Ухвала

від 10.12.2024 по справі 922/1469/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"10" грудня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/1469/21 (922/577/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та арбітражний керуючий Татіщев Олександр Євгенович до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка Плюс" , 2. ОСОБА_2 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна та ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна за участю :

пр-ка відповідача ОСОБА_2 : Субочев С.Ю., ордер серії АН №1251684 від 18.09.2023

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" та поновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни про державну реєстрацію прав за власником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5кв.м за договором іпотеки РML 708/180/2008 від 19.09.2008;

- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5кв.м перереєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Карточка плюс" за іпотечним застереженням незаконно поза межами процедури банкрутства, про яку достовірно знав перший відповідач. Звертаючи стягнення за іпотечним застереженням, перший відповідач не врахував дію мораторію, накладеного ухвалою Господарського суду Харківської області, а також план реструктуризації, схвалений комітетом кредиторів, чим порушив ст.ст.121-122 Кодексу України з процедур банкрутства, а також права боржника та членів його сім`ї.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) було скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни про державну реєстрацію прав за власником ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс", м. Київ на 2-х кімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м за договором іпотеки РML 708/180/2008 від 19.09.2008, витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2024 по справі №922/1469/21 (922/577/22) скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі №922/1469/21(922/577/22); справу №922/1469/21(922/577/22) направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями для нового розгляду справи визначено суддю Міньковського С.В.

Ухвалою суду від 11.09.2024 позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження за № 922/577/22 в межах справи № 922/1469/21; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.10.2024 року.

Другий відповідач надав суду відзив від 26.09.2024 на позовну заяву ОСОБА_1 у порядку ст.165 ГПК України, де зазначив про необґрунтованість вимог позивача, порушення вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо мораторію та заборони продажу майна (квартири) позивача, який знаходиться у процедурі добровільної неплатоспроможності, порушення прав ОСОБА_2 , що є добросовісним набувачем майна (квартири), в зв`язку з чим просить суд у письмовому відзиву на заяву позивача відмовити у задоволенні позову позивачу у повному обсязі та вирішити питання про поворот виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 шляхом витребування позивача квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь першого відповідача.

03.10.2024 року від позивача надійшов відповідь на відзив, в якому він зазначає про те, що неправомірність відчуження майна відповідачем ТОВ "ФК "Карточка плюс" без ухвали суду тягне за собою неправомірність подальшого переходу права власності до ОСОБА_2 на майно. Тобто, сам по собі факт вчинення дій забезпеченого кредитора ТОВ "ФК "Карточка плюс" вже є порушенням законодавчих приписів щодо процедури відчуження майна боржника під час здійснення процедури банкрутства. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені в позовній заяві; відмовити в повороті виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023.

10.10.2024 через кабінет системи "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) другого відповідача.

15.10.2024, в час призначеного по даній справі судового засідання, по території України та, зокрема, в Харківській області, було оголошено сигнал "повітряної тривоги" в зв`язку з військовою агресією РФ. Враховуючи вищевикладене, призначене на 15.10.2024 підготовче судове засідання по даній справі не проводилось. Ухвалою суду від 15.10.2024 року визначено, що наступне підготовче засідання відбудеться 12.11.2024.

05.11.2024 року від другого відповідача надійшли додаткові письмові пояснення із додатками, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.11.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.12.2024 року.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, втім 11.11.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій він зазначає, що підтримує заявлені вимоги та просить суд здійснювати розгляд без її участі.

Присутній в судовому засіданні 10.12.2024 представник відповідача ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Перший відповідач - ТОВ "ФК "Карточка плюс" своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 12.11.2024 була доставлена до Електронного кабінету ТОВ "ФК "Карточка плюс" 12.11.2024 року.

Треті особи своїм правом на захист не скористалися, письмові пояснення щодо позову не надали, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені через кабінет системи "Електронний суд" та шляхом направлення ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адреси третьої особи ОСОБА_3 та Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2024 та ухвали-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, які направлялись на адресу третіх осіб ОСОБА_3 та Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О. повернуті на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання третіми особами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Процесуальні документи були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши позовну заяву перший відповідач та треті особи не були позбавлені можливості дізнатися в господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Втім, після повернення справи на новий розгляд перший відповідач та треті особи своїм правом на захист не скористалися, відзив та письмові пояснення щодо позову не надали.

Отже, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні учасника справи, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2021 відкрито провадження у справі № 922/1469/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

18.05.2021 на офіційному сайті оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом тридцять днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Ухвалою суду (попереднє засідання) від 15.07.2021, зокрема, окремо внесено до реєстру вимог кредиторів боржника відомості про заставне майно, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., яка є предметом застави Товариства з обмеженою відповідальністю "Карточка Плюс".

Як вбачається з ухвали суду від 15.07.2021, заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" виникла на підставі кредитного договору № МL 708/180/2008 від 19.09.2008, право вимоги, за яким виникло у першого відповідача за договором факторингу № 07-1/05/2021 від 07.05.2021 та договором відступлення прав вимоги від 07.05.2021, та підтверджена рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.03.2014 у справі № 643/21446/13-ц.

