Ухвала

від 12.12.2024 по справі 739/2501/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 739/2501/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/699/24 Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270320000101 від 23.02.2023 року за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з повною загальною середньою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше несудимої;

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Полюшкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні непрацездатних осіб не має, раніше судимого:

- 23.12.2021 року Новгород - Сіверським районним судом за ст. 69, ч. 1 ст. 122 КК України до 200 годин громадських робіт, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено їй покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі ухвалено обраховувати з моменту його фактичного затримання з 22.09.2023 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено обраний тримання під вартою.

Зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання, період перебування останнього під вартою з 22.09.2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 , витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень. У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. відмовлено повністю.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи в суді перщої інстанції. Зазначає, що судовий розгляд проводився за ч. 3 ст. 349 КПК України, але він, як захисник ОСОБА_8 , не погоджувався на такий розгляд, оскільки при ньому відсутня можливість в повній мірі встановити обставини, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого. Зокрема, такими обставинами є протиправні дії самого потерпілого (обвинувачений заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, заступившись за жінку, на яку вчинив напад потерпілий) та той факт, що смерть потерпілого сталася не лише внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень самими обвинуваченими, а й внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов`язків лікарями. Також вважає, що цивільний позов в частині відшкодування витрат на надання правничої допомоги вирішений неправильно, внаслідок порушення норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 21 лютого 2023 року близько 17 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 перебуваючи в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, нанесла не менше трьох ударів руками ОСОБА_12 по голові, а також один удар керамічною чашкою в лобну ділянку голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді синця на повіках правого ока, саден в ділянці лівої щоки, лівої скроні та правій лобній ділянці, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 26 від 27.03.2023 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та носять прижиттєвий характер.

Також, 21 лютого 2023 року близько 16 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи на подвір`ї домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків у заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в область носа ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа та саден в ділянці перенісся, від чого останній впав на землю, після чого ОСОБА_8 наніс не менше шести ударів правою ногою у взутті по задній лівій боковій поверхні тулуба ОСОБА_12 , який перебував в положенні лежачи на спині, в результаті чого останнього 22.02.2023 було госпіталізовано до хірургічного відділення КНП «Новгород-Сіверська ЦМЛ».

Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_12 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 26 від 27.03.2023, тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітини зліва, з переломами ребер по різних анатомічних лініях з розривами плеври та нижньої долі лівої легені, що потягли за собою масивну крововтрату, від якої ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Наведений висновок підтверджується наявністю у трупа наступних змін: закритої травми грудної клітини з синцем по лівій задньо-боковій поверхні, розривами плеври в ділянці 7-8 ребра, розривом нижньої долі лівої легені, з наявністю рідкої крові та згустків в лівій половині грудної клітини до 2500 мл, підшкірної емфіземи зліва, вираженого малокрів`я внутрішніх органів, наявність крововиливів Мінакова під ендокардом. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Заслухавши доповідача, захисника-адвоката, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив вирок суду скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для повторного розгляду, думку прокурора, який частково підтримав доводи захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.

На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, вирок суду першої інстанції був постановлений з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до зазначеної норми закону, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обов`язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному проваджені.

Разом із тим, роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, повинен роз`яснити їм суть даної норми і не обмежуватися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їхніх позицій.

Проте, як свідчить технічний запис судового засідання в суді першої інстанції, суд порушив вимоги, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так, обвинувачені, хоча і визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, однак суд під час визначення порядку та обсягу дослідження доказів, не зважаючи на заперечення проти спрощеного порядку судового розгляду з боку захисника-адвоката ОСОБА_7 , без пояснення суті здійснення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також за відсутності згоди учасника судового провадження, порушуючи вимоги КПК, ухвалив рішення про часткове дослідження доказів.

При цьому, у вироку зазначено про застосування спрощеного порядку дослідження доказів, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, та відсутність з цього приводу заперечень учасників судового провадження, що не відповідає дійсним обставинам судового розгляду.

Крім того, положення ч. 3 ст. 349 КПК України не звільняють суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовувати неможна.

Жодному із учасників судового розгляду судом не були роз`яснені наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, які полягають в обмеженні їх права на оскарження тих обставин, які не будуть досліджені під час судового розгляду.

Зважаючи на те, що дослідження усіх наявних у провадженні доказів судом не проведено і провадження розглянуте в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, незважаючи на пряму заборону, зазначену в цій статті, проводити розгляд у спрощеному порядку, якщо проти цього заперечують учасники судового провадження, вказане порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно, неухильно дотримуючись вимог кримінального процесуального закону України, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, проаналізувати зібрані докази в їх сукупності, дати їм належну правову оцінку та прийняти у кримінальному провадженні законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.

В матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, зокрема те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і може переховуватись від суду, впливати на потерпілу та свідків.

Враховуючи тяжкість висунутого обвинувачення, а також те, що ризики, які існували на час обрання судом першої інстанції щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, колегія суддів вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 діб.

При новому розгляді питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст.331 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити, а вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року ОСОБА_13 та ОСОБА_9 скасувати, призначивши новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 10 лютого 2025 року включно.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4