Ухвала

від 12.12.2024 по справі 485/2486/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2486/24

Провадження № 4-с/485/6/24

УХВАЛА

про залишення скарги без руху

12 грудня 2024 року м.Снігурівка

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Соловйов О.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов"язання вчинити дії щодо зняття арешту з коштів боржника,

встановив:

12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов"язання вчинити дії щодо зняття арешту з коштів боржника.

Вирішуючи питання про прийняття до свого провадження, встановлено, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; статті 74 - 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6, згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

У відповідності до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказує в якості заінтересованої особи - стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Зі змісту скарги слідує, що 08 червня 2007 року заявниця уклала з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" кредитний договір №004-14091-080607.

У 2014 році Снігурівським районним судом Миколаївської області винесено рішення про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" боргу в сумі 11290,08 грн.

До матеріалів скарги додано договір № 2271/К про відступлення прав вимоги від 25 червня 2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору.

Разом з тим, до скарги не додано Додатку № 1 до договору № 2271/К про відступлення прав вимоги від 25 червня 2020 року, який би підтверджував перехід право грошової вимоги від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 004-14091-080607 від 08 червня 2007 року, зазначеного заявницею у скарзі.

Таким чином, ОСОБА_1 належними доказами не обґрунтовано залучення в якостіучасника справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", як стягувача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху.

Суддя зауважує, що залишення заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Заявнику необхідно усунути недоліки, з дотриманням вимог зазначених у цій ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов"язання вчинити дії щодо зняття арешту з коштів боржника - залишити без руху.

Надати заявнику строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити, що в разі якщо у вказаний строк недоліки скарги не будуть усунуті, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Соловйов