Також, постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 922/1469/21, визнано склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора ТОВ Фінансова компанія Карточка плюс за зобов`язанням, що виникло з кредиту в іноземній валюті № ML 708/180/2008 від 19.09.2008, який забезпечений іпотекою квартири за договором іпотеки № PML 708/180/2008 від 19.09.2008, в розмірі 514 744,40 грн. (що складаються із 407 643 грн залишку заборгованості +107 101,40 грн відсотків, що еквівалентно 64 399,40 доларів США (за курсом НБУ долару до гривні 7,993=51 000 доларів США +13 399,40 доларів США) станом на 10.12.2013 (на дату звернення кредитора до Московського районного суду м. Харкова).

Отже, з наведеного вище вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс" на час подання позову був заставним кредитором у справі № 922/1469/21, грошові вимоги якого забезпечені іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м.за договором іпотеки № PML 708/180/2008 від 19.09.2008.

06.12.2021 перший відповідач - ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс" звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м.

За результатами розгляду даної заяви, 10.12.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. прийнято рішення № 62208331 про проведення державної реєстрації права власності: приватна квартира, що розташована АДРЕСА_1 за ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс".

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 289705550 10.12.2021 внесено актуальну інформацію про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., вартістю 350 000,00 грн за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс".

Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" було прийнято держаним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_4 .

В подальшому, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 297925216, 18.01.2022 першим відповідачем, який є заставним кредитором, відчужено на користь ОСОБА_2 (другий відповідач) нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 41, виданий 18.01.2022, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алейнікова К.Л. Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62918737 від 18.01.2022 18:16:20, приватний нотаріус Алейнікова Катерина Леонідівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область.

Зазначене нерухоме майно другим відповідачем передано в іпотеку ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, серія та номер: 81, виданий 25.01.2022, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алейнікова К.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63050630 від 25.01.2022.

Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд керується наступним.

Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.

За приписами ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Пунктом 3 ч.5 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів визначено ч.1 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, що вміщена у Книзі третій Кодексу України з процедур банкрутства "Банкрутство юридичних осіб". Враховуючи приписи ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства, цей термін також використовується для розкриття суті поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Так, згідно з ч.1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство (ч.6 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Суд зазначає, що факт відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника має певні юридичні наслідки, зокрема, передбачені п.7 ч. 1 ст.120 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Тобто у цій справі правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15 зробив наступні висновки щодо застосування норм права.

"Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство; щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

В частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими».

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" порушило право власності позивача, здійснивши неправомірне звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PML 708/180/2008 від 19.09.2008, оскільки відповідне звернення відбулось після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (позивача) і такі дії не були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. рішення про державну права власності на заставне майно (квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс"), оскільки, як вже було встановлено судом, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" було відсутнє відповідне право. Відповідно, незаконно набувши у власність спірну квартиру ТОВ "ФК "Карточка Плюс" не мав права і на її подальше відчуження.

Разом із тим, як вже було зазначено, 16.02.2023 рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/1469/21 (922/577/22) було скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни про державну реєстрацію прав за власником ТОВ "Фінансова компанія "Карточка плюс", м. Київ на 2-х кімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м за договором іпотеки РML 708/180/2008 від 19.09.2008, витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На час розгляду позову судом встановлено, що відповідно до актуальної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 396243396 від 24.09.2024 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: 2-х кімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м. на підставі рішення державного реєстратора Шеховцовій М.Є. за № 67755527 від 26.05.2023.

Згідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено щодо статусу документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, де визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Разом з тим чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічна правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18 березня 2021 року у справі № 909/783/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21.

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодоправа позивача визначати відповідача (відповідачів), предмет та підстави позову. Так, Велика Палата Верховного суду неодноразово вказувала у своїх постановах, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача (Постанови від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (п.41), від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (п.49), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (п.50), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (п.31.4), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (п.38), від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц (п.31), від 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц (п.63)).

Суд зазначає, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" та поновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої Ольги Олександрівни про державну реєстрацію прав за власником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5кв.м за договором іпотеки РML 708/180/2008 від 19.09.2008; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, згідно даних державного реєстру, що підтверджено було документально, про що зазначено вище, було витребувано майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м у другого відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та поновлений запис про державну реєстрацію права власності за позивачем ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до ч.4 ст.334 ЦК України встановлено, що право власності не нерухоме майно, яке підлягає державної реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже за позивачем відповідно до приписів ЦК України наразі зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 77 вказаного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Суд зазначає, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Судом встановлено, що спірна квартира незаконно вибула з володіння боржниці ОСОБА_1 поза межами процедури про неплатоспроможність та під час перебування у такій процедурі.

Проте з огляду на те, що при новому розгляді справи встановлено, що право власності на квартиру наразі зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність предмету, що створює правові підстави для закриття провадження у справі у порядку ч.1 п.2 ст.231 ГПК України.

Щодо відзиву другого відповідача, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову позивачу у повному обсязі та вирішити питання про поворот виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 шляхом витребування позивача квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь першого відповідача, суд зазначає наступне.

