Ухвала

від 12.12.2024 по справі 905/911/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/911/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області

на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024

у справі № 905/911/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія"

до служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області

про стягнення 7 071 740,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області (далі - Служба) 27.11.2024 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 905/911/23 (повний текст постанови складено 15.11.2024).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зокрема, оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначати, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов`язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У тексті касаційної скарги скаржник зазначає про те, що не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема, приписів статей 837, 853, 855 Цивільного кодексу України, статті 99 ГПК України та те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Одночасно у касаційній скарзі скаржник цитує частини третю, четверту статті 310 ГПК України, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини, не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам у справі, втім не визначає підстави касаційного оскарження з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав не дослідження доказів у справі, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, якщо скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у тексті касаційної скарги, або самостійно визначати конкретну підставу. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з цим відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 905/911/23 позовні вимоги про стягнення 7 071 740,40 грн задоволено повністю.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 905/911/23, справу направити на новий розгляд.

Ураховуючи приписи Закону України "Про судовий збір", беручи до уваги вимогу майнового характеру, оспорюваною сумою є 7 071 740,40 грн, тобто при зверненні до суду з касаційною скаргою мав бути сплачений судовий збір у сумі 212 152,22 грн (7 071 740,40 грн х 1,5% х 200%).

До касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Натомість у касаційній скарзі Служби викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до закінчення розгляду справи судом касаційної інстанції. Зазначене клопотання, із посиланням на приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір", мотивовано тим, що Служба заснована на державній власності і є одержувачем бюджетних коштів; внесена до єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів; із введенням воєнного стану фінансовий стан Служби значно погішився, що вплинуло на можливість оплати судового збору; у зв`язку з цим просить відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до розгляду справи судом касаційної інстанції.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Ураховуючи зазначене, скаржник не відноситься до переліку осіб, передбачених положенням статті 8 Закону України "Про судовий збір", тому у задоволенні клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на наведене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення з урахуванням абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, також до скарги не додано належних доказів, що підтверджують сплату судового збору у цій справі у встановленому порядку і розмірі, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Таким чином для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме визначити та обґрунтувати відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення з урахуванням статті 310 ГПК України з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та надати докази сплати судового збору у сумі 212 152,22 грн на реквізити для перерахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд зауважує, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку буде наслідком повернення касаційної скарги у відповідності до положень статей 174, 292 ГПК України.

У свою чергу клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі буде розглянуто Судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити службі відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області у задоволенні клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 905/911/23 залишити без руху.

3. Надати службі відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

5. Роз`яснити службі відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос