергії сплачуються Споживачем самостійно безпосередньо оператору системи розподілу відповідно до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та компенсації перетікань реактивної електричної енергії, укладеним між оператором системи розподілу та Споживачем.

Пунктом 4.3 Договору від 13.11.2023 передбачено, що Постачальник за Договором від 13.11.2023 не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати, що не визначена цим договором.

Згідно з пунктом 4.8 Договору від 13.11.2023 оплата Товару здійснюється Споживачем протягом 7 (семи) робочих днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії (далі Акт) у формі оплати за фактично спожитий Товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі Акта, який самостійно формується Споживачем протягом 3 (трьох) робочих днів після розрахункової дати та надається Постачальнику на погодження. Постачальник погоджує Акт протягом 2 (двох) робочих днів після надання Акта Споживачем.

Відповідно до підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 Договору від 13.11.2023 Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитого Товару згідно з умовами Договору від 13.11.2023.

Надавати розрахункові документи на вимогу Постачальника (після отримання Споживачем відповідного офіційного запиту) для перевірки правильності оплати та відповідності записів у зазначених документах показам засобів комерційного обліку.

Згідно з пунктом 11.1 Договору від 13.11.2023 договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині виконання зобов`язань Сторонами до повного їх виконання.

Підпунктом 11.1, передбачено, що Сторони домовилися, що відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України даний договір розповсюджує свою дію на відносини з 01.01.2024.

Відповідно до пункту 2 комерційної пропозиції до Договору від 13.11.2023 оплата Товару здійснюється Споживачем протягом 7 (семи) робочих днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії у формі оплати за фактично спожитий Товар відповідно до даних комерційного обліку.

Сторонами 03.01.2024 також було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 14104-ВЦ (далі Договір від 03.01.2024), який містить пункти 1.1, 1.2, 2.2-2.4, 4.2, 4.3, 4.8 підпункти 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 аналогічного змісту, що і вказані пункти Договору від 13.11.2023.

Згідно з пунктом 2.1 Договору від 03.01.2024 строк постачання Товару за договором до 31.12.2024 включно.

Пунктом 11.1 Договору від 03.01.2024 передбачено, що договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині виконання зобов`язань Сторонами до повного їх виконання.

Відповідно до підпункту 11.1 Договору від 03.01.2024 передбачено, що Сторони домовилися, що відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України даний Договір розповсюджує свою дію на відносини з 01.01.2024.

Пункт 2 комерційної пропозиції до Договору від 03.01.2024 містить положення аналогічного змісту, що пункт 2 комерційної пропозиції до Договору від 13.11.2023.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини другої статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, вільного вибору електропостачальника споживачем.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.2.2 глави 5.2 розділу V ПРРЕЕ постачальник електричної енергії зобов`язаний, зокрема, укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності з постачання електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.

На території Рівененської області оператором системи розподілу (ОСР) є Позивач (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1413.?

Пунктами 4.3, 4.12, 4.13 розділу ІV ПРРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості Відповідача за Типовим договором (період нарахування листопад 2022 року-вересень 2023 року), Договором від 13.11.2023 (період нарахування жовтень-грудень 2023 року) та Договором від 03.01.2024 (період нарахування січень-травень 2024 року) за ЕІС-кодами точок обліку 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"), 62Z9904183419558 [найменування "Масив житлової забудови (179 ділянок)"]; 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 48 62Z6080021186215 [найменування "Житловий масив (44 ділянок)"].

На обґрунтування своїх вимог щодо наявності заборгованості у Відповідача за Типового договору Позивач посилався на те, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію по особовому рахунку 470012940 Постачальник (Позивач), на підставі даних комерційного обліку за об`єктом Відповідача по ЕІС-коду точки, сформував та виставив Споживачу (Відповідачу), платіжні документи у паперовій формі, зокрема, з листопада 2022 року по вересень 2023 року, а саме: рахунок № 470012940/11/1 за листопад 2022 року, акт 470012940/11/1 за листопад 2022 року від 30.11.2022; рахунок № 470012940/12/1 за грудень 2022 року, акт 470012940/12/1 за грудень 2022 року від 31.12.2022; рахунок № 470012940/1/1 за січень 2023 року, акт 470012940/1/1 за січень 2023 року від 31.01.2023; рахунок № 470012940/2/1 за лютий 2023 року, акт 470012940/2/1 за лютий 2023 року від 28.02.2023; рахунок № 470012940/3/1 за березень 2023 року, акт 470012940/3/1 за березень 2023 року від 31.03.2023; рахунок № 470012940/4/1 за квітень 2023 року, акт 470012940/4/1 за квітень 2023 року від 30.04.2023; рахунок № 470012940/5/1 за травень 2023 року, акт 470012940/5/1 за травень 2023; рахунок № 470012940/6/1 за червень 2023 року, акт 470012940/6/1 за червень 2023 року від 30.06.2023; рахунок № 470012940/7/1 за липень 2023 року, акт 470012940/7/1 за липень 2023 року від 31.07.2023; рахунок № 470012940/8/1 за серпень 2023 року, акт 470012940/8/1 за серпень 2023 року від 30.08.2023; рахунок № 470012940/9/1 за вересень 2023 року, акт 470012940/9/1 за вересень 2023 року від 30.09.2023, на загальну суму 65 558,96 грн.