Дійсно, згідно до ч.2 ст.333 ГПК України визначено, якщо рішення суду після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною 5 ст.333 ГПК України визначає, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Частина 6 ст. 333 ГПК України встановлює, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Частина 10 ст. 333 ГПК України встановлює, що заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Оскільки законодавець у ст. 333 ГПК України використав категорію «заява» послідовно у всіх частинах цієї статті, поняття «заява» потрібно розуміти як вид звернення до суду, яка за своїм змістом та процесуальному значенню тотожна поняттю "звернення до суду з заявою з процесуальних питань" (глава І ГПК України).

Вищенаведене свідчить про те, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує виключно за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст.333 ГПК України).

У відповідності до ч.2 ст.169 ГПК України визначено, що заяви подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви подаються тільки в письмовій формі. Так, зокрема, положення ст.333 ГПК України визначають, що заява про поворот виконання рішення подається стороною виключно у письмовій формі.

Стаття 170 ГПК України встановлює загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви.

Так ч. 1 цієї статті передбачає, що будь-яка письмова заява повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви;

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви;

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмова заява, підписується заявником або його представником.

Проте, другій відповідач не подав відповідну заяву до суду, як передбачено нормами ст.333 ГПК України, а у письмовому відзиву просить суд вирішити питання про поворот виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 шляхом витребування позивача квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь другого відповідача.

Суд звертає увагу, що стаття 165 ГПК України визначає поняття та перелік підстав, що має містити письмовій відзив.

Так, ч.1 цієї статті визначає, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частина 3 цієї статті визначає, що відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частина 4 цієї статті визначає, що копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42цього Кодексу.

Частина 6 цієї статті визначає, що до відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положеньстатті 42цього Кодексу.

Частиною 8 цієї статі визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі

З вищенаведеного вбачається, що по - перше: письмовий відзив (його прохальна частина) не може містить заяву чи клопотання, які повинні подаватися заявником окремим документом, якщо це визначено нормами ГПК України. Зокрема, як було вказано вище, ч.5 ст.333 ГПК України передбачає, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Проте, такої окремої заяви, оформленої відповідності до приписів ст.ст. 169,170 ГПК України, другий відповідач суду не надав, в зв`язку з чим суд не може прийняти до уваги прохання другого відповідача, оформленого у відзиву щодо питання про поворот виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023.

По-друге: необхідно звернути увагу на те, що фактично виконання приписів ч.2 ст.333 ГПК України можливо лише після винесення судом за наслідками розгляду позову при нового розгляду відповідного рішення господарського суду, яке в подальшому може створювати для заявника правові підстави (ч.10 ст.333 ГПК України) для повороту виконання рішення суду, яке було раніше скасовано.

Отже, подання заявником відповідної заяви до суду про поворот виконання рішення суду може відбутися лише після оголошення судом рішення при новому розгляді позовної заяви позивача, оскільки до цього моменту заявнику не відомо юридичний результат вирішення такого спору між сторонами.

Щодо належного способу захисту прав другого відповідача, суд зазначає наступне.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).Тобто, ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на ті правові наслідки, які захищають право.

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), якщо сторона судового провадження вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем чи за позивачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Отже, власник з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. (висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №924/1018/22).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98,121,123), від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116,142-144), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13- ц (пункт 67), від 12.02.2020 у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц суд звернув увагу, що "якщо сторона прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем ( відповідачем) володіння нерухомим майном віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України.

Тобто, у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем або позивачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Отже відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 61) та постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі № 329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 759/10589/13-ц) може бути позбавлена майна в разі задоволення позову.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

З вищенаведеного слідує наступний висновок, якщо другий відповідач Горова Наталія Валеріївна вважає, що право власності на спірне нерухоме майно (квартиру), яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м має бути зареєстроване за ним, а не за позивачем Сільченко Ларисою Геннадіївною, то єдиному належному способу захисту прав цього другого відповідача відповідає позовна вимога ( зустрічна заява) про витребування цього нерухомого майна з володіння позивача, особи, за якою зареєстроване право власності на вищевказану квартиру. Тобто, для захисту права, другий відповідач мав подати зустрічний позов до позивача у порядку ст.180 ГПК України у строк для подання відзиву до спільного розгляду з первісним позовом позивача про витребування цього нерухомого майна з володіння позивача. Проте, таким правом другий відповідач не скористався, а в повноваження суду не входить розгляд питань, ініціювання яких згідно норм ГПК України належіть виключно до прав сторін судового провадження у відповідності до приписів ст.ст.45,46,180 ГПК України.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, застосовує принципи оцінки доказів та аргументацію своїх висновків, через Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому було визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, судом досліджені всі обставини та доводи учасників справи в їх сукупності та надано відповідну правову оцінку, з урахуванням принципів, викладених у рішенні Європейського суду.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки при новому розгляді справи, судом встановлено відсутність предмета спору, суд закриває провадження у справі № 922/1469/21 (922/577/22) на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та зазначає, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих же підстав не допускається.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 14, 74, 76, 77, 86, п.2 ч.1 ст.231, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 922/1469/21 (922/577/22).

2. Ухвалу направити позивачу, відповідачам, третім особам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статтей 255-257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано 12.12.2024.

СуддяС.В. Міньковський