Також до позовної заяви Позивачем долучено лист оператора систем розподілу - ПрАТ "Рівнеобленерго" від 26.03.2024 № 49-06/2023 та акт звірки від 05.10.2023.

На думку Позивача вказаним доказами підтверджується неналежне виконання Відповідачем своїх обов`язків за Типовим договором в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію по о/р 470012940, внаслідок чого за листопад 2022- вересень 2023 років у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 64 718,69 грн.

Заперечуючи наявність заборгованості за Типовим договором Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що у наданих Позивачем рахунках та актах, як на підставу своїх вимог за Типовим договором, вказані дати договору № 470012940, які не відповідають дійсній даті його укладання, а саме у частині рахунків та актів зазначено, що вказаний договір від 01.01.2019, а в іншій частині рахунків та актів 01.01.2024.

Також Відповідач зазначає те, що Позивач обґрунтовує свою позицію актом звірки від 05.10.2023, який укладений між сторонами на підставі невідомого договору від 01.01.2019 №470012940, якими ніби то підтверджена заборгованість в сумі 64 863,60 грн.

При цьому на сьогоднішній день Верховний Суд займає позицію відповідно до якої належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (постанова КГС від 20.05.2020 у справі № 918/535/19, постанова КГС від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17).

Тому, з огляду на положення закону про бухгалтерський облік, за своєю правовою природою, акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою ні за змістом, а отже і бути доказом суми заборгованості. Позиція про те, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом також неодноразово підтримувалася постановами ВС КГС (справа № 905/1198/17, 910/1389/18).

Дослідивши наявні у матеріалах докази щодо заборгованості за Типовим договором суд дійшов висновку про доведення Позивачем наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов`язків за вказаними договором, оскільки, як вже зазначалось, Відповідач на підставі заяви-приєднання до умов договору від 28.09.2020 приєднався до умов Типового договору, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.03.2019 № 470012940 (Типовий договір), яка підписана Відповідачем та скріплена його печаткою.

Відповідно до наявного у матеріалах справи додатку №1 до заяви-приєднання до умов договору від 28.09.2020, який підписаний та скріплений печаткою Відповідача, місцями постачання Товару (найменування та фактичні адреси площадок вимірювання, ЕІС-коди точок комерційного обліку Споживача) є постачання по точкам комерційного обліку з ЕІС-кодами, а саме порядкові номери: 46 62Z9904183419558 [найменування "Масив житлової забудови (179 ділянок)"]; 47 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 48 62Z6080021186215 [найменування "Житловий масив (44 ділянок)"], перелік інших місць постачання з визначенням точок комерційного обліку з ЕІС-кодами за Типовим договором у матеріалах справи відсутні. Тобто у матеріалах справи наявні докази приналежності Відповідачу місць постачання електричної енергії з визначенням за Типовим договором саме вказаних трьох точок комерційного обліку з ЕІС-кодами.

Водночас на вимогу суду Позивачем надано рахунки-розшифровки, а саме: № 470012940/11/1 за листопад 2022 року; № 470012940/12/1 за грудень 2022 року; № 470012940/1/1 за січень 2023 року; № 470012940/2/1 за лютий 2023 року; № 470012940/3/1 за березень 2023 року; № 470012940/4/1 за квітень 2023 року; № 470012940/5/1 за травень 2023 року; № 470012940/6/1 за червень 2023 року; № 470012940/7/1 за липень 2023 року; № 470012940/8/1 за серпень 2023 року; № 470012940/9/1 за вересень 2023 року, з яких вбачається, що вони виставлялись за ЕІС-кодами точок обліку 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"), 62Z9904183419558 [найменування "Масив житлової забудови (179 ділянок)"]; 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 62Z6080021186215 [найменування "Житловий масив (44 ділянок)"].

Тобто Позивачем надано докази на підтвердження споживання Відповідачем електричної енергії за ЕІС-кодами точок обліку 62Z9904183419558 [найменування "Масив житлової забудови (179 ділянок)"]; 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 48 62Z6080021186215 [найменування "Житловий масив (44 ділянок)"], які відповідно до умов Типового договору закріплені за останнім.

При цьому суд звертає увагу на те, що Позивачем не надано повного переліку точок комерційного обліку з ЕІС-кодами до Типового договору, тобто суд з наявних у матеріалах справи доказів не вбачає, що місцем постачання Товару за Договором є постачання по точці комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова").

Що ж до доводів Відповідача про те, що долучені до матеріалів справи докази містять іншу дату договору, то суд зазначає, що описки у даті договору не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від виконання ним своїх обов`язків за Типовим договором. Крім того суд звертає увагу на те, що у рахунках, актах та рахунках-розшофровках наявні інші дані, які свідчать про те, що вони виставлялись Відповідачу на виконання вимог Типового договору, а саме о/р 470012940 та ЕІС-кодами точок обліку 2Z9904183419558, 62Z9719827371398, 62Z6080021186215.

Стосовно доводів Відповідача про те, що на сьогоднішній день Верховний Суд займає позицію відповідно до якої належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (постанова КГС від 20.05.2020 у справі № 918/535/19, постанова КГС від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17), то суд вважає за необхідне зазначити, що акт звірки від 05.10.2023, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, та у якому зазначено про заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 64 863,60 грн., не визнається судом, як первинний документ у розумінні законодавства про бухгалтерський облік, що, у свою чергу, відповідає правовим позиціям Верховного Суду, на які посилається Відповідач.

Водночас суд звертає увагу на те, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Таким чином, суду вважає, що акт звірки від 05.10.2023, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, та у якому зазначено про заборгованість Відповідача перед Позивачем за Типовим договором у сумі 64 863,60 грн., відповідно до вказаних правових позицій Верховного Суду, підтвердження наявності заборгованості Відповідача та визнання ним такої заборгованості.

Перевіривши рахунки-розшифровки № 470012940/11/1 за листопад 2022 року; № 470012940/12/1 за грудень 2022 року; № 470012940/1/1 за січень 2023 року; № 470012940/2/1 за лютий 2023 року; № 470012940/3/1 за березень 2023 року; № 470012940/4/1 за квітень 2023 року; № 470012940/5/1 за травень 2023 року; № 470012940/6/1 за червень 2023 року; № 470012940/7/1 за липень 2023 року; № 470012940/8/1 за серпень 2023 року; № 470012940/9/1 за вересень 2023 року, судом встановлено, що у них є нарахування за місцем постачання Товару за Договором по точці комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова") у розмірі 10,04 грн., а саме у рахунках-розшифровках № 470012940/3/1 за березень 2023 року у розмірі 5,10 грн. та № 470012940/8/1 за серпень 2023 року у розмірі 4,94 грн.

З огляду на те, що Позивачем не доведено закріплення умовами Типового договору вказаної точки обліку за Відповідачем, тому суд вважає такі нарахування безпідставними.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що Позивачем доведено наявність заборгованості Відповідача за Типовим договором у розмірі 64 708,65 грн.

Докази оплати Відповідачем вказаної суми заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Що стосується нарахувань за Договором від 13.11.2023, то суд зазначає, що відповідно до наявного у матеріалах справи додатку 4 до Договору від 13.11.2023 місцями постачання Товару (найменування та фактичні адреси площадок вимірювання, ЕІС-коди точок комерційного обліку Споживача) є постачання по точкам комерційного обліку з ЕІС-кодами: 19 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"); 20 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"); 21 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 22 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив").

На вимогу суду Позивачем надано рахунки-розшифровки, а саме: № 470012940/10/1 за жовтень 2023 року; № 470012940/11/1 за листопад 2023 року та № 470012940/12/1 за грудень 2023 року, з яких вбачається, що вони виставлялись за ЕІС-кодами точок обліку 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"), 62Z9904183419558 [найменування "Масив житлової забудови (179 ділянок)"]; 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 62Z6080021186215 [найменування "Житловий масив (44 ділянок)"].

Тобто Позивачем надано докази на підтвердження споживання Відповідачем електричної енергії за ЕІС-кодами точок обліку 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"), 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"), 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"), 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив"), які відповідно до умов Договору від 13.11.2023 закріплені за останнім.

При цьому вимоги Позивача та заперечення Відповідача є ідентичним, що і за нарахуваннями за Типовим договором, різницею є лише період таких нарахувань та відсутність акта звірки.

Перевіривши рахунки-розшифровки № 470012940/10/1 за жовтень 2023 року, № 470012940/11/1 за листопад 2023 року та № 470012940/12/1 за грудень 2023 року, судом встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає задоволенню складає 50 569,20 грн.

Докази оплати Відповідачем вказаної суми заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Що ж до доводів Позивача про стягнення заборгованості за Договором від 03.01.2024, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

У матеріалах справи наявний додаток 4 до Договору від 03.01.2024, який містить перелік місць постачання Товару (найменування та фактичні адреси площадок вимірювання, ЕІС-коди точок комерційного обліку Споживача) по точкам комерційного обліку з ЕІС-кодами, зокрема, і по точкам: 19 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"); 20 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"); 21 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 22 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив").

При цьому сторонами 29.01.2024 було укладено додаткову угоду від №2 до Договору від 03.01.2024, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками, за умовами пункту 1 якої Сторони дійшли згоди змінити додаток 4 до Договору від 03.01.2024 та викласти його зміст в інші редакції.

З додаткової угоди від 29.01.2024 №2 вбачається, сторони виключили з переліку місць постачання Товару по точкам комерційного обліку з ЕІС-кодами: 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"); 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"); 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив"), тобто вказаною додатковою угодою сторони узгодили питання щодо не віднесення таких точок до Відповідача.

Водночас пунктом 5 додаткової угоди від 29.01.2024 №2 передбачено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами та діє протягом строку дії договору. Відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України дія даної додаткової угоди розповсюджується на відносини, що виникли з 01.01.2024.

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що з 01.01.2024 точки комерційного обліку з ЕІС-кодами: 62Z4103947257089 (найменування "Вуличне освітлення; с. Рудня-Карпиловська, вул. Кузнецова"); 62Z9904183419558 (найменування "Житловий масив"); 62Z9719827371398 (найменування "Житловий масив"); 62Z6080021186215 (найменування "Житловий масив") не закріплені за Відповідачем, а тому між сторонами відсутні договірні відносини за вказаними точками комерційного обліку. Таким чином у Відповідача відсутній обов`язок оплатити електричну енергію, поставлену за цими точками комерційного обліку (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 910/11503/23).

Таким чином в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором від 03.01.2024 у розмірі 89 770,56 грн. слід відмовити.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини другою статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено часткове доведення Позивачем належними та допустимими доказами факту неналежного виконання Відповідачем умов Договору та Договору від 13.11.2023 в частині повної та своєчасної та повної оплати, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у загальному розмір 115 277,85 грн. (64 708,65 + 50 569,20).

Враховуючи існуючу заборгованість Позивачем відповідно до умов Договору, Договору від 13.11.2023 та вимог чинного законодавства, здійснено нарахування пені за період 21.12.2022 (останній день сплати не пізніше 20 числа місяця) по 11.10.2024 (день звернення до суду), що складає 61 445,61 грн., 3% річних у сумі 5 797,71 грн., та індекс інфляції у сумі 14 149,92 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вказані норми чинного законодавства та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог здійснив перерахунок, за допомогою системи пошуку судової практики "Прецедент", нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 4 300,76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 540,69 грн.

Що ж до нарахування пені, то суд звертає увагу на те, що Позивач при розрахунку пені зазначив, що: "За внесення платежів з порушенням термінів, відповідно до пункту 11 комерційної пропозиції, Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати".

При цьому долучені до матеріалів справи комерційні пропозиції або містять інший зміст, або взагалі не містять пункту 11, так комерційна пропозиція до Договору має пункт 11 такого змісту: "Можливість постачання захищеним споживачам:

Споживачі, що визнані у встановленому законодавством порядку захищеними, повідомляють про це Постачальника у заяві-приєднанні до Договору про постачання електричної енергії споживачу", а комерційна пропозиція до Договору від 13.11.2023 взагалі не містить пункту 11.

Водночас судом встановлено, що відповідно до пункту 6 комерційної пропозиції до Договору за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 (п`ять) років.

Згідно з пунктом 5 комерційної пропозиції до Договору від 13.11.2023 за прострочення строків оплати Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто Договір та Договір від 13.11.2023 містять різні умови щодо нарахування пені, тому суд з урахуванням умов договорів та вимог частини шостої статті 232 ГК України, здійснив перерахунок пені та дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 44 268,53 грн.

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом частково обґрунтованим та таким що підлягає частковому задоволенню, тому витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 600,83 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Клесів, вул. Залізнична, 39, код ЄДРПОУ 33408574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) основний борг у розмірі 115 277,85 грн. (сто п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 85 копійок), пеню у розмірі 44 268,53 грн. (сорок чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 53 копійки), 3% річних у розмірі 4 300,76 грн. (чотири тисячі триста гривень 76 копійок), інфляційні втрати у розмірі 9 540,69 грн (дев`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 69 копійок) та 2 600,83 грн. (дві тисячі шістсот гривень 83 копійки) витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12 листопада 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон